ЧАСТИНА III ЕКОНОМІЧНИИ словник


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

 

A

Адміністративна модель — модель прийняття рішень, які описують реальний процес прийняття рішень у складних ситуаціях (не програмовані рішення і ситуації невпевненості і невизначеності).

Адміністративні принципи — одна із областей класичного напряму менеджменту, прихильники яких приділяють основну увагу не окремим робітникам, а організації у цілому, і таким управлінським функціям, як планування, організація, командний ланцюжок, координація і контроль продуктивності праці окремих робітників.

Абсолютна земельна рента — форма земельної ренти, яку сплачують власникові за ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташуван-ня. Абсолютна земельна рента— економічна форма реалізації монополії приватної власності на землю. її джерело — надлишок додаткової вартості над середнім прибутком (різниця між ринковою вартістю сільськогосподар-ської продукції і суспільною ціною виробництва), а умова виникнення — значно нижча органічна будова капіталу в сільському господарстві. Сплачу-ється земельним орендатором за рахунок його прибутку (якщо інше не пе-редбачено законодавством) земельному власнику за будь-яку землю.

Абсолютний приріст продукту показник економічної динаміки, який показує, на скільки одиниць його обсяг поточного періоду (періоду, показники якого порівнюються) відрізняється від обсягу базового періоду

^Жрн^о^^в^^^с^^й^галузей народнош господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, збереженням і дове-денням до споживача сільськогосподарської продукції. До складу АПК входять три основні сфери:

—        виробництво засобів виробництва для сільського господарства та його виробничого обслуговування;

—        власне сільське господарство;

—        заготівля, переробка, зберігання, транспортування і збут сільського-сподарської продукції.

Адміністративна монополія — монополія, яка виникає внаслідок дій державних органів влади, що надають окремим фірмам виключні права на здійснення певного виду діяльності.

Адміністративні методи регулювання способи і форми управлін-ня, в основі яких лежить чисте адміністрування, розпорядництво, заснова-не на наказах та розпорядженнях, які виходять від керівництва.

Адміністративно-командна система (централізована, планова, ко-муністична) — економічна система, яка панувала раніше в СРСР, країнах Східної і Центральної Європи та ряді азіатських держав. її відмінні особ-ливості — «суспільна» (в дійсності державна) власність на усі види виро-бничих ресурсів, монополізація і бюрократизація економіки, централізо-ване планування як основа господарського механізму. Адміністративно-командна система спирається на тоталітарні режими, суперечить демокра-тичними принципам управління економікою.

Ажіо (лат. aggio — перевигцення) — 1) різниця, як правило, переви-щення, з якими продаються на біржі цінності (грошові знаки, акції, вексе-лі, облігації) порівняно з їх номінальною вартістю;

2)         підвищення курсу акцій на біржах інших країн порівняно з курсом на національних біржах;

3)         різниця між вартістю металу і біржовою вартістю монети в операці-ях із золотими монетами.

Ажіо відповідає також поняттю «лаж».

Акселератор (лат. ассеіего— прискорюю) — безпосередній зв’язок між зміною попиту і спричиненою ним значно більшою зміною інвести-цій. У ширшому плані акселератор — числовий коефіцієнт, який відобра-жає співвідношення приросту інвестицій і зумовленого ним приросту на-ціонального доходу, готової продукції або споживчого попиту. Акселератор виражається формулою:

Mt

a-         ,

AYt

де a — коефіцієнт акселератора;

Mt — приріст інвестицій за певний період;

AYt — приріст доходу (продукту) за цей же період.

Акселератор є кількісним вираженням «принципу акселерації», згідно з яким будь-який приріст, скорочення доходу, кількості готової продукції або попиту вимагає ще більшого приросту чи скорочення інвестицій. Цей принцип сформулював у 1913 році французький економіст А. Афтальйон, а в 1919 році — американський економіст Дж. Кларк. Більш повно він був обґрунтований у працях американських вчених Р. Харрода, П. Самуельсо-на та англійського економіста Дж. Хікса.

Акціонерне товариство — основна форма організації великих та час-тини середніх підприємств, капітал яких формується шляхом продажу ак-цій та інших цінних паперів. Покупці акцій стають пайовиками акціонер-ного товариства, а покупці облігацій — його кредиторами. Засоби, отримані в результаті випуску і продажу акцій, формують власний капітал акціонерного товариства.

Акціонерний капітал — засоби акціонерного товариства, утворені шляхом об’єднання багатьох індивідуальних капіталів, розширення масш-табів акціонерної компанії завдяки капіталізації частини прибутку, а також

залучення частини коштів вкладників через механізм продажу акцій та об-лігацій.

Акцизи (фр. accise) — один з видів непрямих податків на продаж пев-ного виду товарів масового споживання. Акцизи включаються у ціну това-ру і послуги і вилучаються до державного та місцевого бюджетів.

Акція (фр. action — цінний папір, лат. actio — розпорядження, дозвіл, претензія) — вид цінного паперу без встановленого строку обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства. Акція підтверджує право на участь в управлінні акціонерним товариством, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і участь у

^'АТтернативні1 ^^"alternative, лат. alter      одии з двох) витрати виробництва товарів чи послуг, вимірювані вартістю найкращої втраченої можливості використання факторів виробництва (праці, капіталу та природних ресурсів), витрачених на створення цих товарів і послуг. Є основним рушійним мотивом, який змушує виробників  максимізувати

0ТРЗртшаїя6^' amortisatio погашеиия, сплата боргів) процес поступового перенесення вартості засобів праці в міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для відтворення зно-

Амортизація  фондів        перенесення  вартості основних  фондів  на

^Хорхизаційний фонд „ідприемства - використовуеться (служихь) для заміни основних фондів після їх повного зношування (а також для їх капітального ремонту).

Аналіз портфеля — постійний огляд того, який вид діяльності необ-хідно розвивати і які конкурентні позиції в зв'язку з цим будуть досягнуті.

Аналіз сильних і слабких сторін компанії частина внутрішнього аналізу (який, у свою чергу, є елементом стратегічного аналізу), що вказує на координати розташування компанії у відношенні конкуренції («перед»

аб° АналЬстратегічного сценарію - спосіб порівняння сценарпв і стра-тегій, виконаний у формі матриці виграшів. Визначення ступеню досяг-нення цілей відповідно до кожної комбінації факторів.

Аналіз споживачів — це збір і розповсюдження ринкової інформації про наявних та потенційних споживачів та їх потреби. Аналіз споживачів включає як кількісні дані (демографічні показники, ступінь задоволення, конкурентоспроможність), так і якісні (інформація про споживача, моделі поведінки, результати фокус-груп). Аналіз споживачів є критичним еле-ментом стратегічного планування, реінжинірингу бізнес-процесів і загаль-ного управління якістю.

Ануітет — ряд або один з ряду рівних по сумі платежів, які виплачу-ються через рівні проміжки часу. До ануітету належать страхові премії, орендна плата, за нерухомість, пенсії.

Асоціація (лат. associatio — об'єднання) — добровільні об'єднання фізичних і (або) юридичних осіб з метою взаємної співпраці при збере-женні самостійності і незалежності членів, які входять в об'єднання.

Асортимент продукції — розгорнутий склад продукції, випуск якої передбачається виробничою програмою підприємства, або ж представле-ної в торговельному підприємстві. Асортимент продукції характеризує її натуральний склад по видах, типах, сортах, розмірам, маркам, артикулам і т. п.

ATL (Above-the-Line (ATL) — реклама на замовлення (рекламні захо-ди, які замовляються стороннім (зовнішнім) організаціям (рекламним аге-нтствам, періодичним виданням, радіо- та телекомпаніям), а не проводять-ся співробітниками фірми чи рекламного агентства; вартість даної реклами не входить до бюджету рекламного відділу фірми чи вартість послуг рек-ламного агентства (знаходиться «над межею»)).

Аутрайт — (англ. outright) — 1) валютний курс при міжбанківських термінових валютних угодах з урахуванням премії або знижки; 2) пряма

біТуВттУрГе°йд (ангя. outtrade)      невдала торпвельна угода через непоро-зуміння сторін або через технічну помилку при оформленні документів.

Б

Багатоукладна економіка — традиційна економіка, для якої характе-рне співіснування різних форм господарювання: натурально-общинних форм господарського життя, дрібнотоварного виробництва, державного укладу.

Баланс (фр. balance — терези) — кількісне співвідношення, яке скла-дається з двох частин, які повинні дорівнювати одна одній, оскільки явля-ють собою надходження та використання однієї й тієї ж кількості грошей, товару. Баланс, як правило, розробляють у формі таблиці, ліва та права ча-

Активний баланс — якщо надходження випереджають і перевищу-ють платежі, тобто спостерігається позитивний залишок.

Пасивний баланс — —кщо надходження відстають від платежів.

Баланс платіжний співвідношення між сумою грошових надхо-джень, отриманих країною з-за кордону і ).умою платежів за кордон протя-

Г°МБалГс7о1р^        ірошових вимог країни до

інших країн, які виникли в результаті експорту, надання кредитів, та гро-шових зобов’язань, що виникли в результаті імпорту і отриманих кредитів. Розрахункові баланси, на відміну від платіжних, носять поточний характер і складаються на визначену дату.

Баланс торговий — відображає співвідношення вартості експорту й імпорту країни за певний відрізок часу, як правило, за рік. До нього вхо-дить вартість товарів, проданих і куплених на умовах негайної оплати, по-ставлених у кредит, а також наданих безплатно у вигляді урядової допо-моги або дарунку (за відрахування вартості безплатних товарів торговий баланс включається у платіжний баланс).

