Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Розділ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ 1.1. ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРИНЦИПІВ МАРКЕТИНГУ У СФЕРІ ОБМІНУ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ : Ринок цінних паперів. Маркетингові дослідження : Бібліотека для студентів

Розділ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ 1.1. ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРИНЦИПІВ МАРКЕТИНГУ У СФЕРІ ОБМІНУ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 

магниевый скраб beletage

3 початком ринкових трансформацій у нашій країні в науко-вий обіг, господарську практику, плани підготовки фахівців у вищих навчальних закладах стрімко увірвалася нова економічна реалія — маркетинг. Розвинувшись та підтвердивши свої безпе-речні переваги спочатку в сегменті продажів виробів та надання побутових і виробничих послуг, він поступово, але наполегливо поширився навіть на некомерційні галузі. Спробуємо з'ясувати, чи не стала винятком сфера випуску та обігу цінних паперів. 3 идею метою розглянемо умови, за яких маркетинг, як правило, здійснюється як економічний процес.

Перша з них— присутність суб'єктів, що володіють ціннос-тями, інтерес до яких мае взаємний характер. Перехід до нової соціально-економічної формації виявив невичерпні джерела під-приємницької ініціативи. Поряд з великими підприємствами, які складають законну гордість вітчизняної індустрії, до активної го-сподарської діяльності залучилося безліч бізнесменів «нової хви-лі». їх амбіції не обмежуються лише малими та середніми проектами, але розповсюджуються на ті з них, які потребують для свого здійснення великих інвестицій. Прагнучи залучити необ-хідні кошти та виходячи з природних обмежень щодо обсягу вла-сного капіталу, банківського кредитування, вони час від часу звертаються до фінансового ринку з його грошовою та фондовою складовими (рис. 1.1).

Як видно з наведеної схеми, першу складову — грошовий ри-нок — утворюють у сукупності такі ринки: валютний, банківсь-ких позичок, міжбанківського кредиту, публічних боргових па-перів, фінансових векселів. Деякі автори іменують грошовим

ринок короткострокових позик [22; 23; 25; 26; 43; 49; 53; 70; 77]. У нашому розумінні такий погляд є певною мірою обмеженим, і з цих причин пропонуємо називати цей ринок ресурсним. Визна-чення меж другої складової— фондового ринку— ускладнює відсутність прямого перекладу цього словосполучення, запозиче-ного з англійської. Багато вітчизняних авторів та їх колег із країн СНД використовують його як синонім ринку цінних паперів [22—23, 25; 26; 42; 49; 50; 53], але в країнах із традиційно ринко-вою економікою фондовий ринок ототожнюється з ринком акцій. Щодо ринку цінних паперів він, на нашу думку, обслуговує обіг інструментів, що мають походженням фондовий, грошовий та товарний ринки: акцій, публічних боргових зобов’язань, фінан-сових і комерційних векселів.

Фінансовий ринок

Грошовий х-

Валютний

Ресурсний (коротко-строкових позик)

Ринок капіталу

><"

Позичкового капіталу (се-редньо- і дов-гострокових позик)

Фондовий

Товарний ринок

Ринок цінних паперів

 

Банківських позичок

і міжбанківських кредитів

Ринок боргових паперів

т

Випуск публічних інструментів по зики, фінансових I векселів, обіг бо- I пгових папепів

Видача

комерцій-

них век-

СЄЛІВ

Рис. 1.1. Ринок цінних паперів у структурі фінансового і товарного ринків

Звернемо увагу і на додаткові чинники розвитку ринку цінних паперів. Вони, зокрема, пов’язані із запереченням суспільною свідомістю емісійних способів покриття дефіциту державного й регіональних бюджетів, фінансування бізнесу із цих джерел; ко-рпоратизацією, яка, як правило, передує приватизаційним проце-дурам; створенням диверсифікованих інститутів спільного інвес-тування (ІСІ). Наслідком їх впливу стає поширення лав пошука-чів вільного капіталу — емітентів — за рахунок органів державно!' виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також банків

та вже згадуваних ІСІ. Основні види цінних паперів, які випус-каються вітчизняними емітентами, зазначено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

ВИДИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЗА КАТЕГОРІЯМИ ЕМІТЕНТІВ

Цінні папери  Категорія емітентів

 

            підприємства банки ІСІ       державні органи

Акції    Прост1 й привілейовані, зов-нішні Прості —

Облігації         Підприємств, зовнішніх по-зик (на євроринку й інозем-них ринках)                Внутрішніх і зовнішніх державних позик, місцевих позик

Сертифі-кати —        Ощадні           Інвес-тиційні —

Векселі           «К2ерцій-ні»  Банківські       —        Казначейські, місцевих бю-джете, «пенсійні», «митні»

Інші                 Депозитарні розписки                     Державні казначейські зо-бов’язання (ДКЗ), іпотечні папери

 

Випускають лише підприємства й банки, створені у формі акціонерних товариств (АТ). 1х також можуть видавати фізичні особи.

