Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Казначейство банку : казначейство банку : Бібліотека для студентів

Казначейство банку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 

магниевый скраб beletage

переважно у вторинні резерви за допомогою інвестування їх в короткострокові дер-жавні цінні папери, і лише порівняно невеликі суми будуть призначені для надання позик, головним чином, у формі короткострокових комерційних кредитів.

Вимоги ліквідності для центрів ощадних внесків і термінових внесків дещо ниж-чі, тому ці ресурси будуть вміщені переважно в позики і інвестиції. Основний капітал майже не потребує покриття ліквідними активами і використовується для вкладен-ня в будівлі і землю, а ресурси, що залишилися, призначаються для довгострокових кредитів і менш ліквідних цінних паперів, тобто використовуються для збільшення доходів банку.

Головною перевагою цього методу є зменшення частки ліквідних активів і вкла-день додаткових коштів у позики та інвестиції, що веде до збільшення норми при-бутку. Прихильники методу розподілу активів стверджують, що підвищення норми прибутку досягається усуненням надлишку ліквідних активів на противагу ощадним і терміновим внескам та основному капіталу.

Проте і цей метод має недоліки, що знижують його ефективність. Хоча в основу визначення різних «прибуткових центрів» покладена оборотність різних типів вне-сків, може не бути тісного зв’язку між оборотністю внесків різних груп і коливан-нями загальної суми внесків цієї групи. Наприклад, ресурси, поміщені у внески до запитання, можуть мати до 40 оборотів на рік. Тоді як одні клієнти вилучають гроші, інші, навпаки, вносять гроші до банку, залишки коштів на внесках до запитання (як і загальна сума депозитної заборгованості банку) можуть коливатися протягом року всього лише в межах 10%. Поки банк функціонує, його заборгованість перед клієнта-ми за депозитами зводиться до мінімуму.

Як показує практика, частина коштів, вкладених як внесок до запитання, ніколи не буде вилучена і може бути інвестована в довгострокові високодоходні цінні папери.

Іншим недоліком цього методу є те, що він припускає незалежність джерел коштів від шляхів їхнього використання. Насправді це далеко не так. Наприклад, банкіри-практики прагнуть залучити більше внесків від великих компаній, бо ці компанії, як правило, займають гроші в тому самому банку, де їм відкрито рахунки. Отже, за-лучення нових внесків означає одночасно зобов’язання банку задовольняти частину заявок на кредити з боку нових вкладників. А це означає, що частина нових внесків повинна бути направлена на кредитування власників цих внесків.

Інші недоліки стосуються як методу загального фонду коштів, так і методу роз-поділу активів. Обидва методи роблять акцент на ліквідності обов’язкових резервів і можливому вилученні внесків, приділяючи менше уваги необхідності задовольняти заявки клієнтів на кредит. Тим часом добре відомо, що в міру підйому ділової актив-ності ростуть і внески, і кредити. Якщо настає такий період, банку, крім установлених норм обов’язкових резервів, буде потрібно лише трохи додаткових ліквідних коштів для покриття вилучення внесків, особливо якщо економіст банку здатний цілком точно передбачити, коли ділова активність і притоки внесків почнуть убувати. В цьому випадку ліквідні ресурси потрібні, головним чином, для покриття попиту на кредити, які, можливо, будуть зростати вищими темпами, ніж внески.

Слід також врахувати наявність сезонних коливань в окремих банків, за яких попит на кредит може зростати саме в той момент, коли об’єм внесків знижується. Крім того, під впливом грошово-кредитної політики, що проводиться, попит на кредити в періоди підйому може випереджати зростання внесків, а в періоди спаду ділової

Розділ 2. Загальні принципи і методи управління ресурсами банку

активності темпи зростання депозитів у всіх банках вищі; в умовах буму помірному зростанню внесків протистоїть високий попит на кредити.

Обидва розглянуті методи мають ще один недолік — вони спираються на серед-ній, а не на граничний рівень ліквідності. Середнє відношення касової готівки і уря-дових цінних паперів до загальної суми внесків може бути достатнім для оцінювання ліквідності банківської системи в цілому, але воно не підкаже керівництву окремого банку, яка повинна бути його касова готівка наступного тижня, щоб покрити вилу-чення внесків і заявки на кредит.

Тільки аналіз рахунків окремих клієнтів банку і знання господарських і фінан-сових умов на місцевому ринку дадуть банку змогу визначити потреби в готівці на певний момент.

Розглянуті два методи є дещо спрощеними. Їх слід розглядати не як комплекс нор-мативних вказівок, що дає основу для ухвалення рішень, а як загальну схему, в рамках якої керівництво банку може визначити підхід до рішення проблеми управління активами. Використання будь-якого з цих методів припускає здатність групи компетент-них керівників досліджувати весь комплекс взаємозв’язків і вводити ті ускладнення в аналіз і ухвалення рішень, які відповідають конкретному положенню даного банку.

Метод управління резервною позицією. Метод полягає в такому: визначаємо резервну позицію, не формуючи заздалегідь резервів, а лише прогнозуючи об’єм ре-сурсів, які ми можемо купити на грошовому ринку і тим самим профінансувати мож-ливий відтік грошових коштів. Насамперед йдеться про придбання коштів на між-банківському ринку.

Переваги цього методу очевидні:

• скорочується частка низькодоходних і неприбуткових активів;

• у разі вилучення депозитів валюта балансу банку не зменшується або зменшуєть-ся в меншій мірі, тому що вторинні резерви не ліквідовуються, а навпаки, банк залучає додаткові ресурси.

Але при застосуванні цього методу ризик ліквідності заміщується іншими видами ризику:

• ризиком зміни процентних ставок;

• ризиком доступності фондів (який визначається насамперед ємністю міжбанків-ського ринку). Метод управління кредитною позицією. Метод полягає у визначенні особливої

кредитної позиції — того об’єму грошових коштів, який банк отримає в короткостро-ковому періоді, якщо не відновлюватиме короткострокові кредити.

Метод активного управління портфелем. При використанні методу активного управління портфелем (оборотність банківських активів у цінні папери) розміщення кредитних ресурсів здійснюється не тільки за допомогою укладання кредитного договору, а й шляхом використання векселів, облігацій. Суть цього методу в широкому сенсі означає не тільки перетворення кредитів на цінні папери, а й будь-яке переве-дення їх у таку форму, коли їх можна реалізувати третім особам на ринку.

Метод наукового управління. Управління активами за допомогою наукових ме-тодів і дослідження операцій допускає використання складніших моделей і сучасно-го математичного апарату для аналізу складних взаємозв’язків між різними статтями банківського балансу і звіту про прибутки і збитки. Цей підхід може надати велику допомогу керівництву банку в ухваленні рішень.