Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
РОЗДІЛ. 5 ПРИНЦИПИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Й ВІДТВОРЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ 5.1. Основні положення раціонального природокористування : Матеріалознавство та основи технології переробки природної сировини у непродовольчі товари. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів : Бібліотека для студентів

РОЗДІЛ. 5 ПРИНЦИПИ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Й ВІДТВОРЕННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ 5.1. Основні положення раціонального природокористування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

магниевый скраб beletage

Розвиток науково-технічного процесу супроводжується інтенсив-ним використанням природних ресурсів. Першочерговими задачами стають: охорона й раціональне використання природних ресурсів, широке залучення в ресурсний цикл поновлюваних джерел енергії (енергії води, вітру й сонячної енергії), комплексне використання природних ресурсів.

Природокористування – це використання людиною з метою свого життєзабезпечення речовин і властивостей навколишнього се-редовища. Природокористування людини проявляються в чотирьох формах: життєзабезпечуючий, господарсько-економічній, оздоровчій і культурній.

Раціональне природокористування відрізняється наступними особливостями:

-   використання природних ресурсів повинне супроводжуватися їх-нім відновленням (для поновлюваних природних ресурсів);

-   комплексне використання природних ресурсів;

-   вторинне використання природних ресурсів;

-   проведення природоохоронних заходів;

-   упровадження новітніх технологій з метою зниження антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище і ба-зується на ряді громад принципів. До них відноситься принцип системного підходу, що передбачає

всебічну комплексну оцінку впливу виробництва на середовище і її відповідні реакції.

З позиції системного підходу жоден природний ресурс не може використовуватися чи охоронятися незалежно один від одного. Так, наприклад, підвищення родючості ґрунтів за рахунок зрошення за до-помогою зрошувальних систем може привести до виснаження водя-них ресурсів, яке необхідно передбачати й попередити.

Скидання відходів у ріку повинно оцінюватися не тільки по впливі їх на рибу, але й на біохімію даного водяного об'єкта й на всю систему водопостачання району, де протікає ця ріка, зокрема ту чи водойму водотік, куди ця ріка впадає.

Принцип оптимізації природокористування полягає в прийнят-ті найбільш доцільних рішень у використанні природних ресурсів і природних систем на основі одночасного екологічного й економіч-ного підходу, прогнозу розвитку різних галузей і географічних регіо-нів. Відповідно до цього принципу доцільним є переміщення деяких лісопереробних підприємств у райони, ближче до запасів сировини, що знижує навантаження на виснажені запаси деревини. Відкриті кар'єрні способи розробки корисних копалин мають ряд переваг перед шахтним видобутком за ступенем максимального використання сировини, але приводять до втрати родючих ґрунтів. Оптимальним при цьому є сполучення відкритих розробок з рекультивацією земель і відновленням їхньої родючості.

Принцип випередження темпів заготівлі й видобутку сировини темпами виходу корисної продукції заснований на зниженні кількос-ті відходів, що утворяться у процесі виробництва, тобто на більш по-вному використанні тієї самої кількості вихідної сировини. Він при-пускає приріст продукції не за рахунок залучення у використання нових мас природних ресурсів, а за рахунок більш повного їхнього використання шляхом ресурсозбереження й удосконалювання тех-нологічних процесів.

Принцип гармонізації відносин природи й виробництва зважу-ється на створенні й експлуатації природно-технічних, геотехнічних чи еколого-економічних систем, що є сукупністю якого-небудь вироб-ництва і взаємодіючих з ним елементів природного середовища, що забезпечують, з одного боку, високі виробничі показники, а з іншого боку – підтримку в зоні свого впливу сприятливої екологічної обстановки, максимально можливе збереження й відтворення природних ресурсів. У таких системах передбачається прогнозування небажаних і небезпечних ситуацій, а також реалізація заходів для їхнього запо-бігання. Система має службу керування, задачею якої є своєчасне виявлення можливих шкідливих впливів і внесення необхідних ко-рективів у певний компонент системи (виробництво чи навколишнє середовище). Якщо виявлене погіршення стану навколишнього природного середовища, служба керування приймає рішення про необ-хідність зупинити виробничий процес, зменшивши при цьому обсяги викидів і скидань.

Своєчасне й точне виявлення небезпечних ситуацій досягається безупинним збором інформації про стан навколишнього середовища за допомогою спостережень за його змінами, викликаними антропо-109

генними причинами, що дозволяє прогнозувати їхній розвиток. Такі системи звуться моніторингами (від грец. «монітор» – який дивиться у вперед). Найпростіші функції цих систем полягають у контролі забруднення повітря, води, ґрунту, у спостереженнях за станом жи-вих організмів, а безпосередньо на підприємстві – в контролі стоків і пилогазових викидів. Одержувана інформація аналізується керівни-цтвом підприємства, що приймає необхідні технічні рішення.

Принцип комплексного використання природних ресурсів і кон-центрації виробництва полягає в тім, що на базі наявних у даному економічному районі сировинних і енергетичних ресурсів створю-ються територіально-виробничі комплекси, що дозволяють більш повно використовувати зазначені ресурси й тим самим знизити шкід-ливе навантаження на навколишнє середовище. Такі територіально-виробничі комплекси мають спеціалізацію, сконцентровані на визна-ченій території, мають єдину виробничу й соціальну інфраструктуру (комунікаціями, потоками речовини й енергії, системою охорони здоров'я, сферою культури) і спільними зусиллями забезпечують охорону навколишнього середовища. Такі територіально-виробничі комплекси створюють передумови для розвитку комплексних енер-го- і ресурсозберігання виробництв, для максимально можливої утилізації відходів і використання вторинних продуктів. Природно, комплекси також впливають на навколишнє середовище, але за ра-хунок комплексного використання її ресурсів на основі концентрації виробництва, оптимізації природокористування, а також гармонізації взаємодії техніки з навколишнім середовищем цей вплив істотно зни-жується. При цьому збільшуються вкладення в компенсаційні заходи з метою забезпечення якості навколишнього середовища і зниження збитку, який наноситься природі.

