Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
2.2. Органічні природні матеріали 2.2.1. Характеристика деревини листяних і хвойних порід : Матеріалознавство та основи технології переробки природної сировини у непродовольчі товари. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів : Бібліотека для студентів

2.2. Органічні природні матеріали 2.2.1. Характеристика деревини листяних і хвойних порід


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Лісні ресурси – запаси деревини, а також хутра (пушини), грибів, лікувальних рослин і ін. Лісами зайнято 3700 млн. га. Це біля 30% суші Земної кулі. Світові запаси деревини складають 357 млрд. м3.

Такі важливі поняття, як: лісоведення, лісозаготовча промисло-вість, лісоматеріали (лісопарк, лісохімія та ін.), доповнюють знання в галузі деревоведення.

Деревина листяних і хвойних порід має високу міцність, легка в об-робці й оздобленні, гарну має здібність до склеювання, характеризуєть-ся високими теплоізоляційними властивостями, стійкістю до дії кислот, газів тощо. Шляхом спеціальної обробки та раціонально збудованого технологічного процесу виготовлення деревинних деталей та вузлів з деревини можна досягти поліпшення механічних властивостей.

В лісах України ростуть численні породи і види дерев, які харак-теризуються різними властивостями. До фізичної властивостей дере-вини відносять: колір, блиск, текстуру, вологість, вагу, звукопровід-ність, теплопровідність, твердість, об’ємну вагу та ін.

За такими властивостями, як об’ємна вага деревину групують:

Група  Деревина       Об’ємна вага (г/см3)

1          Дуже важка    >0,8

2          Важка 0,80 - 071

3          Помірно важка          0,7 - 0,61

4          Легка  0,54 - 0,40

5          Помірно легка           0,6 - 0,54

6          Дуже легка     <0,4

Самою важкою є деревина залізного дерева Флориди (1,42 г/см3) і бакаута (1,35 г/см3), самою легкою – деревина бальзи (0,1 г/см3). За твердістю деревину поділяють на 3 групи:

Група  Деревина       Твердість , кг/см        Порода деревини

1          м’яка   < 400   липа, ялинка, сосна, осина

2          тверда 400 - 800        дуб, модрина, ясинь

3          дуже тверда   > 800   самит, груша

Лісні деревинні породи – група рослин 24 класів – листяні і хвой-ні породи деревини. Хвойні відрізняються від листяних формою лис-тя. У хвойних шпильновидне листя, а у листяних порід листя плоскі.

Вибір певних порід дерев для використання в господарстві обу-мовлено їх технічними властивостями. З хвойних порід найбільше значення мають: сосна, ялина, кедр, модрина, піхта та ін.

Їхня деревина характеризується прямошаруватою будовою, не-високою об’ємною масою, високою стійкістю до гниття й механічною міцністю, а також легкістю обробки. Сосна, кедр, модрина, тис, яло-вець відносяться до ядрових порід; ялина – до заболонного зі спілою деревиною.

Сосна є розповсюдженою породою, широко застосовується в бу-дівництві (у виді круглого лісу й пиломатеріалів), для виготовлення столярних виробів, каркасів окремих предметів меблів, виробництва фанери, тари, целюлози, паперу тощо.

Заболонна деревина сосни жовтувато-білого кольору, ядрова – від розуватого до бурувато-червоного. На всіх розрізах добре помітні річні шари й пізня деревина. Серцевинні промені не помітні. Власти-вості її залежать від району виростання, кращою вважається деревина північних районів. Деревина сосни багата смолистими речовина-ми, що обумовлює високу стійкість до гниття, але утрудняє обробку поверхні без попереднього обезсмолювання. Сосна, що виростає на високих піщаних місцях (рудова), має дрібношарову деревину і з широким ядром. У сосни, що виростає на глинистих ґрунтах (мяндової), широкошарова будова, широка заболонь і слабко помітне ядро.

