РИНОК, ЙОГО ФУНКЦІЇ І ІСТРУКТУРА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

У процесі історичного розвитку ринкового (товарного) госпо-дарства змінилося розуміння ринку і ринкового механізму, їх суті, змінився і сам ринок, його механізм і його роль в економіці.

Ринок— це найбільш розповсюджена категорія в економічній теорії і часто застосовується як усім відоме, що не потребує будь-

яких пояснень. Але в дійсності існує багато тлумачень ринку як у нашій, так і зарубіжній літературі, тому що у міру розвитку вироб-ництва і обміну це поняття збагачувалося і змінювалося.

Спочатку ринок вважався місцем обміну товарів, базаром, рин-ковою площею. Ринок в такому вигляді з'явився ще в доісторичний період, коли обмін між общинами став порівняно регулярним, на-буваючи форми товарного обміну, який здійснювався у визначе-ному місці і у визначений час. 3 появою міст торгівля помітно роз-ширюється, за ринками закріплюються певні території, ринкові площі. Але це спрощене поняття ринку, яке сьогодні практично зводиться до поняття «торгівля». Однак, не слід змішувати поняття «торгівля» і «ринок».

Поняття «ринок» більш складне і пов'язане, насамперед, з еко-номічними відносинами виробників і споживачів стосовно обміну суспільного продукту.

Таке розуміння категорії «ринок» склалося в процесі розвитку товарного виробництва. 3 подальшим поглибленням суспільного поділу праці і розвитку товарного обміну ринок дедалі більше ускладнюється. Французький економіст-математик XVIII ст. А. Ку-рно під ринком розумів будь-яку територію, де відносини покупців і продавців вільні і ціни вирівнюються легко і швидко. Згодом ви-никає нове розуміння ринку як форми товарно-грошового обігу (обміну).

3 точки зору суб’єктів ринкових відносин ринок— це сукуп-ність продавців і покущів. Англійський теоретик XVIII ст. В. Дже-вонс у якості основного критерію ринку висунув «тісноту» відно-син між продавцями і покупцями, а сам ринок, на його думку, являє собою групу людей, гцо вступають у ділові відносини і укладають угоди з приводу будь-якого товару. Але це не повне визначення ри-нку, тому що воно обмежується тільки відносинами обміну і не охоплює відносини виробництва, тоді як саме ринок поєднує перші з другими.

Більш об’єктивне і правомірне визначення ринку пов'язане не лише з товарами для особистого споживання, але й із засобами ви-робництва і робочою силою, тобто з виробничими ресурсами, які також свій рух здійснюють через ринок. Таким чином ринок стає умовою виробництва, визначаючи форму поєднання виробничих факторів (технологію виробництва) за умов високорозвиненого то-варного виробництва.

Між розумінням ринку як сфери товарного обігу і сфери сукуп-ності конкретних економічних відносин існує принципова відмін-ність: у першому випадку виділяється об'єкт ринкових відносин — сам продукт у формі товарів і послуг, а у другому— відносини

між людьми з приводу цього продукту, що відображає суть еконо-мічної категорії «ринок». Тому ринок варто розглядати як певний тип господарських зв'язків між суб'єктами економічної системи. Існує два типи господарських зв’язків:

1)         натурально-речові — безоплатні у відповідності з обсягом і структурою потреб;

2)         товарні, які здійснюються через ринок.

Ринкові зв'язки здійснюються тільки на основі вільної купівлі-продажу товарів і послуг. Ринок функціонує на основі товарних ві-дносин, що відображають як п’ямі (виробництво-ринок-споживач), так і зворотні господарські звязки. Механізм зворотних зв'язків є неодмінною умовою стійкості і ефективності економічної системи (визначають обсяг і структуру виробництва). Спроба замінити зво-ротні зв’язки адміністративним командуванням неминуче веде до деформації ринку і усієї економічної системи. Як результат — то-варний дефіцит, знижується мотивація господарської діяльності, економічні потреби та інтереси втрачають роль рушійної сили еко-номічного розвитку. Діє закон «бери, що дають».

Таким чином, рин’к є формою (способом) о’ганізації і функціону-вання економічних звязків господарюючих субєктів, що ґрунтуються на принципах вільної купівлі-продажу, а також суспільною формою функціонування економіки, яка забезпечує взаємо’ію виробництва і споживання через обмін з прямими і зворотними звязками.

Ринок — це складний механізм. Тому формою організації гос-подарської діяльності, яка ґрунтується на ринкових відносинах, є ринкова економічна система або ринкова система господарювання (ринкова економіка).

