Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК : Економічна теорія (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка) : Бібліотека для студентів

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

магниевый скраб beletage

 

*Акерлоф Джордж1 (1940) американський економіст, засновник інформаційної економічної теорії, лауреат Нобелівської премії по еконо-міці 2001 року «за аналіз ринків з асиетричною інформацією» (разом з Майклом Спенсом і Джозефом Стігліцем).

Алгіан Армен (1914) — американський економіст, один із творців «економічної теорії прав власності».

*Аллє Моріс (1911) — французький економіст. Створив теорію взає-мовпливу економічного зростання, інвестицій, процентних ставок. В 1988 році Аллє був відзначений Нобелівською премією «за внесок у тео-рію ринків і ефективного використання ресурсів». Роботи Аллє присвячені загальній теорії рівноваги і суспільного оптимуму, теорії економічного зростан.я і максимальної ефективності, теорії розподілу грошей і теорії

^Артстотель (384-322 до н. е.) - давньоірецький учений, філософ. Його основними творами, в яких містяться роздуми з економічних питань, є «Нікомахова етика» і «Політика».

*Ауманн Роберт (1930) — в 2005 році разом із Томасом Шеллінгом отримав Нобелівську премію з економіки «за внесок у краще розуміння конфлікту і співробітництва за допомогою теорії ігор». Лауреати вперше застосували інструментарій теорії ігор до проблем суспільства і здійснили аналіз соціальних проблем за допомогою цієї теорії. При цьому Ауманн займався проблемою співробітництва і конфліктів з точки зору математи-ки, а Шеллінг з точки зору економіки. Так, Шеллінгу вдалося показати, що багато суспільних взаємодій можна розглядати як не коаліційні ігри, які включають в себе як спільні, так і протележні інтереси учасників. Ауманн, в свою чергу, зумів продемонструвати, що соціальні взаємодії можуть бу-ти проаналізовані за допомогою формальної теорії некоаліційних ігор.

Дослідники довели, що співробітництво простіше підтримувати у дов-гострокових відносинах, а не в короткострокових. Більше того, аналіз ко-роткострокових ігор не залишає гравцям свободи. Зокрема, Роберт Ауманн вперше провів повний формальний аналіз так званих нескінченно повто-рюваних ігор, що дозволило виявити, які вигоди дають довгострокові від-носини.

лірочкою позначені лауреати Нооелівськоі преми з економіки.

Роберт Ауманн професор Єврейського університету в Єрусалимі (Із-раїль). Докторську ступінь він отримав в Массачусетському технологіч-ному інституті. Ауманн — відомий спеціаліст у неовальрасому аналізі. В 1964 році Р. Ауманн довів еквівалентність множини рішень Еджуорта і рівноваги Вальраса за умови континуума (неліченної нескінченості) аге-нтів.

Афтальон Альбер (1874—1956) — французький економіст. Його го-ловна праця — «Періодичні кризи перевиробництва» (1913).

*Беккер Гері (1930) — американський економіст, соціолог. Головна область дослідження Беккера — соціоекономічні процеси, в яких прослід-ковується зв’язок економіки зі способом життя, сімейними відносинами, освітою. Основна праця Беккера — «Людський капітал» — теоретичний і економічний аналіз, головним чином в області освіти. Беккер — Нобелів-ський лауреат 1992 року «за розширення сфери мікроекономічного аналізу для управління формуванням сім’ї».

Бектам Ієремія (1748—1832) — англійський соціолог. філософ, юрист, засновник етичного вчення утилітаризму. Основні твори: «Уривок про управління» (1776), «Вступ в основу моральності і законодавства» (1779), «Деонтологія, або наука про мораль» (1834).

Бьоем-Баверк Ейген фон (1851—1914) — австрійський економіст. (1н89вні праці: «Капітал і процент» (1884), «Позитивна теорія капітал. »

8 Б^йн^р— (1850—19^^дГЙ ГГ ш^о™ал-демократії, один із авторів реформістської концепції еволюції суспільства. Основні праці: «Проблеми соціалізму і задачі соціал-демократії» (1901), «Нариси з теорії та історії соціалізму» (1902).

