1.4. Метод і прийоми економічного аналізу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 

Загрузка...

Під методом економічного аналізу розуміємо науковий спосіб вивчення, становлення та розвитку господарських явищ і процесів. Він є сукупністю прийомів і способів дослідження господарської діяльності будь-якого економічного об'єкта шляхом виявлення і визначення взаємозв'язку та зміни його параметрів, кількісного й якісного вимірювання впливу окремих факторів та їхньої сукупнос-ті на цю зміну.

Метод економічного аналізу спрямований на пізнання внутрі-шньої природи зміни і розвитку економічних систем за параметра-ми їх інформаційної моделі.

Характерні ознаки методу економічного аналізу такі:

1.         Розкладання та деталізація складних економічних систем.

2.         Виявлення та визначення взаємозв’язків елементів досліджу-ваної системи і причинно-наслідкових зв’язків зміни їх параметрів.

3.         Вимірювання ступеня впливу факторів на зміну параметрів економічної системи та визначення їхньої пайової участі у зміні за-гального результату їх сукупної дії.

4.         Оцінка аналітичних результатів та обґрунтування висновків за цільовою функцією дослідження.

У процесі економічного аналізу, аналітичного опрацювання економічної інформації застосовується низка спеціальних засобів і прийомів. Сукупність методів, прийомів і окремих способів, які ви-значають алгоритм розв’язку аналітичної задачі чи їх комплексу, називають методикою економічного аналізу. Визначення методики аналізу — складний науково-пізнавальний процес, який називають методологією економічного аналізу.

Розглянемо детально класифікацію методів аналітичного дослі-дження.

Характерним для логічних методів є творче осмислення цілей і принципів дослідження, застосування загально наукового підходу до дослідження зміни та розвитку явищ і процесів через їх дроб-лення (диференціацію), синтез (інтеграцію) та абстрактний підхід.

До логічних методів відносять: методи порівняння, методи елі-мшування, статистичні методи, балансові методи.

Порівняння — максимально універсальним метод пізнання еко-номічних явищ і процесів, дослідження їх зміни і розвитку, почат-ковий етап реалізації аналізом своєї цільової функції. Пріоритет-ним при застосуванні методу порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів.

Застосовуючи метод порівняння, можна отримати такі кількісні аналітичні результати:

•          визначити абсолютне відхилення значень порівнюваних пара-метрів;

•          визначити відносне відхилення значень порівнюваних пара-метрів;

•          визначити еластичність зміни.

Абсолютне відхилення значень порівнювальних параметрів ви-значають як різницю значення порівнювальної характеристики та її базової величини. Наприклад, якщо фактичний випуск продукції за

рік становить х\, а плановий хш, то абсолютне відхилення фактич-ного    випуску    продукції    від    запланованого    (Ах)    дорівнює

Ах - Х[ -хпл.

Відносне відхилення — це відносна динаміка зміни порівнюва-льних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень / і темпом їх приросту (AT). Зокрема, за попереднім прикладом

Іх -—^— ■ 100 , % АІХ -—І—100 —100 , %

пл        ІІЛ

Еластичність — зміни визначають відповідними коефіцієнтами зв'язку на основі зіставлення динаміки зміни різних за економіч-ним змістом параметрів. Таке порівняння дає змогу за динамікою окремих показників і коефіцієнтами еластичності екстраполювати значення відповідно до них інших показників. Коефіцієнт еластич-ності показує, наскільки пунктів зміниться значення одного пара-метра, якщо значення еластичного до нього параметра змінити на один пункт. Наприклад, якщо випуск продукції стосовно плану збі-льшився на АІХ процентів, а чисельність працівників — на АІу про-центів, то коефіцієнт еластичності становитиме

ХУ     АІх

к      = 

АІу

Він показує, на скільки процентів збільшується випуск продукції стосовно плану, якщо кількість працівників збільшується на 1 %.

Методи елімінування використовують в економічному аналізі для дослідження прямих чи обернених детермінованих факторних систем.

