1. Рівноважне функціонування національної економіки. Поняття рівноваги


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Макроекономічна рівновага є центральною проблемою націона-льної економіки і ключовою категорією економічної теорії та еко-номічної політики. Вона характеризує збалансованість і пропорцій-

ність економічних процесів: виробництва і споживання, пропозиції і попиту, виробничих затрат і результатів, матеріально-речових і фінансових потоків. Рівновага відображає той вибір, який влашто-вує усіх у суспільстві.

На рівні мікроекономіки проблема рівноваги розглядалася сто-совно окремого ринку. Тоді мова йшла про часткову рівновагу, тобто про рівновагу на окремо взятому ринку товарів і послуг, фак-торів виробництва тощо.

Однак в реальному житті економіка кожної країни являє собою сукупність ринків окремих товарів, поєднаних складною системою взаємозв'язків. Це пояснюється тим, що всі виробники одночасно є споживачами, a усі товари або прямо, або опосередковано пов'язані один з одним як складові сукупної товарної маси у вигляді взаємо-замінюваних чи взаємодоповнюваних товарів.

Загальною рівновагою називають рівноважний стан усієї ринко-вої системи, під якою розуміється встановлення рівності попиту і пропозиції на усіх взаємопов'язаних ринках.

Загальна рівновага на відміну від часткової досягається набага-то важче і рідше. На ринку кінцевих товарів і послуг рівновага буде означати, що виробники максимізують доходи, а споживачі отри-мують максимум корисності від продукції, яку вони купують. Рів-новага на ринку факторів виробництва показує, що усі виробничі ресурси, які надійшли до нього, знайшли свого покупця, а гранич-ний дохід власників ресурсів, що формує попит, дорівнює гранич-ному продукту кожного ресурсу, який формує пропозицію. Рівно-вага на грошовому ринку характеризує ситуацію, коли кількість передбачуваних грошових засобів дорівнює кількості грошей, які бажають мати у себе населення і підприємці. Рівновага системи (або загальна рівновага) не зводиться лише до ринкової рівноваги тому, що ринкові фактори не слід відокремлювати від виробничих (диспропорції, порушення у сфері виробництва ведуть до нерівно-важності на ринках); економічну систему тільки у теорії можна ро-зглядати ізольовано. У реальній дійсності поряд з ринковими впли-вами економіка відчуває вплив інших, неринкових факторів: політичних, соціальних, демографічних. Суттєвий вплив здійсню-ють методи державного регулювання, які не є чисто ринковими.

Виходячи із зазначеного, можна виділити найбільш важливі умови загальної рівноваги в економіці:

1. Рівновага передбачає відповідність суспільних цілей та еконо-мічних можливостей. Цілі і пріоритети суспільного розвитку змі-нюються, змінюються і потреби в ресурсах а, отже, проходять змі-ни у пропорціях, виникає необхідність у забезпеченні нового рівноважного стану. Наприклад, свого роду «пауза», яка виникла на

певному етапі в економічному зростанні Німеччини (зниження те-мпів економічного розвитку, дефіцит, безробіття, зниження рівня життя), була пов'язана з необхідністю «перетравити» процеси об'єднання. Колишня НДР виробляла лише 7 % загально німецько-го ВВП. На перебудову її економіки і подолання диспропорцій, які виникли, довелося виділяти значні ресурси. Переорієнтація і перег-ляд пріоритетів — а значить і умов рівноваги проходять час від ча-су в інших країнах, в яких відбуваються зміни політичної ситуації, стихійні катаклізми, реформи тощо.

2.         Економічна рівновага передбачає такий стан господарства, коли використовуються усі економічні ресурси країни. Звичайно, повинні зберігатися резерви потужностей і нормальний рівень за-йнятості. Але у рівноважній економіці не повинно бути величезної кількості потужностей які простоюють, ні надмірної продукції, ні надмірного перенапруження у застосуванні ресурсів. Якщо, напри-іслад, капіталовкладень недостатньо (це характерно для нашої сьо-годнішньої економіки), то не буде своєчасно замінюватися зношене обладнання, відбудеться скорочення виробництва. У минулому для радянської економіки була характерна інша крайність — надмірне розширення сфери капіталовкладень, подовження інвестиційного циклу, велика кількість недобудованих об'єктів тощо. Причина та-кого витратного використання ресурсів зумовлена відсутністю рів-новаги між програмою капіталовкладень і можливостями її реалі-зації.

3.         Рівновага означає, гцо загальна структура виробнщтва при-ведена у відповідність зі структурою споживання. Так, в колиш-ньому СРСР відсутність на протязі тривалого часу нормальних ці-нових пропорцій між промисловістю і сільським господарством призводило до систематичного відставання останнього. Між тим, у нашій країні вплив сільського господарства на ринкову рівновагу досить значний, що пов'язано з великою часткою у споживанні і товарообороті продуктів харчування.