Банк — кредитно-фінансова установа, що зосереджує тимчасово віль-ні кошти (грошові вклади), надає їх у строкове користування у формі кре-

дитів (позик), стає посередником у взаємних виплатах і розрахунках між підприємствами, установами чи окремими особами, регулює грошовий обіг у країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей.

Банк державний — банк, що перебуває у власності держави і підпо-рядкований державним органам. До таких банків насамперед належить центральний банк країни. Однак державними можуть бути і комерційні банки, а також інші спеціалізовані кредитні установи.

Банк іпотечний — банк, що спеціалізується у наданні довготерміно-вих кредитів під заставу нерухомості (будівель, землі тощо) та випуску за-

^^^^^^-^^^фІнансово-кредатна установа, що створюється для залучення коштів і розміщення їх від свого імені на умо-вах повернення оплатності. Банк комерційний здійснює розрахункові опе-рації за дорученням клієнтів, їх касове обслуговування, операції з валю-тою, коштовними металами, цінними паперами та інші операції, дозволені

Банк центральний — емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр держави. Володіє монопольним правом випуску в обіг банківських та скарбних білетів, а також фінансово-контрольними функціями. Голов-ним завданням центрального банку є забезпечення стійкості національної фошової одиниці, регулювання та координація діяльності грошово-кредитної системи. В Україні центральним є Національний банк України.

Банківська система — сукупність різних видів взаємопов'язаних ба-нків та інших кредитних установ, які діють в рамках єдиного фінансово-кредитного механізму. При дворівневій банківській системі на першому рівні знаходиться центральний банк, а на другому рівні — сітка комерцій-них банків та інших розрахунково-кредитних установ.

Банківський кредит — основна форма кредиту, за якої банк надає клієнтові у тимчасове користування частину власного або залученого ка-піталу на умовах повернення зі сплатою банківського проценту. Класифі-кується на різні види за такими ознаками: залежно від забезпечення вексе-лями, товарами чи цінними паперами; за терміном погашення, за характером погашення, за методом стягнення банківського процента, за методом надання кредиту, за ступенем ризику.

Бартер {англ. barter — товарообмін) — обмін товарами на безгрошо-вій основі (натуральний обмін). Бартерна угода— безгрошовий, але оці-нений і збалансований обмін товарами, оформлений угодою. Оцінку това-рів здійснюють з метою утворення умов для еквівалентного обміну. Умовою еквівалентності є обмін товарами за договірними цінами або з

OT11 fl-ГТЯТТІfTO ТТЯ ORTTORI  ТТ1ТТИ

" Безробіття (англ. anemployment) — соціальне явище, при якому певна кількість працездатних людей не може знайти собі роботу.

Прийнято розрізняти природне, фрикційне, добровільне, структурне, технологічне, сезонне, циклічне та безробіття за умов міжнародної конку-

ПРНТТ11

Природне безробіття — існує, коли частина працездатного населення знаходиться у стадії пошуку або вибору кращого місця роботи чи підгото-вки до працевлаштування.

Фрикційне безробіття — пов'язане з добровільним переходом робіт-ників з однієї роботи на іншу.

Добровільне безробіття — означає, що у людей відсутні стимули і

^Тхрук^Тзробіххя- викликаеться довгосхроковим зниженням попиту на окремі продукти, що призводить до занепаду галузей, які виро-бляють ці продукти і викликає необхідність структурної перебудови виро-бництва. Тому виникає за умов коли для отримання нового місця роботи потрібно здобути новий фах або підвищити свою кваліфікацію.

Технологічне безробіття — є наслідком скорочення зайнятих на вироб-ництві у зв'язку з його автомашзацією і впровадженням нових технологій.

Сезонне безробіття — характерне для галузеи економіки з сезонним характером виробництва.

Циклічне безробіття — має місце тоді, коли сукупний попит недоста-тній для здійснення купівлі в обсязі сукупної пропозщії. Цей тип безробіт-тя обумовлений спадом в економічному циклі, коли зайнятість скорочу-

ЄТЬ БеазрГб?ттГза умоГміжнародної конкуренції- виникає, якщо краї-на сконцентрувала свої ресурси на виробництві продуктів, світовий попит на які знижується, що призводить до зменшення чисельності робочих

М1СЦрЬі1еньИ(нормаТбезробіття - показник, який характеризує сшввущо-шення між кількістю безробітних і загальною кількістю працівників, які мають і хочуть мати роботу.

Безперервне удосконалення процесу— політика, яка спонукає, зо-бов'язує працівників або наділяє їх повноваженнями до пошуку способів покращення показників ефективності бізнес-процесу та продукту на без-

"^БІдГсть^недостатність наявних у людини, сім’ї, регюну, держави майнових цінностей, товарів, грошових засобів для нормального життя та

охорону здоров'я, оплату помешкань, які необхідні для фізичного вижи-

ологічних і деяких соціально-культурних (моральних) потреб.

Бізнес (англ. business) — справа, заняття, підприємництво, економічна діяльність, спрямовані на отримання прибутку. Це загальноекономічний термін, який характеризує сферу діяльності господарського суб'єкта, його екошшга^ес^е™^^ —'оршващйна одиниця>

що відповідає за конкретний вид діяльності. У залежності від організацій-ної структури вона може нести відповідальність за одержання прибутку, за здійснення координаційної діяльності або за розробку політики.

Ьізнес-місш — коротка заява, що спонукує і надихає, у якому викла-дено^ чого корпорація хоче досягти і що вона являє собою.

Бізнес-план — це план діи конкретного виду шдприємницькоі діяль-ності, що заснований на базі стратегічного аналізу й одного або більш

стратегічних рішень. У план входить перелік цілей підприємницької дія-льності, що повинні бути досягнуті в майбутньому (у коротко- або серед-ньостроковому періоді) і зазначені способи досягнення цих цілей. У зале-жності від мети розробки бізнес-плану його структура, склад, кількість і зміст розділів можуть бути різними. Бізнес-план розробляється для обґру-нтування нового проекту, організації нового бізнесу, для залучення інвес-тора, обґрунтування доцільності і вигідності вкладення засобів у розвиток даного бізнесу; для відновлення платоспроможності і фінансового оздоро-влення підприємства; для планування діяльності функціонуючого підпри-

ЄМСТБ?знесН-процес- будь-яка ДІЯЛЬШСТЬ або ірупа дшльностей, що мае вхідний продукт, додає вартість до нього, та забезпечує вихідний продукт для внутрішнього або зовнішнього споживача.

Біметалізм — використання двох благородних металів (частіше срібла та золота) для чеканки монет, які використовуються в якості грошей.

Біржа (нім. burse, лат. bursa — гаманець) — організаційно оформле-ний, постійно діючий ринок, на якому здійснюють торгівлю цінними па-перами, нерухомістю і гуртову торгівлю товарами. Відповідно до цього розрізняють фондову і товарну біржі.

Фондова біржа — спеціалізована фінансова організація, яка зосере-джує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Товарна біржа — асоціація продавців, які забезпечують ринок купів-лі-продажу товарів з певними кількісними характеристиками.

Валютна біржа — ринок іноземних валют, де здійснюється їх купівля-

^Хіверсальна біржа - в.буваеться торпвля р_ товарам,

Біржа праці — установа, яка збирає та надає інформацію про наяв-ність вакансій, сприяє підготовці кадрів, створенню робочих місць, швид-кому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективної зайнятості працездатного населення, частково регулює процес зайнятості.

Біржові спекуляції — отримання через угоди на фондовій біржі спе-кулятивного прибутку за рахунок різниці між курсами цінних паперів в момент укладення і виконання угоди.

Ьорг — грошова сума, позичена на термін на певних умовах, яка шд-лягає поверненню. Особа, яка має борг, називається боржником.

Державний борг — сума заборгованості держави зовнішнім та внут-рішнім кредиторам. Розрізняють зовнішній державний борг і внутрішній

ДЄРЗовнЬ,нійдержавний борг- сукупна заборговашсть держави між-народним банкам, урядам інших країн, приватним іноземним банкам.

Внутрішній державний борг — внутрішня заборгованість держави підприємствам і населенню, яка виникла внаслідок використання їх засо-бів для виконання державних програм і замовлень, випуском в обіг папе-рових грошей, державних облігацій та інших державних цінних паперів, a також внаслідок наявності вкладів населення в державних банках.

Бонус — система пільг для покупця у виді грошових виплат, подарун-ків або додаткових знижок. Бонус може видаватися по бонусі-карті, а мо-

же, і без неї. Офіційний бонус у виді грошових виплат може бути проведе-ний договором по статтях: «упровадження», «добродійність», «співробіт-ництво». Однак спостерігається багато незаконних випадків особистих ви-

Брендінг область маркетингу, що охоплює питання складання, оформлення товарних і колективних знаків, а також усі питання просуван-ня їх на ринку, розкручування до рівня брзнда і розгляд економічної доці-льності.

Бренди — атрибути фірми або товару, що відобрадають їх індивідуа-льність, привертають увагу клієнтів і створюють імідж фірмі, сприяючи придбанню репутації і просуванню товару на ринку. До брендів відносять-ся розкручені торговельні марки.

Брокер (англ. broker) — посередник при укладанні угод між зацікав-леними сторонами (клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів, валют. Брокером може бути окрема особа, фірма, або ор-ганізація, що не має у своєму розпорядженні товарів (цінних паперів, ва-люти), діє за дорученням клієнта-покупця чи продавця.