Листяниця має вузьку світлу заболонь, яскраво виражене ядро червонясто-бурого кольору, добре помітні річні шари, пізню і ранню деревину. Пізня частина деревини добре розвинена, містить багато смолистих речовин. Серцевинні промені не помітні. Деревина лис-тяниці характеризується високою стійкістю до гниття й механічною міцністю (приблизно на 30% вище, ніж сосни), тому вона широко застосовується в будівництві, у тому числі гідротехнічному. Після відбілювання деревину модрини у вигляді струганого шпону вико-ристовують у виробництві меблів. Відбілюють її 20%-ним розчином перекису водню, в результаті чого вона здобуває чітку текстуру і при-ємний сіруватий відтінок. Вибілена модрина, оброблена нарами чи водяними розчинами аміаку, здобуває зеленувато-коричневий колір із сіруватим відтінком. Однак підвищений зміст смоли і твердість утрудняють її обробку. Особливістю цієї деревини є велике розхо-33

дження між усушкою в радіальному й тангентальному напрямках, що приводить до утворення тріщин при сушінні.

Кедр має широку заболонь рожево-білого кольору і не яскраво виражене ядро бурувато-рожевого кольору. Річні шари добре помітні на всіх розрізах з поступовим переходом від ранньої частини дереви-ни до пізньої. Деревина легка, м’яка, добре обробляється різальними інструментами в будь-яких напрямках, має красиву текстуру й колір. За механічними властивостями вона наближається до сосни. Розріз-няють сибірський і корейський кедр. Найбільш розповсюдженим є сибірський кедр, що виростає в Європейській частині Сибіру, Забай-калля. Завдяки однорідній і прямошаруватій будові деревина кедра, особливо сибірського, має високу резонуючу здатність, що цінно для виробництва декількох музичних інструментів. Із деревини кедра ви-готовляють столярні вироби, різьблені вироби, олівці, меблі.

Тис характеризується вузькою заболонню жовтувато-білого ко-льору й різким обрисом ядра бурувато-червоного кольору. Має кра-сиву текстуру, особливо на тангентальному розрізі, завдяки чому широко застосовується для фанерування цінних меблів. Найбільшою декоративністю відрізняється деревина капів, які часто зустрічають-ся, і досягають великих розмірів.

Яловець (можжевельник) – чагарникова рослина, іноді зустріча-ється у виді дерев діаметром 30-60 см. Має вузьку заболонь рожево-білого кольору і ядро темно-бурого кольору. Річні шари добре помітні на всіх розрізах з поступовим переходом від ранньої частини до піз-ньої. Серцевинні промені не видні, смоляних ходів немає. Деревина ялівця промислового значення не має. Застосовується як лицюваль-ний матеріал при виготовленні дрібних токарських і різьблених ви-робів, іграшок, тростин і ін. Стійкість деревини до гниття досить ви-сока. З механічної міцності і твердості перевершує деревину кедра.

Ялина буває європейська, тянь-шанська, кавказька, сибірська і далекосхідна. Найбільше промислове значення має європейська і си-бірська. Деревина ялини м’яка, білого кольору, іноді з жовтуватим чи рожевим відтінком, з добре помітними річними шарами і слабко по-мітними серцевинними променями, невеликою кількістю смоляних ходів. Деревина ялини має багато сучків, що утрудняє її обробку і за-стосування у виробництві меблів. Завдяки прямо- і довговолокнистій будові вона відрізняється високою резонуючою здатністю і широко застосовується для виготовлення деяких музичних інструментів. Із механічної міцності і стійкості до гниття вона трохи уступає сосні.

У сирих місцях швидше загниває і руйнується. Деревину ялини широко використовують у целюлозно-паперовому виробництві і будів-ництві; кору – для одержання дубильних речовин; суки і корені – у виробництві плетених меблів.

Піхта – без’ядрова порода без смоляних ходів. Із зовнішнього ви-гляду і властивостям нагадує деревину ялини, але уступає їй із меха-нічній міцності й об’ємній масі (на 15-20%). Її особливістю є низька стійкість до гниття. Піхта буває сибірська, кавказька і далекосхідна (білокора і маньчжурська). Більш розповсюдженої є сибірська піхта, але більш міцної – кавказька.

