1.5. Системний підхід у побудові комплексної методики економічного аналізу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 

Загрузка...

Під системним економічним аналізом треба розуміти сукуп-ність наукових методів і практичних прийомів розв'язання склад-них економічних проблем. Він ґрунтується на використанні катего-рії системи як єдності взаємопов'язаних елементів, які спільно діють для досягнення загальної мети.

Виробничо-економічна система має такі властивості:

•          ієрархічність;

•          багатокритеріальність;

•          автономність;

•          динамічність (інерційність);

•          невизначеність;

•          самоорганізованість;

•          адаптація.

Ієрархічність системи економічного аналізу передбачає, що оп-тимізація на верхніх рівнях менеджменту регулююче впливає на локальні рівні, а оптимізація локальних рівнів визначає зону вибо-ру параметрів дії системи на верхніх рівнях.

Ієрархічність методики аналізу означає такий алгоритм аналіти-чного забезпечення управління, при якому формується вихідна ін-формація, дія прийняття рішень на різних ієрархічних рівнях еко-номічної системи в межах компетенції та функціональних можли-востей керівників. Уникається дублювання функцій управління та досягається інтегрованість дій у досягненні поставленої глобальної мети.

Багатокритеріальність методики аналізу передбачає формування сукупності можливих шляхів досягнення успіху, порівняльну оцін-ку альтернативних варіантів та їх рейтингову характеристику.

Автономність методики економічного аналізу передбачає по-шук індивідуальної моделі аналітичних досліджень, що враховує специфіку інформаційної системи досліджуваного об'єкта, його ге-нетики, стратегії та тактики розвитку.

Динамічність (інерційність) функціонування економічної сис-теми полягає в тому, що при обґрунтуванні аналітичних результатів треба врахувати їхні кінцеві наслідки для всієї виробничої системи, розглядати (імітувати) результативність аналітичних висновків протягом тривалого періоду.

Невизначеність виявляється в тому, що вихідні дані діяльності економічної системи не можна вважати однозначними. Значна час-тина вхідної інформації про перспективи розвитку (стійке забезпе-чення ресурсами, параметри виробництва і реалізації) залишається невизначеною.

Самоорганізованість і адаптація — це можливість пристосу-вання виробничої системи до зміни ринкового середовища під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Адаптованість означає, якщо немає управління економічною системою за цільовим спря-муванням, то вона використовує можливості уникнення регулюю-чого впливу та розвитку за внутрішньо вигідним сценарієм.

Методологія системного економічного аналізу передбачає таку послідовність реалізації окремих етапів аналітичного процесу, яка визначена принципами системних досліджень.

На першому етапі визначають мету, завдання та умови функці-онування економічної системи, її діяльність розглядають у вироб-ничому (основні засоби, матеріальні ресурси і робоча сила) та фінансовому (авансування капіталу, оборот виробничого і комер-ційного капіталу, віддачу (дивіденди) авансованого капіталу) аспе-ктах.

На другому етапі виділяють технічні, економічні, соціальні, екологічні та інші параметри діяльності, тобто системи показників (синтетичних, аналітичних, абсолютних і відносних, кількісних та якісних). Система показників визначається методикою аналізу.

Ha третьому emani складають загальну модель аналітичних до-сліджень, визначають її головні компоненти, функції, взаємо-зв’язки, виділяють окремі підсистеми, які характеризують підпо-рядкованість її елементів. Можна виділити три аналітичних комплекси:

1)         аналіз потенційних можливостей і варіантів прогресивного розвитку;

2)         аналіз економічних результатів (очікуваних чи досягнутих) господарюванні;

3)         аналіз ефективності заходів, спрямованих на досягнення еко-номічного зростання.

На четвертому етапі проводять факторний аналіз причинно-наслідкових зв’язків, класифікацію факторів, розподіл пайової уча-сті та ін.

На п'ятому етапі проводять синтез результатів аналітичного дослідження, формують аналітичне забезпечення прийняття управ-лінських рішень.

Системний підхід до господарських проблем і прийняття від-повідних управлінських рішень передбачає розгляд господарсь-кої діяльності як багаторівневої структурної моделі. У цьому ви-падку предметом аналізу стають: усі види продукції; усі стадії виробничого процесу; усі фактори виробництва; усі види госпо-дарської діяльності; усі підрозділи підприємства; усі процеси управління.