Блауг М. (1927) — англійський економіст, дослідник проблем історії економічного аналізу, економічної історії провідних країн світу, економіки мистецтва і освіти. Блауг — член Британської академії. Основні праці: «Економічна думка в ретроспективі» (1962 — 1968), «Економічна історія й історія економічної теорії» (1986), «Методологія економіки» (1992).

*Б'юкенен Джеймс (1919) — американський економіст, один із твор-ців сучасної теорії добробуту. Б’юкенен — лауреат Нобелівської премії з економіки за 1986 рік «за дослідження договірних і конституційних основ теорії прийняття економічних і політичних рішень». Він отримав міжна-родне визнання в якості провідного дослідника в галузі, яка отримала на-зву — теорія суспільного вибору. Б’юкенен досліджує застосування еко-номічних методів до сфер, що традиційно належали до політології. Основними кат,горіями аналізу є приватні особи, здатні приймати раціо-

""t^l^(1834—1910)^^^^Sdcr. Основш тео-ретичні досягнення Вальраса викладені в його книзі «Елементи чистої по-літичної економіки (1874). Розробка ним теорії вартості як теорії гранич-ної   кори»ності   зробило   його   одним   із   творців   «маржиналістської

^ВеГрМакс (1864-1920) - шмецький соцюлог, історик, ЄКОНОМІСТ і юрист. Основні праці: «Протестантська етика і дух капіталізму», «Госпо-дарство і суспільство».

Веблен Торстейн (1857—1929) — американський економіст, соціолог, видатний представник інституціоналізму як напрямку в економічній тео-рії. Веблену належить ряд досліджень: «Теорія бездіяльного класу» (1899), «Теорія ділового підприємництва» (1904), «Інстинкт майстерності і рівень розвитку технології виробництва» (1914), «Великі підприємці і проста лю-дина», «Інженери і система цінностей» (1921), «Абсентеністська власність і підприємництво в Новому часі» (1923).

Візер Фрідріх фон (1851—1926) — австрійський економіст, один із засновників теорії граничної корисності. В історію світової економічної думки увійшов як автор терміну «маржиналізм», теорії альтернативних витрат виробництва й оригінального трактування концепції вмінення цін-ності. Основні праці Візера: «Походження і основні закони господарської цінності» (1884), «Природна цінність» (1899).

*Вікрі Вільям (1914—1996) — лауреат Нобелівської премії в галузі економіки за 1996 рік. Народився в м. Вікторія (Британська Колумбія, Ка-нада). Нобелівську премію Вікрі отримав разом з професором економіки Гарвардського університету Дж. Міррлісом. У рішенні комітету зазнача-ється, що ці економісти «незалежно один від одного обґрунтували і суттє-во розвинули економічну теорію стимулювання при асиметричній інфор-мації». Об’єктом тривалого наукового пошуку стали «дослідження процесу прийняття рішень в економічній сфері на основі неповної, недос-коналої інформації, проблеми, пов’язані з впливом інформаційних переваг на готовність до ризику індивіда та ринкові механізми». Своїми дослі-дженнями ці вчені заклали підвалини адекватної економічної поведінки для страхування, фінансових і кредитних ринків, оподаткування, а також

^ВІГеллГкнут (1851-1926) - видатний шведський ЄКОНОМІСТ. У сво-їй першій праці, присвяченій проблемі вартості (1843), зробив спробу по-єднати вчення австрійської школи політичної економ’ї з теорією цін мате-матичної школи. Розробив цілісну теорію, в якій обєднав проблеми цін, доходів, грошей і економічного циклу.

Гансен Елвін (1887—1976) — американський економіст, засновник американського кейнсіанства. Економічний радник Ф. Рузвельта, прибіч-ник державного регулювання економіки. Основні праці: «Монетарна тео-рія та фіскальна політика» (1949), «Економічні цикли та національний до-хід» (1951). У центрі уваги Гансена знаходилися дослідження механізму циклічних коливань і антициклічного регулювання. Власне кажучи, він ра-

доктор філософії. Народився в Канаді. Навчався в Торонтському універси-теті. Головні праці Гелбрейта: «Американський капіталізм. Концепція зрі-вноважувальної сили» (1952), «Нове індустріальне суспільство» (1967), «На3иси з те.рії ризиків» (1970), «Економічні теорії та цілі суспільства»

(197ЙрТманнФр1дріх (1795-1868) - шмецький е—ст.