Примішка: узагальнено за [2; 3; 4; 6; 7; 9; 11; 12; 13] та іншими законодавчими ак-тами.

Останні збільшують масу цінних паперів на ринку, вкладаючи кошти, що мобілізовані від продажу власно емітованих інструме-нтів, у цінні папери й корпоративні права інших емітентів, неру-хомість, операції з якими здатні приносити дохід корпоративним і пайовим інвестиційним фондам. Корпоративний фонд створю-ється у формі відкритих акціонерних товариств (ВАТ) з уставним капіталом, сформованим простими іменними акціями, а пайовий являє собою портфель активів, що належить інвестиційній ком-панії, яка випускає від власного імені інвестиційні сертифікати фонду й займається його управлінням. На початку 2005 р. в Україні було зареєстровано 103 ІСІ: 12 корпоративних інвести-ційних фондів і 91 пайовий [37, с 26]. Більшість з них поки що обслуговують інтереси фінансово-промислових груп (із 103 заре-єстрованих ІСІ лише 30 . диверсифікованими фондами; інші 73 — венчурні фонди [37, с 26]).

Емітентам на ринку протистоять інвестори — особи, які вкла-дають власні тимчасово вільні кошти у цінні папери з метою одержання доходу: у вигляді відсоткових і дивідендних виплат, від закономірної або несподіваної зміни вартості цінних паперів. Відповідно до чинного законодавства їм надаються й інші права Наприклад, акціонерам дозволено одержувати інформацію про діяльність підприємства, обиратися в органи корпоративного управління. Це становить додаткову мотивацію для придбання або збільшення пакетів акцій.

На кожному ринку складається індивідуальне і завжди рухоме співвідношення між дрібними інвесторами, для яких дохід від вкладень у цінні папери не є основним, а також інституціональ-ними. Для останніх купівля-продаж цінних паперів — головне джерело отримання засобів існування й розвитку або суттєва час-тина операційної діяльності (торгівці, корпоративні інвестиційні фонди, управляючі компанії, які створили пайові інвестиційні фонди, накопичувальні пенсійні фонди, страхові установи, банки).

У свою чергу ринок цінних паперів поділяється на дві складо-ві. Первинний ринок охоплює розміщення тільки-но випущених цінних паперів. Одна з головних вимог до нього — прозорість, що дозволяє зробити обґрунтований вибір із загальної пропозиції паперів для вкладення коштів у найкращу з них. На це орієнтова-но вимоги до випуску цінних паперів та інформації, що розпо-всюджується. На рис. 1.2 наведено принципову модель цього ри-нку, яка визначає, зокрема, рух інформації між її основними споживачами.

©

                                   ®                    

                        ®  ®               

_!         ' >        1 У      1 у      

           

Емітенти        Посередники Інвестори

                                   ® А | ® А )     к >       к

           

            ®                    

                                   ®                    

Пояснения:

® Відомості про наявність

тимчасово вільних цінностей і

переваги інвесторів

 ® Інформація про розмішувані

 цінні папери, результати гос-

подарської діяльності й рішен-

ня, прийняті акціонерами

® Рух грошей

® Рух цінних паперів

Рис.1.2. Принципова модель первинного ринку цінних паперів [39, с 7]

Торгівля знову випущеними цінними паперами ведеться на дилерських ринках, де продавці привселюдно оголошують ціни, установлюють порядок купівлі цінних паперів і зобов’язуються продати їх інвесторам, згодним на запропоновані умови, або на

простих аукціонах. Деякі нефінансові підприємства самостійно розміщують випущені цінні папери, але більшість користується послугами андерайтерів.

Вторинний ринок поєднує угоди купівлі-продажу, які^уклада-ються між інвесторами в процесі обігу цінних паперів. Иого заедания полягає у забезпеченні ліквідності. Аналіз звітної доку-ментації ДКЦПФР, результаты якого представлені на рис. 1.3, засвідчив: первинний ринок складає близько 1 % вторинного (співвідношення між ними за період, що розглядається, колива-лося від 0,6 % у 2002 р. до 2 % у 2001 р.).