Методику економічного аналізу розробляють відповідно до та-ких основних вимог:

а)         необхідність здійснення аналізу на основі ранжованих показ-

ників залежно від об’єкта аналітичних досліджень. Це дасть змогу

забезпечити необхідну глибину аналітичного пошуку за всіма ана-

літичними періодами, скласти раціональну інформаційну базу з

урахуванням можливості автоматизації аналітичних робіт;

б)         проведення економічного аналізу шляхом моделювання про-

цесів, які становлять економічне середовище, і управління ним че-

рез налагодження алгоритмів зв’язку між різними показниками з

урахуванням реальних зв’язків. Це допоможе проектувати відпові-

дні аналітичні модулі в умовах використання комп’ютерних техно-

логій;

в)         моделювання господарської діяльності через показники, які

забезпечують потреби менеджменту.

Загальна модель комплексного економічного аналізу. Процес моделювання є визначальним етапом розроблення методики еко-номічного аналізу. Він полягає у визначенні задач, їх сукупностей та алгоритму розв’язку для реалізації системного підходу при ви-

конанні функцій аналітичного забезпечення управління. Моделю-вання дає змогу:

•          визначити оптимальну структуру інформаційних потоків для розв'язку всієї сукупності задач, передбачених методикою аналізу;

•          забезпечити максимальну оперативність та економічність ана-літичного процесу;

•          виявити взаємозв'язки у розв'язку задач за видами економіч-ного аналізу;

•          досягти максимальної адаптації методики аналізу до запиту користувачів.

Для загальної оцінки фінансового стану доцільно використову-вати показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) і трендового аналізу.

У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні зміни розміру валюти балансу та різних його статей за звітний період, a також темпи зростання, що важливо для характеристики фінансо-вого стану підприємства.

Після визначення динаміки зміни валюти балансу потрібно встановити її відповідність динаміці обсягів виробництва, реаліза-ції продукції і прибутку.

Наступним етапом читання балансу є визначення показників прибутку і обсягу реалізованої продукції в розрахунку на одну гри-вню середньорічної вартості майна. Цей показник порівнюється з даними попередніх років, з аналогічними показниками інших під-приємств, середньогалузевими даними. Ці показники при ринковій економіці використовуються для характеристики ділової активності керівників підприємств.

Метою вертикального (структурного) аналізу є визначення:

•          питомої ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кі-нець звітного періоду;

•          змін у питомій вазі;

•          змін у відсотках до розміру статей балансу на початок періоду (темп приросту статті балансу);

•          змін у відсотках до змін валюти балансу (темп приросту стру-ктурних змін — показник динаміки структурних змін);

•          ціни одного відсотка зростання валюти балансу і кожної стат-ті — відношення розміру абсолютної зміни до відсотка абсолютної зміни на початок періоду.

Зіставляючи структурні зміни в активі та пасиві, можна зро-бити висновок про те, через які джерела найчастіше відбувався приплив нових коштів і в які активи ці нові кошти здебільшого вкладено.

При порівняльному аналізі проводять зіставлення з планом, з базисними періодами, з показниками конкурентів, середньогалузе-вими показниками.

Інтегральний аналіз базується на Дюпонівській моделі фінансо-вого стану — використанні в аналізі окремих показників для при-йняття оперативних управлінських рішень.

Для коригування фінансової стратегії підприємства, визначення перспектив фінансового стану особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу.

При трендовому аналізі використовуються спеціальні економі-ко-математичні методи (середній приріст, визначення функцій, що дають опис «поведінки» »аної статті балансу, та інше).

Ознаками «доброго» балансу щодо підвищення (зростання) ефективності можна вважати такі показники:

•          коефіцієнт поточної ліквідності > 2,0;

•          забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом та його зростання;

•          немає різких змін в окремих статтях балансу;

•          дебіторська заборгованість на рівні розмірів кредиторської за-боргованості;

•          у балансі відсутні «хворі» статті (непокриті збитки, простро-чена заборгованість банкам і бюджету);

•          на підприємстві запаси і затрати не перевищують розмір міні-мальних джерел їх формування (власний оборотний капітал, довго-строкові та короткострокові кредити і позики).