Гіффен Роберт (1837-1910) - англійський економіст, статистик.

Госсен Герман Генріх (1810—1853) — відомий німецький економіст, основоположник теорії граничної корисності, представник математичної

школи. Здобув юридичну освіту. 3 1847 року почав розробляти економічну теорію. В 1854 році вийшла його праця «Розвиток законів суспільного об-міну і правил суспільної торгівлі, що випливають з цього». Мета економі-чної науки, на думку Госсена, полягає в тому, щоб допомагати людині

*Гренджер Клайв (1934) — англійський економіст, фахівець з методів аналізу економічної статистики. Лауреат Нобелівської премії з економіки 2003 «за методи аналізу економічних тимчасових циклів методом загаль-них тенденцій (коінтеграції)» разом з Робертом Енглом. Автор більше ніж 150 наукових робіт. Головною темою його робіт стало вивчення взає-мозв'язку між ключовими економічними показниками (наприклад, цінами і курсами валют, чи добробутом і споживанням). Ці взаємозв'язки аналі-зують за допомогою даних про значення економічних показників за довгі проміжки часу — тимчасових рядів. Розроблені ним методи економіко-статистичного аналізу допомагають економістам краще пояснювати дов-гострокові тенденції і будувати більш достовірні прогнози шляхів розвит-

*Дебре Джерард (1921) — франко-американський економіст Джерард Дебре нагороджений Нобелівською премією у 1883 році «за внесок у тео-рії загальної рівноваги й умов, при яких загальна рівновага існує в деякій абстрактній економіці». Неперевершена в добірності викладу і математич-но точна «Теорія вартості» Дебре стала класичною роботою XX ст. з еко-номічної теорії, вершиною традиції, що сходять до Адама Сміта.

Джевонс Вільям (1835—1882) — американський економіст, статис-тик, філософ, засновник математичної школи політичної економії, один із засновників суб'єктивної теорії корисності. В 1871 році вийшла його голо-вна праця «Теорія політичної економії», в якій найважливішою метою цієї науки Джевонс проголошував вивчення умов отримання споживачами ма-ксимуму насолод з мінімумом витрат.

Джіні Коррадо (1884—1965) — італійський статистик, економіст, фі-лософ.

Дуглас Поль (1892—1976) — американський економіст.

*Енгл Роберт (1942) — американський економіст, фахівець з методів аналізу економічної статистики. Лауреат Нобелевської премії з економіки 2003 «за методи аналізу економічних тимчасових рядів із змінною в часі волатильністью» разом із Клайвом Гренджером. Енгл розробив авторегре-сійну гетероскедастичну модель (Autoregressive Conditional Heteroskedasticity — ARCH), на основі якої стало можливо пророкувати зміна волатильності. Відкритий ним метод аналізу економічних тимчасо-вих рядів дозволяє набагато достовірніше, ніж раніше, прогнозувати тен-денції зміни ВВП, споживчих цін, процентних ставок, біржового курсу й інших економічних показників не тільки на найближчий день чи тиждень, але навіть і на рік уперед. Висока точність прогнозів з використанням цієї моделі була доведена, зокрема, на аналізі історико-економічної статистики СПІА і Великобританії, коли зроблений на основі даних за минулі роки прогноз зіставляли з фактичними показниками наступного років.

*Ерроу Кеннет (1921) — американський економіст. Кеннет Джозеф Ер-роу визнано гідним Нобелівської премії у 1972 році за новаторський внесок

у загальну теорію рівноваги і теорію добробуту. Роботи Ерроу внесли знач-ний вклад у теорію оптимальних запасів, аналіз стабільності ринкових мо-делей, математичне програмування і теорію статистичних рішень. Зміст і значення «теореми неможливості» Ерроу дотепер усвідомлені не цілком.

Жугляр Клемент (1819—1908) — французький фізик і економіст.

*3елтен Райнхард (1930) — німецький економіст і математик, відзна-чений у 1994 (разом із Дж.Харсані і Дж.Нешем) Нобелівською премією з економіки. Наукові дослідження Зелтена присвячені розробці теорії ігор (некооперативним іграм), теорії рівноваги, організації промисловості.

