Земля як специфічний господарський ресурс. Особливості пропозиції землі.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Земля — специфічний господарський ресурс, цінність якого по-стійно зростає. Це пов'язано з двома обставинами: 1) збільшенням попиту на сільськогосподарську продукцію (як на продукти харчу-

вання, так і сировину для промисловості) внаслідок зростання чи-сельності населення, його потреб; 2) скороченням природних ресу-рсів з огляду на ерозію ґрунтів і вилучення земель під промислове і міське будівництво. У результаті спостерігається тенденція скоро-чення господарських угідь на душу населення.

Земля є невідновлюваним фактором виробництва. При втраті ті-єї чи іншої частини земельного багатства стає неможливим відно-вити це багатство штучно. Спеціалісти вважають, що 90 % природ-них ресурсів невідновлювані.

Земля абсолютно обмежена поверхнею земної суші на планеті. Окрім цього, вона має відносне обмеження як об'єкт господарсько-го використання. Ступінь його обмеження визначається рівнем ро-звитку продуктивних сил суспільства. У процесі використання зем-ля не втрачає своїх корисних властивостей, а при розумному, раціональному споживанні не лише не зношується, але може пок-ращуватися і підвищуватися її економічна родючість, хоча кількіс-но вона може скорочуватися.