4.         Нарешті, як зазначалося вище, умовою загальної рівноваги в економіці служить ринкова рівновага, рівновага попиту і пропози-ціїна всіх основних ринках.

Таким чином, загальна економічна рівновага характеризує спів-падання планів усіх покупців відносно обсягів покупок з планами продавців відносно обсягів продажу. Неспівпадання цих планів ви-кликає нерівновагу у національній економіці.

Теорія рівноваги вважається однією з фундаментальних в еко-номічній науці і має важливе практичне значення. Положення і ви-сновки цієї теорії покладені в основу економічної політики і вико-ристовуються для розробки найбільш ефективних методів госпо-

дарського регулювання, обгрунтування економічних прогнозів. Умови часткової рівноваги грунтовно аналізував А. Маршалл, який довів, що попит і пропозиція формуються не самі по собі a у проце-сі їхньої взаємодії. У відносно короткі відрізки часу (при незмінних розмірах виробництва) «тисне» попит. У тривалі періоди попит ви-рівнюється і визначальну роль відіграє пропозиція. В умовах віль-ної конкуренції ринок, в силу дії внутрішніх закономірностей, спрямовується на досягнення рівноваги (див. статті до графіків «Стійкість ринкової рівноваги. Концепція типу А.Маршалла»).

Проблему ринкової рівноваги в умовах недосконалої конкурен-ції аналізували Дж. Робінсон і Е. Чемберлін. Вони зазначали, що в умовах монополії ціна встановлюється вище середніх і граничних витрат.

Теоретиком загальної економічної рівноваги вважається Л. Вальрас. Він прийшов до висновку, що загальна рівновага пе-редбачає наявність ряду умов, у тому числі вільну конкуренцію, рі-вність усіх покупців на ринку, незмінність економічних ситуацій, замкнутість економічних систем. Л. Вальрас побудував моделі за-гальної рівноваги, широко використовуючи математичний апарат. Умови загальної рівноваги, про які говориться у «чистій економіч-ній теорії» Вальраса, існують в ідеалі як потенційна можливість. Теоретична конструкція Вальраса допомагає виявити систему фун-кціональних залежностей, уявити механізм формування рівноваж-них цін, вияснити, за рахунок чого ринкова економіка прагне до рі-вноважного стану.

Основні положення загальної рівноваги викладені в законі Ва-льраса (див. статті: «Загальна рівновага. Закон Вальраса», «Загаль-на економічна рівновага»).

В економічній теорії розрізняють ідеальну іреальну рівновагу.

Ідеальна (теоретично бажана) рівновага досягається в економіч-ній поведінці індивідів при повній оптимальній реалізації їх інте-ресів в усіх структурних елементах, секторах, сферах народного го-сподарства. Досягнення такої рівноваги передбачає дотримання наступних умов відтворення:

—        усі індивіди повинні знайти на ринку предмети споживання;

— усі підприємці повинні знайти на ринку фактори вироб-

ництва;

—        весь продукт минулого року повинен бути реалізований.

Ідеальна рівновага виходить з передумов досконалої конкурен-

ції і відсутності екстерналій — побічних ефектів.

В реальній економіці спостерігаються різні порушення цих ви-мог. Циклічні і структурні кризи та інфляція виводять економіку 3 стану збалансованості. Разом з тим навіть в умовах цих диспропор-

щи економічну систему можна привести до динамічноі рівноваги, яка буде відображати ринкові реалії з усіма їх суперечностями.

Реальна макроекономічна рівновага — це рівновага, яка встано-влюється в економічній системі в умовах недосконалої конкуренції і за наявності зовнішніх факторів впливу на ринок.

У попередніх главах було з'ясовано суть суспільного виробниц-тва, його результати, ресурси і фактори зростання, а тепер розгля-датимуться умови безперервності процесу виробнщтва. Виробниц-тво повинно бути безперервним, адже суспільство не може перестати споживати життєві блага, які створюються у виробницт-ві. Адже, згідно із законом зростання потреб — задоволення однієї потреби породжує нові потреби. Людям постійно потрібні їжа, одяг, взуття, житло, духовні і культурні блага, а виробництву — за-соби виробництва і робоча сила. Щоб задовольнити усі потреби (особисті і суспільні), виробництво постійно повинно повторюва-тися.

Постійне повторення процесу виробництва називається відтво-ренням. Отже, відтворення — це суспільне виробництво, що розг-лядається як безперервно повторюваний процес і розвиток на цій основі продуктивних сил та виробничих відносин яке здійснюється як в межах кожного окремого підприємства, так і суспільства в ці-лому.