До об'єктивнихумов існування ринку відносять:

—        товарний характер виробництва;

—        суспільний поділ праці;

—        економічну відокремленість виробників, основу якої складає

приватна власність на засоби виробництва.

До умов функціонування ринку належать:

—        незалежність економічних суб’єктів;

—        існування ринкової конкуренції;

 

—        наявність   ринкової   інфраструктури —    стійкої   фінансово-фошової, банківської і біржової систем;

—        відповідне економічне середовище, наявність ринкової пси-хології населення, правової бази.

Суть ринку найбільш повно визначається його функціями. Функції ринку:

—        саморегулювання економічної системи (підтримання балансу

попиту і пропозиції товарів за обсягом і ціною);

—        стимулювання виробництва з найменшими витратами г ма-

ксимумом прибутку, тобто зростання ефективності виробництва;

—регулювання пропорційності у виробництві і обміні — між регіонами, галузями і сферами економіки;

—        виявлення величини вартості товарів і забезпечення еквіва-лентності обміну через ціноутворення;

—        визначення міри діяльності і корисності конкретних форм господарської діяльності у відповідності з дією принципів раціона-льності і доходності виробнщтва;

—        стимулювання НТП;

—        демократизація господарської діяльності, яка полягає у зві-

льненні суспільного виробництва від нежиттєвих його елементів

(див. схему «Найважливіші функції ринку»).

Історичний аналіз ринку дозволяє виділити кілька його типів: нерозвинений, вільний, регульований і деформований.

Нерозвинений ринок характеризується випадковістю ринкових відносин, товарним (бартерним) характером обміну.

Вільний (класичний) ринок— це безліч господарюючих суб’єк-тів на ґрунті економічної (досконалої) конкуренції, свобода у вибо-рі виду господарської діяльності, необмежена свобода руху вироб-ничих ресурсів, мобільність, принципи раціональності господа-рювання, стандартизований продукт, відсутність суб’єктивного впливу на ціноутворення, ціни встановлюються стихійно у ході ві-льної (досконалої) конкуренції, відсутність монополії і державного регулювання (вільний ринок сьогодні — абстракція і в дійсності повністю вільним ніколи не був).

Регульований (цивілізований) ринок — результат еволюції рин-кової економіки. Регулювання здійснюється двома способами:

—        через співвідношення попиту, пропозиції (механізм ціноут-ворення, саморегулювання ринку);

—        через втручання в економічні процеси держави (податки, державне замовлення, соціальна допомога, інвестиції тощо).

Сучасна ринкова економіка прагне до оптимального співвідно-шення обох способів регулювання. Держава намагається забезпе-чити умови функціонування ринку, виконуючи такі функції:

1)законодавчу;

2)         стабілізуючу (підтримання економічної рівноваги, високої

зайнятості);

3)         розподільчу (соціальний захист населення, перерозподіл до-

ходів, забезпечення виробничими ресурсами).

Надмірне втручання держави у ринкові процеси веде до дефор-мації ринку. Найважливішим чинником деформації ринку виступає монополія — економічна чи державна.

Монополгзований ринок:

—        ринкова влада одного виробника або одного покупця (моноп-

сонія), яка виявляється у контролі над ціноутворенням;

—        незначна кількість виробників;

—        утруднений доступ до виробничих ресурсів, обмеження кон-

куренції;

—        дефіцит інформації про ринок;

—        узгодження дій економічних суб'єктів.

Особливо значна деформація ринку відбувається за умов ко-мандно-адміністративної системи (державної монополії), що про-являється у такому:

—        монополія державної власності;

—        надмірна централізація виробничих ресурсів, товарів і пос-луг;

—        відсутність самостійності у виробничій і комерційній діяль-ності;

—        незбалансованість попиту і пропозиції, існування товарного дефіциту;

—        централізоване суб'єктивне ціноутворення;

 

—        порушення законів грошового обігу;

—        існування бюджетного дефіциту;

 

—        заміна товарно-грошових відносин товарним (бартерним) обміном;

—        відсутність економічної свободи у вирішенні фундаменталь-них господарських питань (що, як, для кого і за якою ціною вироб-ляти);

—        відсутність мотивації до праці;

—        деформація економічних інтересів усіх суб'єктів ринкових відносин;

—        розвиток «тіньової» економіки, нелегального ринку;

 

—        розвал загальнонаціонального ринку;

—        відсутність конкуренції;

—        планове регулювання економічної системи (політичне керів-

ництво).