1 000 000

10 000

8- 21-;

ян

2000

1 УІ- 64 5

2 Ш &63

2001

2002

2003

Пояснения: Вторинний П ринок

_ Первинний ринок (фактичні ціни; млн грн)

Рис. 1.3. Обсяги первинного і вторинного спот-ринків цінних паперів (тут і далі: опрацьовано за даними ДКЦПФР)

По-перше, це значно менше порівняно з рівнем, який склався у високорозвинених країнах (від 5 % до 10 % [53, с. 114]). Подруге, є ще одним свідченням несприятливого інвестиційного клімату, який гальмує надходження капіталу, включаючи інозем-ний, в економіку країни за посередництвом цінних паперів. «За-поріжсталь» залишається приємною, але майже випадковою не-сподіванкою.

Вторинний ринок мае власну внутрішню структуру. Організо-вану його складову становлять фондові біржі (Донецька, Київсь-ка міжнародна, Кримська, Луганська, Придніпровська, Українсь-ка, Українська міжнародна, а також фондова секція Української міжбанківської валютної біржі — УМВБ), й електронні торгове-льно-інформаційні мережі, створені на базі професійних асоціа-цій «Перша фондова торговельна система» (ПФТС) і «Швденно-українська торговельно-інформаційна система» (ПТІС). Вони забезпечують концентрацію попиту та пропозиції, рівновага між якими досягається з використанням механізму котирування.

Серед виявлених суттєвих особливостей організованого ринку окреслимо, зокрема, виділення реального або віртуального місця торгівлі; процедури лістингу й нагляду за кваліфікацією, відкритістю, етикою й дотриманням фінансових нормативів операторами; котирування; наявність регламенту й стандартных торговель-них процедур; централізовані реєстрацію та розрахунки за угодами. Механізм, який тут запроваджено, налаштований на підтримання ліквідності, стабільності й стримування спекулятивно! активності — торгівлю організовано у формі онкольного або безперервного подвійного аукціону, на яких відбувається пряме змагання продавців і покупців.

Як свідчать діаграми на рис. 1.4, за останні вісім років більш-менш значний обсяг торгівлі спостерігався лише на шести орга-нізаторах. Лідирує ПФТС, на яку припадає у середньому близько 75 % організованого ринку.

2001р. 2002 р. 2003 р.  2004р. 1996—2004рр.

ДФБ  Інші

 2,2  т

Рис. 1.4. Структура організованого ринку цінних паперів за організаторами торгівлі

Щодо біржового сегмента (рис. 1.5), його обсяги мізерні (особливо після суттєвого зменшення у 2002 р. вторинного ринку об-лігацій внутрішньої державної позики — ОВДП), а лідери по-стійно змінюються: у 2001 р. таким була УМВБ (93,8 % бір-жового ринку); у 2002 р. — КМФБ (46,3 %); у 2003 р. — ДФБ (62,8 %); у 2004 р. — УФБ (63,3 %).

2001р.  2002 р.  2003р. 2004 р. 1997—2004 рр.

Рис. 1.5. Структура біржового ринку цінних паперів за біржами

У торговельно-інформаційних системах використовуються прямі канали продажу акцій зацікавленим інвесторам, а на фон-довых біржах — опосередковані. Серед професійних операторів, які безпосередньо беруть участь у торгах: брокери-комісіонери (одержують у брокерських конторах заявки клієнтів, доставляють їх у торговельний зал і відповідають за їх виконання), біржові брокери (виконують доручення брокерів-комісіонерів, які не в змозі самостійно впоратися з великим потоком заявок, але не ба-жають втрачати клієнтів), трейдери (здійснюють операції, вико-ристовуючи гроші й цінні папери із власного портфеля, портфе-лів брокерської контори та її засновників), спеціалісти біржі (ведуть торги, реєструють укладені угоди, ведуть облік заявок, що містять накази, які неможливо виконати при поточному курсі по можливості їх виконують, виступають як трейдери).

Звертає на себе увагу специфічна риса вітчизняних організа-торів торгівлі — їх участь у первинному розміщенні цінних па-перів (рис. 1.6).

10 000 000 8 000 000 6 000 000 4 000 000 2 000 000 0–

8 984 372

2000

219 34 5 2001

Пояснения: _ Первинний

ринок ц Вторинний

ринок (фактичні ціни; тис. грн)

2002

2003

Рис. 1.6. Обсяги первинного і вторинного організованих спот-ринків цінних паперів

3 одного боку, це слід розглядати, як частину формально!' процедури, передбаченої нормативними вимогами ДКЦПФР до професійної діяльності з цінними паперами. Але з другого, зро-зуміло, що виконання відповідного замовлення з боку емітента значною мірою залежатиме від здатності посередника найкра-щим чином здійснити просування переданого йому у розпоря-дження «товару» найбільш зацікавленим інвесторам та викорис-танням стосовно до них ефективних методів стимулювання збуту.

