5.3. Аналіз кредитоспроможності підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 

Загрузка...

Кредитоспроможність суб'єкта господарювання розуміємо як наявність у нього передумов для отримання кредиту та його вчас-ного повернення у термін, передбачений угодою.

Кредитоспроможність є комплексним поняттям і означає спро-можність підприємства погашати заборгованість не лише в даний момент, а й у майбутньому. Високий рівень кредитоспроможності свідчить про те, що підприємство вчасно і в повному обсязі розра-ховувалось за усіма раніше отриманими позиками, має стійкий фі-нансовий стан, високий рівень платоспроможності, ліквідності та прибутковості, а також позитивний прогноз щодо погашення забо-ргованості у майбутньому.

Кредитоспроможність позичальника характеризується наступ-ними рисами:

•          репутацією позичальника, яка визначається своєчасністю роз-рахунків за раніше отримані кредити, якістю поданих звітів, відпо-відальністю й компетентністю керівництва;

•          стійким фінансовим станом і здатністю виробляти конкурен-тоспроможну продукцію;

•          можливістю, при необхідності, мобілізувати грошові КОШТИ 3 різних джерел.

Одночасно з цим, банк здійснює оцінку прибутку, який він отримає при кредитуванні конкретних витрат позичальника, і порі-внює його з середньою прибутковістю банку. Рівень прибутків ба-нку повинен бути пов'язаний з мірою ризику при кредитуванні. Банк оцінює розмір прибутку, що отримує позичальник, з точки зо-ру можливості сплати банку відсотків при здійсненні нормальної фінансової діяльності та визначає міру ризику, який він хотів узяти на себе в даній ситуації.

Банк розглядає також:

•          мету використання кредитних ресурсів;

•          суму кредиту, яку оцінюють, виходячи з проведення позича-льником заходів щодо визначення ліквідності балансу, співвідно-шення між власними і позиковими коштами;

•          погашення кредиту. Вивчення проводять шляхом аналізу по-вернення кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, наданих гарантій і використання заставного права;

•          забезпечення кредиту, тобто вивчення статуту і положення з точки зору визначення права банку брати в заставу під видану по-зику активи позичальника, включаючи цінні папери.

При аналізі кредитоспроможності використовують низку показ-ників, найважливіші з яких — норма прибутку на вкладений капі-тал і ліквідність.

Схематично процес оцінки комплексу умов, що визначають кредитоспроможність позичальника, можна виразити таким чином: «солідність» клієнта, прибутковість діяльності позичальника, мета отримання кредиту, сума кредиту, умови погашення позики, забез-печеність кредиту.

При аналізі кредитоспроможності клієнта, залежно від виду кредиту, що видається, і цілі дослідження виділяють оперативну і загальну кредитоспроможність.

Загальну оцінку проводять на основі аналізу динаміки норми прибутку на вкладений капітал (рентабельність), яку визначають відношенням суми прибутку до загальної суми пасиву по балансу:

 

R

 

П

 

де R — норма прибутку; П — сума прибутку за звітний період (квартал, рік), грн; ЕК — загальна сума пасиву, грн.

Зміна цього показника відображає тенденції у сфері прибутко-вості та кредитоспроможності позичальника. Проте точну оцінку кредитоспроможності можна дати лише на основі кількісного ана-лізу коефіцієнтів.

Аналіз коефіцієнтів кредитоспроможності здійснюють у кілька

ЄТЗХПВ

I етап. Визначення коефіцієнтів кредитоспроможності та класу позичальника.

 

 

 

_ Проміжний коефіціент покриття

Система коефіцієнтів кредитоспро-

можності

 

Коефіціент абсодютної діквідності

Коефіціент покриття

Маневреність капіталу, що

функціонує    

Коефіціент забезпеченості

 

Рис. 5.1. Схема коефіцієнтів кредитоспроможності

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина корот-котермінових зобов’язань підприємства може бути негайно пога-шена за ’ахунок грошових коштів клієнта; характеризує можли-вість субєкта господарювання мобілізувати грошові кошти для покриття короткотермінової заборгованості; чим вище цей коефіці-єнт, тим надійніший позичальник.

