ЧАСТИНАI. РОЗДІЛ I ПОЛІТЕКОНОМІЯ.МЕТОДОЛОПЧНІ ПІДХОДИ РОЗУМІННЯ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Економічні реформи, покликані формувати в Україні сучасну, ефективну соціально-орієнтовану економіку з ринковими принци-пами і методами господарювання. Тому з'явилась об'єктивна необ-хідність теоретичного осмислення процесів ринкових перетворень і відповідних змін у навчальному курсі економічної теорії. Навчаль-ний курс, який раніше повністю орієнтувався на марксистське еко-номічне вчення, пояснюючи всі економічні явища І ВІДНОСИНИ 3 класових позицій, відривав економічну теорію від свого предме-ту — об'єктивного аналізу економічних явищ і процесів.

У нашому курсі ми розглядаємо саме сучасну економіку — ту, в якій господарює споживач, а не продавець, в якій дефіцит товарів змінився їх надлишком, де економічний добробут сприяє соціаль-ному миру.

Для того, щоб будувати нову економіку, потрібно вивчити і зна-ти світовий досвід, досягнення світової економічної теорії, серед яких проблеми ринку і ринкового механізму знаходяться на пер-шому плані. Економічна теорія — це понятійно-визначена наука: вона базується на складному понятійному апараті, здатна вимірю-вати економічні процеси, використовує методи моделювання і про-гнозування. Ринкова економіка складна. У ній одночасно беруть участь багато самостійних виробників, економічні процеси незу-пинні, суспільство постійно змінюється. Враховуючи це, економіч-на теорія вимушена будувати логічні моделі економічних процесів. Для економічної науки такі моделі (графіки і рівняння) замінюють експерименти, які проводяться в природничих науках. По суті, вся історія економічної науки — це безперервна боротьба наукових і неправдивих економічних моделей.

Будь-яка економіка і в тому числі ринкова завжди вибухова і проблемна. Але ринкова економіка має один «плюс» — в ній вирі-шення багатьох проблем забезпечується опорою на здоровий глузд

учасників виробництва, який, однак, не може замінити науковий аналіз економічних процесів.

Світовий досвід свідчить, що без знань розвитку суспільства не можна зрозуміти складні соціально-економічні процеси, уникнути системних криз. Стало очевидно, що прагнення досягти передових рубежів світової цивілізації нездійсненне без всебічного критично-го освоєння сучасної теорії та практики і без гранично точного вра-хування національної специфіки.

Все це вимагає парадигмальної революції, цивілізаційного ме-тоду дослідження людського суспільства і використання нової па-радигми в суспільно-економічній практиці. Тому в умовах ринко-вого трансформування економісти світу (у тому числі і українські вчені) пропагують ідею заміни «старої» парадигми (гр. Рага-deigma — теорія, модель) економічної теорії на нову.

У нових історичних умовах, коли ринковий механізм саморегу-лювання, який А. Сміт назвав «природнім порядком» (розуміючи під ним теоретичну модель економіки вільного підприємства, що ґрунтується на принципах «природної свободи» — вільної гри рин-кових сил і конкуренції), перестав функціонувати, його замінила ринкова влада, яка заперечувала конкуренцію як основу функціо-нування ринкового механізму. Це призвело до ряду світових еко-номічних криз, і як наслідок— до першої світової війни 1914— 1918 років, соціалістичного перевороту в Росії 1917 року, станов-лення фашизму і комунізму в Європі та Азії, великої депресії в США, Великій Британії, Франції та інших країнах, що поставило світ на грань катастрофи, породило соціальні і політичні ката-клізми, результатом яких стала друга світова війна.

Саме такі кризові процеси дали поштовх для розвитку економі-чної теорії, яка вивчає закономірності функціонування і розвитку системи економічних відносин, а також діяльності економічних суб’єктів і економіки в цілому. Завдяки цій науці вдалося допомог-ти відновити ринкові відносини у суспільстві, зберегти ринковий механізм, який базується на законах ціноутворення, вартості, попи-ту, пропозиції і автоматично встановлює економічну рівновагу ли-ше за умови існування конкуренції.