Бухгалтерський прибуток — прибуток від підприємницької діяльно-сті, обчислений за бухгалтерською документацією без урахування доку-ментально незафіксованих витрат самого підприємця, зокрема і втрачено-

Г03Бюджет — грошове вираження збалансованого розпису доходів і ви-датків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

Бюджет державний — основний загальнодержавний фонд централі-зованих грошових ресурсів, що виражає економічні відносини держави у процесі розподілу та перерозподілу валового суспільного продукту й наці-онального доходу. Через державний бюджет держава концентрує певну частину національного доходу і централізовано розподіляє ії на розвиток економіки, соціальний захист населення, утримання органів державної влади й управління, оборону країни. Створення загальнодержавного фон-ду грошових засобів дає змогу державі регулювати ефективність, пропор-ційність, збалансованість розвитку виробничої та невиробничої сфери окремих регіонів, впливати на темпи розвитку і структуру суспільного ви-робництва.

Бюджетний дефіцит — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиня-ється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися шляхом отримання державних позик та емісією грошей.

Бюджетний профіцит — позитивне сальдо балансу (перевищення до-ходів над видатками).

Бюджет сім'ї— баланс сімейних доходів і видатків, який складається,

ЯКГІГрГчГоЬрГаНізації- одна 13 обласхей класичного напряму менеджменту, в якій основна увага приділяється раціональному, безособо-вому управлінню, що здійснюється за допомогою чіткого визначення по-

садових обов’язків і відповідальності працівників ведення формальної зві-тності, поділу власності і управління.

Бюрократичний контроль — використання правил, політика розпо-ряджень, ієрархія влади, письмова документація, системи преміювання та інші офіційні механізми впливу на поведінку співробітників організації і оцінка досягнутих результатів.

Бюрократичні організації— одна із областей класичного напряму менеджменту, в якій основна увага приділяється раціональному, безособо-вому управлінню, що здійснюється за допомогою чіткого визначення по-садових обов’язків і відповідальності працівників ведення формальної зві-

ТНОБюро^тичГГко^рГьЛ—використання правил, політика розпо-ряджень, ієрархія влади, письмова документація, системи преміювання та інші офіційні механізми впливу на поведінку співробітників організації і оцінка досягнутих результатів.

В

Валовий внутрішній продукт (ВВП) один з показників, який ви-ражає вирахувану в ринкових цінах сукупну вартість кінцевого продукту, утворену впродовж року в країні у сфері матеріального виробництва і сфе-рі послуг, незалежно від національної приналежності підприємств, розта-шованих на території даної країни.

Валовий національний продукт (ВНП) — макроекономічний показ-ник, що характеризує результати економічної діяльності у сфері матеріа-льного і нематеріального виробництва за рік незалежно від місцезнахо-дження національних підприємств.

Валовий суспільний продукт (ВСП) — вартість благ і послуг, ство-рених у сфері матеріального виробництва протягом певного часу, визна-чених як сума валової продукції галузей цієї сфери. Таке трактування ба-зувалося на концепції, відповідно до якої продуктивною вважається праця, результатом якої є матеріальна субстанція (продукт в натурально-речовій формі). Показник радянської статистики.

Валовий прибуток (прибуток від реалізації) — прибуток, одержаний фірмою від продажу товару або зроблених послуг; валовий прибуток екві-валентний ціні товару або ціні перепродажу з вирахуванням ціни, заплаче-

НШ ВаГвГпрГУтокЄМ—ТзВа0г^ьна сума доходу (надходжень) від реаліза-ції продукції з вирахуванням прямих витрат на ії виробництво, але до ви-плати процентів, податків і покриття інших виробничих затрат.

Валюта (італ. valuta — вартість, англ. currency — грошовий обіг, ва-люта) — 1) грошова одиниця країни (національна валюта), яка використо-вується в даній країні; 2) грошові знаки іноземних де(жав, кредитні і пла-

ванням валюти в міжнародній торгівлі, економічному і технічному співро-бітництві, наданні та отриманні позик, кредитів тощо.

Валютне котирування — встановлення курсу іноземної валюти по відношенню до валюти даної країни на основі законів, норм, правил, дію-чих в даній країні. Котирування валюти проводиться державними (націо-

Валютна система — сукупність економічних, організацшних і право-вих відносин з приводу функціонування валюти, правил і норм її викорис-тання і взаємного обміну в якості платіжних засобів і грошово-кредитних відносин. До валютної системи належать і органи, які регулюють випуск та обіг валюти.

Валютні обмеження — встановлена в законодавчому і адміністратив-ному порядку сукупність правил і норм з обмеження операцій з іноземною валютою, золотом та іншими валютними цінностями (регулювання ввозу і вивозу, переказів валюти, заборона вільного продажу, державний конт-

' Валютні операції, угоди — банківські операції, угоди, пов'язані з ку-півлею-продажем іноземної валюти.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в фошових одиницях іншої країни. Вартісне співвідношення двох валют під час їх обміну.

Валютний опціон контракт, що дає право купити або продати встановлену кількість валюти за фіксованою в контракті ціною протягом обумовленого періоду (американський опціон) чи у визначений день (єв-

Валютний ринок — економічні відносини з приводу купівлі-продажу іноземних валют на основі попиту і пропозиції в офіційно визначених

ЦЄТ^^^Я-^Т^н^в^о™ кордони, узгоджеш па-раметри взаємних коливань курсів їх національних валют, а також викори-стовують спеціальну умовну грошову одиницю в рамках міждержавних відносин країн союзу.

Валютне хеджування — страхування, зниження ризику витрат від зміни курсу валют протягом строку угоди, зумовленої несприятливими для продавців або покупців змінами ринкових цін на товари у порівнянні з

™'^C^^B™fpS^™ власними силами (рекламш заходи, які проводяться співробітниками компанії без залучення сторонніх організацій (рекламних агентств, періодичних видань, радіо- та телеком-паній) та які не потребують виплати агентських комісійних; вартість цієї реклами входить до бюджету рекламного відділу фірми чи вартість послуг рекламного агентства (знаходиться «під межею»).

Вартість — втілена й уречевлена в товарі суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.

Вартість (собівартість) — вартість факторів виробництва, які необ-

^ВІЇ^^*^^^^™^ орга™ б.несу компанії через аналіз робіт з метою: зменшення витрат чи вилучення ро-біт, що не приносять доданої вартості, а також збереження на тому ж рівні

або покращення якості, рівню продуктивності, своєчасності або інших стратегічних цілей чи цілей бізнесу, закріплених оціночними індикаторами.

Вексель (нім. wechsel — зміна, обмін, розмін) — цінний папір і вид кредитних грошей, який засвідчує грошове боргове зобов'язання векселе-давця сплатити у встановлений строк і в певному порядку визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Венчурний капітал (ризиковий) — якісно новий засіб фінансування (інвестування) ризикового підприємства, яке працює над втіленням у ви-робництво певної ідеї або проекту. Ризиковані підприємства не поверта-ють вкладені у них інвестором кошти і не виплачують проценти на них. Зате інвестор отримує права на всі запатентовані і незапатентовані («ноу-хау») інновації і засновницький прибуток від ризикованих підприємств у тому випадку, коли вони добиваються успіху.

Вертикальна інтеграція — об’єднання в рамках однієї корпорації по-слідовних, взаємопов'язаних виробництв різних галузей, організація виро-бництва в рамках єдиного технологічного процесу (від добування сирови-ни, до випуску готової продукції і післяпродажного обслуговування покупців).

Венчурний фонд — фонд, покликаний забезпечити розробку нових ідей, продуктів чи напрямів діяльності необхідними грошовими засобами.

Вертикальна інтеграція — об'єднання в рамках однієї корпорації по-слідовних, взаємопов'язаних виробництв різних галузей, організація виро-бництва в рамках єдиного технологічного процесу (від добування сирови-ни, до випуску готової продукції і післяпродажного обслуговування покупців).

Вертикальна команда— формальна команда, яка включає до свого складу менеджера і його офіційних підлеглих у відповідності з командним

ЛаНвТрТальнаакоманда- команда, члени якої широко використовують комп'ютерні технології і програмне забезпечення спільного доступу таким чином, що географічно віддалені ії члени мають можливість вносити свій

^Ш^^Т^^^^ото обшку видатки на відміну від за-трат відносяться до грошових видатків або заборгованості, яка виникла в зв'язку з придбанням активів або послуг, користь від яких може відчува-тися і після закінчення поточного звітного періоду. Тобто, видатки — це зменшення активів або збільшення зобов'язань в зв'язку з придбанням то-

ВаР1Виробн°ичГвідносини- ВІДНОСИНИ власності, які виникають МІЖ різ-ними суб'єктами (окремими індивідами, промисловими, торговими ком-паніями, фінансово-кредитними інститутами, державою тощо) в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ на основі привласнення робочої сили, засобів виробництва, інтелектуальної власно-

га'в^™К&(^^ишота^шначакггься такими чин-никами: кількістю і якістю виробничих факторів; розподілом наявних фак-торів і вдалістю економічного вибору; законом спадної віддачі ресурсів (спадної продуктивності); технологією і організацією виробництва.

Виробництво — процес взаємодії між людьми, їх впливу на речовину природи з метою її пристосування до задоволення тих чи інших потреб. Процес створення різних видів економічного продукту.

Виробнича функція — економіко-математична залежність, яка пока-зує технологічний взаємозв'язок між обсягом суспільного продукту (ВНП, ВВП, національного доходу) і різними факторами виробництва: працею, капіталом, природними ресурсами, технічним прогресом тощо.