Найбільш повну та глибоку інформацію про загальний фінансо-вий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального порівняль-ного аналітичного балансу.

Для отримання необхідної аналітичної інформації розв’язують групу аналітичних задач, яку можна зобразити як загальну модель аналізу (рис. 1.3).

Концептуальну модель комплексного економічного аналізу ста-новлять:

•          дослідження можлив’стей функціонування суб’єкта господа-рювання (комплекс 1) повязані з характеристиками можливостей участі на ринку та оцінками втрачених вигод зовнішньо-економічного середовища. Для досягнення інтегрованості стратегі-чного м’неджменту і тактики господарювання проводять аналіз взаємозвязку, етапів і алгоритмів досягнення локальних цілей та глобальної мети управління;

•          аналіз результатів діяльності суб’єкта господарювання (ком-плекс 2) проводять у системі досліджень, «доходи-витрати — фі-

нансовии результат», що визначаються прюритетними в умовах конкурентного ринкового середовища. За інформацією такого ана-лізу роблять висновок про повноту та якість використання можли-востей зовнішнього середовища, цивілізований (легальний) харак-тер підприємництва, досягнення збалансованості та повноти утво-рення кінцевого фінансового результату;

• аналіз ефективності функціонування суб’єкта господарювання (комплекс 3) пов’язаний з необхідністю забезпечення господарсь-кої діяльності фінансовими ресурсами, вибором ефективних форм господарювання та систем менеджменту. За визначеними парамет-рами ефективності виробничо-фінансової діяльності може прово-дитись аналіз цільового реінвестування прибутку, проведення структурних змін в управлінні капіталом та ін.

Аналіз майна підприємства

 

Аналіз використання, розміщення засобів

 

Аналіз джерел покриття засобів

 

I

 

 

Аналіз кредито-спроможності

Заходи щодо

поліпшення

фінансового стану

Стан необоротних активів

Стан оборотних активів

I

Аналіз грошових потоків

 

 

Власні кошти

Аналіз фінансової стабільності

I

I

Позичені кошти

I

I

НОборотність           

оборотних

Аналіз

платоспроможності

(ліквідності)

1

I

Аналіз сталості

економічного

зростання

 

Рис. 1.3. Концептуальну модель комплексного економічного аналізу

Вимоги системного підходу і комплексного визначення еконо-міки реалізують у структурі методики економічного аналізу, в складі і зв’язках між окремими елементами, їх змісті.

Складові елементи методики аналізу:

•          мета і завдання економічного аналізу;

•          сукупність синтетичних та аналітичних показників, їх взаємо-зв'язки;

•          фактори, які впливають на зміну показників;

•          джерела інформації;

•          конкретні методи аналізу;

•          послідовність оформлення результатів та їх оцінку;

•          організаційне та технічне забезпечення виконання аналітич-них робіт.

Базовим структурним елементом є формування завдань еконо-мічного аналізу. Складність цього процесу полягає в тому, що в умовах ринкової економіки збільшується зона невизначеності в ре-зультаті дії факторів ринкової кон'юнктури, проходить орієнтація не лише і не стільки на проміжні, скільки на кінцеві виробничо-фінансові результати, соціально-економічні пріоритети, спадко-вість стосовно цільових програм. Також проводиться обґрунтуван-ня ресурсного забезпечення досягнення цілей. Значною мірою цілі і завдання економічного аналізу визначаються цілями менеджменту.

Другий структурний елемент методики економічного аналізу — система синтетичних та аналітичних показників. Для кожного бло-ку аналітичних задач формується окрема підсистема узагальнюю-чих (синтетичних) і аналітичних показників, враховуючи принцип їх достатності для відповідної глибини аналітичних досліджень. Водночас визначаються взаємозв'язки між показниками, алгоритми їх розрахунку та рівні значень. Сукупність показників для розв'язання будь-якої аналітичної задачі визначається характером дослідження причинно-наслідкових зв'язків. Факторний аналіз не може бути всередині моделі самого показника.