В той же час конкурентне функціонування суб’єктів ринкової еко-номіки об’єктивно штовхає її до монопольності, граничною формою якої є чиста монополія, яка здійснює ринкову владу, заперечуючи конкуренцію. Ринковий механізм за таких умов перестає доцільно фу-нщіонувати, що вимагає заперечення монополії. Цього можна досягти втручанням держави через антимонопольне регулювання в економічні процеси, стимулювання конкуренції, яка на новому етапі ринкових ві-дносин набуває нової форми — стає обмеженою, недосконалою.

Важливу роль у відновленні економічної рівноваги на новому етапі розвитку ринкової системи відіграв англійський теоретик Дж. М. Кейнс.

Завдяки теоретичному аналізу економічної діяльності і науко-вому пізнанню економічних форм життя Дж. М. Кейнс зумів нада-ти загал’них рекомендацій, які стали основою поведінки економіч-них субєктів і економічної політики держави щодо створення суспільства загальної зайнятості, тобто створив макроекономічну модель рівноваги.

Спираючись на вчення цього великого теоретика, проблеми ро-зширення державного впливу на ринкову економіку продовжили такі видатні економісти-вчені XX ст. як А. Хансен, С. Харріс, Дж. М. Кларк, Д. Хікс, Р. Гаррод, О. Домар, П. Самуельсон О. Філліпс та ін.

Однак після кризи кейнсіанського регулювання у 60—70 роках XX ст. у нових формах розпочалося відродження економічного лі-бералізму. Сучасна ліберальна економічна концепція представлена неолібералізмом і сучасним монетаризмом. З’явилася так звана но-ва класична теорія. Було поєднано два основні напрями сучасної економічної теорії — кейнсіанство і неокласичну теорію — у єди-ній течії «неокласичного синтезу».

Практичним втіленням деяких висновків цих теорій стала в 80-х роках XX ст. економічна політика у формі «рейганоміки» і «тетче-ризму» в США та Великобританії. Здійснення цієї політики дозво-лило призупинити наростання кризових явищ і підвищити темпи економічного зростання. Однак у наступні роки в умовах подаль-шого поглиблення процесів глобалізації світового економічного ро-звитку продовжували загострюватися економічні і політичні супе-речності, що призвело до посилення конфліктів в ряді регіонів світу і продовжує сьогодні загрожувати можливим непередбачува-ним ходом подій і дестабілізацією існуючого світового порядку (іс-нуючої системи міжнародних відносин). Про ije свідчать події 11 вересня 2001 року (терористичний акт в Нью-Йорку, війна і су-часний стан в Іраку, проблеми Близького Сходу тощо).

Тому сьогодні, в умовах вступу людської цивілізації в третє ти-сячоліття, коли досить виразно постали ознаки її кризи, надзвичай-но актуальним стає всеохоплюючий науково-філософський аналіз самих підвалин нинішнього способу існування людства, і в цьому контексті — сучасної системи економічних відносин з метою вияв-лення її недосконалості і невідповідності імперативам грядущої епохи.

Як свідчить історичний досвід, економістам-теоретикам потрі-бен певний час для подолання застарілих догм і стереотипів. Гли-

бокі всесвітньо-історичні зміни в розвитку людської цивілізації вже не можна пояснити в межах традиційних економічних і соціальних теорій. Новий етап суспільно-економічного розвитку потребує но-вої парадигми економічної теорії. Нову стадію цивілізаційного про-фесу, що з точки зору класового чи формаційного підходів, стало неможливим пояснити, тому що на перший план вийшли загально-людські цінності, які змінюють обличчя соціальних систем і класи суспільства та їх роль.