Акції, що не подолали лістингу, а також більшість боргових зобов’язань обертаються на стихійному сегменті вторинного ри-нку цінних паперів. Тут немає правил укладання угод, вимог до операторів та інвестиційної «якості» цінних паперів, а умови угод закріплюються лише за домовленістю сторін.

Прагнучи оцінити рівень «сформованості» вітчизняного ринку цінних паперів, ми вдалися до вимірювання співвідношення між його організованим і стихійним сегментами. Отримані результата в узагальненому вигляді представлені на рис. 1.7.

1 000 000

іо ооо

да,---101 815 1^'75 308 2

308 216

1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004

Пояснения: Ш Організований ринок □ Стихійний ринок (фактичні ціни; млн грн)

Рис. 1.7. Обсяги організованого і стихійного спот-ринків цінних паперів

Як бачимо, в період з 1997 р. по 2004 р. переважав стихійний сегмент. Це аж ніяк не співвідноситься з пропорціями, що скла-лися у високорозвинених країнах. Наприклад, у 1990 р. частка стихійного сегмента коливалася в межах від 1 % (Японія) до 30 % (Австрія) [53, с 125—126]. Лише на ринках боргових паперів во-на дещо була вищою. Звертають на себе увагу і надзвичайно не-стабільні обсяги організованого сегмента, причому як в абсолютному виразі (найбільшого пожвавлення він досяг в 2001 р., що на 18,7 % вище за рівень 2004 р.), так і відносно стихійного. За пері-од, що розглядається, середнє співвідношення між ними склало 4,5 %; найбільше — 16,3 % (2001 р.); найменше — 1,7 % (2003 р.).

Більше того, вивчення досвіду роботи операторів свідчить, що межі між стихійним і організованим ринками «розмиваються». 3 нашого погляду, існує декілька причин, які сприяють цьому. По-перше, «другі» і «треті» ринки при фондових біржах, які не дуже причепливі до «якості» паперів і розміру емітентів, але при цьому підтримують регулярність торгів, котирування цін, єдність правил, мають інші біржові риси. По-друге, позабіржовий ринок цінних паперів, зареєстрованих в офіційних відділеннях котирування фондових бірж. Багато з них забороняють своїм членам то-ргувати за межами торговельного залу, оскільки, на їх думку, це перешкоджає концентрації попиту та пропозиції. Інші учасники ринку, навпаки, вітають ці операції як такі, що посилюють кон-куренцію між біржовим і позабіржовим ринковими сегментами. По-третє, ринок «верхнього ярусу», що поєднує електронні сис-теми торгівлі великими пакетами й портфелями цінних паперів.

Коло учасників таких систем обмежується кількома десятками фінансових інститутів, торгівля між якими ведеться минаючи брокерів. Немає ніяких підстав вважати, що ситуація може зміни-тися одразу і швидко. Отже, робимо висновок: на українському ринку цінних паперів ще впродовж тривалого часу активно дія-тиме велика кількість позабіржових операторів. Саме їх існуван-ня об’єктивно сприятиме підтриманню на високому рівні конку-ренції за право надавати відповідні фінансові послуги зацікав-леним учасникам обмінних операцій. Шдтвердження знаходимо у господарській практиці (рис. 1.8): обсяги касової торгівлі цін-ними паперами зростають. Причому, активніше, ніж прийняті до розгляду макроекономічні показники.

Відсотки 100,0

90,0

80,0

70,0

60,0

50,0

40,0

30,0

20,0

10,0

0,0

Відсотки

500,0 450,0

I 400,0

Пояснения:

,0А відсотків до ВВП 300,0 —о— відсотків до обсягу промислової продукції

ВІДСОТКІВ ДО

■ інвестицій в основний капітал

250,0

 200,0

150,0

100,0

 50,0

0,0

(фактичні ціни)

1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004

Рис. 1.8. Касова торгівля цінними паперами по відношенню до окремих макроекономічних показників

Другою умовою здійснення маркетингу в іпостасі економічно-го процесу є свобода кожного його учасника вільно приймати або відмовлятися від зроблених йому пропозицій. її виконання забез-печує вільний рух капіталу за вектором найвигіднішого викорис-тання з точки зору інвесторів. Між тим, маємо визнати, що біль-шість з них, і перш за все, дрібні, не здатні самостійно приймати виважені рішення щодо розміщення тимчасово вільних власних коштів. Справа ускладнюється й тим, що на відміну від більшості товарообмінних операцій з приводу купівлі-продажу виробів, купівля цінних паперів супроводжується реалізацією ря-ду специфічних процедур (приклад однієї з них — забезпечення

виконання біржових угод— наведено у табл. 1.2), у здійсненні яких беруть учать:

