Warning: session_start() [function.session-start]: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_c842ed1d5574694f26fc70ccf0d0150b, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
4. Грошово-кредитне регулювання : Економічна теорія (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка) : Бібліотека для студентів

4. Грошово-кредитне регулювання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Якщо раніше (ще в середині XX ст.) державне регулювання економіки знаходилося у тіні фінансового регулювання, то в сучас-ний період воно стало однією з провідних форм державного впливу на ринкову економіку. Основна його мета — допомогти економіці у досягненні повної зайнятості і подолання інфляції. На відміну від фінансового, цей вид регулювання є антиінфляційним. Грошо-во-кредитне регулювання пов'язане з монетарною політикою дер-жави.

Монетарна політика — система заходів держави з використан-ням грошових і кредитних важелів з метою економічного регулю-вання. Монетарна політика полягає у зміні пропозщії грошей в економіці, тобто впливі на грошову масу.

Грошові і кредитні методи регулювання діють у комплексі, то-му що, з одного боку, — сучасна грошова система є системою кре-дитних грошей, а з іншого — пануючою формою сучасного креди-ту є грошова форма. Усі способи грошово-кредитного регулювання мають сенс лише у тому випадку, коли не порушують вимог зага-льної економічної рівноваги товарної і грошової маси.

Ця рівновага фіксується рівнянням обміну, відомим ще як рів-няння Фішера:

MV = PQ,

де М— пропозиція грошей; V — швидкість їх обігу; Р — загальний рівень цін; Q — пропозиція товарів.

Регулювання грошової маси здійснюється центральним емісій-ним банком країни такими методами:

—        операції на відкритому ринку;

—        встановлення облікової процентної ставки;

—        зміна обов'язкових резервних вимог.

В Україні використання названих важелів макроекономічного регулювання знаходиться ще у зародковому стані, тому особливо цінним для нас є осмислення і критичний аналіз досвіду застосу-вання форм грошово-кредитного регулювання, набутого країнами із розвинутою ринковою системою господарства.

Операції на відкритому ринку ґрунтуються на тому, що держа-ва, купуючи чи продаючи власні цінні папери на відкритому ринку, збільшує або зменшує напругу грошово-кредитних потоків, які, у свою чергу, обслуговують зустрічний рух товарів і послуг. Для зро-стання грошової маси центральний банк скуповує державні цінні папери (облігації і скарбничі векселі) в комерційних банків і насе-лення, тим самим запускаючи в обіг додаткові гроші. Коли ж вима-гається стримати ділову активність, держава через центральний банк продає свої цінні папери, зменшуючи грошову масу в обігу.

Отже, маневруючи операціями купівлі і продажу скарбничими цінними паперами, держава має змогу реально впливати на динамі-ку валового національного продукту. Вона стимулює економічне зростання на стадії рецесії і стимулює його, коли насувається небе-зпека надмірного зростання і порушення економічної рівноваги. Довгострокові боргові зобов'язання державної скарбниці (державні цінні папери) випускаються державою в обіг і для вирівнювання дефіциту державного бюджету. Продаючи свої облігації, держава стає боржником комерційних банків, які їх купують.

Важливою формою грошово-кредитного регулювання є зміна процентної ставки обліку векселів центральним банком, що допов-нює операції на відкритому ринку. Облікова процентна ставка центрального банку пов'язана із обліком веселів при кредитуванні комерційних банків. 3 моменту появи центральних банків з'явля-ється можливість активного впливу держави на механізм ринкового формування позичкового процента. Центральний банк стає креди-тором комерційних банків та інших інституцій кредитної системи. Він бере на себе функцію банку банків. Зокрема, центральний банк надає позику кредитним установам під заставу векселів. Така опе-рація центрального банку отримала назву обліку (дисконту) вексе-лів. Кредит при цьому надається за встановленою обліковою проце-нтною ставкою.

За умов підвищення облікової ставки проценту обсяги кредиту-вання комерційних банків центральним банком зменшуються, a

кредит для функціонуючих капіталів (наданий комерційними бан-ками) стає дорожчим. При зниженні облікової процентної ставки кредитні ресурси комерційних банків зростають, тому позика гро-шей для функціонуючих капіталів стає дешевою. Таким чином, ко-ристуючись важелем процентної ставки обліку векселів, держава може активно впливати на загальну інвестиційну ситуацію в країні.

Особливою формою грошово-кредитного регулювання є зміна норм обов 'язкового резервного покриття. Для сучасної кредитної системи розвинутих країн звичайною практикою стало утримання центральним банком частини резервів усіх інших кредитних уста-нов. Це означає, що комерційному банку законодавчо заборонено використовувати усі 100 % депозитованих клієнтами грошових ко-штів. Якщо, наприклад, ставка обов'язкових резервів дорівнює 12 %, то 88 грошових одиниць на кожну сотню депозиту банк має право використати для позики своїм клієнтам, a 12 грошових оди-ниць — зобов'язаний утримувати на безпроцентній основі у цент-ральному банку. Практика резервування є необхідною формою під-тримання ліквідності та страхування усієї кредитної системи від банкрутства. Якби на початку 30-х років XX ст. індустріальні дер-жави мали відлагоджену систему банківського резервування, щоб послабити обвальний циклічний спад виробництва у роки «Великої депресії», то уся історія людства отримала б шанс розвиватися далі у іншому руслі.