Саме життя вимагає глибокої теорії, яка б увібрала в себе досяг-нення людської думки і синтезувала її, узагальнила світовий розви-ток. Перед економічною теорією постало завдання розкрити сут-ність і внутрішню структуру суспільного розвитку, зв'язки і закономірності процесів, пов'язаних з переходом людства до нової епохи.

У західному світі широко визнаною сьогодні є теорія «постін-дустріального» або «інформаційного» чи «технотронного» суспі-льства. За цією теорією постіндустріальна економічна система, в основі якої лежить новий технологічний спосіб виробництва, на-самперед інформаційно-інтелектуальні технології, знання, що до-корінно змінює становище людини в суспільстві, підносить її роль і значення. Ця система заснована на загальнолюдських цінностях і створює всі умови для всебічного розвитку людини. Панування сфери послуг нематеріального виробництва поставило людину в якісно нове становище, звільнило її від пут економічного і соціа-льного гноблення. Таким чином, у новому суспільстві головною формою багатства стає багатство людської особистості, зростання ії інтелектуального потенціалу, що визначає розвиток економіки і суспільства.

Тому сьогодні, на наш погляд, для реформування суспільства велике значення має такий напрям в політекономії як неоінституці-оналізм. Він є методологічним ключем для аналізу сучасного світу і повинен стати новою теорією для розробки глобальної методоло-гічної парадигми.

Новий напрям доводить, що основою економічного розвитку в постіндустріальному (інформаційному) суспільстві є людина, а ме-тою економічної системи — всебічний розвиток людини (Р. Коуз, Майєр, Р. Познер). Представники неоінституціоналізму на відміну від інституціоналізму (який досліджував в основному роль колек-тивних інститутів-профспілок, корпорацій, держави), вивчають роль і поведінку окремого індивіда. Переваги неоінституціонально-еволюційної теорії як новітнього напряму сучасної економічної на-уки, порівняно з іншими концепціями, полягають у значно ширшо-му розумінні як об'єкта аналізу (соціально-економічні та соціаль-

но-психологічні основи економічної діяльності), так і методології (вивчення інститутів у процесі їх еволюційного розвитку — конку-ренції, монополії, держави, профспілок, податків, сталого способу мислення, юридичних но’м, правил, постанов, системи відносин між господ1юючими субєктами, прав окремих соціальних верств і груп тощо) .

Роль інститутів у тому, що «інститути становлять структуру, яку люди накладають на свої взаємовідносини, визначаючи таким чином стимули, поряд з іншими обмеженнями (бюджетними, тех-нологічними тощо), що окреслюють межі вибору, а вони, у свою чергу, задають межі функціонува2я економіки й суспільства про-тягом того чи іншого періоду часу) .

Прагнення до охоплення у процесі дослідження якомога більшої кількості явищ економічного і неекономічного порядку в їх дина-міці породжує необхідність застосування загального всеохоплюю-чого соціально-філософського підходу, основою якого є теорія дія-льності. Тому виникає унікальна можливість використати теорію діяльності для формування ринкових відносин, відповідно до якої «ринок може бути представлений як набір спеціально організова-них поведінкових виборів, навколо пропо3ованих різноманітних товарів і послуг з високою різноманітністю» .

Використання методологічного потенціалу теорії діяльності є особливо значущим як для країн перехідної економіки, де існує по-тре’а в першу чергу у формуванні власне ринкової поведінки субєктів ринкової діяльності, так і для країн з розвинутою ринко-вою економікою, які стоять на порозі нового техно-економічного укладу, в основі якого «будуть лежати біотехнології, молекулярна електроніка, бази знань і експертні системи, композитні матеріали з ієрархічно організ4аними структурами, ядерна енергетика (ймові-рно, термоядерна)» .

Саме на рубежі цього (шостого, на думку ряду теоретиків) ук-ладу «створення нового продукту пов’язане з усвідомленим проек-туванням і конструюванням нових форм організації діяльності», ві-дбуватиметься перехід від парадигми «організація виробництва на основі вивчення законів природи» до парадигми «організація виро-

Нестеренко А. Современное состояние и основньіе проблемьі зволюционной тео2и // Вопросьі зкономики. — 1997. — № 3. — С. 73.

