Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ЩОДО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ 2.1. Класифікація природних ресурсів та матеріалів з природної сировини : Матеріалознавство та основи технології переробки природної сировини у непродовольчі товари. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів : Бібліотека для студентів

РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ЩОДО ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ 2.1. Класифікація природних ресурсів та матеріалів з природної сировини


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Національне багатство є сукупністю матеріальних і духовних благ, створених і нагромаджених суспільством за всю історію його розвитку.

Національне багатство (НБ) – складається із двох частин: матері-альної та нематеріальної. До першої належать природні блага, створе-ні людиною матеріальні фонди, а до другої – духовні цінності.

Природні блага – матеріально-речовинна субстанція НБ і його складова, унікальна за своїми значенням і роллю.

Під природними ресурсами (ПР) розуміють природні тіла, які людина використовує у своїй діяльності.

ПР дуже різноманітні, як і можливості їх використання, є складо-вою матеріально-технічної бази суспільного виробництва.

ПР – категорія історична. Їх використання пов'язане з розвитком технології виробництва. Були часи, коли людина не знала, як вико-ристовувати кам'яне вугілля, виплавляти метал і використовувати електроенергію.

За своєю матеріальною сутністю ПР – частина географічного серед-овища, сукупність природних умов існування та діяльності людини.

В процесі впливу людського суспільства на природу збільшу-ються масштаби оволодіння компонентами й силами природи, тобто природними ресурсами, розширюється сфера застосування їх, відбу-вається зміна пріоритетів у використанні природних ресурсів та їх-нього впливу на економіку держав, світового господарства.

До ПР відносять крім первинних (природних) вторинні ресурси, які є відходами виробництва та життєдіяльності людини.

Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою Верховною Радою України в 1991 році, встановлено, що земля, її над-ра, повітряний простір, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та морської економічної зони виключно є власністю її народу, матері-альною основою суверенітету держави й використовуються з метою забезпечення матеріальних і духових потреб її громадян.

Існує декілька класифікацій ПР. Згідно за їх приналежністю ПР поділяються на природні групи: водні, повітряні, ґрунтові, рослинні, тваринні, мінеральні, кліматичні тощо. За їх використанням ПР поді-ляються на: використані в виробничій й в невиробничий сфері (есте-тичні, наукові тощо). За їх замінністю ПР поділяють на: замінні (на-приклад, паливно-мінеральні енергетичні ресурси можливо замінити повітряною, сонячною енергією) і незамінні ( прісну воду для пиття нічим замінити). Великий теоретичний інтерес становить класифіка-ція ПР такими ознаками, як невичерпні і вичерпні ресурси (рис. 2.1).

До невичерпних благ належать водні ресурси, ресурси атмосферного повітря і космічні ресурси (до них належить: сонячна енергія, енергія морських приливів, енергія повітря), енергія земних надр. Вони невичерпні як фізичне тіло, але такі ПР, як вода та повітря під-владні впливу технічного прогресу, а при сильному забруднені мож-ливе якісне виснаження цих видів ресурсів. Космічні ресурси можуть змінюватися під впливом господарської активності людини. Зміна складу атмосфери може спричинити зміну площі сонячної радіації (аварія на Чорнобильський АЕС).

Невичерпні ПР розділяють на реальні й потенційні. Наприклад, реальні водні ресурси, можуть перетворюватися в потенційні. Вода дефіцитна не тому, що її мало (величезні запаси містить Світовий океан), а тому що не вся вода може бути поки що використана у ви-робництві (наприклад, солоні води морів і океанів). Морська вода, де є опріснювачі, стає реальним ресурсом. Таким чином, природні ре-сурси можуть набувати нового значення при перетворені із потенцій-них в реальні.

Вичерпні не відновлювані ПР характеризуються обмеженими запасами, використовувати їх можна лише один раз. Поповнення цих благ на Землі практично неможливо через відсутність умов, в яких вони виникли багато мільйонів років. До таких благ належать багат-ства надр. Останнім часом навіть переглядається питання про ви-черпність цих благ.

До відновлюваних благ належать ґрунт, рослиний і твариний світ, деякі мінеральні ресурси (солі в озерах і морських лагунах осіданів).

Іноді деякі види відновлених ПР можуть перейти в не відновлю-вані. Наприклад, родючість ґрунтів, яка підвищується при їх раціо-нальному використанні, може значно погіршитися при неправильних методах обробки, а ерозія, яка при цьому виникає, часто фізично змен-шує ґрунтовий покров. Таке саме можна сказати про блага рослин-28

ного і тваринного світу. При хижацькому використані порушається здатність до самовідтворення і тоді ці блага стають невідновлювани-ми. Головне в охороні ПР – забезпечити можливість їх відновлення.

Природні ресурсы

невичерпні

                       

                        вода

                       

                        атмосферне повітря

                       

                        енергія земних

                       

                        енергія повітря

                       

                        енергія морських хвиль та приливів

                       

                        сонячна енергія

вичерпні

не відновлювані

корисні копалин

відносно відновлений

дерева, великого віку

родючість ґрунтів

мінеральна сировина

відновлюваний

рослиний світ

твариний світ

 Класифікація природних ресурсів.

