Кредит тa його форми


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Кредит (лат. creditum — позика, борг) — є формою руху позич-кового капіталу. Це система економічних відносин, які виникають в економічному обороті тимчасово вільних грошових КОШТІВ, 3 одного боку, і як нагальна потреба додаткових грошових засобів — з іншо-го, для розпорядження та використання на певний строк на умовах повернення з відсотком; продаж товарів з відстрочкою платежу.

Кредит це важливий елемент ринкової економіки за допомогою якого розвивається виробництво, прискорюється кругообіг капіта-лу. За допомогою кредиту забезпечується безперервність процесу суспільного відтворення на всіх його стадіях.

Кредит виник ще в період розпаду первіснообщинного ладу на основі становлення товарно-грошових відносин і майнової дифере-нціації общини. В рабовласницьку добу він існував у формі лих-варського кредиту. Кредиторами-лихварями були купці, відкупщи-ки податків і храми. Згідно із законом позичковий відсоток у Давньому Римі коливався від 6 % до 48 %. За феодалізму кредито-рами-лихварями були купці, церкви і монастирі. Вони надавали по-зики дрібним виробникам, феодальній знаті. Ставки кредиту були високими. Так, у Німеччині за феодалізму позичковий відсоток ко-ливався у межах 21—43 %. Кредит сприяв первісному нагрома-дженню капіталу. За капіталізму кредит — це рух позичкового ка-піталу (грошової позики), що надається в кредит на умовах повернення у певний термін з виплатою відсотка. Форми позичко-вого капіталу різноманітні — комерційний (кредит товарами), бан-ківський (кредит грошима), споживчий (кредит населенню), дер-жавний кредит тощо. Основними формами позичкового капіталу є комерційний і банківський кредит.

Комерційний кредит — це такий кредит, який надається одним функціонуючим у виробництві капіталом (підприємством чи фір-мою) іншому функціонуючому капіталу (фірмі) товарами з від-строчкою платежу. Позика надається товаром з виплатою процента і суми позики грошима через певний час, обумовлений у векселі.

Мета комерційного кредиту— прискорення обороту товарних ресурсів. Процент за позику стає структурною частиною ціни кре-дитованої товарної маси та суми за векселем.

Недоліком комерційного кредиту є його обмеженість — як за обсягами, так і за сферою застосування у часі і в просторі. За своєю величиною він не може бути більшим від обсягів резервних капіта-лів виробничих і торгівельних фірм і не застосовується за межами сфери дій функціонуючих капіталів, не надається на довгий час.

Банківський кредит — надається грошовим капіталом (банками та іншими кредитними установами) у вигляді грошових позик. Об’єктом банківського кредиту є банківський капітал. Завдяки цьому, він здатен подолати обмеженість комерційного кредиту. Крім того, заміна комерційних векселів банківськими (банкнотами) посилює переваги банківського кредиту, тому сам кредит стає більш еластичним і масштабним. 3 виникненням і розвитком кре-дитних відносин безпосередньо пов'язаний процес становлення і розвитку кредитного ринку — складової частини ринку інвестщій ресурсів — ринку капіталів (див. схему «Структура ринку капіта-лів»).

Ринок позичкового капіталу або кредитний ринок поділяється на ринок короткострокових і довгострокових засобів. На першому з них об'єктом купівлі-продажу є казначейські векселі (на державні цінні папери з короткотерміновими зобов'язаннями держави до 12 місяців, які випускають центральні банки), на другому — довго-термінові позики та цінні папери. Довготермінові ринки позичко-вих капіталів поділяють на ринок довготермінового кредиту і ри-нок цінних паперів, що набули значного розвитку на вищій стадії капіталізму, набагато перевищуючи обсяги реального капіталу. Ри-нок цінних паперів складається з ринку акцій, на якому здійснюєть-ся купівля-продаж прав власності на частку майна підприємства, і ринку облігацій, який, таким чином, пов'язує кредитний ринок з ринком цінних паперів.

Кредитний ринок концентрує попит і пропозицію на позичко-вий капітал, а ринок цінних паперів (ринок акцій) — попит і пропо-зицію на власний капітал покупців і продавців акцій. Акції фіксу-ють частку власності покупця у тому чи іншому підприємстві.

Інституціональними формами (інститути — різні суспільні утворення, організації, установи) ринку капіталів виступають уста-нови, які опосередковують кредитні угоди, а також купівлю-продаж акцій. У першому випадку — це комерційні та іпотечні (надають кредит під заставу землі і нерухомого майна) банки, центральний емісійний банк, ощадні каси, страхові компанії, буді-вельні та інші товариства, у другому — фондові біржі.

Значення кредитного ринку полягає у тому, що він, по-перше, зосереджує і надає підприємствам засоби для інвестування, по-друге, організовує переміщення тимчасово вільних грошових засо-бів з тих галузей і секторів економіки, де є їх надлишок, туди, де відчувається їх нестача.

Суб 'єктами кредитного ринку виступають кредитори і позича-льники грошей, перш за все підприємства і домашні господарства. Кредитний ринок спрямовує заощадження домашніх господарств

на інвестування підприємств. Підприємства, як правило, є позича-льниками грошей. Суб’єктом кредитного банку може бути й дер-жава, яка виступає як позичальником (в умовах дефіцитного бю-джету), так і кредитором (при наявності надлишкових засобів).