Норт Д. Инстутициональньіе изменения: рамки анализа // Вопросьі зкономи-ки. — 1997. —№ 3. — С. 6.

Давидов В. В. Теория деятельности и социальная практика // Вопросьі фило-соф4и. — 1996. — № 5. — С. 52—62.

Глазиев С. Теория долгосрочного технико-зкономического развития. — М., 1993. — С. 85.

бництва на основі проектування взаємозв’язків різн1 систем дія-льності та конструювання діяльно-природних систем» .

Із теорією діяльності пов’язана також розробка методології ін-ституціонального проектування, що дозволяє розробляти різні варі-анти раціональної реконструкції прогресу, свідомого формування соціально-економічних інститутів, а також практичного створення механізмів функціонування різних сфер економіки. Розробка й об-ґрунтування принципів такої діяльності передбачає, в свою чергу, вивчення самої масової діяльності щодо створення нових інститу-тів, оскільки вона— «частина економічної реальності, своє’ідний «метаінститут», і в такому вигляді цілком може служити обєктом економічн2о аналізу існуючих тут правил, домовленостей, тради-цій і норм» .

На сучасному етапі розвитку економічної теорії у контексті до-сягнутого людством історичного рівня соціально-економічної ор-ганізації суспільства набуває ідея Маркса про якісні особливості суспільного поділу і розподілу діяльності (праці) у кожній історич-но конкретній соціальній системі в «суспільно пропорційній мірі», тому що кожний історичний тип життєдіяльності являє собою осо-бливий історично визначений спосіб організації суспільної життє-діяльності, виступає як система видів і форм людської діяльності (і в першу чергу економічної діяльності).

3 цього погляду соціально-економічний розвиток, перехід від одного якісного рівня до іншого необхідно, на нашу думку, розгля-дати як новий перерозподіл людської діяльності в масштабах сус-пільства. Інакше кажучи, розробка теоретичних моделей соціально-економічної трансформації суспільства повинна бути науковим пошуком оптимальної системи розподілу діяльності з точки зору можливого.

Тому суттєві недоліки сучасного ринкового господарства (еко-номічні кризи, безробіття, різка соціальна диференціація, контраст-ний розподіл обмежених економічних ресурсів, екологічні пробле-ми тощо), які є предметом критичної уваги провідних вчених світу, слід розуміти як недосконалість існуючого розподілу суспільної ді-яльності.

У зв’язку з викладеним дедалі більшої цінності набувають дос-лідження останнього часу, в яких цілеспрямовано розробляють pis-Hi аспекти проблеми розподільчих факторів розподілу діяльності —

Давидов В.В. Теория деятельности и социальная практика // Вопросьі филосо-

фии. — 1996. — № 5. — С. 52—62 Тамбовцев В. Теоретические Вопросьі зкономики. — 1997. — № 3. — С. 82

Тамбовцев В. Теоретические вопросьі институционального проектирования //

розподільча природа інститутів , способів (форм) організацп еко-номічної діяльності, параметрів і структури міжгалузевих та внут-рішньогалузевих трансформувань , регіонального перерозподілу тощо.

Згідно із сучасним науковим баченням економіку розглядають як діяльну, еволюційно відкриту систему, що зазнає постійного впливу зовнішнього середовища (всіх інших сфер суспільного жит-тя, природи) і здатну реагувати на них. Тому «сучасна наука дедалі більше стає теорією процесу послідовних змін, які розуміють як зміни, які самопідтримуються і саморозвиваються, які не мають кі-нцевої цілі» . Це вимагає адекватних такій природі економіки ме-тодів наукового дослідження і проектування розвитку у перспекти-ві майбутнього.

