2. Вимір економічного зростання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Для виміру економічного зростання застосовують систему пока-зників, які дають можливість виявити й проаналізувати результати-вність виробництва на макрорівні. Процес виробництва і його ре-

зультати не є сталими, а навпаки — знаходяться у стані динамічних кількісних і якісних змін, що включають обмін, розподіл, спожи-вання, нагромадження, інвестиції, попит і пропозицію тощо.

Зміна економічних характеристик (параметрів) в елементах еко-номіки внаслідок їх взаємодії називають економічною динамікою. Економічна динаміка — це розвиток економіки, у ході якого змі-нюються кількісні і якісні характеристики економічних явищ і про-цесів, обсяг суспільного продукту.

Для характеристики економічної динаміки застосовують дина-мічні ряди - це ряди статистичних показників, що характеризують розвиток суспільних явищ у часі. Вирізняють динамічні ряди абсо-лютних, відносних і середніх величин. Динамічні ряди абсолютних величин поділяють на інтервальні і моментні.

Інтервальні ряди характеризують стан явищ за певні відтинки часу (наприклад, виробництво продукції за рік чи місяць), тобто це числовий ряд динаміки, рівні якого характеризують зміну величини певного параметра через рівні проміжки часу. Середню з інтерва-льного ряду визначають як середню арифметичну просту. Інтерва-льний ряд подано у таблиці.

 

Період (роки) 2003    2004    2005    2006    2007    2008

Рівні

(ВНП, млрд.у.о.)        630,0   635,0   638,0   639,7   639,2   620,8

Моментні ряди характеризують стан явища на будь-який пев-ний момент часу (наприклад, наявність верстатів в цеху на початок кожного місяця). Середній рівень моментного ряду з однаковими відрізками між часовими датами визначають як середню хроноло-гічну. Інтервальний ряд можна відобразити у таблиці.

 

Період (роки) 2000    2001    2003    2008

Період

Рівні (ВНП, млрд. у.о.)         600,0   610,2   612,0   590,3

Серед кількісних засобів аналітичного дослідження значного поширення набуло використання середніх та відносних величин.

Середні величини (прості арифметичні, зважені арифметичні, середні хронологічні, середні геометричні, середні гармонічні, се-редні квадратичні) використовуються в аналізі для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників у правовій статис-тиці. Через середню величину характеризують загальний рівень ознаки, що аналізується, коли вона схильна до значних коливань. Обов’язковою умовою для використання способу середніх величин є якісна однорідність сукупності явищ та фактів, що вивчаються.

Під час обчислення середніх величин необхідно враховувати, що вони поділяються залежно від поставлених цілей на дві групи:

—        прості середні, обчислені без урахування значущості кожно-го елемента в загальній сукупності;

—        зважені середні, в яких враховано вагу (значущість) дослі-джуваних.

Відносними величинами називають величини, що виражають кіль-кісні відношення між соціально-економічними явищами. їх отриму-ють діленням однієї величини елементів. Якщо використовуються ди-намічні ряди відносних ве.ичин, тоді рівень параметрів вимірюється у відсотках чи коефіцієнтах. Відносні величини, мають переваги перед величинами абсолютними. Останні служать, як правило, для розраху-нку відносних величин, за допомогою яких можна проаналізувати рі-вень виконання планових завдань або нормативів, динаміку явищ, що розвиваються, структурні зміни, зробити коефіцієнтний аналіз. Відно-сні величини є відношенням двох абсолютних величин.

Величина, з якою порівнюють називається базисною величи-ною, а та, що порівнюється, — звітною. Відносна величина пока-зує, у скільки разів порівнювана величина більша за базисну або яку частку другої становить перша. За допомогою відносних вели-чин виражаються численні факти суспільного життя. За формою відносні величини поділяються на коефіцієнти, відсотки, індекси.

Коефіцієнти використовують для зіставлення двох взає-мозв’язаних показників, один з яких беруть за одиницю.

Відсотки є необхідними для характеристики співвідношення величин, одну з яких беруть за 100. Відсотки можуть бути викорис-тані для розрахунку структури випуску продукції, структури акти-вів, пасивів, характеристики виконання плану тощо.

Індекси використовуються для вивчення показників у динаміці. Ро-зрізняють базисні та ланцюгові індекси. У розрахунку базисних індек-сів перший (базисний) показник динамічного ряду береться за 100%, a наступні величини розраховуються у відсотковому співвідношенні до базисного. У розрахунку ланцюгових індексів кожний показник дина-мічного ряду зіставляється не з базисним, а з попереднім роком.

Для аналізу динаміки виробленого продукту застосовують такі показники:

—        абсолютний приріст;

—        темп зростання;

—        темп приросту;

—        середньорічний темпи зростання й приросту.

Абсолютний приріст продукту показує, на яку величину даний

обсяг (обсяг звітного, або поточного періоду) суспільного продукту (П1) більший (менший) від обсягу продукту базисного періоду (/70):

Абсолютний приріст продукту = П1 — П0.

Темп зростання показує, у скільки разів (чи на скільки відсот-ків) обсяг продукту поточного (звітного) періоду більший (мен-ший) від обсягу базисного періоду (року, місяця, п'ятиріччя тощо):

Тзр.  = — ■

110

Темп приросту показує, на скільки разів чи відсотків зростає про-дукт за період, що розглядається. Він розраховується за формулою:

77, - Пй

і     =    •

tip.       j-r

110

Середньорічний темп зростання застосовують для аналізу ди-намічного ряду за декілька років. Він обчислюється як середньо ге-ометричне добутків коефіцієнтів темпів зростання:

Т'зр - П^]К1 ■К2-Кі ■■■■■ Кп ,

де Т    — середньорічні темпи зростання, К — річні темпи економічного зростання, п — період (кілька років), за який ведеться розрахунок.