Витрати виробництва — плата підприємства за залучені фактори. Вони класифікуються, насамперед за ознакою належності факторів вироб-

зовнішні — виплати фірми за використані ресурси зовнішнім постача-льникам за сировину, матеріали, паливо, енергію, транспорт тощо;

внутрішні — витрати на власні і самостійно використовувань вироб-ничі фонди. Ці витрати неоплачені, вони не набувають цінового виразу і не є грошовими виплатами, це втрачена вигода, — тобто вони могли б

постійні — витрати, величина яких не змінюється від зміни обсягу ви-робництва: оплата зобов'язань за облігаційними показниками, рентні пла-тежі, страхові внески тощо. Постійні витрати підлягають оплаті навіть в умовах простою фірми;

змінні — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва: на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, зарплату виробничого персоналу тощо;

середні витрати — витрати підприємства у розрахунку на одиницю виготовленого продукту, за певний проміжок часу;

змінні — сума змінних витрат поділена на одиницю виробленої про-

ДУКЦІІ' .„ .    .„         ...

постшні— сума постшних витрат, поділена на кількість випущеноі продукції. Середні постійні витрати фірми знижуються із збільшенням об-сягів виробництва, тому що постійні витрати є величиною сталою;

валові — сума постіиних і змінних витрат в розрахунку на одиницю продукції. Отримують шляхом ділення суми загальних витрат на кількість

*^ж^мгііпЄріоЛ витрат відрізняєгься від короткостроковош можливістю фірми вільно маніпулювати усіма виробничими факторами. Це означає, що при цьому усі витрати фірми стають змінними.

Граничні витрати— витрати, пов'язані із виробництвом додаткової одиниці продукту фірми. Граничні витрати відображають приріст сукуп-них витрат підприємства при випуску кожної додаткової одиниці продукту.

Витрати на рекламу— витрати підприємства на оформлення і роз-міщення рекламних оголошень або на оформлення і випуск власних рек-ламних видань; витрати на рекламні заходи через засоби масової інформа-ції (СМИ), виставки, на зовнішню рекламу; на Інтернет, на придбання, виготовлення і демонстрацію рекламних кіно- і відеофільмів тощо.

Виробничі ресурси (фр. ressours — можливість, джерело, запас) — потенційні чинники виробничого процесу, його можливості, джерела. Су-часна економічна наука до виробничих ресурсів (факторів) виробництва

відносить: працю, капітал, природні ресурси, підприємницьку діяльність. Завдяки ним здійснюється процес виробництва.

Віддача від масштабу зростаюча — коли довгострокові середні ви-трати фірми зменшуються при зростанні обсягу виробництва; на відміну від цього віддача від масштабу спадна існує при зростанні довгострокових середніх витрат по мірі збільшення обсягу виробництва.

Відтворення — постійне, безпосереднє відновлення процесу виробни-цтва і розвиток на цій основі продуктивних сил і виробничих відносин. Відтворення здійснюється як в межах кожного окремого підприємства, так і в су,пільстві в цілому. Процес відтворення включає: виробництво, роз-

просте відтворення — відтворення за незмінних масштабів виробництва. звужене відтв.рення — відтворення за умов довготривалого скоро-

розширене відтворення вщтворення при зростаючих масштабах виробництва.

Відтворення природних ресурсів відновлення ресурсів природи в процесі їх господарського використання. Розрізняють невідтворювані, ча-стково відтворювані й невичерпні ресурси.

Відчуження, вилучення (власності) — передача і/або ліквідація вла-сності д,ржавних підприємств, тобто їх активів та інвестицій, шляхом

^eSI'S^e^-^^и тотогос^довищд, за якого окрем: суб’єкти економічних відносин не можуть справляти вирішального впливу на встановл.ння рівня ринкової ціни або на обсяги продажу чи виробницт-

"^вїїкладений попит- платоспроможний попит, що залишається не-задоволеним через недолік товарного покриття, що виражається в накопи-чених заощадженнях на банківських рахунках.

Відкладений попит у рекламі — попит (платоспроможний), що за-лишається незадоволеним якийсь час через те, що респонденти можуть із затримкою за часом розглянути рекламну інформацію і можуть після ознайомлення з нею з затримкою за часом здійснити покупку.

Влада — потенційна здатність індивіда впливати на поведінку інших людей.

Влада, заснована на винагороді — можливості менеджера (в межах прав, якими він володіє за посадою) офіційно заохочувати підлеглих (під-вищення зарплати, вис).вання на підвищення у посаді, похвала, вдячність,

ПРТладГзГаИснов3ана на примусі - можливості застосування (рекомендащї застосування) покарання (повноваження звільняти або понижувати у посаді працівника, критикувати його дії або накладати матеріальне стягнення). Власний капітал компанії, акціонерний капітал

1.         Капітал, створений за рахунок: а) інвестицій у власний капітал і б) нерозподіленого прибутку компанії.

2.         Залишкова вартість (чиста вартість) активів компанії, яка залиша-ється після погашення всіх ії зобов’язань, тобто це різниця між активами і зобов’язаннями компанії.

3.         Претензії (вимоги) з боку інвесторів у власний капітал на частку в чистому прибутку підприємства і в його активах.

4.         Сума звичайних і привілейованих акцій компанії.

Вільний ринок — ринок, на якому державне регулювання і втручання не мають ніякого впливу на співвідношення попиту і пропозиції.

Влада — можливість впливати на поведінк— інших людей.

Власна справа (одноосібне володіння) підприємство, власником якого є один господар, засноване на приватній власності індивідуальної особи, яка розпоряджається основними засобами і капіталом підприємст-ва. Різновидом власної справи є сімейне підприємство.

Відкладений попит — платоспроможний попит, що залишається не-задоволеним через недолік товарного покриття, що виражається в накопи-чених заощадженнях на банківських рахунках.

Відкладений попит у рекламі — попит (платоспроможний), що за-лишається незадоволеним якийсь час через те, що респонденти можуть із затримкою за часом розглянути рекламну інформацію і можуть після ознайомлення з нею з затримкою за часом здійснити покупку.

Влада — потенційна здатність індивіда впливати на поведінку інших людей.

Влада, заснована на винагороді — можливості менеджера (в межах прав, якими він володіє за посадою) офіційно заохочувати підлеглих (під-вищення зарплати, висування на підвищення у посаді, похвала, вдячність, прояви уваги, визнання).

Влада заснована на примусі — можливості застосування (рекомен-дації застосування) покарання (повноваження звільняти або понижувати у посаді працівника, критикувати його дії або накладати матеріальне стяг-нення).

Власний капітал компанії, акціонерний капітал

1.         Капітал, створений за рахунок: а) інвестицій у власний капітал і б) нерозподіленого прибутку компанії.

2.         Залишкова вартість (чиста вартість) активів компанії, яка залиша-ється після погашення всіх ії зобов’язань, тобто це різниця між активами і зобов’язаннями компанії.

3.         Претензії (вимоги) з боку інвесторів у власний капітал на частку в чистому прибутку підприємства і в його активах.

4.         Сума звичайних і привілейованих акцій компанії.

Власник процессу — відповідає за хід та результат всього процесу в цілому.

Власна справа (одноосібне володіння) підприємство, власником якого є один господар, засноване на приватн—й власності індивідуальної особи, яка розпоряджається основними засобами і капіталом підприємст-ва. Різновидом власної справи є сімейне підприємство.

Власність належність речей, матеріальних і духовних цінностей певним особам, юридичне право на таку належність і економічні відноси-ни між людьми з приводу належності, розподілу і перерозподілу об’єктів власності.

г

Гіперінфляція (гр. hyper — над, понад, лат. inflation — здіймання, пі-дняття) — різке знецінення грошей, швидке зниження їх купівельної спроможності, яка виявляється в значному рості цін. Прийнято рахувати, що гіперінфляція наступає при підняті рівня цін, що перебільшує 1—2 %

^^^-иІ^Ш^^^Щсо^іо наукову основу, вису-ваються для пояснення економічних процесів та явищ з метою їх передба-чення. В економіці гіпотези пов'язані перш за все з прогнозуванням або з виведенням нових теорій.

Горизонтальна інтеграція — об’єднання підприємств, тісна взаємо-дія між ними «по горизонталі» з урахуванням спільної діяльності підпри-ємств, які випускають однорідну продукцію і застосовують схожі техно-логії.

Горизонтальна команда — формальна команда, яка складається з працівників приблизно одного і того ж рівня, але з різних відділів.

Граничний, додатковий, маржинальний — додаткова одиниця будь-чого, наприклад, граничні (маржинальні) витрати, гранична корисність і т. д.

Граничні витрати— витрати, пов'язані із виробництвом додаткової одиниці продукту фірми. Граничні витрати відображають приріст сукуп-них витрат підприємства при випуску кожної додаткової одиниці продук-ції.

Гранична корисність      див. Корисність гранична.

Граничнии продукт праці — додаток до сукупного продукту, одер-жана за рахунок використання додаткової одиниці даного фактора.

Граничний продукт капіталу — продукт, розрахований на кожну одиницю капіталу, коли праця буде (фіксованим) незмінним фактором, a

^Г^а^^^^тьТо^Іоживанш. (англ. Marginal Propensity to Consume — MPC) — коефіцієнт, який показує частку споживання у кожній одиниці приросту національного доходу.

„^^.    Зміна споживання

MFC   :          

Зміна доходу

Гранична схильність до заощадження (англ. Marginal Propensity to Save — MPS) — коефіцієнт, який показує частку заощаджень у кожній одиниці приросту національного доходу.

