3.2. Основні користувачі фінансової інформації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 

Загрузка...

Фінансовий аналіз є основою прийняття управлінських рішень на мікрорівні, тобто на рівні суб'єктів господарської діяльності.

Основна мета проведення аналізу — підвищення ефективності господарювання і пошук резервів такого підвищення.

Для досягнення цієї мети необхідно:

•          проводити об'єктивну оцінку фінансового стану, фінансових результатів, ділової активності підприємства;

•          розробити процедуру оперативного контролю виробничої дія-льності;

•          виявляти чинники і причини, що зумовили досягнутий фінан-совий стан підприємства, водночас приділяючи особливу увагу ви-явленню негативних чинників, які призводять до різкого спаду, a також до банкрутства;

•          виявляти резерви покращання фінансових результатів і фінан-сового стану підприємства, забезпечувати розробку заходів щодо використання цих резервів у виробництві;

•          розробляти на основі проведеного аналізу управлінські рі-

шення, спрямовані на підвищення економічної ефективності фінан-

сового стану.

Слід зазначити, що в процесі фінансового аналізу можна визна-чити й інші завдання залежно від конкретних умов діяльності під-приємства.

Отже, загальний зміст аналітичних процедур зумовлюється як специфікою діяльності підприємства, так і напрямом фінансового аналізу (оперативного, підсумкового, перспективного).

Інформація, одержана в результаті проведеного аналізу, має широке застосування.

У достовірності проведеного аналізу зацікавлене широке коло користувачів, яких можна поділити на дві групи.

До першої групи належать основні користувачі інформації — ті, які безпосередньо зацікавлені в успішному здійсненні господарської діяльності підприємства, адже від цього залежить їхній добробут.

Ними можуть бути:

•          власники підприємств (одержують дивіденди на вкладений власний капітал);

•          банки, фірми, які надають кредити підприємству (зацікавлені у своєчасному погашенні боргу і виплаті відсотків);

•          керівництво підприємства (від успішного фінансового стану залежить частка прибутку, яку вони одержують понад посадовий оклад);

•          службовці (залежить заробітна плата, премії, соціальні виплати);

•          покупці (збут продукції, договірна ціна та ін.);

•          держава (податкова адміністрація зацікавлена у своєчасній сплаті податків у повному обсязі).

До другої групи користувачів інформації належать ті суб'єкти господарювання, які не зацікавлені в успіхах підприємства, адже обов'язкові платежі підприємство повинно здійснювати незалежно від результатів своєї діяльності. Це фондові біржі, аудиторські і консалтингові фірми, юридичні, страхові компанії, преса тощо.

Практично всі користувачі фінансової інформації можуть ви-вчати тільки опубліковану інформацію, отже, вони є зовнішніми користувачами. Виняток становлять власники і керівники підпри-ємства, які можуть користуватися фінансовою інформацією в пов-ному обсязі, тобто вони є внутрішніми користувачами аналітичної інформації.

До внутрішніх користувачів можна віднести і власників контро-льних пакетів прав власності на підприємствах (акції, паї тощо за-лежно від форм власності). Власники малого бізнесу самі викону-ють оперативне управління своїми підприємствами, є водночас і

власниками, і керівниками своїх підприємств. У великих акціонер-них товариствах власники великих пакетів акцій контролюють склад ради директорів і таким чином, через управлінців, також ма-ють доступ до максимального обсягу інформації, яка характеризує існуючий стан і перспективи розвитку підприємства. Слід окремо виділити ще одну групу користувачів інформації, які також мають право доступу до повного обсягу фінансової інформації, — це бух-галтери і аудитори. Користування цією інформацією становить їх-ній щоденний службовий обов'язок.

Щодо зовнішніх користувачів інформації, яка одержана в ре-зультаті аналізу, то вони використовують її залежно від тих про-блем, які виникають у процесі діяльності й потребують вирішення. Наприклад, банки, податкові органи, постачальники, покупці, діло-ві партнери, здійснюючи фінансовий аналіз, цікавляться, переду-сім, фінансовим станом підприємства в цілому, становищем його на ринку, можливістю своєчасно погасити кредити, відсотками ба-нку, ймовірністю банкрутства.

Окремо слід зупинитись і на власниках невеликих пакетів акцій. Вони одержують інформацію про діяльність товариства тільки за даними бухгалтерського обліку, який характеризує господарську діяльність конкретного підприємства, тому, з огляду на можливість доступу до інформаційного потоку, належать до зовнішніх корис-тувачів. Це можна сказати і про інвесторів — доки вони не є акціо-нерами, вони мають доступ тільки до офіційної бухгалтерської (фі-нансової) звітності.

Отже, всі користувачі інформації розрізняються передусім мож-ливістю доступу до повного обсягу аналітичної інформації і тому поділяються на внутрішніх і зовнішніх.