Так само розраховується показник середньорічних темпів при-росту, лише у формулі коефіцієнти зростання замінюються коефі-цієнтами приросту.

Цей метод лежить в основі визначення економічного тренду. Суть якого полягає у визначенні довготривалої динаміки економіч-ного розвитку (на 10 і більше років). Тому що протягом тривалого періоду, як правило, відбувається зміни економічного розвитку, на-приклад, спад змінюється зростанням і навпаки.

Економічний тренд математично виражається через середньорі-чні темпи зростання і приросту на основі середньогеометричної за формулою:

Т  - П^]Т1 -Т2 -Т3 ■■■■■Тп ■

Темпи зростання і приросту розраховується як коефіцієнт (щоб одержати його у відсотках, слід результат помножити на 100). Як-що темп зростання більший одиниці (100%), то відбувається зрос-тання, якщо дорівнює одиниці (100%) — продукт не зростає, а як-що менший від одиниці (100%), то відбудеться економічний спад. Темп приросту при економічному зростанні має плюсове значення, при скороченні обсягу виробництва — мінусове значення.

Для характеристики економічного зростання застосовують та-кож індексний метод. Під індексом розуміють середнє відносне чи-сло, що характеризує загальні зміни в сукупностях різноманітних

елементів. Економічні індекси — це відносні величини, які харак-теризують зміну рівня показників, що розглядаються. Широке за-стосування індексів обумовлено тим, що багато з економічних па-раметрів (особливо грошові) є агрегатами різнорідних елементів. Індексний метод дає можливість аналізувати динаміку не лише не-однорідних сукупостей, але й окремих їх елементів. Розрізняють агрегатні і індивідуальні індекси.

Агрегатні індекси застосовують для визначення динаміки спів-мірних і неспівмірних величин і можуть поєднувати кількість і ці-ну, які є найважливішими факторами динаміки продукту. Будь-який показник суспільного продукту можна відобразити я суму до-бутків і ціни кожного окремого продукту:

П = ЯіРі+Я2Р2+ЧзРз+---+ЧпРп = ХЯдРш

де q — кількість кожного виду продукту:

р — ціна одиниці цього виду продукту:

п — кількість видів продукту;

£ — сума;

qiPi — вартість першого виду продукту;

Ч2Р2 — вартість другого виду продукту і т.д. Кожен вид продук-ту — це окремий продукт (автомобілі, холодильники, пральні ма-шини, сигарети, хліб тощо).

Індивідуальний індекс показує динаміку якогось одного показ-ника:

І   =            5

де і — індивідуальний індекс;

qi- кількість у звітному періоді;

q0 — кількість у базовому періоді.

Темп зростання ВВП/ВНП не завжди свідчить про збільшення фі-зичного обсягу продукту тому що, як правило, цей показник зростає за рахунок інфляції (роздування цін), оскільки обсяг продукту неможли-во обчислити інакше, як через вартісний вираз, тобто через ціни. Тому нерідко буває ситуація, коли вартісний обсяг національного продукту зростає, а його фізичний обсяг зменшується. Це ситуація, коли ціни зростають, а виробництво товарів і послуг зменшується.

Індекс цін застосовується для виміру інфляції. Він дає можли-вість обчислити обсяг реального суспільного продукту, який не за-лежить від зміни цін. Якщо обчислювати ВВП/ВНП у поточних ці-нах (у цінах поточного періоду), то визначимо номінальний національний продукт, а коли розрахувати його у сталих базових цінах, то одержимо реальний національний продукт.

Реальний національний продукт — це скоректований із враху-ванням інфляції номінальний національний продукт.

Отже, дійсну величину реального суспільного продукту заважає оцінити інфляція. Щоб позбавитись від її впливу і знайти обсяг ре-ального продукту, слід обсяг номінального продукту поділити на індекс цін відповідного періоду:

ВНП

ВНП  —          ,

Р де ВНПр — реальний національний продукт;

ВНПН — номінальний національний продукт;

Ір — індекс цін.

Індекс цін, який зменшує номінальний продукт до величини ре-альн’го, назвали дефлятором національного продукту. Індекс цін, у зв'язку з цим, називають дефлятором національного продукту (дефлятор — зменшувач).

Розрізняють індекси базисні і ланцюгові. Базисні індекси пока-зують відношення до базового періоду (усі попередні індекси були базисними). Ланцюгові індекси дають відношення до попереднього періоду. Ланцюговий індекс це результат послідовного множення значень місячних індексів.

В макроекономіці застосовують індекси Пааше і індекси Лас-пейреса. Перші виключають (елімінують) певні ознаки поточного (звітного) періоду, а другі — базисного. Це дозволяє визначити, як різні агрегатні економічні параметри змінюються у часі.

Індекс Пааше має такий вигляд:

Базисний індекс цін Ласпейраса такий:

Ці індекси показують зміну у часі при виключені (елімінуванні) впливу фізичного обсягу продукту, але індекс Пааше показує зміну цін за рухом часу, а індекс Ласпейреса — у ретроспективі (у мину-лому). Недоліки цих індексів частково усуває індекс цін Фішера, усереднюючи їх значення. (Більш докладно ці питання розгляда-ються у навчальному курсі «статистика»).