Елімінуеання — це логічний метод, за допомогою якого абстра-гується вплив низки факторів, які впливають на зміну досліджува-ного параметра, і залишається в оцінках один, вплив якого вимі-рюють шляхом послідовної заміни його базового значення на значення порівняльної характеристики і зіставлення з попереднім результатом. В економічному аналізі найчастіше використовують такі методи елімінування:

а)         метод ланцюгових підстановок (використовують для розра-

хунку впливу окремих факторів на сукупний результат). Полягає у

послідовній заміні базової величини впливу фактора на його аналі-

зоване значення за умови, якщо значення інших факторів залиша-

ються незмінними;

б)         метод різниці абсолютних величин (є частковим вираженням

методу ланцюгових підстановок). Використовують під час дослі-

дження двофакторних детермінованих залежностей мультиплікати-вного типу, коли один фактор виражає кількісні зміни, другий — якісні, наприклад, при оцінках вартості випущеної продукції кіль-кісним фактором виступає її обсяг, а якісним ціна);

в)         метод різниці відносних величин. Логічний прийом, який дає

змогу виділити з сукупності факторів вплив одного, якщо існує де-

термінована факторна модель функціонального зв'язку, а значення

впливу факторів виражені відносними величинами зміни;

г)         метод перерахунку даних. Як логічний прийом використову-

ють у тих випадках, коли для виділення впливу окремих факторів

перераховують їх величини на зміну загального результату або ви-

значають умовний загальний результат при зміні впливу аналізова-

ного фактора;

д)         метод пайової участі. Полягає у тому, що за пропорційним

поділом впливу факторів визначається їх частку у зміні загального

РЄЗУСтатистинш методи це загальш методи статистичних досліджень, які використовуються в економічному аналізі як для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів, так і для визначення факто-рних залежностей і факторного впливу. Найпоширеніші в аналізі методи:

а)         середніх величин (як технічний спосіб опрацювання інформа-

ції використовують в аналізі для виявлення загальної характерис-

тики явищ і процесів, а також для розрахунку кількісного значення

якісного фактора впливу. Найпоширеніші види середніх значень:

середнє арифметичне (просте і зважене), середнє геометричне, се-

реднє гармонійне тощо);

б)         групування передбачає певну класифікацію явищ і процесів, a

також причин і факторів, які зумовлюють їх зміну і розвиток. Під

час групування важливо обрати ознаки для поділу явищ і процесів

на групи. Найпоширеніший спосіб групування в економічному ана-

лізі — побудова групувальних таблиць за однією ознакою (прості

групування) і за декількома (комбіновані групування). Інформацій-

ною базою групування є генеральна сукупність однотипних

об'єктів або їх вибіркова сукупність;

в)         індексний метод (ґрунтується на відносних показниках, які

виражають відношення рівня цього явища до рівня його базового

значення). Індекси, які виражають співвідношення безпосередньо

співвимірних величин, називають індивідуальними, а співвідно-

шення складних сукупностей, які не підсумовують — груповими

або тотальними. Індекси мають подвійне аналітичне призначення:

а) як відносні величини вони потрібні для оцінки динаміки явищ і

процесів; б) як алгоритм факторного аналізу детермінованих зв'язків);

г) метод динамічних рядів. Для характеристики зміни аналізо-ваних параметрів у часі, виявлення тенденцій і закономірностей цих змін використовують динамічні ряди. Вони бувають моментні і періодичні. Будуючи динамічні ряди, треба досягати зіставності аналітичних параметрів. Використання рядів динаміки в економіч-ному аналізі дає змогу: визначити характер зміни параметрів та ін-тенсивність цієї зміни; дати кількісне вираження закономірностей ряду (тренду динамічного ряду); дати порівняльну характеристику

В1Д^її^УХ,її!£Г^^1^^вукяься тода, коли відоме загальне відхилення досліджуваного параметра і всіх факто-рів його зміни, крім одного. Цей фактор або не піддається обліку, або визначати його економічно не виправдано. У такому випадку вплив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відомими факторами.

Балансові методи — найкращий спосіб виявити і підтримати певні кількісні пропорції та співвідношення. Вони слугують ін-струментом виявлення господарських резервів, матеріально-речових, вартісних і трудових пропорцій, забезпечення оптималь-ного і збалансованого розвитку виробництва. Балансові методи в економічному аналізі ґрунтуються на двоїстому аспекті розгляду економічних явищ і процесів — джерел ресурсів і їх використання та на взаємному балансуванні результатів такого розгляду:

п          п

J~        ~        ,і = 1,...т

де Xij — величина г'-го ресурсу зау'-ми джерелами надходження у = \,п ytj — використання г'-тих ресурсів за ціною к(к= Г,е).