реєстратори— ведуть реєстри власників іменних акцій і облі-гацій, випущених у документарній формі. У 2004 р. цей вид послуг надавали 378 спеціалізованих підприємств й комерційних банків [37, с 51, 80]. Спостерігається тенденція щодо поступового збіль-шення кількості емітентів і випусків цінних паперів, що обслуго-вуються реєстраторами, кількості номінальних утримувачів, а та-кож зменшення кількості іменованих власників у системах реє-стрів. Це, на нашу думку, є непрямим свідченням концентрації ка-піталу й збільшення бездокументарного обігу цінних паперів;

зберігачі та депозитарії здійснюють кодифікацію, ведуть облік, фіксують переміщення цінних паперів від одного власника до іншо-го. Практика свідчить: найбільше рахунків відкрито мешканцями України (1451 тис, або 96,1 % від загальної кількості), а найбільше цінних паперів обліковується на рахунках юридичних осіб: резиде-нтів (89,17 млрд або 38,5 %) і нерезидентів (80,66 млрд або 34,9 %). За допомогою зберігачів емітенти знерухомлюють іменні цінні па-пери, випущені в документарній формі. Впродовж 1998—2004 рр. при поступовому зростанні кількості підприємств, що одержали відповідні дозволи, спостерігається зменшення серед них торгівців щодо комерційних банків. Депозитарії надають послуги зі зберіган-ня цінних паперів, відкриття й ведения рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій з цими рахунками та з випущеними цін-ними паперами. Наприклад, станом на початок 2005 р. у найбіль-шому депозитарії України— ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз» обліковувалося 99 млрд цінних паперів у бездокументарній формі й 131 млрд знерухомлених [36, с. 76—77; 37, с. 82];

розрахунково-клірингові центри фіксують взаємні грошові зобов'язання сторін за укладеними угодами й здійснюють разом із банками розрахунки за ними. Кліринг знижує витрати на банків-ську комісію, а участь у розрахунках посередника гарантує своє-часність оплати за поставлені цінні папери.

Таблщя 1.2

ПРОЦЕДУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ БІРЖОВИХ УГОД

Процедура   Короткий зміст

Гарантування на-явності грошей і цінних паперів, за якими укладаються угоди

Брокерські контори створюють гарантійні фонди та ведуть клієнтські рахунки у грошах (відкриті в розрахун-ково-кліринговій організації) і в цінних паперах (від-криті в депозитарії). Якщо цінні папери існують у документарній формі, одночасно із заявкою на їх продаж клієнт передав сертифікат або розписку із зобов'язанням видати папери на першу вимогу брокера

Закінчення табл. 1.2

Процедура    Короткий зміст

Реєстрація укла-дених угод.            Сторони отримують документи, що підтверджують факт укладання угоди та ЇЇ параметри: брокерську записку, виписку з журналу операцій спеціаліста, «рапортичку» трейдера, звіт системи електронної торгівлі.

Звіряння угод, укладених за межами електронних мереж.          Біржа повинна завершувати звіряння контрагентів і па-раметрів угоди не пізніше дня, наступного за днем її укладання. Розрахунково-клірингові організації переві-ряють документи, оформлені за результатами звіряння.

Багатобічний залік зустрічних вимог.        Розрахунково-клірингова організація за підсумками то-ргів обчислює позиції всіх операторів та попарно їх урегульовує. Пари визначаються таким чином, щоб зве-сти до мінімуму кількість платежів від боржників до кредиторів. Іноді позиції врегульовуються за правилами термінової біржі: проти самої розрахунково-клірингової організації, що виступає единим кредитором для всіх боржників і единим боржником для всіх кредиторів.

Суворе дотри-мання принципу: «поставка проти оплати».       Розрахунки за укладеними угодами завжди здійсню-ються за принципом «поставка проти оплати»: без передоплати за цінні папери та/або без «відвантаження» їх у кредит.

Лімітування строку виконання касових угод.       Термін проходження біржовою угодою всіх етапів, включаючи кліринг, передачу права власності й здійс-нення платежів, не повинен перевишувати 4-х днів (включаючи день ЇЇ укладання). При перевищенні — угода вважається терміновою, укладається й виконуеть-ся за іншими операційними нормами.

Знерухомлення цінних паперів.      Поставка може здійснюватися тільки виконанням дору-чень на переказ цінних паперів за рахунками їх відпові-дального зберігання.

Відокремлення системи оплати за цінні папери. У високорозвинутих країнах система оплати за придба-ні цінні папери замикаеться на певний банк (комерцій-ний, Центральний) або взагалі працює відокремлено від національної системи грошових розрахунків.