Залежно від величини коефіцієнта абсолютної ліквідності при-йнято розрізняти:

•          кредитоспроможний господарюючий суб’єкт — Kабс.лік> 1;

•          обмежено кредитоспроможний — Ка6слік від 1 до 1,5;

•          НЄКрЄДИТОСПрОМОЖНИЙ—Ка6с.лік < 1,0.

Слід мати на увазі, що всі банки користуються показниками кредитоспроможності, проте кожний банк формує власну кількісну систему оцінки розподілу позичальника на три категорії: надійний (кредитоспроможний), нестійкий (обмежено кредитоспроможний), ненадійний (некредитоспроможний). Позичальник, визнаний надій-ним, кредитується на загальних умовах; у цьому випадку може бу-ти застосований і пільговий порядок кредитування. Якщо позича-льник є нестійким клієнтом, то при укладанні кредитного договору передбачаються норми контролю за його діяльністю і поворотністю кредиту (гарантія, щомісячна перевірка забезпечення, умови заста-вного права, підвищення процентних ставок та ін.). Якщо позича-льник — ненадійний клієнт, то кредитувати його недоцільно. Банк може надавати позику тільки на особливих умовах, передбачениху кредитному договорі.

Коефіцієнт покриття поточної ліквідності показує, яку части-ну поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна пога-сити, мобілізувавши всі оборотні кошти.

Проміжний коефіцієнт покриття критичног ліквідності хара-ктеризує частину короткотермінових зобов’язань організації, яка може бути погашена в короткий термін за рахунок коштів найбільш ліквідних активів.

Коефіцієнт маневреності фунщіонуючого капіталу відображає, яка частина функціонуючого капіталу «заморожена» у виробничих запасах.

Коефіцієнт забезпеченості показує, якою мірою оборотні кош-ти або майно організації сформовані за рахунок власних джерел (див. рис. 5.1).

Вказані коефіцієнти розраховуються на початок і кінець креди-тного періоду, тоді ж проводиться оцінка їх динаміки і порівняння з нормативами, встановленими банком. У процесі аналізу може бути зроблене ранжування коефіцієнтів за важливістю. Методика ран-жування коефіцієнтів і розрахунку у кожного банку може бути вла-сна, це його комерційна таємниця, що клієнтам не повідомляється.

Крім цього, в процесі аналізу визначають і оцінюють такі пока-зники:

•          чисті активи підприємства— активи-зобов'язання (довготе-рміновій короткотермінові);

•          чисті ліквідаційні активи — ліквідні активи — короткотермі-нові зобов'язання;

•          власні поточні активи — поточні активи-короткотермінові зобов'язання.

Власні поточні активи — це активи, що залишилися після пога-шення короткотермінових зобов'язань, їх ще називають робочим капіталом. Зростання цього показника свідчить про зростання вла-сного майна організації та її платоспроможності.

Порівняння фактичних показників кредитоспроможності зі встановленими банком кредитами дає уявлення про попередній клас позичальника.

3 метою більш точного визначення кредитоспроможності пози-чальника, а, отже, й рівня фінансового ризику банку, проводять чинниковии аналіз вказаних показників.

1 етап. Чинниковий аналіз показників кредитоспроможності.

Чинниковии аналіз:

•          спрямований на з'ясування впливу на рівень показників кре-дитоспроможності зміни окремих чинників. Зокрема, ліквідних ре-сурсів, різних видів заборгованості;

•          допомагає визначити основний чинник, вплив якого найбіль-ший на зміну того чи іншого коефіцієнта кредитоспроможності. У процесі контролю за здійсненням кредитного договору банк і пози-чальник повинні максимально уважно стежити за негативною змі-ною цього чинника, здатного привести до зростання кредитного

^ТітаТсшрукшурний аналіз.

Він дає змогу прогнозувати зміни у кредитоспроможності пози-чальника, а саме:

•          оцінку стану й тенденції елементів ліквідних активів;

•          стан кредиторської заборгованості, заборгованості перед банком та іншими кредиторами, що дає змогу банку прогнозувати ймовірність виникнення проблем у діяльності підприємства, погіршення їх фінан-сового стану та кредитоспроможності, а також розробляти і включати у кредитний договір умови, що гарантують інтереси банку.