Економічний показник — це числова характеристика економіч-ної сутності конкретного явища чи процесу за їх станом або дина-мікою. Детальне, всебічне, об'єктивне відображення системою по-казників стану та розвитку економічних систем є запорукою правильних висновків і пропозицій за результатами аналізу, що стане основою ефективних управлінських рішень. При реалізації функцій економічного аналізу показники виконують роль: оцінки результатів діяльності, визначення зміни в абсолютних чи віднос-них вимірах, оцінки якості зміни та досягнення локальних цілей і глобальної мети, елементи факторної системи.

Система показників (сукупність показників, яка виражає інфор-маційну модель досліджуваних явищ і процесів за кількісними та якісними ознаками) формує відповідні потоки планової, норматив-ної, облікової та звітно-статистичної інформації.

Показники будь-якої системи можуть бути поділені на різні групи за такими ознаками:

•          за економічним змістом: кількісні і якісні;

•          за відображенням досліджуваних явищ і процесів: натуральні, умовно-натуральні, вартісні та трудові;

•          за способом вимірювання: абсолютні та відносні;

•          за ступенем інтегрованості: загальні та часткові;

•          за способом утворення: планові, нормативні, облікові, статис-тичні, аналітичні.

Третім структурним елементом методики економічного аналізу є система факторів і резервів виробництва. Як відомо, зміна кожно-го показника відбувається під впливом чітко визначених економіч-них, організаційно-технічних, соціально-екологічних та інших фак-торів.

Фактори — це причини, потенційні сили, які впливають на змі-ну ’кремих показників чи їх систему. Вони мають об’єктивний і субєктивний характер впливу. Фактори в економічному аналізі класифікують на внутрішні і зовнішні.

Четвертий структурний елемент методики економічного аналі-зу — інформаційна база аналітичних досліджень. Джерелами інфо-рмації економічного аналізу можуть бути дані оперативного, бух-галтерського та статистичного обліку, нормативно-довідкові дані, дані спеціальних обстежень тощо. Кількість і якість інформації по-винна відповідати вимогам системних досліджень згідно з визначе-ними цілями, завданнями і глибиною економічного аналізу.

П’ятим структурним елементом методики економічного аналізу є методи аналітичних досліджень. Частину методів розроблено безпосередньо в теорії економічного аналізу, інші запозичено з та-ких наук: математика, статистика, психологія, менеджмент, бухгал-терський облік. Різні методи чи їх сукупність використовуються в аналітичних дослідженнях залежно від характеристики досліджу-ваних функціональних зв’язків (детермінованих або стохастичних). Усі методи економічного аналізу (в практиці використовують май-же 100 різних методів) можна поділити на три групи: 1) логічні, 2) математичні, 3) евристичні.

Логічні методи охоплюють основні та спеціальні методи. Осно-вні є базовими і обов’язковими для будь-яких аналітичних дослі-джень, оскільки дають характеристику зміни або розвитку економі-чних явищ і процесів (порівняння, деталізація, абстрагування, синтез та ін.). Спеціальні методи використовують для визначення ступеня залежності та пайової участі впливу окремих факторів (елімінування, групування, балансової погодженості та ін.) при до-слідженні причинно-наслідкових зв’язків.

Посилення впливу ринкових факторів, збільшення ризику при-йняття неоптимального рішення вимагають від керівника викорис-тання в аналізі витончених методів і прийомів сучасного математи-чного апарату. Для їх кваліфікованого застосування необхідно подати господарський об'єкт у вигляді математичної моделі, іміту-вати його поведінку при зміні ситуації.

Математичні методи найбільше використовуються при дослі-дженнях стохастичного зв'язку. Найпоширенішими є методи коре-ляційного та регресійного аналізу, теорії масовою обслуговування, динамічного ряду, матричні моделі.

Евристичні методи пов'язані з експертними оцінками господар-ських ситуацій на основі творчого мислення, набутого досвіду то-що. В практиці економічного аналізу використовують методи: ана-логії, інверсії, «мозкового штурму», синектики, контрольних питань, колективного блокнота та ін.

Шостий структурний елемент економічного аналізу— органі-заційне забезпечення виконання аналітичних робіт, оформлення та оцінка їх результатів.