Звертає на себе увагу ще одна надзвичайно цікава особли-вість — привілеї, якими користуються на вітчизняному ринку цінних паперів комерційні банки. Справа в тому, що отримавши відповідну ліцензію, вони (в одній особі!) здатні здійснювати ан-дерайтинг, дилерську й брокерську діяльність, довірче управлін-ня цінними паперами, управління портфелями ІСІ і накопичува-льних пенсійних фондів, бути зберігачами і реєстраторами цінних паперів. Спираючись на світовий досвід, дозволимо собі припустити: вибір на користь саме такої моделі розвитку було

зроблено не без лобіювання агресивних банків (у першу чергу — приватних), які заради привласнення великих портфелів цінних паперів оточили себе інвестиційними інститутами з цілком під-контрольною діяльністю1. Крихітна, але красномовна ілюстрація сказаному: КБ «Приватбанк» доклав чимало зусиль, щоб пере-брати на себе ведения системи реестру ВАТ «Дамен Шіпярдс Океан» від ЗАТ «Реєстр-сервіс», одним з декількох співзаснов-ників якого був... сам емітент.

Але, незважаючи ні на які перепони, найбільш активними серед професійних операторів залишаються торгівці цінними папе-рами, що підтверджує аналіз обсягів здійснюваних операцій (рис. 1.9). Як бачимо, не відразу, але цілеспрямовано вони потіснили банки, захопивши з 2002 р. абсолютне лідерство в галузі. Для цього є пояснения: в очах інвесторів торгівці цінними паперами мають порівняні переваги. Зовні вони виглядають більш доступ-ними (позбавлені сик'юритичних ознак, відкривають доступ до безпосереднього спілкування з першими особами з числа обме-женого кола топ-менеджменту, більш уважно ставляться до навив мізерних замовлень, оскільки не нехтують й невеликими за-робітками); гнучко реагують на пропозиції щодо отримання замовником знижок; оперативно приймають рішення, не зволі-каючи час на тривалі бюрократичні процедури з їх погодження та затвердження; відносно легко йдуть на поступки стосовно зміни умов угод (про зміст послуг, які надаються однією стороною, і винагороду, що сплачується) навіть у процесі їх поточного вико-нання.

Але більшість торгівців, треба зауважити, мае й вади, серед яких, безперечно, — фінансова слабкість. Вона суттєво зменшує можливості для власного комерційного маневру, обумовлює за-лежність підприємства від примхів ринку. Проте, позбутися не-доліків можливо, посиливши вже існуючі вартості досконалим використанням маркетингових технологій і, перш за все, дослі-джень ринку. Це підвищить адаптивні властивості операторів, про які йдеться, зміцнить їх конкурентоспроможність. Інакше,

Чи можна було б зацікавленим особам в якийсь інший спосіб — при відносно об-межених на той час ресурсах, але за фантастично короткий термін — створити потужні фінансово-промислові групи, привласнити на зовні законних підставах найпривабливіше роздержавлюване майно та отримати доволі одіозне, але промовисте звання «олігарха»? Питания ймовірніше риторичне. Тим значуще виглядають результати дослідження більш як тридцяти найрозвиненіших ринків цінних паперів. Приблизно 40...45 % із них — мають значні обмеження щодо участі комерційних банків у операціях з цінними паперами, ще 40...45 % — змішані ринки й лише 10... 15 % мають суто банківський характер [53, с. 399].

окреслені нижче негативні тенденції можуть посилюватися. При виявленому зростанні впродовж 1998—2004 рр. кількості підпри-ємств, що одержали відповідні дозволи, спостерігається змен-шення кількості торгівців стосовно комерційних банків. Якщо наприкінці 1997 р. їх частки співвідносилися як 13:1, то на почат-ку 2005 р. — як 3:4.

40 000

80 000

120 000

1 305 693 584

Пояснения: И 2004

2003 И 2002

2001

П2000

И1999

(фактичні

ціни; млн грн)

Рис. 1.9. Обсяги торгівлі цінними паперами за видами професійних операторів

Третьою умовою здійснення маркетингу як економічного пронесу виявляється комунікабельність учасників маркетингового процесу заради пошуку компромісних рішень у процесі обгово-рення умов майбутніх угод. 3 цього випливає, що окрім товарно-грошового, на ринку цінних паперів відбувається й інформаційний обмін. Він тим більш інтенсивний, чим ширша пропозиція варіан-тів вкладання коштів відкривається перед інвесторами. Ще задовго до прийняття остаточного рішення вони прагнуть самостійно або заручившись фаховою підтримкою дослідити найдрібніші нюанси майбутніх вигод, оцінити найбільш ймовірні ризики. 3 численних каналів маркетингових комунікацій відомості про стан попиту та пропозицію стають здобутком обох сторін. Інвестування у цінні папери відбувається лише у випадку, якщо продуцент та покупець остаточно домовляються про умови контракту.