Зомбар Вернер (1863—1941) — німецький економіст.

демограф, банкір. Головна його наукова праця — «Досвід про природу то-ргівлі загалом» — опублікована лише в 1735 році. Джерелом багатства в ній названо працю і землю, які визначають дійсну вартість економічних благ. В теорії капіталістичного відтворення Кантільон вперше зробив спробу схематично відобразити кругообіг промислового капіталу, що є подальшою конкретизацією теорії відтворення Ф. Кене. Розвиваючи тео-рію народонаселення він запропонував у науковий обіг поняття «максима-

ттт ттр ТТЯОРТТРТТТТЯЛ

*Канеман Деніел (1934) — ізраїльсько-американський психолог, один з основоположників психологічної (поведінкової) економічної теорії, лау-реат Нобелевскої премії з економіки 2002 «за застосування психологічної методики в економічній науці, особливо — при дослідженні формування суджень і прийняття рішень в умовах невизначеності» (разом з В.Смітом). Головний об'єкт досліджень Канемана — це механізми прийняття люди-ною рішень у ситуації невизначеності. Він довів, що прийняті людьми рі-шення істотно відхиляються від того, що запропоноване стандартною еко-номічною моделлю homo oeconomicus. Замість теорій прийняття рішень, що ґрунтуються на теорії імовірностей, Д.Канеман і А.Тверскі запропону-вали нову теорію — теорію перспективи (prospect theory). Відповідно до цієї теорії, нормальна людина не здатна правильно оцінювати майбутні вигоди в абсолютному вираженні, насправді він оцінює їх у порівнянні з деяким загальноприйнятим стандартом, прагнучи, насамперед, уникнути погіршення свого положення. За допомогою теорії перспективи можна по-яснити багато нераціональних вчинків людей, не з'ясовні з позицій «лю-дини економічного».

*Канторович Леонід (1912—1986) — російський економіст Леонід Канторович визнаний гідним Нобелівської премії у 1975 році за внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів. Метод Канторовича, розробле-ний для рішення проблем, зв'язаних з виробництвом фанери, і відомий сьогодні як метод лінійного програмування, знайшов широке економічне застосування в усьому світі.

Кейнс Джон Мейнард (1883—1946) — видатний англійський еконо-міст і державний діяч, засновник макроекономічного аналізу, «батько мак-роекономіки». Йому належать фундаментальна двотомна праця «Трактат про гроші» (1930), книга «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1936).

Погляди Кейнса зробили великий вплив не тільки на подальший роз-виток економічної думки, але й на економічну політику західних держав. Він віднесений на Заході до числа найбільш великих економістів усіх часів і народів (разом з А. Смітом і К. Марксом).

В період різкого загострення загальноекономічної кризи, посилення потреби в державному регулюванні, Кейнс, аналізуючи питання попиту, сформулював так званий «основний психологічний закон», згідно якого із ростом доходів схильність до споживання спадає, а схильність до заоща-дження зростає. Обсяг заощаджень, що постійно розширюється, повинен постійно поглинатися зростаючим попитом на інвестиції. Розмір інвести-цій Кейнс вважав головним фактором ефективного попиту, а з його допо-могою — головним фактором зайнятості і національного доходу.

В його теорії позначений і кількісний зв’язок між інвестиціями і наці-ональним доходом. Він визначається так званим ефектом мультиплікатора. Концепція мультиплікатора, встановлюючи стійку, постійну залежність між інвестиціями, зумовила думку про необхідність державного впливу на економічну динаміку шляхом стимулювання інвестиційного попиту.

Кене Франсуа (1694—1774) — французький економіст, фундатор і лі-дер течії фізіократизму. За основною професією — лікар. Иого основні праці: «Економічна таблиця», «Аналіз економічної таблиці», «Деспотизм Китаю». Кене висунув і науково обґрунтував тез, , що багатство суспільст-ва створюється у сфері виробництва, а не в обігу, як вважали прихильники меркантилізму. Обмеженість його вчення в тому, що сферу функціонуван-ня продуктивної праці та створення чистого продукту він обмежував сіль-ським господарством.