Балансові методи мають будову детермінованої факторної сис-теми адіативного типу. Абсолютний кількісний результат зміни будь-якого фактора пропорційний до його частки у зміні загального

Комплексна економічна оцінка є характеристикою, яку отри-мують при одночасному й узгодженому вивченні сукупності пара-метрів, які відображають всі або більшість аспектів зміни та розви-тку економічних явищ і процесів. Вона вміщує загальні висновки про результати діяльності досліджуваного об'єкта.

Завдання комплексног економічног оцінки зводяться до визна-чення інтегрального параметра на основі агрегування різних спосо-

бів кількісного й якісного аналізу, наприклад, коли виникає завдан-ня підведення підсумків роботи господарського об’єкта за рік, ана-лізу виконання плану санації підприємства, загальної оцінки вико-нання бізнес-плану тощо.

В економічному аналізі виділяють методи:

•          детермінованої комплексної оцінки;

•          стохастичної комплексної оцінки.

Основні методи детермінованог комплексног оцінки: метод сум, метод геометричної середньої, метод суми місць, метод відстаней таін.

Метод сум передбачає визначення інтегрального показника шляхом сумування його фактичних значень за абсолютними чи відносними вимірниками. У першому випадку цей показник буде розрахований як

п

Кі = 2 х„,

7=1

у другому Kt - 2 —0,

де x0j  і x1j — базове і фактичне значення г'-го показника на у'-му об’єкті,

і = 1, 2, 3,.., m; j = 1, 2, 3,..., п.

Умова використання методу сум— односпрямованість дослі-джуваних показників (збільшення часткового показника розціню-ється як поліпшення інтегрального і навпаки).

Недоліком цього методу є можливість високої оцінки результа-тів за інтегральним показником при значному відставанні будь-якого часткового, що досягається внаслідок компенсації високими результатами окремих низьких їхніх значень. Цей недолік можна частково усунути, якщо поряд з інтегральним використовувати два допоміжні комплексні показники, які визначають суму позитивних і суму негативних значень часткових показників порівняно з базою порівняння.

Метод геометричної середньої передбачає розрахунок коефіці-єнтів відносної зміни досліджуваних показників (ky) за умови, що найвищий рівень показники дорівнює 1. Тобто, 0 < ky < 1.

Загальну комплексну оцінку обчислюють за коефіцієнтом

 

і

 

п

Кі

, і = \,...т

Метод суми місць передбачає попереднє ранжування всіх до-сліджуваних структурних об'єктів за окремими показниками. Кож-ному об’єкту відповідає певне значення г'-го показника Ьц, яке ви-ражає його місце серед інших. Зважуючи значущість кожного показника а„ складають таблицю за показниками і розраховують конкретне значення узагальнюючої оцінки

п

Кі - 2 Й-. • й-., і = \,...т

7=1

Метод відстаней полягає у тому, що найкращу оцінку отриму-ють об’єкти максимально наближені до еталона. За еталон при-ймають умовний об'єкт з максимальними оцінками за всіма показ-никами

хуй + 1 =тах(Ху); і= \,....m; j = \,...п

Комплексну оцінку обчислюють за формулою евклідової від-стані від еталонного до конкретного значення показників дослі-джуваних об'єктів. Перед конкретними розрахунками, коли елеме-нтами відстані є неспіввимірні одиниці показників, проводять нормування шляхом ділення значень показників на значення пока-зника еталонного об'єкта (х;л + і). Для кожного об’єкта розрахову-ють відстань до еталону за формулою

1

к, - у і 

Ранжуючи значення Kt на зростання, отримаємо комплексну оцінку пріоритетності об’єктів.

Методи стохастичног комплексног оцінки використовують під час дослідження стохастичного зв'язку і включають методи суми місць і відстаней, методи двомірного шкалування, експертно-статистичні, метод компонентного аналізу.

Метод двомірного шкалування враховує не лише абсолютні значення показників і ступінь їх варіації, а й механізм впливу окре-мих факторів на результати діяльності.

Зміст методів компонентного аналізу та експертно-стати-стичних досліджень полягає у тому, що узагальнюючу оцінку отримують за визначенням досягнення поставлених цілей через ча-сткові показники ефективності.

Цільову функцію подають у вигляді

п

kx - 2 с ■ ■ Ху, і = \,...т

7=1

Це дає змогу оцінити діяльність суб'єкта господарювання від-повідно до досягнення оптимальних значень.