Частиною даних, які рухаються в системі маркетингової інфо-рмації, є специфічні індикатори — індекси цінних паперів, що, як правило, розраховуються для акцій та інструментів ринку позич-кового капіталу. Кожен з них ілюструє тенденції, що складаються на сегментах финансового ринку і дозволяють робити висновки

про ефективність управління відповідними інвестиціями. Дина-міку внутрішнього ринку акцій ілюструють індекси №000-15, КАС-20 (£ Щ, КоСаР, 8ВРІІ, РгоІІ, ПФТС, ІРІ-ІГ, ИЕІ, УФС, 80ККАТ, Іпеко ВЕХ, ДКЦПФР. Методи їх розрахунку узагальне-ні в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ФОНДОВЫХ ІНДЕКСІВ

Цінове зважування

(базисний)

Вартісне зважування

(базисний)

метод Ласпейреса

метод Пааше

Рівне зважування

(ланцюговий)

Геометричне зважування

(подвійний)

£=1_________

А-і^"

ДЄ

Т,рі, ХІ,

і-1_________

 

^йт/г,.-

і,тр.,/р.°

 

п — види акцій у розрахунковій базі;

Рц, Рц-і, Рю— курс акції г'-го виду в поточному, попередньому й базисному пері-одах, відповідно;

/,, Іі-і, Іо — розмір індексу в поточному, попередньому й базисному періодах, відпо-відно, пункти;

£> — дільник (перераховується при виплаті дивідендів акціями, деномінації акцій, які входять у розрахункову базу, злиттях і поглинаннях відповідних підприємств);

Хц, хю — питома вага капіталізації г'-х акцій в індексній для поточного і базисного періодів, відповідно.

Цінове зважування, засноване на визначенні капіталізації невелико! сукупності значних компаній різних галузей, використо-вується для розрахунку металургійного, енергетичного, хімічно-го, нафтогазового, машинобудівного й складеного індексів КАС (5) і одного з двох індексів КоСаР. Але більшість фондових інде-ксів розраховується за методом вартісного зважування. Цьому є пояснения — він більш точний, тому що враховує обсяг капіталу підприємств. За методом Ласпейреса розраховуються зведений (-30), галузеві індекси 8ВРІІ і зважений КоСаР. Метод Пааше використовується для розрахунку індексів ЖОСЮ-15, КАС-20 (Щ, РгоП (-50, -10), ПФТС, ІРІ-П, УФС і 80ККАТ. Два інших методи з табл. 1.3 примітні тим, що забезпечують однаковий вплив акцій з різними номіналами на динаміку індексу. Метод рі-

і 0

£=1

/

і—\

і—\

і=\

і—\

вного зважування використовується при розрахунку енергетич-ного індексу Іпеко БЕХ; геометричного — при розрахунку індек-сівЛЖ/і ДКЦПФР.

Ідеальний індекс мае відповідати певним вимогам: змінюва-тися пропорційно зміні цін в охоплюваній сукупності, не зале-жати від вибору одиниць виміру, напряму ретроспективного ряду цінової динаміки, бути транзитивним {Іц,а = Іл,аІа, «) і розраховуватися на підставі порівнянних вартісних обсягів [73, с 21].

Але маемо констатувати, що скористатися цими надзвичайно корисними показниками вітчизняним операторам не так просто. Назвемо лише декілька з установлених обмежень з цього приводу [41, с. 142—143]:

домінування індексів «синіх фішок». Сюди можна віднести майже всі індекси, за винятком енергетичного Іпеко БЕХ, галузе-вих модифікацій КАС, 8ВРІЛ ІРІ-ІІ. Індекси ПФТС, ІРІ-И, УФС, ЫЕ1 водночас є індексами торговельної системи, оскільки майже всі акції, за якими донині відбувалися угоди в ПФТС, відносяться до «синіх фішок». Інші індекси «синіх фішок», наприклад, РгоІІ-50, 8ВРІІ-30, КоСаР, ДКЦПФР, вважаються узагальненими, хоча у світовій практиці вибірки узагальнених індексів нараховують не менше ста компаній;

розрахункові бази більшості індексів утворюють акції із ПФТС — організатора найрозвиненішого вторинного ринку. Ви-няток— індекси ДКЦПФР (весь організований ринок) і 8ВРІІ (будь-які акції, за якими відбувалися угоди);

відбір акцій в індексні бази завжди спирається на такі їх опе-раційні характеристики, як «ринковість» і/або «популярність», іноді в сполученні з капіталізацією емітентів (КАС-20, 8ВРІІ, РгоІІ, УФС). Винятки— ЖООБ-15 (капіталізація претендента повинна перевищувати капіталізацію останнього в списку під-приємства на 5 %) і Іпеко БЕХ(всі енергетичні компанії);

