5. Регулювання зовнішньоекономічних зв'язків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Регулювання зовнішньоекономічних відносин є цілеспрямованим впливом держави на економічні процеси у сфері експортно-імпортної діяльності з метою підвищення ефективності функціону-вання національної економіки. Розробляється і реалізується в формі

зовнішньоекономічної політики, яка може набувати, залежно від поставлених цілей, вигляду протекціонізму або ж фритредерства.

Протекціонізм — державна політика, спрямована на заохочення розвитку національної економіки, її захист від іноземної конкурен-ції шляхом скорочення імпорту товарів, притоку інвестицій 3 інших країн на розширення зовнішніх ринків.

Фритредерство (англ. free trade — вільна торгівля) — напря-мок в економічній теорії і практиці експортно-імпортної діяльності, який обґрунтовує і реалізує принципи вільної торгівлі, недоціль-ність прямого втручання держави у підприємницьку зовнішньоеко-номічну діяльність господарських структур.

Регулювання зовнішньоекономічних відносин здійснюється за допомогою комплексу спеціальних заходів, які можна розділити на дві основні групи: економічні і адміністративні.

До економічних засобів відносяться митні збори і тарифи, імпо-ртні депозити. Результатом їх застосування є подорожчання імпор-тного товару, що знижує його конкурентоспроможність на внут-рішньому ринку в порівнянні з місцевим аналогом. До адміністративних засобів відносяться: квотування, тобто встанов-лення кількісних лімітів (квот), системи дозволу (ліцензії) і заборо-ни (ембарго) на імпорт або експорт, самообмеження поставок екс-портером, специфічні технічні вимоги до товару. Між цими двома фупами засобів регулювання є принципові відмінності: якщо при використанні економічних засобів остаточне право вибору імпорт-ного або місцевого товару залишається за споживачем, який керу-ється ціною, якістю або умовами поставки, то при використанні адміністративних засобів порушується ринковий механізм, скоро-чується асортимент товарів і фактично примусово вирішується проблема вибору товару споживачем на користь місцевої продукції.

Випробуваним і важливим засобом регулювання майже в усіх країнах є митні збори і тарифи.

Митні збори — це державні грошові податки, що стягуються через митні заклади з товарів, цінностей, майна, які ввозяться або вивозяться, чи проходять через кордон як транзитні. Розмір митних зборів визначається митними тарифами.

Митні тарифи — це списки товарів, що підлягають митному збору. У цих списках товари згруповані залежно від ступеня оброб-ки (готові вироби, сільськогосподарські тощо) і в них вказується конкретна величина збору.

Механізм впливу зборів на ввезення товару використовується в різних цілях: для захисту національного ринку від іноземної конку-ренції шляхом підтримки порівняно високого рівня внутрішніх цін, що сприяє розширенню збуту місцевої продукції за кордоном за

більш низькими цінами; для полегшення доступу постачальникам товарів на ринки інших країн за допомогою взаємного зниження мита і підвищення конкурентоспроможності місцевої продукції за кордоном шляхом зниження митної ставки на матеріали, що вико-ристовуються при виробництві експортної продукції. Отже, митні збори, як засіб регулювання імпорту, суттєво сприяють розвитку експорту.

У деяких країнах митні тарифи містять не тільки імпортні, але й експортні збори (на обмежене коло товарів). За допомогою експор-тних зборів держава стримує експорт з метою більш повного задо-волення потреб внутрішнього ринку.

Специфічним економічним засобом регулювання торгівлі є ш-портні депозити. У цьому випадку імпорт бере зобов'язання внес-ти в банк на певний строк безпроцентний депозит на суму, яка до-рівнює всій або частині вартості товару, що вивозиться. Як наслідок — капітал вилучається з обігу, обмежується платоспро-можність.

Старим адміністративним засобом регулювання є квотування і пов'язана з ним система ліцензування. Квотування здійснюється державними і міжнародними організаціями за кількісним обмежен-ням (встановлення частки квоти) виробництва, експорту та імпорту товарів. Здійснюється з метою захисту національних економічних інтересів, виконання міжнародних договорів. Експортні квоти вводяться згідно міжнародних стабілізаційних угод і встановлюють частку кожної країни-учасника угоди у виробництві або експорті того чи іншого товару. У рамках встановлених квот експорт та ім-порт товарів здійснюється за ліцензіями.

