5. Закон грошового обігу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Кількість грошей, яка перебуває в обігу, не може бути необме-женою, оскільки для реалізації товарів, що надійшли в сферу обігу, слід чітко визначити кількість грошей. Чим більша сума цін това-рів, тим більше грошей необхідно для їхньої реалізації. Тут існує пряма залежність. Другим важливим елементом є швидкість обігу фошей, оскільки гроші весь час повертаються в обіг. I чим швидше кожна грошова одиниця здійснює свій оборот, тим менше потрібно фошей. Тут існує зворотна залежність.

На кількість фошей, які пофібні для сфери обігу, значно впли-ває функція фошей як засіб платежу. Оскільки продаж товару в кредит означає, що тепер для руху товару фоші непофібні, це зме-ншує кількість фошей в обігу. Водночас кількість фошей збільшу-

ється на суму цін товарів, які були продані в кредит і термін плате-жу за якими вже настав, що потребує додаткових сум для здійснен-ня цих платежів. Крім того, частина платежів взаємопогашається. Врахування усіх цих чинників дає змогу достатньо точно визначи-ти кількість грошей, потрібних для обігу.

Закон грошового обігу полягає у дотриманні в обігу необхідної кількості грошей, це закон кількості грошей в обігу. Кількість гро-шей, необхідних для обігу, можна визначити за такою формулою:

тлх^     СЦ - К + П - ВП

К1 =    ,

0

де КГ — кількість грошей;

СЦ — сума цін усіх реалізованих за рік товарів;

К — сума цін товарів, проданих в кредит;

П — сума платежів по зобов'язаннях (по кредиту минулого пе-ріоду);

ВП — сума платежів, що взаємно погашаються;

0 — швидкість обігу грошей (середнє число обороту грошей на рік).

Закон обігу повноцінних грошей (золота) може бути виражений таким чином: при даній сумі вартості товарів, що реалізуються за готівку, і платежів, що надходять (за відрахуваннями тих, які взає-мно погашаються) і при даній середній кількості оборотів маса фошей залежить від вартості грошового матеріалу (золота). Якщо, наприклад, вартість золота зменшилася внаслідок зростання проду-ктивності праці в золотодобувній галузі, то знадобиться відповідно більша його кількість, щоб забезпечити процес реалізації тієї ж ма-си товарів, адже ціни останніх зростуть.

В умовах золотомонетного обігу перебувала така кількість пов-ноцінних грошей, яка необхідна. Коли потреба в грошах зменшува-лася, частина золотих монет випадала з обігу, перетворюючись у скарб; якщо ж потреба в грошах зростала, їх додаткова кількість із скарбу надходила в обіг.

Якщо в сферу обігу випускалася така кількість паперових грошей, яка дорівнювала кількості золотих грошей, необхідної для обігу, то паперові гроші функціонували так само як і золоті і мали таку ж купівельну силу. Але становище змінюється, якщо в обіг випускають більше грошей, ніж потрібно було б золотих. Паперові гроші на відміну від золотих не випадають з обігу, продовжуючи там зоставатися. Тому вартість паперових грошей залежить від їх кількості в обігу, про що й говорить кількісна теорія грошей.

Вказана вище формула відображає закон обігу повноцінних фошей (золотих) або їх готівкових знаків (банкнот і розмінної мо-нети). 3 розвитком товарно-грошових і кредитних відносин в роз-винутих країнах готівка почала складати лише 10—15 % агрегату М\. Абсолютна більшість товарів і послуг тепер реалізується через безготівковий обіг, що є специфікою системи нерозмінних кредит-них грошей. Зростання значення безготівкових грошей зробило не-придатним застосування описаного методу визначення необхідної кількості грошей і зумовило необхідність нового підходу до цієї проблеми, який і був запропонований американським теоретиком I. Фішером. Виведене ним рівняння має такий вигляд:

MV = PQ,

де М— пропозиція грошей (грошовий агрегат М\);

V — швидкість обігу;

Р — загальний рівень цін (індекс цін);

Q — пропозиція товарі і послуг (реальний суспільний про-дукт — Y).

Для того, щоб визначити необхідну кількість грошей, потрібно знайтиМі.

PQ

М\ =    .

V

Однак, сьогодні важко передбачити ймовірну економічну ситу-ацію в країні і на світовому ринку. Тому врахування вимог закону фошового обігу у ринковій економіці здійснюється на основі ви-значення стану грошового обігу, тобто фактичної збалансованості Мф і Мн та розробки і впровадження у життя відповідної грошово-кредитної (монетарної) політики, що базується на сучасному мо-нетаризмі, з позицій якого, закон грошового обігу виражається та-ким рівнянням:

Мф = Мн,

де Мф — фактична грошова маса в обігу;

Мн — об'єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Якщо Мф > Мн, у обігу знаходяться зайві гроші, а коли Мф < Мн, то існує нестача грошей в обігу. Звідси суть закону грошового обігу полягає у тому, що протягом даного періоду в обігу повинна бути лише певна, об'єктивно зумовлена грошова маса.

Із сформульованого закону випливає важливий принцип грошо-вого обігу. Иого суть полягає в тому, що грошова маса повинна від-повідати потребам обігу. Підтримування рівноваги в економіці,

збалансованості попиту і пропозиції значною мірою залежить від обсягу грошової маси.

Водночас грошова маса мусить зростати пропорційно зростан-ню обсягу товарів і послуг або зменшуватися у відповідності із зменшенням обсягу товарної маси (це випливає з рівняння I. Фіше-ра). Зміна грошової маси визначається через так званий грошовий мультиплікатор, який відображає роль банківської системи у регу-люванні грошової маси.