розрахункові бази індексів (за винятком КАС, КоСаР, Іпеко БЕХ) часто переглядаються. В індексах ЖООБ-15 і 80ККАТ це робиться не частіше одного разу на квартал; в індексах ПФТС і ДКЦПФР — одного разу на місяць; в ЫЕ1— одного разу на тиж-день; в інших індексах — за необхідністю;

галузеві квоти на акції, що відбираються, є тільки в індексах КоСаР і 8ВРІІ-30. Причому, квоти для індексу 8ВРІІ-30 щороку переглядаються з урахуванням валового доходу галузей, присут-ності акцій відповідних підприємств на організованому ринку та їх «популярності»;

при розрахунку деяких індексів ціни укладених угод сполу-чаються, коригуються або заміняються цінами попиту та пропо-зиції(табл. 1.4).

Таблиця 1.4

ОБ'ЄКТИ ВИМІРУ В ДЕЯКИХ ВІТЧИЗНЯНИХ ФОНДОВЫХ ІВДЕКСАХ

ІНДЄКС         Розрахункова ціна

КАС-20          Уг (ВМ + Азк)

РгоІІ    Уг (НщкВМ + Ьо'шАзк)

КоСаР            % НщкВМ + % ЬолмАзк + Уг ЬазіРгісе

8ВРІІ   0,4 НщкВМ + 0,5 Ьо'шАзк + 0,1 ЬазіРгісе

ІРІ-ІІ   /(, (НщкВМ + ЬомгАзк + Ау^Азк + пРгісе + уРггсе)

ПФТС ЬазіРгісе, НщкВМ > ЬазіРгісе > ЬомгАзк;

Уг (НщкВій + ЬолмАзк), (ЬазіРгісе < НщкВісЛ) V (ЬазіРгісе > Ьо'шАзк)

80ККАТ         Уъ (НщкВМ + ЬомгАзк + ЬазіРгісе), НщкВМ > ЬазіРгісе > ЬомгАзк; Уг (НщкВМ + ЬомгАзк), (ЬазіРгісе < НщкВМ) V (ЬазіРгісе > ЬомгАзк)

Вісі, Ахк — ціни купівлі й продажу, відповідно, що підтверджені угодами або операторами; НщкВісі, Ьом>Ахк — кращі ціни купівлі й продажу, відповідно;

АУ§ВІІІ, Ау§Ахк — середні ціни купівлі й продажу, відповідно;

ЬазіРгісе — ціна останньої укладеної угоди;

пРгісе, уРгісе — середні ціни, відкориговані за співвідношеннями кількості цін (пРгісе) і обсягів попиту та пропозиції (уРгісе).

Попередні прогнози дають підстави вважати, що за умов роз-витку фондового ринку кількість означених перепон буде скоро-чуватися, а фондові індекси відображатимуть реальну динаміку цін акцій і зможуть заслужит довіру портфельних інвесторів.

Характерною особливістю рішень, які приймають суб'єкти маркетингового процесу на ринку цінних паперів, є майже повна відсутність імпульсивності. Вибір на користь того чи іншого ін-струмента супроводжується ретельним збором, оцінкою та аналі-зом великих обсягів фактографічної інформації. Інакше кажу-чи — маркетинговими дослідженнями. Більше того, інформацій-ний обмін між емітентами, посередниками та інвесторами зако-номірно набуває пріоритету у порівнянні з рухом грошей та цін-них паперів. Чим повнішими, об'єктивнішими, надійнішими та своєчаснішими будуть дані, отримані відповідальною особою, тим меншими стають ризики вкладень на фінансовому ринку з одного боку, та недооцінювання бізнес-проектів — з другого.

Ще однією специфічною рисою ринку цінних паперів є існу-вання вимог та принципів професійної діяльності з купівліпродажу цінних паперів. Далеко не в усіх випадках інвестор зда-тний на власний розсуд, без допомоги посер’дника, зробити од-нозначний вибір на користь найкращого обєкта інвестування. Компетенція, діловий досвід та репутація останнього значною мірою ґрунтуються на якості відомостей про стан справ, які від-буваються на ринку. I це ще один вагомий аргумент на користь неминучості маркетингових досліджень. У сучасних умовах вони поступов’ перетворюються у функцію, яка за допомогою інфор-мації повязує професійного оператора, до послуг якого зверта-ються інвестор та емітент, з кожним з них, з ринком, де відбува-ється випуск та обіг цінних паперів, з усіма компонентами зовнішнього середовища.