Тенденція до вільної торгівлі (фритредерства) сьогодні перева-жає. Це проявляється у зменшенні тарифних платежів (за останніх 20 років), зокрема, у США митні збори в середньому зменшилися з 55—60 до 5—7 %, а також збільшенні квот. Але ще більше значен-ня має утворення так званих «зон вільної торгівлі», в яких, згідно митного союзу країн, що входять у дану зону, ліквідовані будь-які митні обмеження.

Зокрема, «зона вільної торгівлі» Європейського союзу, до якого з 1 січня 1995 року входили 15 європейських країн (Німеччина, Іта-лія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Португалія, Австрія, Швеція і Фін-ляндія), а з 1 травня 2004 р. — 25 країн, є найбільш відомим мит-ним союзом.

У січні 1995 року утворено Південноамериканський «спільний ринок» (МЕРКАСУЛ) у складі Бразилії, Аргентини, Уругваю, Па-рагваю, Чилі і Болівії. Прийнято також рішення про створення з

1996 року Північноамериканської «зони вільної торгівлі» у складі Канади, США і Мексики.

Суттєву роль в регулюванні міжнародної торгівлі відіграє одна з найбільших економічних міжнародних організацій— Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), яка створена в 1947 році, а та-кож заходи створеної у 1964 році такої міжнародної організації як Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), членами якої на сьогодні є більше 124 країни, і Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК), яка функціонує з 1948 року. Ця міжнародна організа-ція діє на базі міжурядової багатосторонньої угод’ , в якій містяться принципи і правила міжнародної торгівлі, обовязкові для країн-учасниць, ’еред них:

—        обовязкове дотримання у взаємній торгівлі режиму найбі-льшого сприяння;

—        взаємні поступки (у тому числі політичні) і послаблення ми-тних бар’єрів;

—        здійснення зовнішньої торгівлі на приватноправовій основі.

В ЮНКТАД, окрім розробки принципів і правил міжнародного економічного спілкування, що сприяють розповсюдженню більш де-мократичних і справедливих умов торгівлі, узгоджено також ряд важ-ливих документів, що регулюють торгові відносини в окремих сферах. Йдеться про серію міжнародних товарних угод з метою стабілізації ринків; угод про надання країнам, що розвиваються, пільг у стягненні мита, причому вперше в світовій торговій практиці на невзаємній ос-нові; угод, що обмежують зловживання монополій в торгівлі.

ЄЕК внесла значний доробок як в удосконалення організації міжнародної торгівлі (розробила конвенцію про міжнародне доро-жне перевезення вантажів, згідно з якою транспортні засоби і това-ри звільняються від митних формальностей на кордоні; серію типо-вих комерційних контрактів і уніфіковані взірці основних зовнішньоторгових документів), так і у розвиток торгівлі між Схо-дом і Заходом (шляхом узагальнення нагромадженого країнами до-свіду, сприяння усуненню перешкод і розширенню промислового співро бітництв а).

У 1990 році відбулися якісні зміни у діяльності міжнародної ор-ганізації, яка проводила дискримінацію у зовнішній торгівлі (Коор-динаційний комітет з експортного контролю). На сесії виконкому цієї організації було знято обмеження на поставку багатьох видів сучасної техніки у східноєвропейські країни. Такі обмеження було знято й щодо України. У 1996 році організація трансформувалася у клуб технологічно розвинутих країн та найбільших експортерів зброї. Україну як експортера зброї прийнято до цього клубу як кра-їну-засновницю.

B 1995 році було створено Світову організацію торгівлі (COT) зі статусом міжнародної юридичної особи. Вона включає ГАТТ, як одну із своїх складових і Генеральну угоду про торгівлю послугами та захист інтелектуальної власності. 3 перспективою вступу Украї-ни до COT пов'язане розширення нових можливостей України у розвитку своєї зовнішньої торгівлі. Розглянуті нами зміни лібералі-зації міжнародної зовнішньоторговельної політики свідчать про те-нденцію подальшого оздоровлення міжнародних економічних від-носин, можливість повного включення колишніх соціалістичних країн, у тому числі і України, до світового ринку на рівноправній основі.