. „,„    Зміна заощаджень

МРЬ -             ;          

Зміна доходу

Гроші — особливий вид універсального товару, який використовуєть-ся в якості загального еквіваленту, за допомогою якого виражається вар-тість усіх інших товарів. Гроші являють собою товар, який виконує функ-ції засобу обміну, платежу, міри вартості та засіб нагромадження.

Гроші паперові     див. Паперові гроші.

Грошові агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізня-ються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого пе-ретворення в готівку, показники структури грошової маси. В різних краї-нах виділяють грошові агрегати різного складу: агрегати М0 (готівка), Мі (готівка, чеки, вклади до запитання), М2 (готівка, чеки, вклади до запи-тання і невеликі термінові вклади), М3 (готівка, чеки, будь-які вклади), L (всі грошові засоби).

Грошова маса — повний обсяг випущених в обіг грошей, включаючи готівку, чеки, грошові засоби підприємств і населення, які зберігаються на рахунках в банках, безумовні грошові зобов'язання.

Грошова система — форма організації обігу, що історично склалася в даній країні і закріплена законодавчими актами.

Грошово-кредитне регулювання — регулювання економіки за допо-могою грошових і кредитних важелів, воно стало однією з провідних форм державного впливу на ринкову економіку. Пов'язане з монетарною полі-

Грошовий мультиплікатор (англ. money multiplier) — числовий кое-фіцієнт, який показує у скільки разів зросте або зменшиться пропозиція фошей в результаті збільшення або скорочення вкладів у грошово-кредитну систему на одну грошову одиницю.

Д

Дебіторська заборгованість, рахунки до одержання суми, які на-раховуються підприємству від покупців за товари або послуги, продані в кредит. В балансі підприємства записуються як активи.

Девальвація (лат. de — зниження і valeo — коштувати) — зниження курсу валюти країни по відношенню до твердих валют, міжнародних роз-рахункових одиниць, зменшення реального золотого наповнення грошової

Девізна політика — політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти.

Демонетизація золота — втрата благородними металами, перш за все золотом і сріблом, грошових функцій, обмеження їх використання в якості фошових засобів у зв'язку з широким використанням кредитних грошей, банківських білетів (банкнот), безготівкових грошей, чеків.

Демпінг — практика, яку використовують у міжнародній торгівлі, ко-ли товар на експортному ринку продається за ціною нижчою від внутріш-ньої ціни даного ринку, наприклад, для того, щоб позбутися конкурентів, стати монополістом, чи ліквідувати надлишковий запас товарів, що тимча-сово виник. Такий рівень ціни не зв'язаний з різницями у витратах по об-слуговуванню цих двох ринків. Для боротьби з такого роду демпінговими цінами Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГУТТ) допускає введення спеціального імпортного мита. Можливий демпінг навіть за ціною, рівній собівартості, узагалі без націнок. Звичайно демпінгові ціни вводяться як тимчасова міра для випередження конкурентів. Можливий і тривалий де-

мпінг, але при цьому одержання прибутку здійснюється за рахунок обслу-говування й інших мір.

Депресія (лат. depressio — пригнічення, придушення) — фаза промисло-вого циклу; стан економіки, що характеризується тривалим застоєм на низь-кому рівні (нижчому за попередній), відсутністю зростання виробництва і ділової активності, низьким попитом на товари і послуги, безробіттям.

Державний кредит — кредит, який отримує держава від юридичних та фізичних осіб в країні і за кордоном у вигля.і державної позики.

Державне реїулнжа^яїномГГ^вплив держави через державш органи на економічні об’єкти і процеси, та осіб, що беруть у них участь. Здійснюється, щоб н’дати процесам організований характер, впорядкувати дії економічних субєктів, забезпечити виконання законів, відстоювати державні та суспільні інтереси. Державне регулювання включає: прогно-зування, планування, фінансування, бюдж.тування, оподаткування, креди-

^^^rSZSpH—ST^H, випущеш з метою покриття бюд’етного дефіциту від імені уряду або місцевих органів влади, але обовязково гарантовані урядом. Розрізняються за строком дії: коротко-строкові облігації (від 1 неділі до 1 року), середньострокові (від 1 року до 5 років), довгострокові (більше 5 років). Існують і неринкові цінні папери, які випускають з метою заохочення заощаджень населення: заощаджуван-ні бони, сертифікати та і— .

Державний бюджет      див. Бюджет державний.

Дефіцит (лат. deficit — не вистачає) — нестача засобів, ресурсів у по-рівнянні з раніше запланованим або необхідним рівнем. Стосовно бюдже-ту дефіцитом називають перевищення видатків над доходами.

Дефлятор — коефіцієнт, який використовується для перерахунку еко-номічних показників, вирахуваних у грошовому виразі, з метою приведен-ня їх до рівня цін попереднього періоду. Чисельно дорівнює індексу росту цін.

Дефляційний розрив — перевищення сукупної пропозиції над сукуп-ним попитом.

Дефляція (англ. deflation, лат. deflatio — видування) — вилучення з обігу частини грошової маси з метою попередження ії росту і призупинен-ня темпів інфляції. Дефляція здійснюється в основному через збільшення податків, запобігання зростанню заробітної плати або ії замороження, зниження податків державного бюджету шляхом кредитної рестрикції (скорочення об.ягів кредитів), за рахунок збільшення продажу державних

ЦШДивфПшфікація виробництва (лат. diversus різний ifacere -po-бити) — розширення асортименту, зміна виду продукції, що виробляє пі-дприємство, фірма, освоєння нових видів виробництв з метою підвищення ефективності виробництва, отримання економічної вигоди, запобігання

баНДІверсифікація

1. Володіння найрізноманітнішими фінансовими активами, кожен з яких має різний рівень ризику, з метою зниженя загального ступеня ризи-ку портфеля в цілому.

2. Загальна ділова практика, направлена на розширення номенклатури товарів і послуг або географічної території, для того, щоб розосередити ризик і знизити залежність від циклічності бізнесу.

Диверсифікаційна інноваційна сітка — порівняння і виявлення за допомогою матриці репутації компанії: диверсифікаційної та інноваційної.

Дивіденди — частина прибутку компанії, яка призначена керівницт-вом компанії для розподілу між акціонерами пропорційно кількості акцій, що вони мають в розпорядженні та відповідно до прав, що має кожна гру-па акціонерів.

Дизажіо (італ. dissaggio — утруднення) — 1) різниця виражена у від-сотках, між номіналом цінного паперу і його ринковим курсом, що впав;

2)         зниження біржового курсу цінних паперів у порівнянні з їх номіналом

3)         ві. ’ємна різниця між ціною наявного това.у і ціною за терміновою уго-

^^^^^ш^^—в—^ояошчноїтоорп, що розвивае ідею активного втручання держави у макроекономічні процеси.

1.         Застосування коефіцієнта дисконтування або процентної ставки до суми капіталу або до права на такий капітал. Розрахунок ціни або поточної вартості векселя до настання строку плати шляхом зменшення його варто-сті з використанням поточної процентної ставки.

2.         Використання дебіторської заборгованості (рахунків до одержання) в якості забезпечення при одержанні п’зики.

3.         Коректування поточних цін в звязку з очікуваними змінами прибу-тку або по якимось іншим причинам у відповідності з очікуваними майбу-тніми змінами цін на товари, курсів цінних паперів та валютних курсів.

Динаміка цін — характеристика зміни цін за визначений період (мі-сяць, квартал, період з початку року, рік). Для підприємства основне зна-чення мають два показники: динаміка цін на реалізовані їм товари, роботи, послуги і динаміка цін на сировину, що здобувається їм, матеріали, пали-во, енергію тощо.

Дисконтна політика (англ. discount — скидання, знижка), облікова — грошово-кредитна політика, яка проводиться центральними банками, включає в себе підвищення або зниження облікових ставок відсотка за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал. Так, підвищуючи облікову ставку, центральний банк сприяє зниженню попиту на кредитні гроші, а знижуючи відсоток, активізує попит.

Дисконтування доходів — оцінка майбутнього доходу на нинішній обсяг грошового капіталу, встановлення сьогодні еквівалента суми, яка буде виплачуватися у майбутньому у зв’язку із втратою грошима частини вартості внаслідок дії закону спадної прибутковості. Компенсація (диско-нтування) втраченої частини вартості відбувається через позичковий про-цент.

Дисконтні карти — карти або картки, яеі видаються постійним поку-пцям, що встановлюють додаткові або спеціальні знижки і пільги. Дискон-тні карти бувають двох типів — анонімні, котрі можуть передаватися ко-легам або знайомим, і персональні, котрі не можуть передаватися. Найбільше поширення одержали анонімні дисконтні карти, наприклад, в

області продажів побутової техніки, де маються бронзові, срібні і золоті дисконт’і карти з різними величинами знижок для власників. Спостеріга-ється .бєднання різних фірм однієї або декількох галузей по дисконтних

КаРДиспет’ери ринку - менеджери, що виконують комплекс функщй по аналізі конюнктури ринку одного виду продукції, їхньої дистрибуції і просування з урахуванням конкурентноздатності продукції і впливи кон-куренції.

Дистрибуція — розподіл, поширення і просування товарів від вироб-

Дистриб'ютор — юридична або фізична особа, що бере участь у про-цесі дистрибуції товарів або послуг.

Доменне ім'я — букви, слова або скорочення слів, що даються англій-ською мовою, для визначення свого місця (сайта) в Інтернеті.