He рекомендується поліпшувати рівень кредитоспрооможності позичальника або визначати умови його кредитування при таких ситуаціях:

•          поліпшення коефіцієнта ліквідності тільки за рахунок зрос-

тання дебіторської заборгованості або залишків готової продукції;

•          підвищення коефіцієнта покриття за рахунок зростання зали-шків готової продукції, не забезпеченої угодами щодо збуту, зали-шків сировини, які важко реалізувати та незавершеного виробництва;

•          погіршення структури ліквідних коштів;

•          фактичній наявності власних оборотних коштів у розмірі їх мінімальної потреби;

•          зростанні показників забезпеченості власними коштами малих виробничих структур, пов’язаних з ризиковою діяльністю організації;

•          поліпшенні показника забезпеченості виробничої діяльності угодами за рахунок угод з некредитоспроможними покупцями й постачальниками;

•          скороченні боргових зо.ов’язань банку у зв’язку з неякісною

СИТиГач,ГЯ^т^ТуЬпозичальника

При розрахунку кредитоспроможності на попередніх етапах ви-значався попередній клас позичальника. Внаслідок аналізу може виникнути ситуація, коли різні коефіцієнти кредитоспроможності одночасно вказують на різні класи одного позичальника. У цьому випадку необхідно визначити рейтинг позичальника.

Для оцінки кредитоспроможності клієнта банк використовує рі-зноманітні джерела інформації (рис. 5.2).

 

Документи клієнта

 

Архівна історія клієнта

 

КЛІЄНТА

 

Дані, які повідомляють партнери клієнта

 

Звіти та висновки

зовнішніх агенств і

закладів

 

Рис. 5.2. Джерела інформації

Основне джерело інформації для оцінки кредитоспроможності господарських організації — їх баланс із пояснювальною запискою. Аналіз балансу дає змогу визначити, які кошти є у розпорядженні підприємства і якої величини кредит вони забезпечують.

При роботі з активом балансу необхідно звернути увагу на такі обставини.

1. При формуванні застави основних коштів (будівель, облад-нання тощо), виробничих запасів, готової продукції, товарів, інших

запасів і втрати права власності заставника на вказані цінності по-винно підтверджуватися включенням вартості до складу відповід-них балансових статей.

2.         Залишок коштів на розрахунковому рахунку повинен відпові-дати даним банківської виписки на звітну дату.

3.         При аналізі дебіторської заборгованості необхідно звернути увагу на терміни їх погашення, оскільки надходження боргів пози-чальника може стати для нього одним із джерел повернення кредиту.

При розгляді пасивног частини балансу особливу увагу потрібно звернути на вивчення розділів, що характеризують стан позикових коштів.

1.         Проаналізувати кредитні договори за тими позиками, забор-гованість за якими відображаємо у балансі, та яка не погашена на дату запиту про кредит, пересвідчившись, що вона не є простроче-ною.

2.         Наявність простроченої заборгованості за кредитами інших банків — негативний чинник, що свідчить про помилки та прора-хунки в діяльності позичальника, яку, можливо, планується тимча-сово компенсувати за допомогою нового кредиту.

3.         Крім цього, необхідно проконтролювати, що пропонується як застава на забезпечення кредиту, чи не була вона закладена іншому банку.

4.         Оцінюючи стан кредитної заборгованості, потрібно пересвід-читися, чи спроможний позичальник вчасно розплатитися за отри-мані кредити.

Проте аналіз балансу дає лише загальне уявлення про кредито-спроможність. Тому, для розрахунку якісних показників кредито-спроможності використовуються дані оперативного обліку, фінан-сового планування, зведення, що нагромаджуються у банках, статистичних органах, дані анкет клієнтів, інформація постачаль-ників, результати обробки даних обстеження за спеціальними про-грамами, відомості спеціального бюро щодо оцінки кредитоспро-можності підприємств.