Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
3.2. Напрями й форми міжнародного співробітництва : Матеріалознавство та основи технології переробки природної сировини у непродовольчі товари. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів : Бібліотека для студентів

3.2. Напрями й форми міжнародного співробітництва


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Глобальний характер сучасних екологічних проблем обумовлює необхідність спільних зусиль усіх країн для їх вирішення. Знаходя-чись у єдиній взаємозалежній природній системі Європи, Україна не може відгородитися стіною від забруднення й деградації біосфе-ри на континенті. Не здатні це зробити, як свідчить важливий досвід чорнобильської трагедії, і наші сусіди в загальноєвропейському домі, розбудова якого зараз активно здійснюється. 88

При використанні міжнародних ресурсів особливо важливою є наявність та дотримання міжнародних домовленостей, щоб їх спіль-не використання супроводжувалось співробітництвом, а не проти-борством. Та й розвідка, раціональний видобуток і використання не відновлюваних ресурсів, охорона та відтворення відновлюваних ре-сурсів, у міру їх вичерпання та забруднення, усі більше будуть пере-творюватися з внутрішньої справи кожної країни в загальнолюдську проблему забезпечення виживання.

Розв’язання проблем оптимізації природокористування вимагає наявності високого наукового потенціалу, коштів для проведення експериментів, обладнання, котрих багато країн, особливо ті, що роз-виваються, не мають. Багатьом країнам є чому вчитися одна в одної.

Найбільші проблеми постають при сумісному використанні за-пасів риби та мігруючих тварин і пташок, адже для біогеоценозів не існує державних кордонів. Внаслідок цього виникає багато проблем, коли тварини, котрі знаходяться під охороною на території однієї країни, стають об’єктом промислу на території іншої. Це проблема не лише екологічна, але й економічна, оскільки виходить, що країна-споживач отримує додатковий прибуток за рахунок того, що країна-охоронець витрачає кошти на охорону й відмовляється від здобичі заради збереження гаснучого виду. Внаслідок цього зростає й полі-тична напруженість у стосунках між країнами. Розв’язати конфлікт можна прийняттям відповідної двосторонньої угоди.

Не менш важливою проблемою, що вимагає міжнародного спів-робітництва та відповідних домовленостей, є забруднення, котрому підлягають абсолютно всі міжнародні та міжнаціональні ресурси. На-віть у пінгвінів Антарктиди в печінці виявлено ДДТ – дуже стійку отруту, майже всюди заборонену для використання.

В навколоземному просторі за останні роки різко зросла кількість відходів земного походження – контейнерів зі сміттям, відпрацьова-них космічних апаратів тощо, котрі спричиняють труднощі в роботі астрономів, зв’язківців, метеорологів, підвищують небезпеку косміч-них польотів.

Космічна техніка завдає значної шкоди озоновому шару. Внаслі-док вивчення Місяця та навколомісячного простору за допомогою американських космічних кораблів «Аполлон» сталося забруднення місячної атмосфери вихлопними газами, їх маса стала порівняною з масою місячної атмосфери (близько 10 т), тобто можна стверджува-ти, що утворився новий атмосферний шар. Безумовно, таке втручан-89

ня в розвиток планет та їх супутників може мати найнесподіваніші наслідки в майбутньому.

Важливою проблемою сьогодні є забруднення світового океану нафтою, промисловими стічними водами, побутовими відходами з кораблів, контейнерами з радіоактивними відходами та затонулими реакторами й боєзарядами атомних підводних човнів.

Таким чином, зростаючий вплив людської діяльності на довкіл-ля викликає небажані зміни в природному середовищі: забруднен-ня повітряного басейну, океанів, виснаження природних ресурсів у всесвітньому масштабі, а порушення екологічної рівноваги завдає величезної шкоди генофонду усього живого, зокрема й людини. Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони на-вколишнього середовища набула глобального значення. Виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які забезпечу-вали б розумне використання ресурсів планети, їх охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.

Рішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, здійснюваного на двосторонній та багатосторонній основі. Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій, що ко-ординують спільні зусилля з охорони природи; укладання офіційних договорів та угод, а також діяльність міжнародних громадських пар-тій та організацій («зелених» та «еколоґістів»).

Особливу групу проектів складають наукові дослідження впли-ву діяльності людини на клімат, передбачення землетрусів і цунамі, роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення оточуючого середовища. Реалізацією даних проектів займаються різноманітні міжнародні спеціалізовані як урядові, так і громадські організації, в тому числі ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища), створена в 1973 р., котра координує всі види діяльності в галузі захисту навколишнього природного середовища, розробляє програми подальших спільних дій в цій галузі.

Протягом останнього десятиріччя Україна доклала чимало зу-силь по розширенню своєї участі в багатосторонньому співробітни-цтві, активно виступила за розгляд екологічної проблематики в ООН та її органах. Зокрема вона стала одним з ініціаторів розробки кон-цепції міжнародної екологічної безпеки, яку було висунуто в рамках діяльності цієї міжнародної організації.

Таким чином, екологічна проблематика все частіше виходить на перше місце в міжнародних відносинах. Українська держава з перших днів незалежності бере активну участь у міжнародних приро-доохоронних заходах та реалізації екологічних програм та проектів. Так, відповідно до закону «Про природно-заповідний фонд України» від 26.11.1993 р. видано Указ Президента України «Про біосферні заповідники», яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що включені в Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера», до міжнародної мережі біосферних заповідників. Станом на листопад 1993 року таких запо-відників було три: Асканія Нова (Херсонська обл.), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська обл.), Карпатський (Закарпатська обл.).

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає одне з важливих місць у зовнішньо-політичному курсі України. Україна як член ООН є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і продовжує активно працювати з іншими країнами світу над врятуванням нашої планети від екологічного лиха. Українські вчені підтримують ділові стосунки зі своїми колегами з Угорщини, Чехії, Словаччини, Поль-щі, Болгарії та інших країн. Спільними силами ведуться досліджен-ня екосистем Карпат, Полісся, Чорного моря, розробляються заходи щодо збереження рекреаційних ресурсів, рідкісної флори і фауни.

Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об’єднання зусиль націй і народів у боротьбі за вряту-вання біосфери планети, здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку та виживання, які пови-нні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості.

Існування й благополуччя людини сьогодні залежить від того, чи вдасться нам піднести принципи довгострокового розвитку до рівня всесвітньої етики. Для цього слід докласти великих зусиль і підвищи-ти готовність до співробітництва націй у таких сферах, як глобальна ліквідація бідності, активна підтримка миру в усьому світі, підви-щення міжнародної безпеки, раціональне, дбайливе використання глобальних загальних природних ресурсів, регулювання народона-селення, вирішення проблем енергетики (максимальне залучення альтернативних видів енергії, підвищення ефективності, надійності

та безпечності існуючих), харчування, урбанізації, охорони флори та фауни.

Найважливішими документами в системі міжнародних природо-охоронних відносин являються:

-   Всесвітня хартія охорони природи, що проголосила і взяла під за-хист право всіх форм життя на виживання;

-   Конвенція про заборону військового й будь-якого іншого воро-жого використання засобів впливу на природне середовище;

-   Конвенція про зміну клімату;

-   Конвенція про біологічну розмаїтість;

-   Конвенція про охорону озонового шару;

-   Конвенція про міжнародну торгівлю зникаючими видами дикої флори і фауни;

-   Декларація про навколишні маренні людини, які є зводом осно-вних принципів міжнародного співробітництва;

-   Конвенція з водно-болотних угіддях;

-   Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спад-щини і крім перерахованих існує цілий ряд документів.

У світі діє кілька сотень природоохоронних організацій. Одним з найважливіших напрямків міжнародного співробітництва є організа-ція різних зустрічей, нарад, конференцій, як наукових, так і практич-них, з обліком не тільки учених, але й керівних державних структур. На цих зустрічах обговорюються наукові ідеї керування природоко-ристуванням, приймаються програми подальшого розвитку міжна-родних угод.