*Кідланд Фін — американський економіст (громадянин Норвегії), на-городжений разом з Едвардом Прескоттом у 2004 році Нобелівською пре-мією за внесок у динамічну макроекономіку (див. Прескотт Едвард). За-ймається науковими дослідженнями в Університеті Карнегі-Меллон (Піттсбург) і Каліфорнійському університеті (Санта-Барбара).

Кітчін Джозеф (1861—1932) — англійський економіст, статистик.

"ttS).        Г*рТ(1920) - »«„„„„ .„„«.„ськ,,, «„„„„■„,

«батько» сучасного економічного моделювання і прогнозування. За ство-рення економічних моделей і їх застосування до аналізу коливань еконо-міки й економічної політики був визнаний гідним Нобелівської премії у 1980 році. Клейн організував проект «Лінк», щоб інтегрувати статистичні моделі різних країн у єдину загаль’у систему з метою поліпшення розу-міння міжнародних економічних звязків і прогнозування в області світо-вої торгівлі.

Коммонс Джон (1862-1945) - американський економіст.

ський) економіст, автор теорії великих циклів госпо’арської кон’юнктури. Основні роботи — «Світове господарство і його конюнктура пі’ час і піс-ля війни» (1922) і доповідь «Великі цикли економічної конюнктури»

(1925). Вчений розвивав ідею множинності циклів, виділяючи різні моделі циклічних коливань: сезонні (менше року), короткі (3—3,5 року), торгово-промислові (середні) цикли (7—A1 років) і великі (48—55 років). Цим ве-ликим циклам (довгим хвилям) Й. Шумпетер дав назву «цикли Кондратьє-ва». Кондратьєв розробив струнку концепцію наукового планування, сві-домого впливу на економіку, причому в умовах непу, при збереженні механізмів ринкового регулювання і ринкової збалансованості. Фактично Кондратьєв уже в кінці 1920-х років підійшов до концепції індикативного планування, яка була реалізована в багатьох країнах Заходу після Другої

1991 році Нобелівською премією з економіки. Видатний представник нео-інституціоналізму в економічній теорії, один із творців «економічної теорії прав власності». Автор «Теореми Коуза».

* Круґман Пол (1953). Нобелівську премію в царині економіки за 2008 рік присуджено американському досліднику Полу Круґману. Його нагороджено «за аналіз шляхів розвитку торгівлі і визначення зон еконо-мічної активності».

55-річний Пол Круґман, професор Принстонського університету, а та-кож оглядач з питань економіки в газеті New York Times, сформулював низку теорій в сферах вільної торгівлі, глобалізації і урбанізації.

Круґман є автором понад 200 наукових публікацій і 20 книг — науко-вих і науково-популярних.

*Кузнец Саймон Сміт (1901—1985) — відомий американський еко-номіст, фахівець з питань національного доходу, проблем циклів і коли-вань в економіці. Лауреат Нобелівської премії (1971). Народився в Харко-ві, навчався в місцевій гімназії. У 1922 році емігрував до СПІА. Навчався в Колумбійському університеті, де отримав ступінь магістра з економіки. У 1925 році здобув учений ступінь доктора економіки. Звання професора йому було присвоєно в 1934 році. За всебічне й обгрунтоване дослідження економічного зростання, яке дає нове і поглиблене розуміння економічної і соціальної структури та процесу розвитку йому було присуджено Нобе-лівську премію. С. Кузнец увійшов в економічну історію як творець теорії будівельних циклів— коливань тривалістю 18—25 років, що пов'язані з періодичним масовим оновленням житла і деяких виробничих споруд. Ос-новне пояснення цього явища вбачав в демографічних процесах. Аналізу-ючи кондратьєвські цикли (М. Кондратьєв (1892—1938) — радянський вчений-економіст) він вивів хронологію трьох Кондратьєвських хвиль, по-діляючи ії на чотири фази. Ця хронологія часто використовується в сучас-них працях теоретиків довгих циклів. В 1958 році учений висунув ідею, що динаміка населення в США підпорядкована певній закономірності. Цю тенденцію, яка згодом дістала назву «цикл Кузнеца», можна спостерігати під час розгляду великих часових періодів. У книзі «Шість лекцій про еко-номічне зростання» (1961) він порівнює темпи розвитку промислового ви-робництва в СРСР і США.