Дочірнє підприємство — юридично самостійне господарче товарист-во, у статутному капіталі якого переважає частка іншого (основного) гос-

ПОТи™ТтЗнийагрошГийИпотік- метод оцшки майбутшх потоюв чистих грошових коштів шляхом їх приведення до поточної вартості через

ДИС Дискреїійна політика - гнучка псттика, яка більше орієнтується на економічну ситуацію, що змінюється, ніж на рішення законодавчих і ви-

РПНЯКЧИХ OTIT'STTIR

Дискримінація цінова      див. Цінова дискримінація.

Диференційна рента — додатковий дохід, який отримується за раху-нок використання більш вигідних ресурсів, що мають більшу віддачу.

Диференціація товарів (продуктів) ситуація, коли покупці розгля-дають ідентичну продукцію конкуруючих виробників як подібну, але все ж таки не повністю взаємозамінну. Наприклад, машини «Жигулі» та «Мо-сквич», шампуні «Яблуко» і «Роза» розрізняються, диференціюються, але не розглядаються як взаємозамінні товари.

Дилер (англ. dealer — торговець, агент) — 1) член фондової біржі (окрема особа і фірма) і банки, які займаються купівлею-продажем цінних паперів, валют, дорогоцінних матеріалів; діє від свого імені і за власний рахунок; 2) підприємець, який торгує у роздріб продукцією, котру він за-купив оптом. Як правило, ділер є агентом великої промислової корпорації і входить до її дилерської сітки.

Добавлена вартість — різниця між вартістю продукції, що випускає підприємство, та вартістю факторів виробництва.

Додатковии продукт — та частина чистого продукту сусшльства, яка утворюється понад необхідний продукт. Використовується для споживан-ня осіб, не зайнятих (з позиції звужувальної концепції) у виробничій сфе-рі; для державних витрат на оборону, управління, соціальну допомогу та ін., а також на нагромадження (наступне розширення виробництва). Вини-кає в період розпаду первісного ладу на основі розвитку продуктивності праці ії першого суспільного поділу. Поява додаткового продукту вивіль-нила частину людей від створення засобів до фізичного існування і дали їм змогу займатися мистецтвом, наукою, державними справами, сформувала

необхідні умови для розвитку людської цивілізації. Водночас вона створи-ла умови для виникнення й посилення майнової нерівності та приватної власності, що базується на чужій праці, тобто поділу суспільства на класи, експлуатації людини людиною. Додатковий продукт у різних формаціях набуває різних соціально-економічних форм: продукти, послуги, роботи (рабовласницький лад), феодальна рента, додаткова вартість (капіталізм).

Дохід підприємства — у широкому розумінні означає отримання ним будь-яких грошових коштів, а також матеріальних ресурсів чи послуг, що мають грошовий вимір. Існують такі форми доходу підприємства: звичай-

НИИ,в^Тй^ийИдохідВ1^Гдприємства формується за рахунок грошових над-ходжень від основної діяльності (реалізація товарів і послуг) та за рахунок продажу активів (майна, цінних паперів тощо);

капітальний дохід утворюється від перепродажу активів підприємст-ва — з;млі, майна, що здається в оренду, інших ресурсів, також акцій і об-

дивідендний дохід підприємства — сума дивідендів від акцій інших корпорацій, якими володіє дана фірма.

£

Економіка (гр. оікопотіа- управління господарством) -1) найважливіша сфера суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розви-вається під дією різних типів економічних законів система продуктивних сил і економічних відносин; 2) наука про господарство, засоби його веден-ня людьми, відносини між людьми в процесі виробництва та обміну това-рів, закономірності перебігу господарських процесів.

Економікс — економічна теорія, частина економічної науки, про ви-користання обмежених економічних ресурсів або управління ними для ма-ксимального задоволення необмежених матеріальних потреб людей та су-спільства загалом. За визначенням Дж. Робінсона, економікс аналізує людську поведінку як співвідношення між певними цілями та обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості застосування. Економікс є теоретичною базою для бухобліку, фінансів, маркетингу, менеджменту та інших конкретних економічних наук. Для економікс є характерним пере-вантаження графічними схемами, математичними моделями і вод’очас недостатність якісного аналізу пр).инно-наслідкових та сутнісних звязків

(ПЄЕХ1ІТЙ™—ФОРМ1ЬНИЙ метод порівняння двох чи більше альтернативних методів досягнення встановленої цілі, з урахуванням при-пущень і обмежень, затрат і прибутків кожної альтернативи, таким чином, щоб аналіз забезпечив прийняття оптимального рішення.

Економічна ефективність виробництва — результативність економіч-ної діяльності, економічних програм і заходів, яка визначається відношенням отриманого економічного ефекту, результату до затрат факторів, ресурсів, що

зумовили отримання цього результату; відношення величини чистої продукції до витрат суспільної праці в кожній з ланок народного господарства.

Економічні відносини — сукупність об'єктивних матеріальних відно-син між людьми в економічній сфері з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ. Виділяють соціально-економічні, ор-ганізаційно-економічні і техніко-економічні відносини.

соціально-економічні відносини — відносини між людьми з приводу власності на виробничі ресурси, засоби виробництва і вироблений про-дукт, або відносини власності. Вони утворюють ядро системи економічних відносин, визначають економічну природу існуючого господарського ладу

1 ^гш^цтио^коиомічш відносини - відносини, які формуються і розвиваються в процесі управління, менеджменту підприємством, прове-дення маркетингових досліджень. Визначають місце, функції, відповіда-льність і права колективів, кожного працівника, а також конкретні еконо-мічні і управлінські зв'язки між ними.

техніко-економічні відносини — виражають технологічний спосіб, у який відбувається поєднання факторів виробництва, включають зв'язки людей з приводу поділу і спеціалізації праці, ії кооперації і комбінування тощо в процесі виробництва в середині окремого підприємства, об'єднан-

Економічний вибір — доцільне і раціональне (альтернативне) вико-ристання виробничих ресурсів у зв'язку з їх обмеженістю.

Економічнии дирижизм — напрям економічноі теоріі, що розвиває ідею активного втручання держави у макроекономічні процеси.

Економічна інтеграція — об'єднання економічних суб'єктів, поглиб-лення їх взаємовідносин, розвиток зв'язків між ними. Економічна інтегра-ція існує як на рівні національних господарств країн, так і між підприємс-твами, фірмами, компаніями, корпораціями. Розрізняють горизонтальну і вертикальну інтеграцію.

Економічна політика — цілеспрямована система заходів держави у галузі виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільного продукту. Вона покликана відображати інтереси всього суспільства, усіх його соціа-

на на реалізацію національних інтересів на рівні окремих регіонів, а та-кож — на реалізацію інтересів населення самих регіонів.

Економічна система — сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, на регулювання економічної діяльності. Го-сподарська діяльність в економічній системі завжди виявляється організо-ваною, скоординованою тим чи іншим чином, тому економічна система має складну структуру, яка утворюється в процесі взаємодії окремих еле-ментів, якими є: продуктивні сили, техніко-економічні відносини, органі-заційно-економічні відносини, виробничі відносини або відносини еконо-

М1ЧЕконо^   - наука про основш зако-

номірності розвитку економічної системи, поведінку людини і груп людей

у виробництві, розподілі та споживанні життєвих благ з метою задоволен-ня потреб при обмежених (рідкісних) ресурсах, що породжує проблему економічного вибору і конкуренцію за їх використання. Це наука, яка ви-вчає економічні закони і економічні відносини

Економічне зростання — такі динамічні зміни в національній еконо-міці, які характеризуються стійким розширенням масштабів виробництва національного продукту, підвищенням ефективності суспільного виробни-цтва і зростанням на цій основі добробуту нації. Розрізняють екстенсив-ний та інтенсивний тип економічного зростання:

екстенсивне економічне зростання досягається шляхом кількісного приросту виробничих факторів за їх незмінного технічного рівня, тобто при незмінних продуктивності праці і ефективності виробництва;

інтенсивне економічне зростання — зростання обсягу національного продукту і доходу за рахунок якісного удосконалення виробничих факто-рів більш досконалої технології і організації виробництва, що зумовлює

"ЇТЮСТЯТТТТЯ flfnflK''TTTRTTOCT1  ^\ ^ЯСТООЛАКЯТТТТЯ

' Економічне прогнозування — спосіб наукового передбачення основ-них напрямків розвитку економічної системи або ії окремих елементів. Найважливіші функції економічного прогнозування: з'ясування основних шляхів і перспектив еволюції економічної системи, можливих структур-них змін у ній; виявлення і обґрунтування альтернативних пшяхів розвит-ку системи та показників ії еволюції; оцінка можливих соціально-економічних наслідків розвитку економічної системи та його альтернатив-них шляхів.

Економічне регулювання пов'язане із впливом держави на економіч-ні потреби і інтереси ринкових суб'єктів, тобто полягає у застосуванні

і державні фінанси;

грошово-кредитне регулювання — через регулювання грошової ма-си і ставки процента;

цінове регулювання - корекція рівня цін товарного ринку;

структурне регулювання — через змшу структури економіки і, від-повідно, структури попиту і пропозиції на ринку;

соціальне регулювання — соціальний захист населення через держа-вний перерозподіл доходів.

Економічні закони завжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Еко-номічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи. Кожен із них є виразом якіс-них і кількісних сторін економічних явищ і процесів у їх єдності і служить їх внутрішньою мірою.