Листяні породи більш різноманітні за видами, властивостям, бу-довою і використанням, мають більш виразну і красиву текстуру і за-стосовуються як обробно-декоративний матеріал.

За характером розташування судин у річному шарі розрізняють кольцесудинні і розсіянно-судинні листяні породи. За твердістю їх поділяють на м’які і тверді. Кольцесудинні породи відносяться, в основному, до твердих, що враховують при оцінці якості і вартості меблів.

До кольцесудинних порід відносяться дуб, ясен, в’яз, ільм, карагач, каштан їстівний, оксамитне дерево, фісташка, дзельква, акація амурська й ін.

Дуб відноситься до ядрових порід, має добре помітні річні шари, великі серцевинні промені на всіх розрізах, жовтувато-білу заболонь, від світлого до темно-бурого кольору ядро. Річні шари вузькі, з добре помітними границями ранньої та пізньої деревини. У ранній деревині розташовані великі судини у вигляді кільця. У пізній менше судин і вони більш дрібні. Дуб, має важку, щільну, міцну і стійку до гниття деревину красивою текстурою і високим блиском, що використову-ють для виробництва меблів (у виді шпону), паркету, тари для ви-ноградних вин, пива й в інших випадках. Для виготовлення меблів застосовують деревину дрібношарової будові, що легко піддається обробці. Великошарова деревина має більш високу міцність.

Завдяки великим судинам деревина добре згинається без руйну-вання волокон і тому використовується для виробництва гнутих ме-блів. У той же час дубові меблі важко полірувати тому їх випускають, в основному, лакованими.

Ясен подібний до дуба, але має більшу стійкість до розтріскуван-ня. Деревина використовується в меблевому виробництві, паркету та ін.

Берест має хвилясті лінії і красиву текстуру, використовуються для облицювання цінних меблів.

Розсіяно-судинні породи більш численні й різноманітні за влас-тивостями й будові, але промислове значення мають лише деякі з них. Для виготовлення меблів в основному використовують деревину берези, тополі, бука, клена, горіха, рідше застосовують деревину осики, вільхи, липи.

Береза – найпоширеніша порода, вона складає приблизно 2/3 усіх листяних лісів. Береза відноситься до без’ядрових порід, має деревину білого кольору з червонуватим відтінком, вузькими, слабко по-мітними серцевинними променями і річними шарами, дуже дрібни-ми судинами. Деревина берези характеризується високою міцністю, але уступає деревині дуба по міцності при стиску і вигині, не стійка до гниття. Деревину берези широко використовують для одержання шпону, клеєної фанери, меблів, столярних виробів, колодок, лиж, рушничних лож і інших товарів. Її деревина легко офарблюється й імітується під цінні породи деревини.

Тополя відноситься до ядрових порід із широкою заболонню бі-лого кольору і темнувато-сірим ядром. Розрізняють два види тополі: білий і чорний (осокір), що швидко ростуть на зволожених ґрунтах. Річні шари помітні слабко, серцевинні промені вузькі, дрібні судини не видні неозброєним оком. Деревина тополі легка, м’яка, стійка до гниття, з бідною текстурою. При великому скупченні і розростанні сплячих бруньок деревина має красиву, виразну текстуру, схожу на карельську березу («пташине око»). Використовують цю деревину у виробництві меблів (для не лицьових поверхонь), целюлози, то-карських виробів, посуду, поплавців (кора), а деревину зі сплячими бруньками – лицьових поверхонь меблів світлих тонів.

Верба відноситься до ядрових порід із широкою білою заболонню і ядром від бурувато-рожевого до бурувато-червоного кольору. Деревина має вузькі серцевинні промені, дрібні судини і слабко помітні річні шари. Вона м’яка, легка, не стійка до гниття й механічно неміцна (її міцність на 10 – 20 % нижче, ніж липи). Добре піддається вигину і застосовується для виготовлення плетених і гнутих виробів (меблів, дуг, обручів і ін.). Кору верби, що містить багато дубильних речовин, використовують у шкіряній промисловості.