Для кращого сприйняття та розуміння економічних явищ і про-цесів, а також тенденцій і закономірностей їхньої зміни та розвитку використовують графічні методи. Графіки — це наочні зображен-ня даних за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів, які умовно виражають числові показники та співвідношення між ними. Графіки використовують для швидкого знаходження значення функції за відповідним значенням аргумен-ту, а також наочного зображення функціональних залежностей.

В економічному аналізі використовують усі види графіків, які класифікують за такими ознаками:

а)         загальним призначенням;

б)         способом побудови;

в)         графічним образом.

За загальним призначенням графіки поділяються на:

•          аналітичні — це графіки групувань взаємозв'язку і рядів роз-поділу. Вони можуть характеризуватись як графіки дискретних ря-дів розподілу та графіки інтервальних рядів розподілу;

•          ілюстративні показують зростання ознаки, динаміку розвитку і структуру явища;

•          інформаційні — графіки порівнянь.

За способом побудови графіки поділяються на: діаграми, карто-грами та картодіаграми.

За графічним образом виділяють крапкові, лінійні, площинні та просторові графіки. Графічний образ важливий при ілюстраціях параметрів економічної системи.

Широко застосовують в економічному аналізі сіткові графіки. За змістом метод сіткового графіка полягає у визначенні критич-ного шляху (критичної маси, ціни, часу тощо) виконання господар-ських операцій. Це дає змогу мінімізувати ступінь (витрати) факто-рного впливу і визначити «вузькі місця» у досягненні мети.

Оптимізація сіткових графіків відбувається на стадії планування шляхом скорочення критичного шляху. Цей процес здійснюється

або зменшенням ціни ресурсів для виконання робіт, або зміною ал-горитму послідовності їх виконання. На стадії оперативного еко-номічного аналізу та управління сітковий графік дає змогу контро-лювати виконання господарських операцій, своєчасно вживати заходів щодо усунення недоліків.

Поширення набуває метод побудови аналітичного графіка, в основу якого покладено ідею методу «дерева цілей» або «дерева рішень».

Повний графік показників використовують для розрахунку кі-лькісних значень різних показників, які є вимірниками значень фа-кторів досягнення цілей. Кожен з базових показників основного графіка у подальшому подається власною сукупністю показників, залежність між якими і базовим показником відома. Завдання поля-гає в тому, щоб на основі відомого приросту базового показника розрахувати прирости показників-факторів, від яких він залежить. Таке завдання може бути розв'язане двома способами:

•          за допомогою експертних оцінок важливості показників;

•          без експертних оцінок.

Використання аналітичного графіка дає змогу раціонально ор-ганізувати аналітичний процес і визначити центри формування проміжних та кінцевих аналітичних результатів.

Ускладнення об’ємів аналітичного дослідження і функцій управління вимагає широкого використання сучасних методів розв'язання економічних задач із застосуванням математики та кі-бернетики. Теорія і практика економічного аналізу охоплює понад сто різних видів економіко-математичних методів і моделей, які умовно можна класифікувати за групами:

•          методи кореляційно-регресійного зв 'язку. Використовують в

економічному аналізі для виявлення форми та щільності зв'язку

між різними параметрами досліджуваного об'єкта, характер функ-

ціональної залежності між якими невизначено. Основна умова ко-

реляційно-регресійного аналізу— забезпечити репрезентативність

даних, обґрунтованість застосування до досліджуваного явища від-

повідних імовірнісних схем, що практично зводиться до вибору рі-

вняння відповідної кривої — параболи чи гіперболи та ін. Отже, на

першому етапі визначають показники — фактори кореляційного

зв'язку, які достатньо корельовані у зміні досліджуваного показни-

ка. Визначивши вид рівняння, розраховують його параметри за ви-

хідними даними методом найменших квадратів. На другому етапі

визначають щільність зв'язку результативного показника з показ-

никами — факторами. Ця щільність виражається коефіцієнтами па-

рної чи множинної кореляції. Значення коефіцієнтів показує, яка

ймовірність зміни результативного показника, якщо показник —

фактор змінити на один пункт. На базі методу кореляційно-регресійного зв'язку сформульований економіко-математичний ме-тод аналізу метод виробничої функції;