Економічні закони — це насамперед закони еволюції виробничих від-носин (або відносин економічної власності) у їх взаємозв'язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто відтворюються незалежно від волі й свідомо-сті людей. Проте вони істотно відрізняються від них, бо виникають, роз-виваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності лю-

дей — виробництві, розподілі, обміні та споживанні, тому залежать від свідомої діяльності людей. Свідоме, цілеспрямоване використання еконо-мічних законів є домінуючим, так, на сучасному етапі, держава не може скасувати економічні закони, але може створювати передумови для розви-тку об’єктивних законів, змінивши умови. Крім того, на відміну від при-родних, економічні закони діють не вічно, більшість з них мають тимчасо-вий характер.

Розрізняють всезагальні економічні закони, тобто закони які власти-ві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробни-чих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, закон зрос-

попиту і пропозиції тощо; до третього типу належать специфічні еконо-мічні закони, тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливішу роль серед них відіграє основний економічний закон, що виражає найбільш глибинні зв'язки між продукти-вними силами і виробничими відносинами, відносинами власності у взає-модії з розвитком продуктивних сил; четвертий тип економічних зако-нів — це особливі закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній чи низхідній) або ступенів суспільного способу виробництва — закон поро-дження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму, закон одержавлення економіки. На вищому ступені державно-кооперативного капіталізму діє закон планомірного розвитку економіки. Механізм використання економічних законів передбачає пере-дусім пізнання їхньої сутності, умов дії та вимог, на основі чого формуєть-ся економічна політика, виробляється економічна програма.

Економічні категорії абстрактний вираз, наукове узагальнення реа-льно існуючих економічних відносин, явищ і процесів. Це поняття, сформу-льовані економічною наукою для позначення економічних відносин, їх кон-кретних форм, проявів, сторін, властивостей чи рис. Економічні категорії, як і економічні закони поділяються на всезагальні, загальні, специфічні та осо-бливі. Всезагальні економічні категорії— це теоретичне вираження тих елементів економічних систем, які властиві всім суспільним способам виро-бництва. До них належать категорії, що відображають більшість елементів продуктивних сил і технологічного способу виробництва, взаємодію люди-ни з природою у процесі праці — засоби праці, предмети праці, власне пра-ця, людина-працівник тощо. Загальні економічні категорії відображають розвиток спільних для декількох суспільних способів виробництва елемен-

них категорій відносять категорії, що відображають властиві лише одному суспільному способу виробництва відносини власності — продуктову рен-ту, панщину тощо, які відображають феодальні відносини власності, а при-буток, додаткова вартість, підприємницький дохід, кредитні гроші тощо ві-

Економічні принципи — узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, вказують на загальні тенденції розвитку економічної систе-ми, середні величини.

Економічний кругообіг — завершений колоподібний рух національ-ного продукту, а також ресурсів, витрат і доходів у процесі відтворення між суб'єктами економічної системи (домашніми господарствами і фірма-ми), коли він послідовно проходить через сфери виробництва, розподілу,

°&ЙІЇЇ?ЗВДЙЇ^ЇЇ^^с^чЖів^ який запере-чує необхідність суттєвого державного втручання в економічні процеси.

Економічний союз включає спільний ринок і проведення єдиної узго-дженої економічної політики, створення системи міждержавного регулю-

"^Зн^чниГтревд-^напрГтши економшних показниюв, який визначається шляхом опрацювання звітних статистичних даних і виявлен-ня на цій основі тенденцій економічного зростання або спаду. Економіч-ний тренд математично виражається через середньорічні темпи зростання і

цикл — періодичне повторення протягом років підне-сення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожва-влення, піднесення.

криза (спад) — завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Характеризується: труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового процента. Паніка на ринку цінних папе-рів, курс акцій швидко падає. Закриваються і банкрутують фірми, переду-сім дрібні;

депресія — фаза циклу, якій властивий застій виробництва. Відтво-рення — просте. Національний продукт уже не зменшується, але більше не зростає, процентна ставка падає до свого мінімального значення. Зрос-тає сукупний попит і готуються умови до пожвавлення виробництва і ко-мерційної діяльності;

пожвавлення розпочинається із незначного зростання обсягу вироб-ництва і помітного скорочення безробіття. Нарощування інвестицій, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Обсяг виробництва досягає попереднього найви-

Щ°їїн^е^Т^^-Ф^^Гк^обсяг виробництва пере-вищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає най-вищими темпами. Розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке уже готує ґрунт для наступного спаду і нового економічного циклу.

Експорт — вивіз за кордон товарів, проданих іноземним покупцям, і призначений для продажу на іноземних ринках, або для переробки в інших країнах. До експорту відносять також перевезення товарів транзитом через іншу країну і вивіз завезених з іншої країни товарів для продажу їх в тре-тій країні. Чистий експорт утворюється різницею між сумою, яку іноземці сплачують за вітчизняні товари і послуги, і сумою, яку нація витрачає на

3аКУЕкторт1ї6квота- 2™S обсяг виробництва та поставок на експорт певних товарів. Різновид заходів регулювання зовнішньоекономі-

чноі діяльності, які використовують державні та міжнародні органи для обмеження виробництва ’ експорту товарів. Підставою для встановлення експортної квоти є зобовязання країн за міжнародними угодами, а також необхідність захищати національні інтереси. Застосовується відповідно до міжнародних угод, які встановлюють частку кожної країни-учасниці угоди у виробництві або експорті будь-якого товару. Експортна квота викорис-товується для збалансування обсягів поставок товарів, платіжних балансів, а в деяких випадках у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав.

Еластичність попиту і пропозиції відображає зміну величини попиту і пропозиції товарів залежно від зміни ціни на ці товари.

Електронні гроші— безготівкові розрахунки між продавцями і поку-пцям’ , банками та їх клієнтами, які здійснюються через посередництво компютерної мережі, системи зв’язку з вик.ристанням засобів кодування

ШФЕф^в^^^б^юК™льтат) - продукт створений в результаті виробництва, до якого відносять блага матеріальні і нематеріа-льні тобто речовий продукт і послуги.

Ефект мультиплікатора — показник, якии характеризує залежність між зміною інве.тиційних витрат та рівнем обсягів виробництва й націо-

НаЛЕфектДивнкть виробництва- вущосний параметр, що характеризує (езультативність виробництва шляхом співставлення ефекту виробництва

Ефектмасштабу — зниження витрат виробництва на одиницю про-дукції в результаті збільшення обсягів виробництва.

Ефективність макроекономічна характеризує результативність усієї національної економіки.

Ефективність реклами — оцінка впливу реклами, що виражається в кількості притягнутих під ії впливом нових клієнтів або ж у сумі й обсязі зроблених ними покупок.

Ефективність соціально-економічна характеризується рівнем задо-волення суспільних потреб. Метою соціально-економічної ефективності виробництва є зростання ступеня задоволення людських потреб, підви-щення добробуту нації.

Ж

Жива праця — свідома, доцільна діяльність людини, витрати розумо-вої та фізичної енергії, спрямовані на створення споживчої вартості або корисного ефекту, необхідних для задоволення ії власних потреб і потреб суспільства.

Життєвий цикл товару— час, впродовж якого товар життєздатний на ринку і забезпечує досягнення цілей продавця. Від життєвого циклу то-вару залежить рівень прибутку продавця на кожній із його стадій: 1) впро-вадження товару на ринок; 2) зростання обсягу продажу внаслідок визнан-ня товару покупцями; 3) стадія зрілості, яка характеризується максималь-ною прибутковістю; 4) насичення ринку товаром; 5) спад обсягу продажу і прибутку.

Жорстка економічна політика — негнучка економічна політика, яка виявляється у суворому дотриманні урядом заздалегідь розробленого еко-номічного курсу, незважаючи на доцільність його корекції.

Жорстка заробітна плата — зарплата, яка не змінюється із зміною цін на товари та послуги і виконані роботи.

Життєвий цикл організації — проходження організацією стадій ево-люційного розвитку (народження, юність, середній вік і зрілість).

Жорсткі ціни — ціни, які повільно реагують або не реагують на зміну попиту.

3

Затрати — витрати, які виникли в процесі виробництва товарів і ви-конання послуг з метою одержання прибутків, які відносяться до даного звітного періоду і включають як прямі витрати і накладні видатки, так і неопераційні витрати, наприклад, виплату процентів по кредитах. Затра-ти — це зменшення власного капіталу підприємства протягом звітного пе-ріоду в результаті діяльності цього підприємства, тобто це ресурси, які бу-ли використані або спожиті протягом даного звітного періоду.

Загальновідомий товарний знак — товарний знак, охоронюваний на території РФ на основі госрегистрации або без реєстрації, а також позна-чення використовуваних як товарні знаки. Цей термін уведений наказом № 38 від 167 березня 2000 p. по Російському агентству по патентами і то-варними знаками за назвою: «Про твердження правил визнання товарного знаку загальновідомим у РФ». Головним критерієм визнання товарного знаку загальновідомим є опитування споживачів. По методиках патентно-го відомства знак повинні знати не менш 30 % споживачів для визнання

3аГІЗайняткть - сукупшсть сощально-економшних ВІДНОСИН МІЖ ЛЮДЬ-ми щодо забезпечення працездатного населення робочими місцями, фор-мування розподілу та перерозподілу трудових ресурсів з метою участі їх у суспільно-корисній праці і забезпечення розширеного відтворення робочої сили. Розрізняють три види зайнятості: повну, раціональну й ефективну.

Повна зайнятість означає використання всіх природних для цього ре-сурсів і характеризується зростанням робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто хто здатний працювати.

Раціональна зайнятість — зайнятість яка має місце в суспільстві з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресур-сів, їх статево-вікової та освітньої структури, здійснюється з метою по-ліпшення статево-вікової зайнятості, залучення до трудової діяльності працездатного населення окремих відсталих регіонів.