Таким чином, нова парадигма економічної теорії має на меті по-яснити як приходять до трансформації економічні системи, спосіб функціонування та зміна інститутів всередині існуючих економіч-них устроїв, безперервний процес нових кількісно-якісних, сутніс-них змін та перетворень.

3 початком процесів економічного та соціального перетворення у східноєвропейських країнах в економічній науці набуває актуа-льності проблема теоретичного пояснення процесів ринкової тран-сформації.

Досвід кризових станів і труднощів постсоціалістичного розви-тку майже трьох десятків держав, у тому числі України, коли в різ-них національно-історичних і соціально-економічних умовах було випробувано різноманітні варіанти економічної політики й досяг-нуто певних результатів, а також досвід величезної кількості країн, що розвиваються протягом останніх 25 років, надають надзвичайно цінний матеріал для теоретичних узагальнень. I хоча політико-економічний аналіз глибоких криз свідчить, що проведення ради-кальних реформ призводить до позитивних результатів, їх здійс-нення починається, як правило, із суттєвою затримкою.

Серед комплексу економічних, політичних, соціально-психоло-гічних, моральних та інших чинників такої затримки велику роль

Лукінов I. Пріоритетна політика держава в технологічних перетвореннях // Економіка України. — 1997. — № 2. — С. 4—19; Шаститко А. Условия и резуль-татьі формирования институтов // Вопросьі зкономики. — 1997. — № 3. — С. 73.

Дорогущов С; Горська О. Трансформація структури економіки: теорія і прак-тика // Економіка України. — 1998. — № 1. — С. 4—12.

Симоненко В. К. Регионьі Украиньі: проблемьі развития. — К., 1997. 4 Veblen Т. The place of Science in Modern Civilization and Other Essays. — N.Y., Huebsch, 1919. — P. 239. Цит. за: Нестеренко A. Современное состояние и основ-ньіе проблемьі зкономической теории // Вопросьі зкономики. — 1997. —№ 3.

відіграють також труднощі й обставини методологічного характеру у формуванні стратегічних цілей і загальної методології проведен-ня макроекономічної трансформації суспільства. До особливо нега-тивних і руйнівних наслідків, як свідчить, зокрема, досвід України, призводять спроби здійснювати господарські й ринкові перетво-рення за умов теоретико-методологічної невизначеності та непо-слідовності вищого державного керівництва не на базі фундамен-тальних соціально-філософських і економічних досліджень та розробок, а на основі спрощених, поверхневих і несистемних під-ходів, на що 1еодноразово звертали увагу провідні вітчизняні і за-рубіжні вчені .

Хибними виявилися застосування методів «шокової терапії», відмова від державного управління економікою та її регулюванням, надія на саморегулюючі дії «невидимої руки» ринку. Загальний ре-зультат такої «політики» — безлад і дезорганізація в проведенні реформ, гострі кризові явища. Тому досягнення справді позитивних зрушень у соціально-економічній сфері, а тим більше визначення чітких стратегічних орієнтирів розвитку України на майбутнє у контексті поступу цивілізації людства вимагає подальшого розши-рення й поглиблення теоретичного пошуку і в першу чергу — в на-прямку виявлення нових всеохоплюючих підходів у розробці такої економічної стратегії.

Як вже зазначалося вище, сучасний світ, світова економіка ха-рактеризуються переходом від індустріальної стадії, яка панувала майже два сторіччя, до нової, вищої стадії людського суспільст-ва — постіндустріальної.