Найбільша праця Кузнеца, яка є узагальненням його багаторічного ви-вчення проблем капіталовкладень — «Капітал в американській економіці.

Його формування і фінансування» (1961) — містить історико-статистичний аналіз основних тенденцій економічного розвитку СПІА як результат руху капіталу за майже сторічний період. Автор наводить чис-ленні данні, які характеризують динаміку обсягу капіталовкладень, зміни капіталомісткості виробництва, еволюцію норми нагромадження капіталу. У своїх працях він дійшов висновку, що розподіл національного доходу змінюється в бік зниження частки, яку отримує верхівка суспільства. За-пропоновані ним методи статистики національного доходу і продукту та інших важливих показників використовуються не лише в офіційній звіт-ності СПІА, а й у статистичних публікаціях інших країн. Кузнец був пре-зидентом Американської економічної асоціації, йому присуджено почесні вчені ступені Гарвардським, Прінстонським, Колумбійським, Пенсільван-ським і Європейським університетами.

*Купманс Тьяллінг Ч. (1910—1985) — американський економіст Тьяллінг Чарлз Купманс за внесок у теорію оптимального розподілу ресу-рсів і у 1975 році був визнаний гідним Нобелівської премії з економіки. Будучи першопрохідником в області програмування розвитку, Купманс показав важливість облікового відсотка для планування економічного рос-ту суспільства. Роботи Купманса політично нейтральна, тому його теорія застосовна незалежно від політичного і соціального устрою суспільства. Видатний представник неокласичної школи західної економічної думки.

Курно Антуан Огюстен (1801—1877) — французький математик, фі-лософ, економіст. Перший учений, який свідомо і послідовно застосував математичні методи в економічному дослідженні. У своїх працях Курно дослідив взаємозалежність ціни товару і попиту на нього при різноманіт-них ринкових ситуаціях, тобто при різноманітному розміщенні сил покуп-ців і продавців. У книзі «Дослідження математичних принципів теорії ба-гатства» (1838) запропонував першу в історії науки модель максимізації прибутку монополістом. Курно заклав основи дуополії, тобто ринкової си-туації, при якій на ринку конкурують тільки два продавці, і довів, що ціна в умовах дуополії може бути нижчою, ніж в умовах повної монополії, але

ВИЩГнінВ^УоТимирВ\Лллі?ч (1870—1924) - російський ПОЛІТИЧНИЙ ДОЯЧ, засновник СРСР, автор історико-економічного дослідження «Розвиток ка-піталізму в Росії» (1899) і теоретичної роботи «Імперіалізм як вища стадія капіталізму» (1917). Критично розглянувши теорії імперіалізму Д. Гобсо-на, К. Каутського, Р. Гільфердінга та ін., Ленін розробив свою теорію ім-періалізму «як вищої і останньої» — монополістичної — фази капіталізму. Він охарактеризував імперіалізм за рядом характерних ознак: 1) концент-рація виробництва і капіталу, які призвели до виникнення монополій;

2)         злиття банківського і промислового капіталів у капітал фінансовий;

3)         вивіз капіталу; 4) утворення міжнародних монополістичних корпорацій; 5) завершення територіального поділу світу великими капіталістичними країнами. В економіко-практичних роботах перших радянських років — «Чергові завдання Радянської влади» (1918), «Про продовольчий податок» (1921), «Про кооперацію» (1923) та ін. — Ленін розробив шляхи подолан-ня розвалу економіки Росії та способи ії глибокого реформування після періоду «військового комунізму».

При формуванні нової економічної політики Леніну довелося перебо-рювати марксистську тезу про несумісність соціалізму й товарного вироб-ництва та фактично допустити часткове пожвавлення капіталістичних від-носин. Також переосмисленню піддалися погляди Леніна на кооперацію: його формула про те, що «лад цивілізованих кооператорів» — це і є лад соціалізму, що змінювало традиційні марксистські положення щодо побу-дови соціалізму.