Комплексне використання природних ресурсів повинно здійсню-ватися, у першу чергу, для вичерпуваних природних ресурсів, тобто для корисних копалин.

У свою чергу, тут можна виокремити дві тенденції: по-перше, використання тих самих ресурсів у різних галузях господарства; подруге, більш повний витяг ресурсів на стадії видобутку.

Наприклад, відходами ТЕС є зола і шлаки, що можуть застосо-вуватися як будівельний матеріал. Гранульовані доменні шлаки є прекрасним матеріалом для дорожнього будівництва, у суміші з груз-лим бітумом вони успішно заміняють асфальтові суміші, причому їх,

по

можливо, укладати навіть на вологу підставу. Бітумошлакові покрит-тя доріг у 2,5 рази дешевше асфальтобетонних.

Відходи багатьох промислових виробництв, у тому числі шлаки металургійної промисловості, кам'яновугільні й буровугільні золи, відходи паперової промисловості, можуть використовуватися в сіль-ському господарстві для вапнування кислих ґрунтів.

Перспективним напрямком є комплексна розробка родовищ ко-рисних копалин. Практично всі родовища рудних корисних копалин є комплексними: вони містять, як правило, кілька різних мінералів і хімічних елементів, один із яких є основним, інші – побіжними. Наприклад, з мідних руд можна одержати також цинк, сірку, залізо, молібден, золото і срібло. З залізних руд можна добувати ванадій, ні-кель, кобальт, фосфор, бор, сірку, германій.

Одержуваний при видобутку нафти побіжний газ, що часто спа-люють у смолоскипах, можна використовувати в хімічній промисло-вості для одержання багатьох цінних з'єднань.

Немаловажне значення в раціональному природокористуванні займає вторинне використання природних ресурсів. Практично усі види вироблених матеріалів: метал, тканини, пластмасу – можна під-давати вторинній переробці. По-перше, вторинна переробка дозволяє заощаджувати первинну сировину й енергію, тому що на виробни-цтво продуктів із вторинної сировини потрібно набагато менше енер-гії. Наприклад, для переплавляння металобрухту в сталь потрібно в 10 разів менше енергії, чим для виплавки стали з руди. По-друге, вто-ринна переробка дозволяє зменшити кількість твердих відходів.

Вторинна переробка, незважаючи на очевидні переваги, викорис-товується поки далеко не для усіх видів відходів, тому що технології переробки є дуже складними і дорогими.

Давно було відоме, що при вторинній переробці автомобілів мож-на використовувати 98% матеріалів, з яких вони зроблені, але тільки зараз створюється подібний завод у Німеччині.

Для зниження навантаження на природне середовище важлива роль приділяється впровадженню новітніх технологій. Новітні тех-нології розробляються зараз з багатьох напрямів енергозбереження, ресурсозбереження, вторинна переробка, очищення викидів, моніто-ринг навколишнього середовища.

До енергозберігаючих технологій відноситься, наприклад, викорис-тання нетрадиційних джерел енергії: сонячної енергії, енергії морських припливів, енергії земних надр. Використання таких джерел знаходить

практичне застосування в усьому світі: побудована сонячна ТЕС у США, діє російська приливна електростанція на Баренцовому морі, гео-термальне тепло використовується в США, Мексиці, на Філіппінах.

Упровадження ресурсозберігаючих технологій особливо актуальне для вичерпуваних природних ресурсів. Наприклад, розробляються технології, що дозволять збільшити глибину переробки нафти. Використовувані в да-ний час методи дозволяють одержати з нафти тільки 60% цінних продуктів, інші 40% – це мазут. Більш розроблені технології дозволять одержати 90% цінних продуктів. Таке збільшення глибини переробки нафти дозволить витрачати для одержання тієї ж кількості бензину 2 т нафти замість 3 т.

До нових технологій очищення викидів можна віднести нейтралізатори вихлопних газів автомобілів, що дозволять знизити кількість вуглекислого, чадного газів і вуглеводнів. Їх вже успішно застосовують у багатьох країнах. Упровадження нейтралізаторів вихлопних газів у нашій країні гальмується через їхню високу вартість: основою нейтралізаторів є платина.

Особливе місце в раціональному й комплексному природокорис-туванні посідає проведення природоохоронних заходів. Ці заходи по-винні проводитися, у першу чергу, промисловими підприємствами, а державні органи, що відповідають за охорону навколишнього природного середовища, повинні контролювати їхнє виконання.

Будь-яке промислове підприємство повинне бути оснащене очисними спорудженнями, уживати заходів по впровадженню мало-відхідних технологій, забезпечувати дотримання режиму санітарно-охоронних зон, що встановлюються навколо кожного підприємства.

Державні контролюючі органи повинні стежити за тим, щоб не вводилися в експлуатацію підприємства, не забезпечені очисними спорудами, а також за тим, щоб діючі підприємства дотримували нор-мативи якості навколишнього природного середовища й інших норм і правил, встановлених в законодавчому порядку. Наприклад, оста-точне приймання меліоративних систем проводиться тільки після апробації протягом року, після чого оцінюється вплив такої системи на навколишнє природне середовище.