•          методи математичного програмування. Призначені для оп-тимізації господарської діяльності. Цінність їх полягає в тому, що вони дають змогу оцінювати ступінь досягнення потенціалу, ви-значити лімітуючі ресурси, «вузькі місця», ступінь конкурентності та дефіцитності. Методи математичного програмування охоплю-ють: методи лінійного та динамічного програмування;

•          матричні методи та моделі економічного аналізу. Групують-ся на лінійній і векторно-матричній алгебрі, їх використовують при дослідженні складних і великорозмірних економічних структур. Найпоширенішими в аналізі є:

 

—        модель міжгалузевого балансу є важливим методом економічно-го аналізу складних пропорційних залежностей, коли за кількістю ви-мірюваних прямих зв'язків визначається вся сукупність зв'язків (пря-мих і непрямих). В економічному аналізі модель міжгалузевого балан-су використовують для розрахунку технологічних нормативів, внутрі-шньогосподарських виробничо-технологічних розрахунків, аналізу збалансованості виробництва, калькулювання собівартості продукції тощо. Розв'язують задачі типу міжгалузевого балансу з використанням спеціального програмного забезпечення комп'ютерних технологій;

—        матриця багатокритеріальної оптимізації. Використовують в економічному аналізі як метод порівняльної, рейтингової оцінки ва-ріантів можливих змін параметрів економічної системи на багато-критеріальній основі. За формою це одинична матриця з виділенням у ній заданої кількості критеріїв порівняння. Матриця може бути збі-льшена залежно від кількості введених критеріальних ознак. Напри-клад, мінімум втрат може бути за відсутності обмежень на викорис-тання певних видів сировини, максимальний випуск— за різних обмежень асортименту товарів. За пріоритетними критеріями може бути проведений рейтинг оптимальних результатів;

—        метод ключової матриці. Дає змогу спростити розв'язок за-дач методом виробничих функцій. Він полягає у тому, що вся сис-тема функціональних зв'язків (детермінованих і стохастичних) у досліджуваному об'єкті аналізу максимально агрегується до утво-рення детермінованих факторних систем. Алгоритм факторної сис-теми будують за участю коефіцієнтів міжелементного зв'язку, а де-які з них не мають чіткої економічної інтерпретації.

•          у складі інших економіко-математичних методів і моделей

можна виділити:

—        математичну теорію гри. Використовують при виборі найви-

гідніших управлінських рішень, при організації статистичного спо-

стереження і контролю, при організації господарських взаємовід-носин з партнерами та в інших ситуаціях. В управлінні ця теорія набула форми ділової гри);

—        математичну теорію масового обслуговування. Використо-вують при розв'язанні соціально-економічних задач, пов'язаних з організацією обслуговування та ремонту устаткування, проекту-ванні потокових ліній, плануванні маршрутів міського транспорту, організації телефонної служби тощо. Завдання теорії масового об-слуговування покликані визначити такі характеристики системи, які забезпечують задану якість її функціонування. Основними еле-ментами системи масового обслуговування, які характеризують структуру, склад і функціональні зв'язки, є вхідний потік запитів, послідовність запитів, засоби обслуговування і вихідний потік за-питів;

—        метод дослідження операцій. Використовують в аналізі для отримання порівняльної оцінки альтернативних рішень. Його ме-та— об'єктивно оцінити запропоновані цілеспрямовані дії і, мож-ливо, запропонувати альтернативні варіанти. Складність методу полягає в тому, що досліджувані цілеспрямовані дії (операції), не ізольовані, а пов'язані з іншими діями, які дослідника у цей час не цікавлять, проте можуть повпливати на хід операції.

За оцінками експертів майже 25 % господарських рішень при-ймаються інтуїтивно, тому все частіше використовують аналітичні методи експертних оцінок. Ці методи побудовані на використанні професійного досвіду та інтуїції спеціаліста під час розв'язування аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку економі-чних ситуацій.

