8.3. Аналіз використання фонду робочого часу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 

Загрузка...

Повноту використання персоналу можна оцінити за кількістю днів і годин, які відпрацював один працівник за аналізуємий пері-од, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводять для кожної категорії працівників, по кожному ви-робничому підрозділу і в цілому по підприємству (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛУ ШДПРИЄМСТВА

 

Показник        Мину-лий рік            Звітний рік     Відхилення

 

           

            план    факт    від ми-

нулого

року    від пла-ну

Середньорічна     чисе-льність робітників (ЧР)    160      160      165      +5        +5

Відпрацював    за    рік один робітник:                                                     

днів (Д)          220      220      210      -10      -10

годин (Г)        1727    1749    1638    -89      -111

Середня       тривалість робочого дня (Т), год       7,85     7,95     7,8       -0,05   -0,15

Фонд   робочого   часу (ФРЧ), год  276 320           279 840           270270            -6050  -9570

У тому числі надурочно відпрацьований час, год.          1630    —        1485    -145    +1485

Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від чисельності робітників (ЧР), кількості днів, які відпрацював один робітник у середньому за рік (Д), і середньої тривалості робочого дня (Т):

ФРЧ = ЧРДТ.

На аналізованому підприємстві фактичний фонд робочого часу менший від планованого на 9570 год. Вплив факторів на його зміну можна визначити за методом абсолютних різниць:

ДФРЧчр, =[ЧРІ -ЧРоУДо -Т0 = (165 - 160)-220-7,95 = +8745 год;

ДФРЧД =(Ді - ДоУ ЧРг Т0 = (210 - 220)-1657,95 = -13 118 год;

ДФРЧТ =(Ті -Т0) -Ді ЧРі = (7,8 - 7,95)-210165 = -5197 год;

Разом -9570 год.

Як видно із наведених даних, підприємство використовує виро-бничий персонал недостатньо повно. У середньому один робітник відпрацював 210 днів замість 220, у зв'язку з чим надпланові ціло-денні втрати робочого часу становили на одного робітника 10 днів, а на всіх — 1650 днів, або 13 118 год (1650 • 7,95).

Істотними є і внутрішньозмінні втрати робочого часу: за один день вони становили 0,15 год, а за всі дні, які відпрацювали всі ро-бітники, — 5197 год. Загальні втрати робочого часу— 18 315 год (16381749)165. Насправді вони ще більші, у зв'язку з тим, що фак-тичний фонд відпрацьованого часу включає і понаднормові відпра-цьовані години (1485 год). Якщо їх урахувати, то загальні втрати робочого часу становитимуть 19 800 год або 7,3 %.

Для виявлення причин цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу ро-бочого часу (табл. 8.2).

Вони можуть бути зумовлені об'єктивними і суб’єктивними об-ставинами, непередбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через те, що немає роботи, сиро-вини, матеріалів, електроенергії, палива і т. ін. Кожний вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудово-го колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не потребує додаткових капітальних вкладень і дає змогу швидко оде-ржати віддачу.

У нашому прикладі більша частина втрат ((495 + 33 + 660) х х 7,95 + 5197 = 14 642 год) викликана суб'єктивними факторами: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, прогулами, про-стоями, що можна вважати невикористаними резервами збільшення

фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначне вивільненню 8 працівників (14 642 : 1749).

Вивчивши втрати робочого часу, необхідно визначити непроду-ктивні витрати праці, які складаються із витрат робочого часу внаслідок виготовлення забракованої продукції й усунення браку, a також у зв’язку з відхиленнями від технологічного процесу. Для визначення їхньої величини використовують дані про втрати від браку (журнал-ордер № 10).

Таблиця 8.2

АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ФОНДУ РОБОЧОГО ЧАСУ

 

Показник        На одного робітника Відхилення від плану

 

            план    факт    на одного робітника на всіх ро-бітників

Календарна кількість днів    365      365      —        —

У тому числі:                                    

святкові і вихідні дні 111      111      —        —

Номінальний фонд робочого часу, дні       254      254      —        —

Неявки на роботу, дні          34        44        +10      +1650

У тому числі:                                    

щорічні відпустки      16        16        —        —

відпустки для навчання       1          1          +1        +165

відпустки у зв’язку із вагітністю і пологами          3          2          -1        -165

додаткові відпустки:                                    

з дозволу адміністрації         5          8          +3        +495

за хворобою   9          11,8     +2,8     +462

прогули          —        0,2       +0,2     +33

простої           —        4          +4,0     +660

Явочний фонд робочого часу, дні  220      210      -10      -1650

Тривалість робочої зміни, год         8          8          —        —

Бюджет робочого часу, год 1760    1680    -80      -13 200

Передсвяткові скорочені дні, год    9          9          —        —

Пільговий час для підлітків, год      2          2,4       +0,4     +66

Внутрішньозмінні простої, год        —        30,6     +30,6   +5049

Корисний фонд робочого часу, год           1749    1638    -111    -18 315

Середня тривалість робочої зміни, год      7,95     7,8       -0,15   -5197

Надурочно відпрацьований час, год          —        9          +9        +1485

Непродукшвні вшрати робочого часу        —        8,3       +8,3     +1367

За даними табл. 8.3 визначаємо:

а)         частку заробітної плати виробничих робітників у собівартос-

ті товарної продукції:

10 075 : 80 600 • 100 = 12,5 %;

б)         суму заробітної плати у собівартості остаточного браку:

500 • 12,5 : 100 = 62,5 тис. грн;

в)         питому вагу зарплати виробничих робітників у собівартості

товарної продукції з неврахуванням сировини і матеріалу, на пів-

фабрикатів і комплектуючих виробів:

10 075 : (80 600 - 42 500) • 100 = 26,44 %;

г)         заробітну плату робітників з усунення браку:

80 • 26,44 : 100 = 21,15 тис. грн;

д)         заробітну плату робітників в остаточному браку і на його

усунення:

62,5 + 21,15 = 83,65 тис. грн;

е)         середньогодинну зарплату робітників:

16 532 : 270 270 людино-годин = 61,168 грн;

є) робочий час, витрачений на виготовлення браку і його усу-нення:

83 650 : 61,168 = 1367 людино-годин.

Таблиця 8.3

НЕ„Р0ДУК«КР„°Т3РРАХЙ,ЕК0УЧ0Г0ЧЛСУ

 

Показник        Сума, тис. грн

Виробнича собівартість товарної продукції          80 600

Заробітна шіата робітників   16 532

Заробітна шіата виробничих робітників    10 075

Матеріальні витрати 42 500

Собівартість забракованої продукції           500

Витрати на усунення браку 80

Втрати робочого часу у зв'язку з відхиленням від нормальних умов роботи розраховують діленням суми доплат через цю причи-ну на середню зарплату за 1 год. На цьому підприємстві таких до-плат не було.

Скорочення втрат робочого часу — один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робо-чого часу (ВРЧ) з вини підприємства помножити на плановий сере-дньогодинний виробіток продукції:

ДВП = ВР • ГВ0 = (14 642 + 1367) • 343,05 грн = 5492 тис. грн.

Проте треба мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки їх може бути компенсовано підвищенням інтенсивності праці пра-цівників. Тому в аналізі використання трудових ресурсів велику увагу приділяють вивченню показників продуктивності праці.