Для комерційного банку утримання значних коштів у вигляді резервів є очевидною втратою, адже це зменшує частку тих коштів, які банк міг би використати з прибутком. Але, з іншого боку, утри-мання низької резервної ставки посилює ризик банкрутства. Міра ризику залежить як від форми депозиту, так і від маси депозитив-ного капіталу. Так, центральний банк ФРН на початку 90-х років утримував найвищі ставки обов'язкових резервів щодо іноземних безстрокових депозитів. Вони коливалися від 11,0 до 14,5 %. На безстрокові депозити національних кредитних установ, залежно від розміру вкладу, ставки обов'язкових резервів коливалися від 6,6 до 12,0 %, на строкові вклади — від 4,5 до 7,15 % та на ощадні вкла-ди — від 4,2 до 4,5 %.

Завдяки політиці контролю грошової маси, держава має змогу впливати на динаміку національного виробництва. Якщо виникає необхідність стримування сукупного попиту та інвестицій, центра-льний банк підвищує ставку обов'язкових резервів. Кредитні мож-ливості комерційних банків звужуються, обсяги інвестицій стають меншими. Якщо ж потрібно подолати економічний спад і розшири-ти інвестиції, держава через зменшення норми обов'язкового резе-рвування розширює кредитні можливості комерційних банків.

Інвестування може здійснюватися готівкою і безготівковими фошовими засобами. Готівка знаходиться у розпорядженні цент-рального банку (нею він кредитує комерційні банки). Безготівкові чекові гроші в обіг випускають комерційні банки (так звана креди-тна емісія). Основою їх забезпечення є поточні (позастрокові) бан-ківські рахунки. Кредитувати усі їх засоби небезпечно, це може за-кінчитися банкрутством банку, якщо клієнти захочуть забрати фоші з поточних рахунків, а їх нема в наявності — вони кредито-вані. Саме це змусило утворити часткові банківські резерви. Готів-ка і обов'язкові резерви складають активи центрального банку.

Політика контролю грошової маси спрямовується на регулю-вання грошового обігу і кредитного забезпечення з метою гаранту-вання стабільності національної валюти, що, у свою чергу, є моне-тарною передумовою рівноважного економічного зростання і дотримання високого рівня зайнятості.

Гроші, перебуваючи у формі поточних (позастрокових) депози-тів, спричиняють ланцюгову реакцію самозростання через кредит-ну емісію. Міра цього самозростання або мультиплікації залежить від трьох змінних:

—        норми обов'язкових резервів;

—        частки готівки у загальній грошовій масі;

—        обсягу активів центрального банку.

їх певне співвідношення визначає обсяг грошової маси в обігу:

1

М\ =    -.         г • А,

С + г{\ - С)

де М\ — грошовий агрегат, що включає готівку і безготівкові чеко-ві гроші;

С — готівка;

г — норма обов'язкових резервів;

A — активи центрального банку.

т^        1          1   •      •

Вираз -,         г представляє коефіцієнт грошової мультиплі-

кації або грошовий мультиплікатор (К). Тоді М\ = К ■ А. Отже, кре-дитна емісія (випуск безготівкових грошей комерційними банками) визначається величиною мультиплікатора, а останній — нормою обов'язкових резервів.

Грошово-кредитне регулювання здійснюється через монетарну економічну політику, напрями якої залежать від вибору конкретних методів грошового і кредитного регулювання, виходячи із постав-лених цілей. Виділяють два основних варіанти монетарної (грошо-

во-кредитної) політики: політика «дешевих грошей» і політика «дорогих грошей».

Політика «дешевих грошей» має на меті зробити кредит «деше-вим» і легкодоступним. Політика «дорогих грошей» полягає в об-меженні пропозиції грошей, «подорожчанні» кредиту.

Коли центральний банк проводить політику «дешевих грошей», він намагається збільшити їх пропозицію такими діями:

—        купівля державних облігацій в комерційних банків і населення;

—        зниження резервної норми або зниження облікової ставки проценту. Але це не означає, що усі ці дії відбуваються одночасно. Як результат — зростання інвестицій, чистого експорту, націона-льного доходу і зайнятості. Політика «дешевих грошей», як прави-ло, проводиться для подолання економічного спаду за умов стагна-ції економіки.

Політика «дорогих грошей», тобто зменшення грошової пропо-зиції, досягається такими діями: — продаж державних облігацій;

—        зростання резервної норми або підвищення облікової проце-

нтної ставки.

Наслідком цього буде скорочення грошової пропозиції, інвес-тицій, сукупного попиту і зайнятості. Цей напрям грошово-кредитної політики застосовується для подолання інфляції попиту в період економічного зростання.

Грошово-кредитна політика лише створює відповідні умови для заміни пропозиції грошей, але вона не може гарантувати, що бан-ківська система відреагує на них адекватно, тобто змінами у креди-туванні, особливо в період економічного спаду.



Warning: Unknown: open(/var/www/nelvin/data/mod-tmp/sess_c842ed1d5574694f26fc70ccf0d0150b, O_RDWR) failed: Permission denied (13) in Unknown on line 0

Warning: Unknown: Failed to write session data (files). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/var/www/nelvin/data/mod-tmp) in Unknown on line 0