До методів експертних оцінок треба віднести:

• метод колективних експертних оцінок. Він полягає у виявлен-ні єдиного колективного судження спеціалістів-експертів при обго-воренні поставленої економічної проблеми в результаті певних компромісів. Різновидом цього методу є метод Дельфі, внаслідок якого з'ясовують не узгоджену, а індивідуальну думку, шляхом ан-кетування спеціалістів-експертів. Далі відбувається опрацювання експертних оцінок. Невідома характеристика явища вважається ви-падковою величиною, відображенням закону розподілу якої є інди-відуальна оцінка відповідності та значення певного явища чи події. Коли такі оцінки отримані від групи експертів, то припускають, що істинне значення характеристики, яку вивчають, перебуває усере-дині багатьох оцінок і що узагальнена колективна думка є вірогід-ною. Групові оцінки більш надійні, порівняно з індивідуальними за умови, що розподіл оцінок, одержаних від експертів, повинен бути «гладким»;

•          метод «мозкового штурму». Побудований на створенні такої атмосфери, яка сприяє народженню нестандартних думок та ідей. Існує прямий і зворотний «мозковий штурм». У першому випадку допускається участь від 5 до 15 осіб. Доцільно, щоб в обговоренні (сесії) брали участь спеціалісти різного профілю та з різним досві-дом роботи. Вони повинні володіти ситуацією, але не надто добре знати суть проблеми і бути незалежними. Ознайомившись зі зміс-том завдання, спеціалісти проводять дискусію у невимушеній фор-мі, де заборонено критикувати ідеї, відхиляються від теми. Обме-жується також час дискусії. При зворотному «мозковому штурмі» основну увагу приділяють виявленню недоліків пропозицій, обхід-них шляхів тощо;

•          морфологічний метод аналізу. Цей метод використовує струк-турні (морфологічні) взаємозв’язки сукупності ек’номічних явищ і грунтується на повній відсутності будь-якого навязливого попере-днього судження. Цей метод розглядається як упорядкований спо-сіб економічного дослідження об’єкта та отримання систематизо-ваної інформації з усіх можливих варіантів рішень. Такий підхід має назву «морфологічного ящика». «Морфологічний ящик» буду-ють у вигляді дерева цілей чи матриці, де у кожній ланці є лише одне рішення. В економічному аналізі треба розробляти таку мор-фологічну матрицю, в якій якнайповніше виражався б принцип си-стемного комплексного підходу до дослідження всієї сукупності показників, причин їхньої зміни, місць виникнення відхилень і ви-нуватців тощо. Завдяки розробці морфологічних матриць значно скорочується час проведення аналізу, він стає оперативним, змен-шується залежність результатів аналізу від мистецтва керівника, стає можливим прийняття альтернативних рішень;

•          метод семикратного пошуку. Він полягає у системному бага-тократному застосуванні матриць 7x7, таблиць і деяких способів. Згідно з цим методом творчий процес поділяють на сім стадій:

 

1)         аналіз проблемної ситуації;

2)         виявлення найкращих умов використання аналізованого об’єкта;

3)         формулювання завдання;

4)         генерація пропозицій щодо вирішення цього завдання;

5)         конкретизація варіантів;

6)         добір найкращих варіантів;

7)         реалізація рішення;

•          метод асоціацій та аналогій. Полягає у тому, що нові ідеї та

пропозиції виникають на основі співставлення з іншими більш чи

менш аналогічними об’єктами, навіть з інших сфер природи і сус-

пільства. Наприклад, при проектуванні літака за аналог було взято

політ птаха. Загальний підхід до дослідження за допомогою методу асоціацій та аналогій полягає в тому, що спочатку задається якийсь символ проблемної ситуації та різні її аспекти. Пізніше члени групи дослідників пропонують інші символи, які асоціюються у них в пам'яті. Така процедура триває до тих пір, поки не з'явиться оригі-нальна ідея;

•          метод колективного блокнота. Передбачає висунення незале-жних ідей кожним експертом у вигляді «блокнота напрацьованих варіантів». У цьому блокноті він описує кожний варіант опису, дає їм обґрунтування та здійснює їх ранжування. Потім проводять під-сумкову оцінку за всіма висунутими ідеями та обґрунтованими ва-ріантами змін. Пізніше експерти віддають свої блокноти координа-торові, який на їх підставі дає узагальнену оцінку;

•          метод контрольних запитань. Полягає у вирішенні аналітичної задачі за допомогою добре підготовленого наперед списку допомі-жних запитань, які залежать від специфіки досліджуваного об'єкта та від цілей і завдань аналізу, наприклад, від пошуку резервів ско-рочення матеріальних витрат на виготовлення виробу відповідають на запитання: Чи можна змінити структуру суміші? Чи можна використати замінники? Чи можна зменшити відходи?