*Леонтьєв Василь (1906—1999) — американський економіст (народився в Петербурзі). Нобелівський лауреат (1973). Розробив у 30—50-х роках XX ст. метод економік’ -математичного аналізу «витрати-випуск» — для вивчення міжгалузевих звязків структури економіки та складання міжгалузевого бала-нсу, який застосовується у практиці прогнозування та програмування еконо-міки. У праці «Дослідження структури американської економіки» (1953), ви-користав методи лінійної алгебри і встановив міжгалузеві пропорції, які забезпечують рівн(1ваг05 на в98іх т—варних ринках (модель Ле.нтьєва).

Дав графічну інтерпретацію нерівності в розподілі доходів у суспільстві («Крива Лоренца»). Графік або крива Лоренца відображає частку доходу, яка припадає на різні групи населення, сформовані на основі розміру до-

Х°Д*ЛуКкасВроберт (1937)Т- американський економісг, нагороджений Но-белівською премією з економіки в 1995 році. Наукові праці Лукаса прис-вячені теорії недосконалої інформації, інфляції і зайнятості, економічному зростанню й економічній політиці. Автор концепції «раціональних очіку-вань». Представник неокласичного напряму в економічній науці, зокрема так званої «нової класичної школи».

*Льюїс Артур Вільям (1915—1991) — відомий англійський еконо-міст. Лауреат Нобелівської премії з економіки 1979 року за новаторські дослідження проблем економічного розвитку, зокрема проблем країн, що розвиваються. Льюїс розробив рекомендації для поліпшення торгового ба-лансу і забезпечення розвитку «третього світу», що сприятливо впливає на

^"Ж^онТ^^^УРеатами Нобешвської премії з економжи 2007 року стали троє американських учених Леонід Хурвіц, Ерік Маскін та Роджер Майєрсон. Нобелівський комітет заявив, що нагорода присуджу-ється за створення теорії оптимальних механізмів розподілу ресурсів, яка дозволяє розмежувати ситуації позитивного і негативного функціонування ринків, повідомляє BBC. Сьогодні теорія оптимальних механізмів розпо-ділу ресурсів має визначальне значення в багатьох галузях економіки і ча-стково політології. (Детальніше див. ст. Хурвіц Леонід).

*Макфадден Деніел (1937) — американський економіст, відзначений у 2000 році Нобелівською премією по економіці. Народився в Ролі (штат Північна Кароліна СПІА). Иого наукові праці присвячені мікроекономіч-ному аналізу, демографічним процесам, попиту, методам моделювання, теорії вибору.

Мальтус Томас (1766-1834) — відомий англійський економіст, де-мограф. Основні праці: «Дослідження про закон народонаселення» (1798),

«Дослідження про природу і зростання ренти» (1815), «Начала політичної економії» (1820). Мальтус піддавав критиці рікардіанську теорію трудової вартості, заперечуючи виняткову роль праці як джерела вартості та проти-ставляючи їй власну концепцію витрат виробництва. Висунув теорію на-родонаселення, згідно до якої злидні на планеті спричинені надто швид-ким зростанням населення порівняно із збільшенням засобів до існування, тобто природним законом народонаселення. Існування диференціальної ренти Мальтус пов’язує із законом спадної родючості землі. Перевироб-ництво Мальтус трактував не як періодичне явище, а як предметний про-

cop економіки Колумбійського університету (Нью-Йорк). Відомий як тво-рець теорії оптимальних валютних зон. Одержав заслужене визнання за внесок у розвиток світової економіки, показавши, яким образом міжнаро-дні фінансові потоки можуть впливати на здатність країн керувати еконо-мікою шляхом зміни процентних ставок податкової і бюджетної політики.

Маркс Карл (1818—1883) — великий німецький економіст, філософ, соціолог, політичний діяч, основоположник марксизму, засновник I Інтернаціоналу.

Маркс залишив глибокий слід у всіх суспільних науках. У своїх творах здійснив спробу дати узагальнене і систематизоване тлумачення основних законів розвитку суспільства, розробивши теорію історичного матеріаліз-му та генезису суспільно-економічних формацій.

Основні економічні праці: «До критики політичної економії» (1859), «Капітал» (1 том — 1867, 2 том — 1885, 3 том — 1894, 4 том — 1905— 1910; 2 — 3 томи — в обробці й за редакцією Ф. Енгельса, 4 том — К. Ка-утського).