Однак, відтворення не обмежується лише повторенням вироб-ництва. Вироблений у суспільстві продукт містить у собі різнома-нітні споживчі вартості виробничого і особистого призначення. У ринковій економіці вони не потрапляють безпосередньо від вироб-ника до споживача. Спочатку вони повинні розподілитися, потім обмінятися на ринку і лише після того споживаються. Таким чи-ном, процес відтворення включає такі елементи: виробництво, роз-поділ, обмін і споживання.

Щоб процес відтворення відбувався безперервно, слід постійно мати у наявності всі необхідні виробничі фактори і умови. Тому ві-дтворення включає відновлення продуктивних сил, природних ресу-рсів, природного середовища, економічних відносин.

Головний з виробничих факторів — робоча сила. Відтворення робочої сили — це безперервне відновлення фізичних сил і розу-мових здібностей людини, набуття і підвищення її кваліфікації, спосіб залучення працівників в трудовий процес, їх розподіл між

виробництвами. У більш широкому розумінні відтворення робочої сили включає проблему народонаселення, тобто народження і ви-ховання нових поколінь робочої сили.

Кожний новий виробничий цикл вимагає й поновлення необ-хідної кількості засобів виробнщтва — машин і обладнання, меха-нізмів та інструментів, сировини і матеріалів, енергії і палива тощо. Відтворення засобів виробництва відбувається у певних пропорціях (кількісних співвідношеннях), що є об'єктивною умовою відтво-рення та розвитку суспільного виробництва.

Відповідно виникають певні пропорції між елементами суспіль-ного продукту, які використовуються на заміщення споживання і нагромадження між виробництвом, споживанням і нагромаджен-ням, сукупним попитом і сукупною пропозицією, засобами вироб-ництва тощо.

Складовою частиною нормального розвитку економіки та її зро-стання є відтворення природних ресурсів та природного середови-ща, в якому живе людина. Це відновлення родючості ґрунтів, про-дуктивності лісів, водойм, очищення вод і атмосфери, дотримання екологічної безпеки. Слід особливо бережливо використовувати невідтворювані ресурси — нафту і газ, вугілля, руду тощо.

Відтворюючи продуктивні сили, люди вступають у відповідні організаційно-економічні і соціально-економічні відносини, які та-кож постійно відновлюються у процесі відтворення. Йдеться про зв'язки між підприємствами з приводу спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва (організаційно-економічні відносини) та відносини власності (соціально-економічні відносини), які теж від-новлюються. Але вони відновлюються лише тоді, коли сприяють економічному прогресу. Коли ж відносини власності починають гальмувати економічний розвиток, вони відтворюються або в об-меженому обсязі, або замінюються новими, більш прогресивними відносинами власності.

Процес відтворення має свої особливості на мікроекономічному (рівні підприємств) і макроекономічному (суспільному) рівнях. На макроекономічному рівні аналізується уся структура економічної си-стеми та її елементів у вартісний (грошовій) та натурально-речовій формах. Аналіз відтворення на макроекономічному рівні національ-ної економіки дозволяє дати відповідь на питання: де, і за якими ці-нами виробники купують засоби виробництва, який обсяг буде мати вироблений продукт, як він буде розподілений, обмінений і спожи-тий, яка частка його буде використана на споживання, а яка на на-фомадження. А на мікроекономічному рівні вирішуються найголов-ніші для виробників питання: що, як і для кого виробляти, за якими цінами продавати. Усе це реалізується у процесі відтворення.

Відтворення на рівні макроекономіки включає в себе проблеми пропорційності. У процесі відтворення потрібно дотримуватися ві-дповідних пропорцій (кількісних співвідношень) між елементами су-спільного виробництва і частинами суспільного продукту чи націо-нального доходу. Проблема пропорційності виробництва пов'язана з макроекономічною рівновагою, моделі якої розглядаються у да-ному розділі (див. статті до схем «Марксистські схеми суспільного відтворення»).

Відтворення буває простим і розширеним. Просте відтворен-ня — це таке постійне повторення процесу виробництва, коли обсяг виробленого продукту і фактори виробництва відтворюються у не-змінних масштабах. Розширене відтворення — це повторення ви-робництва з року в рік у зростаючих масштабах. Джерелом розши-реного відтворення є додатковий продукт, частина якого спрямовується у фонд нагромадження. Можливе також і звужене або регресивне відтворення, коли процес виробництва повторюєть-ся в масштабах, які все зменшуються. При цьому не існує фонду нагромадження, а суспільству стає уже замало існуючого фонду споживання, а тому на особисте споживання використовується і ча-стина фонду заміщення. Суспільство починає «проїдати» свій капі-тал і вступає в кризовий стан (див. схему «Розширене, просте і звужене відтворення суспільного виробництва»).

При розширеному відтворенні економіка буде зростаючою, при простому — статичною, незмінною, при звуженому — скорочуваною.