6. Система грошового обігу та її типи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Грошова система — це форма організації грошового обігу, що історично склалася в даній країні, і закріплена законодавчими ак-тами. Грошові системи сформувалися з утвердженням централізо-ваних держав (XVI—XVII ст.).

У світі існують різні системи грошового обігу, вони визнача-ються специфікою економіки кожної країни. Проте розвиток гро-шових систем підпорядкований певним загальним закономірнос-тям, що проявляється у майже синхронній зміні типів грошо-вих систем у процесі їх еволюції (див. схему «Система грошового обігу»).

Нинішні грошові системи включають в себе такі основні елеме-нти:

—        певну грошову одиницю (її найменування і масштаб цін);

—        види державних кредитних і паперових грошових знаків, ро-змінної монети, що мають законну платіжну силу;

—        форми і умови безготівкового платіжного обігу;

—        порядок обміну національної грошової одиниці на іноземну і валютні курси;

—        органи, що відають організацією грошового обігу.

Історично існували три типи грошових систем — біметалізм,

монометалізм і система кредитних грошей. В основі грошової си-стеми біметалізму знаходяться два метали — золото і срібло. Од-нак біметалізм виявився нежиттєвою системою, адже існування двох мір вартості суперечить суті грошей як єдиного загального ек-вівалента. Тому у другій половині XIX ст. у більшості європейсь-ких країн і в США утвердилася система золотого монометалізму.

Система золотого монометалізму у своєму розвитку пройшла два етапи: 1) система золотомонетного обігу; 2) система номіналь-них грошових знаків (банкнот) із золотозливковим чи золотодевіз-ним стандартом. В кінці 60-х років XX ст. відбувся розпад системи золотодевізного стандарту і почався перехід до системи паперово-

кредитного обігу, в основі якої знаходяться кредитні гроші, що не обмінюються на золото. Остання стала новим типом грошової сис-теми.

Золотомонетний обіг — найдорожча, але разом з тим і най-більш стійка грошова система. Усі функції грошей у ній виконують дійсні (золоті) гроші у формі монет. При цій системі не буває ні не-стачі, ні надлишку золотих грошей, які вільно випадають з обігу і вільно повертаються до нього завдяки функції нагромадження (утворення скарбів).

Золотомонетний обіг завжди поєднується з обігом банкнот, які вільно обмінюються на золото за номіналом. Внаслідок цього така фошова система має не лише відносну стійкість, але й забезпечує необхідну еластичність грошового обігу.

Серед причин, що ведуть до демонетизації золота (втрати золо-том грошових функцій) і відмови від системи золотомонетного обі-гу є и велика інерційність (малорухомість, необхідність значного часу для повернення грошових операцій). При значному зростанні обсягів суспільного виробництва і товарного обігу стала відчувати-ся нестача грошового металу, наявні запаси золота перестають за-довольняти зростаючі потреби у грошах для обслуговування як внутрішнього, так і зовнішнього грошового обігу. До того ж обіг повноцінних монет значно збільшує витрати обігу.

Тому на зміну золотомонетному грошовому обігу на початку XX ст. прийшла система номінальних грошових знаків (банкнот) з обмеженим обміном національних грошей на зливки золота (золо-тозливковий стандарт).

При золотозливковому стандарті золоті монети в обіг не випу-скаються. А розмін банкнот на золото відбувається шляхом прода-жу золотих зливків за фіксованою державною ціною. При золото-девізному стандарті грошові знаки взагалі на обмінюються на золото, а фіксований курс національної грошової одиниці підтри-мується шляхом купівлі-продажу іноземної валюти (девіз). При обох системах в обігу вже нема золотих монет, все монетарне золо-то концентрується в центральних банках країн. У цей час комер-ційні банки уже втратили право випускати власні банкноти, емісію банкнот став здійснювати лише центральний (емісійний) банк, що контролюється державою.

Золотодевізний стандарт було введено згідно угоди між провід-ними державами світу, укладеної в 1944 році у м. Бреттон-Вудс (США, штат Вермонт), тому цю грошову систему назвали Бреттон-Вудською валютною системою. Згідно неї було введено золотоде-візний стандарт з американським доларом в якості провідної валю-ти, а також тверді (фіксовані) курси валют. Розвал системи золото-

девізного стандарту відбувся в кінці 60-років, а з 1971 року введено так званий «плаваючий» курс валют. Згідно принципів Ямайської валютної реформи у 1976—1978 роках відбувся перехід до системи паперових (кредитних) грошей, які не обмінюються на золото.

Паперово-грошова система стала новим типом грошової систе-ми. Для неї характерні такі основні особливості:

—        основу становлять кредитні гроші (банкноти);

—        золото вилучається з внутрішнього і міжнародного обігу, ві-дміняється офіційний золотий вміст забезпечення грошової одини-ці і розмін банкнот на золото;

—        зменшується обіг наявних грошей (готівки) і значно зростає обіг безготівкових грошових засобів;

—        відбувається повна монополізація випуску грошей дер-жавою;

—        зростає значення державного регулювання грошового обігу.

Отже, в процесі демонетизації золота воно перестає виконувати

функції міри вартості, засобу обігу, засобу платежу і світових гро-шей. Відбуваються певні перетворення функції засобу нагрома-дження або утворення скарбів. При цьому втрачається зв’язок гро-шової маси із золотим запасом країни. He виступаючи грошовим товаром у міновому п’оцесі і не обмінюючись більше на банкноти, втративши прямий звязок із грошовими знаками, золото перестає бути загальним еквівалентом для усіх товарів, його перестають ви-користовувати як при внутрішніх, так і при зовнішніх розрахунках. Роль загального еквівалента все більш закріплюється за кредитни-ми грошима. Але на цьому еволюція грошової системи не закінчу-ється.

Сучасна грошова система базується на кредитно-паперових грошах і характеризується скасуванням офіційного золотого вмісту фошових знаків, вилученням золота з грошового обігу, широким розвитком безготівкового обігу, скороченням готівки.

Еволюція грошової системи сприяла значному скороченню ви-трат обігу, прискоренню грошового обігу, економії суспільної пра-ці. Водночас перехід до системи нерозмінних кредитно-паперових грошей означав можливість хронічної інфляції, що посилила неста-більність грошової системи, утворило умови до додаткової експлу-атації працівників і збагачення крупної буржуазії.

В Україні після здобуття незалежності процес формування вла-сної грошової системи виявився складним. Впровадження купона не лише не захистило внутрішній ринок, а й сприяло його спусто-шенню через відсутність відповідних матеріальних передумов для формування грошової системи, що зумовило нераціональну фінан-сово-грошову політику, спекулятивну політику комерційних банків

тощо. Впровадження гривні також не змогло витіснити приблизно половини грошової маси з тіньового обороту, не сприяло послаб-ленню доларизації економіки, кризи неплатежів тощо.