Розглянуті вище розсіяно-судинні породи відносяться до порід з м’якою деревиною, а бук – із твердою деревиною.

Самшит – заболонна порода, має деревину темного кольору, з вузькими річними шарами, серцевинними променями і дрібними су-динами. Деревина самшиту міцна і тверда, перевищує на 20-30% міц-ність деревини граба. З неї виготовляють духові інструменти, ткацькі човники, різьблені й інші вироби.

До розсіяно-судинних порід із твердою деревиною відносять-ся також хурма, залізне дерево, яблуня, черешня, горобина, кизил, саксаул і інші породи, що не мають великого промислового значен-ня. Характеризуються вони в основному щільною, міцною і твердою деревиною, що добре пручається ударам. Використовують їх для ви-готовлення рукояток інструментів, дрібних столярних і токарських виробів, канцелярського приладдя та інших предметів.

Іноземні породи: червоне дерево (його різновиди – махагон, ама-ранті, мовінга і ін.), палісандр, рожеве дерево та ін. Використовують ці породи залежно від кольору, текстури і механічних властивостей у меблево-фанерному виробництві, будівництві, а також для виготов-лення токарських і різьблених виробів. Деревина цих порід характе-ризується специфічним зовнішнім виглядом (текстурою, кольором і блиском), а також високою твердістю і гарною здатністю до обробки і оздоблення. Найбільшу питому вагу займають червоне і лимонне дерево, палісандр, макассар, чорне і рожеве дерево й ін.

Червоне дерево має текстуру стрічкового характеру, з інтенсивним забарвленням – від слабо-рожевого до червоно-бурого й підвищений блиск. Вона добре полірується й застосовується для облицювання зо-внішніх і внутрішніх поверхонь коштовних меблів, музичних інстру-ментів (піаніно, роялів), а також для обробки панелей приміщень.

Різновидами червоного дерева є махагони, макарі, амарат, мовинга й ін.

Махагони належать до розсіяно-судинних порід, мають вузьку білу заболонь і широке ядро бурувато- чи коричнювато-червоного кольору. Серцевинні промені й річні шари вузькі, слабко помітні, на тангентальному розрізі розташовані у виді рядів чи ярусів, що дода-ють деревині підвищений блиск. Текстура стрічкова, різної ширини. За механічними властивостями нагадує деревину каштана, добре по-лірується.

Макарі нагадує деревину махагони, але володіє підвищеним шов-ковистим блиском і інтенсивним забарвленням – до коричнювато-червоного. Добре видимі на всіх розрізах річні шари розташовуються темними вузькими смугами, які помітно виділяються на загальному тлі, що додає матеріалу особливу цінність для опоряджувальних робіт.

Лимонне дерево, так само, як і червоне, характеризується своєрід-ною стрічковою текстурою. Має деревину жовто-лимонного кольору з різними відтінками і підвищеним блиском, добре полірується. За-стосовують її у виді шпону для облицювання меблів і інших виробів.

Чорне дерево відноситься до ядрових розсіяно-судинних порід з вузькою заболонню білого кольору й чорним ядром. Річні шари, серцевинні промені і судини дуже дрібні й вузькі, слабко помітні. За механічними властивостями аналогічна деревині самшиту. Завдяки інтенсивному забарвленню застосовується для клавішів музичних інструментів, інкрустації меблів і інших виробів.

Рожеве дерево має деревину бурого кольору з рожевими смужка-ми, у свіжезрубаному стані з інтенсивним запахом трояндової олії, що при висиханні поступово зникає. Пізня частина деревини різко від-різняється від ранньої фарбуванням, що додає текстурі виразність.

Для поліпшення природних властивостей деревини використову-ються різні методи її модифікування: наповнення деревини металами і сплавами, пропитка антисептиками, антипіренами, наповнення син-тетичними смолами, ущільнення деревини (кам’яне дерево).