У своїх творах Маркс, зокрема, охарактеризував капіталістичне ви-робництво як певну історичну форму єдності продуктивних сил і вироб-ничих відносин, як єдність процесу праці та процесу зростання вартості. Принципова відмінність економічної теорії Маркса від попередніх перш за все в тому, що капіталістичний лад розглядається в ній з класової по-зиції пролетаріату. Маркс дійшов висновку, що цей лад зовсім не є «віч-ним», «природнім», таким, що відповідає природі людини». Навпаки, він вважав, що капіталізм рано чи пізно буде замінено революційним шля-хом іншою суспільною системою, в якій не буде місця приватній власно-сті, експлуатації людини людиною, нерівності та злиденності широких народних мас.

Фундаментом величної будівлі марксистської політичної економії є так звана трудова теорія вартості. Сутність її в тому, що обмін товарами в суспільстві проходить у відповідності з тією кількістю людської праці, яка витрачена на їх виробництво. Основи цієї теорії були закладені ще у працях А. Сміта. Однак Маркс вніс у цю теорію принципово новий еле-мент — уявлення про подвійний характер праці, яка є одночасно і «абст-рактним», і «конкретним». Причому абстрактною працею створюється «вартість» товарів, яка робить їх однорідними та співрозмірними, а конк-ретною працею — матеріально-речовою формою товару, яку він назвав «споживчою вартістю».

Уявлення про подвійний характер праці дозволили Марксу в подаль-шому довести, що такий специфічний товар, як робоча сила, теж має вар-тість і споживчу вартість. Причому перша визначається сумою життєвих благ, необхідних для підтримання існування самого робітника та йог.

але примушує пролетаря працювати на виробництві значно більше часу, ніж витрачається для відшкодування вартості його робочої сили. I весь ре-зультат цього додаткового часу капіталіст безоплатно привласнює. Та час-

камінь його економічної теорії.

Маркс довів, що у процесі накопичення капіталу постійно зростає та його частина, яка представлена «минулою працею», тобто для виробниц-тва товарів потрібно дедалі більше машин, механізмів, технологічних ліній і все менше живої людської праці. Цей процес він назвав зростанням ор-ганічної будови капіталу. Відбувається воно тому, що у гонитві за при-бутком, у боротьбі з конкурентами капіталіст змушений застосовувати но-ві технології та машини, замінюючи ними менш продуктивну живу людську працю.

Така стратегія економічної поведінки капіталіста має далеко йдучі на-слідки. По-перше, вона веде до все більшої концентрації виробництва і капіталу в руках нечисленної верхівки суспільства, яка надзвичайно зба-гачується на фоні зубожіння величезної більшості; по-друге, знижується потреба в живій праці, а значить, зр,стає кількість безробітних, які не ма-

живою працею, а ії вимагається все менше і менше. Результат цього про-цесу, як вважав Маркс, буде сумним для буржуазії та капіталістичного ла-ду. «Централізація засобів виробництва і усуспільнення праці досягають такого пункту, коли вони стають несумісними з їх капіталістичною оболо-нкою. Вона вибухає. Б’є час капіталістичної приватної власності. Експро-пріаторів експропріюють.»

Таким чином, у Маркса вчення про внутрішні закони розвитку капіта-лізму перетворилися у вчення про історичну неминучість його загибелі та обґрунтування революційного переходу до соціалізму. Економічне вчення Маркса, безперечно, — глибокий напрям економічної д.мки, який мав ве-

ттттиргїттр ТТТЯ ЧРТТТТЯ   7ТТТЯ OOTT13TT1CT1R Т11ТН"И"?С КПЯ1ТТ 1  Т70К"0 ТТ1 ТП->

*Марковіц ГарріМакс(1927) — американський економіст, відзначе-ний у 1990 (разом з М.Міллером і У.Шарпом) Нобелівською премією з економіки. Дослідження Марковіца присвячені дослідженню ринку цінних паперів, інвестицій, оптимізації, лінійному програмуванню. Автор конце-пції «портфельних інве’тицій», чи «теорії портфеля», а також мови «Сим-скрипт» для цілей компютерного аналізу економічних моделей.

Маршалл Альфред (1842—1924) — англійський економіст, глава Ке-мбріджської школи, родоначальник неокласичної школи в економічній те-орії. Його теорія, основи якої викладені в «Принципах е