Позичковий процент і його норма


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Поділ кредитного ринку на грошовий ринок і ринок облігсщій зумовлений відмінністю конкретних форм кредиту з точки зору їх ліквідності. Ліквідність — це сукупність легкості, з якою кредитні засоби перетворюються в платіжні засоби, тобто оборотність кре-диту. Найвищою ліквідністю володіє готівка— банківські вклади, які не обмежені певним строком і по яких можна одержати гроші у будь-який момент (чеки, кредитні картки тощо). До засобів з низь-кою ліквідністю відносять майно, а з форм кредиту — облігації, які не так легко перетворити в готівку, якщо вони не продаються і не купуються на ринку цінних паперів.

Слід відзначити важливу функцію процента, яку він виконує на кредитному ринку. Саме процент (плата за кредит) повинен заохо-чувати власників заощаджень надавати засоби у розпорядження кредитного ринку (тобто банкам), замість того, щоб зберігати їх у вигляді готівки. Рівень процента дає також інформацію позичаль-

никам, у яку суму їм обійдеться кредит. Як правило, чим більший строк, протягом якого будуть використовуватися позичальником кредитні засоби, тим вищим буде рівень процента.

При аналізі категорії процента важливо розрізняти номінальну і реальну процентну ставку.

Номінальна ставка процента — це поточна ринкова процентна ставка без врахування темпів інфляції.

Реальна ставка процента — це номінальна ставка з врахуван-ням очікуваних темпів інфляції.

Інфляція — знецінення паперових грошей, яке проявляється як процес зростання загального рівня цін на споживчі товари і послуги.

Вона виникає внаслідок порушення закону грошового обігу, ко-ли у ньому знаходиться надлишок грошей. Зовні вона проявляється у зниженні купівельної спроможності грошової одиниці в усіх фо-рмах: зростання товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, падіння валютного курсу.

Найважливішим показником інфляції є динаміка індексу цін.

Індекс цін — коефіцієнт, що показує, у скільки разів змінився загальний рівень цін за даний період.

Кількісна характеристика інфляції визначається її рівнем, який вимірюється через показник темпу інфляції. Цей показник обчис-люється за такою формулою:

•   1        •       Р„ ~ Рп

Темп інфляцп =         • 100,

Ро

де Р0 — індекс цін базисного періоду;

Р„ — індекс цін поточного періоду.

За рівнем інфляції розрізняють «повзучу» (до 10 % на рік), «га-лопуючу» (понад 10 %) і гіперінфляцію (понад 2000 % або 50 % на місяць чи 1 % на день).

Наприклад, якщо номінальна річна ставка— 15 %, очікуваний темп інфляції — 6 % на рік, тоді реальна процентна ставка = 9 (15 -- 6). Інфляція в такому випадку «з'їла» 9 % реального процентного доходу. Різницю між номінальною і реальною ставками потрібно враховувати при порівнянні очікуваного рівня доходу на капітал (норми прибутку) і ставки процента. При цьому порівняння необ-хідно робити не з номінальною, а з реальною процентною ставкою, адже лише вона вимірює дійсні витрати на позику.

Виходячи з цього, банки оперують позичковим капіталом, дже-релом їх доходу може бути лише позичковий процент.

За здійснення активних операцій (розміщення грошових засо-бів) банк одержує процент з клієнтів, a no пасивних операціях (за-лучення грошових коштів) сам сплачує процент клієнтам.

Тому банк може мати дохід лише тоді, коли процент по актив-них операціях буде вищим, ніж по пасивних. Цим і пояснюється перетворення позичкового процента у прибуток банку.

Ставка процента, яка використовується при дисконтуванні доходів і витрат, називається дисконтною ставкою або нормою дисконту.

Наприклад, інвестор хоче через рік мати грошові засоби на суму 1000 дол. Знаючи нинішню ринкову норму процента, він може ви-значити, яку суму віддати в позику (інвестувати), щоб досягти пос-тавленої мети.

Якщо ринкова ставка процента рівна 10 %, то йому потрібно покласти на банківський рахунок 910 дол., які через рік принесуть дохід у сумі 91 дол. Інакше кажучи, сьогоднішня вартість майбут-ніх 1001 дол. (910 + 91) складає 910 дол.

Проблема дисконтування доходів на інвестиції полягає у тому, що при здійсненні інвестиційних проектів (будівництво, придбання обладнання, машин) виникає необхідність співставлення нинішніх витрат і майбутніх доходів.

Але гроші для освоєння проекту вкладаються сьогодні, а відда-ча від них буде в майбутньому. Тому потрібно уточнити рівень до-ходності даного інвестиційного проекту і порівняти його з альтер-нативними.

Методика оцінки майбутньої прибутковості вкладеного капіта-лу, що грунтується на дисконтуванні, тобто приведенні майбутніх витрат і прибутків до їх нинішньої вартості, передбачає застосу-вання широко відомої в економічній теорії формули:

V, Р      (1 + r)-t

де Vp — теперішня вартість майбутньої суми;

Vt — майбутня вартість теперішньої суми грошей;

t — період інвестування (кількість років);

г — коефіцієнт річної процентної ставки.

Аналіз процесу дисконтування дозволяє виявити таку закономі-рність: чим нижча процентна ставка (норма дисконту) і чим мен-ший період дисконтування, тим вища дисконтована величина май-бутніх доходів.

Отже, процент — це плата або ціна грошового капіталу, яку одержує його власник. Розмір процента на використаний грошовий капітал виступає у вигляді процентної ставки. Процентна ставка — відносна величина процентних платежів, які виплачуються покуп-цем-підприємцем продавцю-власникові грошового капіталу за його надання у тимчасове розпорядження.

Норма процента визначається як відношення доходу на позич-ковий капітал до його величини. Так, якщо за користування пози-кою у 1000 дол. протягом року виплачується процент величиною 85 дол., то норма процента складає 8,5 річних.

85 дол.

                 • 100 % = 8,5 %.

1000 дол.

Таким чином, норма процента виступає важливим важелем ре-гулювання попиту і пропозиції на грошовому ринку. Змінюючи и рівень, можна підвищувати або знижувати попит на грошові засоби.