До відносно відновлених благ відносять ґрунти та лісні ресурси, які мають здатність до самовідновлення протягом багатьох десятків років, а іноді– століть.

В матеріалознавстві використовується класифікація, що відобра-жає зв’язки і закономірності між групами різноманітних матеріалів. Найбільше значення мають класифікації за структурними й функці-ональними ознаками матеріалів.

За структурними ознаками матеріали підрозділяють на наступні типи: тверді, рідкі, гази і плазму.

Тверді матеріали підрозділяють на кристалічні й некристалічні за структурною ознакою. Кристалічні залежно від типу зв’язку між частками поділяють на атомно-кристалічні, іонно-кристалічні, ме-талеві й молекулярні. До атомно-кристалічних матеріалів відносять найбільш твердий мінерал – алмаз, найбільш розповсюджена в зем-ній корі і стійка модифікація вуглецю із шаруватою структурою – графіт, а також напівпровідникові кристалічні матеріали – германій і кремній.

Представниками іонно-кристалічних матеріалів, що мають крис-талічну структуру з іонним типом зв’язку, є: оксиди металів (з’єднання металів з киснем), що входять до складу найважливіших руд. сіттали, природні кам’яні матеріали, карбіди, барити.

До числа молекулярних кристалічних матеріалів відносять ви-сокомолекулярні природні органічні сполуки – деревину і природні неорганічні мінерали – цемент, вапно, гіпс, а також тверді гази (еле-менти 8 групи періодичної системи).

Металеві кристали представляють більш 80 хімічних елементів.

Некристалічні тверді залежно від упорядкованості і стабільності структури поділяють на аморфні, склоподібні й напіврозупорядкова-ні несклоутворюючі.

До аморфних відносять аморфні напівпровідники, аморфні метали.

Скло на основі оксидів кремнію, бору, амонію, фосфору; мате-ріали для кам’яного лиття (базальти й діабази зі склоутворюючою структурою), природні карбонати з острівною й ланцюговою структурою (доломіт, мармур) складають групу склоутворюючих некрис-талічних матеріалів.

Представниками склоподібних у напіврозупорядкованому стані матеріалів є: каучуки й гуми, текстильні і шкіряні матеріали, органіч-ні в’язкі матеріали (бітуми, дьогті тощо).

Плазма – іонізований газ, у якому концентрації позитивних і не-гативних зарядів рівні (квазинейтральність). У стані плазми знахо-диться гнітюча частина речовини Всесвіту: зірки, галактичні туман-ності й міжзоряне середовище. Розрізняють високотемпературну і низькотемпературну плазму. Високотемпературна плазма (Т~106 – 108 ДО) із суміші дейтерію і тритію для цілей здійснення керування термоядерним синтезом. Низькотемпературна плазма (Т < 105 ДО)

використовується в різних газорозрядних приладах (газових лазарях, іонних приладах і ін.).

Газоподібні й рідкі матеріали представляють: водяник пару в па-рових машинах і турбінах; аміак, вуглекислота, фреон і інші холодоа-генти в холодильних машинах, олії в гідроприводі.

Матеріали з природної сировини поділяють за призначенням на групи: конструкційні, електротехнічні, триботехнічні, інструменталь-ні, технологічні, теплоізоляційні, паливо.

Конструкційні матеріали, призначені для виготовлення деталей і конструкцій, що піддаються механічному навантаженню. Основними типами цих матеріалів є метали, силікати, деревина.

Електротехнічні матеріали призначені для виготовлення виробів, застосовуваних для передачі, перетворення і споживання електро-енергії. До них відносять провідники, напівпровідники, діелектрики і магнітні матеріали.

Інструментальні матеріали використовують для виготовлення ріжучого, міряльного, слюсарно-монтажного й іншого видів інстру-ментів. Основними типами цих матеріалів є інструментальна сталь і тверді сплави, алмаз і ін.

Триботехнічні матеріали застосовуються у вузлах тертя з метою регулювання параметрів тертя і зношування цих вузлів. У номенклатуру триботехнічних матеріалів входять мастильні, антифрикційні і фрикційні. Графіт, тальк, дисульфід молібдену – утворюють змащен-ня у твердій фазі; солідол, мастила – змащення в рідкій фазі; повітря, пари вуглеводнів і інші гази – змащення в газоподібній фазі. До ан-тифрикційних матеріалів відносять бабіти (сплави олова і свинцю), бронзи (сплави міді), гуми, деревину й ін. Ці матеріали мають низь-кий коефіцієнт тертя й застосовуються для виготовлення деталей, що працюють в умовах тертя ковзання (втулки, підшипники, вкладиші і т.д.). Фрикційні матеріали відрізняються великим коефіцієнтом тер-тя і високим опором до зношування. Як фрикційні матеріали в галь-мових пристроях використовують чавуни, металокераміку.

З метою одержання при спалюванні теплової енергії використо-вують природні паливні матеріали: нафта, вугілля, природний газ, пальні сланці, торф і деревину.

Для забезпечення нормального протікання технологічних про-цесів переробки основних матеріалів у вироби використовують до-поміжні матеріали: герметики, що в’яжуть матеріали, флюси, припої, змащення й ін.