Перехід від індустріальної стадії суспільно-економічного розви-тку визначає головні риси перехідного періоду в Україні. Це особ-

Абалкин Л. Зкономическая теория на пути к новой парадигме; Медведев В. Некоторьіе размьішления о новой парадигме зкономической теории; Hypeee Р. Предпосьілки новой зкономической парадигмьі: отношения и гносеология; Бузга-лин А. Отечественная зкономическая теория: от кризиса к новой парадигме? // Во-просьі зкономики. — 1993. — № 4; Чохин В. Я. Об одном из аспектов новой пара-дигмьі развития зкономической теории; Чекмарев В. В. Зпистемология зконо-мической теории начала XX в.; Рязанов В. Т. Постиндустриальная трансформация, ее социально-зкономические модели и судьба зкономики России в XX в. // Фило-софия хозяйства. — 2001. — № 2, № 5; Бажал Ю. Еволюційна парадигма еко-номіки перехідного періоду // Економіка України. — 1994. — № 11; Тарасевич В. Еволюція економічної теорії та сучасне парадигмальне зрушення // Економіка Ук-раїни. — 1996. — № 2; Чухно А. А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та її значення для України // Економіка України. — 2001. — № 11, № 12; Марчук Є. К Стратегічна орієнтація суспільства — рух на випередження // Стратегічна панора-ма. — 1999. — № 4; Лукінов I. Регіони — економічного прогресу бастіони // Демо-кратична Україна 1998. — 8 січня; Гайдар Е. «Детские болезни» постсоциализма// Вопросьі зкономики. — 1997. — № 4.

ливо виявляється в характері кризи, яку переживає Україна. При цьому важливо пам’ятати, що Україна відстала на цілу технологіч-ну епоху, перебуває на індустріальній стадії розвитку. Для того, щоб стати повноправним членом світового співтовариства, необ-хідно переоснастити виробництво на основі новітньої техніки і те-хнологій, тобто перейти на новий технологічний спосіб виробницт-ва. Лише у такий спосіб будуть створені умови для всебічного розвитку людини, забезпечені пріоритетне зростання соціальної сфери, поліпшення умов праці та життя, що відповідають новій стадії соціально-економічного розвитку.

При переході від адміністративної до ринкової економіки криза має дуже глибокий і складний характер. Цьому періоду, н1 думку багатьох авторів, властива системна трансформаційна криза .

Оскільки Україна перебуває на стадії індустріального розвитку, для її входження до світового співтовариства, про що йшла мова вище, потрібно забезпечити гідні умови праці та життя людей, по-долати відставання, перейти до нового технологічного способу ви-робництва, на нову стадію суспільно-економічного розвитку. Пере-дусім це подолання спаду виробництва, інфляції, забезпечення загальноекономічної стабілізації, оновлення капіталу.

Подолання економічної ізоляції України, входження її до між-народного поділу праці, створення відкритої ринкової національної економіки визначає глибоку взає2дію загального й особливого, загальнолюдського і національного . Для цього потрібно врахувати тенденції та закономірності світового і соціально-економічного ро-звитку України.

Що може дати вивчення даного курсу? Навчити тому як діяти в кожній конкретній економічній ситуації неможливо, а можна до-помогти оволодіти логікою економічного мислення і економічними знаннями, які мають безпосереднє відношення до кожного; про платоспроможний попит, таємницю ціноутворення, грошовий обіг, інфляцію, ринкову поведінку споживача, про те, як формувати і пе-рерозподіляти доходи, як їх збільшувати, в чому виражається соці-альний захист. Опановуючи такі знання, ви тим самими оволодієте економічною культурою якої так потребує наше суспільство. Еко-номічні моделі в графіках і формулах допоможуть вивчити сучасну економічну теорію.

Історичний досвід XX ст. свідчить, що застосування універса-льних схем економічної стабілізації, які не враховують специфіч-

Основи   економічної  теорії.   Підручник  за  ред.   академіка  НАН А.   2 . Чухна. — К., Вища школа. — 2001. — С. 42—46, 52—84, 212—232. Там само.

них умов тієї чи іншої країни, є малопродуктивними. При цьому мають на увазі не тільки економічні, виробничі характеристики конкретної країни, а й не менш важливі для зростання такі показ-ники як історичні традиції, духовно-психологічний стан населення, системи ціннісних установок, звичок і стереотипів мислення та ін-ші складові соціально-економічної системи.

 

W