Повна і раціональна зайнятість у комплексі визначають ефективну за-йнятість, тобто забезпечуваний нею оптимальний соціально-економічний результат в певний час і за конкретних умов.

Закон вартості — загальний економічний закон, який виражає внут-рішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між суспільно необхідною працею (затраченою на виробництво товару з урахуванням умов його відтворення) і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

Закон Вальраса — закон, суть якого полягає в тому, що у стані рин-кової рівноваги сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції або сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам.

Закон грошового обігу — економічний закон, який визначає певну, об'єктивно зумовлену кількість грошей в обігу протягом даного періоду.

Закон Енгеля — закон, який відображає тісний взаємозв'язок між рів-нем доходів і структурою витрат сім'ї, а також обернено пропорційну за-лежність між часткою витраченого національного доходу на споживання та рівнем добробуту населення. Відповідно до закону Енгеля із зростанням доходів сім'ї питома вага витрат на харчування знижується, частка витрат на квартиру, світло, одяг, паливо майже не змінюється, а питома вага на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб зростає.

Закон зростання витрат — закон, згідно з яким із заміною виробниц-тва одного товару іншим за повної зайнятості ресурсів альтернативні ви-трати виробництва другого товару зростають.

Закон зростання граничних витрат — закон, який виражає внутріш-ньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між виробництвом товарів та гранич-ними витратами, за яких (зв'язків) зростання кількості створюваних това-рів супроводжується збільшенням граничних витрат кожної додаткової

ОДИЗаконОВзростання потреб - загальний сощально-економшний закон, який виражає внутрішньо необхідний, сталий і суттєвий зв'язок між про-фесом технологічного способу виробництва, еволюцією всієї системи су-спільних відносин та розвитком сутнісних сил людини, індивідуальних, колективних і суспільних потреб.

Закон Оукена — перевищення фактичного рівня безробіття над при-родним на кожен відсоток призводить до відставання валового національ-

^'Зако^потит^ заакон>у0'відпов1дност1 з яким р1Ст цш приводить до зниження величини попиту на товари при інших незмінних умовах і на-

ВТиі^бТ^^І^^М^Об^^З;^^^    ПЄребуВаЄ    у

прямій залежності від спрямованості змін рівня ціни. Закон пропозиції — це реакція величини пропозиції на динаміку цін: підвищення ціни стиму-лює зростання пропозиції товару, а падіння, навпаки — зумовлює змен-шення обсягу пропозиції.

Закон Сея — закон, згідно з яким пропозиція товарів створює власний попит, між ними неможливий розрив, тому неможливі загальні економічні

Закон спадної граничної корисності — один із законів ринкової еко-номіки, який виражає падіння граничної корисності в міру придбання споживачем додаткової одиниці певного продукту.

Закон спадної віддачі — починаючи з певного моменту, послідовне зростання змінних ресурсів та їх поєднання із незмінними створює все менший приріст продукту або граничний продукт в розрахунку на кожну

НаТакНоУн0спадн5 КГчТрГюч^стГгр^-кожне прирощення каш-талу і праці, що вкладаються у обробіток землі, породжує у загальному

пропорційно менше збільшення кількості одержаного продукту, якщо тільки вказане прирощення не співпало у часі з вдосконаленням агротех-ніки.

Залишкова вартість основного капіталу, балансова вартість акти-вів — вартість основного капіталу в грошовому вираженні на певний мо-мент часу, яку вказано в балансі. Як правило, дорівнює вартості придбання мінус накопичена амортизація.

Запозичений капітал, заборгованість — грошові суми або інше май-но, яке приватна особа або організація заборгувала іншій приватній особі

r\ T\f\ ОПТ^ЯТП ТЯТТ11

Запис фінансової операції, рахунок-запис — запис, який показує зміни в балансі або звіті про прибутки та збитки.

Заробітна плата — грошовий вираз вартості і ціни робочої сили. Ви-значається вартістю засобів існування необхідних для ії відтворення. Роз-різняють такі форми заробітної плати: погодинну і відрядну. Виділяють такі системи заробітної плати: тарифні, преміальні, колективні. Крім цього

^S^S^i1-^^^^^™ засобів пращ, ЯКІ вико-ристовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг.

Засоби праці — речі або їх комплекс, за допомогою яких людина ви-робляє життєві блага, тобто це інструменти і обладнання, машини і устат-

^Жи^иаТтет^Г&ат^1 'веХня' бЬнесу - управлш-ський інструмент, який забезпечує опис стратегії, збалансований вимір по-ступу компанії в реалізації стратегії: у створенні цінності Споживачу, у фокусі та координації персоналу на її створення.

Збитки — суми втрачених активів, наприклад, через втрати, крадіжки або зобов'язання, які виникли, скажемо, в результаті судового процесу.

Земельна рента — дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монопо-лії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента — нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва. Розрізняють такі форми земе-

^фер'енціальна ренха І-го роду - диференц^я земель за « як1СТЮ;

диференціальна рента ІІ-го роду виникає при послідовних вкладен-нях капіталу та праці в одну і ту ж ділянку землі;

абсолютна рента утримується власником землі з орендарів незалежно від родючості земель і їх місцезнаходження;

монопольна рента виступає у вигляді додаткового доходу, який утво-рюється внаслідок перевищення ціни товару над його вартістю, коли да-ний товар вироблений у сприятливих умовах, що дають можливість виро-бляти рідкісні види продукції й за рахунок цього встановлюють на них монопольно високі ціни.

Землеволодіння — фактичне володіння землею на певних юридичних засадах, що зумовлюють відповідні правата обов'язки землевласників.

Землекористування — система господарського та шшого викорис-тання землі, що склалася у країні під дією об'єктивних чинників або за-проваджена державою.

Змішана економіка — економіка, у якій ряд рішень по розподілу ре-сурсів приймається приватними компаніями та господарствами, а деякі — приймаються урядом країни.

Зношеність, амортизація — в бухгалтерському обліку цей термін означає списання частини первинної вартості основного капіталу в кож-ний звіт’ий період таким чином, що в кінці кінців вся вартість того чи ін-шого обєкту основного капіталу виявляється повністю списаною за час служби.

Зобов'язання — вимоги, які пред’являються на активи на активи під-приємства кредиторами, або іншими сл’вами, нерегульована заборгова-ність підприємства. Існує два види зобовязань: 1) поточні, короткотермі-нові зобов’язання з термінами погашення, як правило, менше одного року — рахунки кредиторів, короткотермінові позики, частина довготер-мінової позики, термін оплати якої настає в даному звітному періоді, пода-ток на прибуток і 2) довготермінові зобовязання з термінами погашення більше одного року після дати складання ’алансу, включаючи середньо- і довготермінові позики (звичайно забезпечені облігаціями) та кредити пос-тачальників.

Зовнішній борг держави — сума заборгованості держави по зовніш-ніх пока.никах, яку становлять непогашені кредити та несплачені за них

В1ДСЗовнішньоекономічні    зв’язки         торгові,    виробничі,    науково-

технічні та інші економічні зв’язки країни з іншими державами.

Зовнішнє середовище організації— сукупність елементів (конку-ренти, ресурси, технології, економічні умови, політика держави) які знахо.яться поза межами компанії, але спричиняють на ню суттєвий

Зовнішня вартість національних грошей — вартість (або ціна) наці-ональних грошей, яка формується на валютному ринку і визначається кур-сом національної валюти.

Зовнішньоекономічні зв'язки — торгові, виробничі, науково-технічні та інші економічні зв’язки країни з іншими державами.

Зовнішньоторговельна квота — показник, який характеризує спів-

країни за певний час.

Зовнішня торгівля — торгівля між покупцями і продавцями різних крашсвіту

Золотии паритет — законодавче встановлення ваги чистого золота в національній валюті країни і співвідношення з іншою валютою за вмістом золота.

Золотий стандарт — грошова система, що ґрунтується на виконанні золотом ролі загального еквівалента та ії законодавчому закріпленні.

Золотодевізний стандарт — форма золотого стандарту, за якою банк-ноти розмін,вали на девізи у вигляді валют інших к.аїн, золотозливково-

го (^^^^^^^^—ш^^^шл)   нацюнально-

державної території, на якій завдяки створеним сприятливим умовам у рі-

зних формах здійснюється спільне підприємництво згідно з чинним зако-нодавством.

Зона вільної торгівлі — зона, в межах якої низка країн підтримує ві-льну, безмитну торгівлю.

/

Імідж — образ фірми, організації або товарного знаку (бренда), зфор-мований у споживача на підставі виняткових і оригінальних, але обов’язково корисних сторін діяльності і якостей товарів (послуг).

Імпорт — (лат. importare — ввозити) — ввезення з-за кордону това-рів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів для реалізації та застосу-

^Zllpi^M— (irZperium, англ. - imperialism влада паиуваи-ня) — економічна система на вищій стадії капіталізму, яка базується на пануванні різних форм монополістичного капіталу (промислового, фінан-сового, транснаціонального тощо), їх поєднанні з економічною силою держави, підкоренні інших форм капіталу та некапіталістичної власності економічному й територіальному поділах світу.

Імпорт — (лат. importare — ввозити) — ввезення з-за кордону това-рів, послуг, технологій, капіт.у, цінних паперів для реалізації та застосу-

ВаН І™НЄСЇЇГ(ГГ^™К- одягаю) довготермшов! вкладення каш-талу в різні сфери та галузі народного господарства всередині країни та за

Інвестиційна компанія, інвестиційний фонд - компашя, яка вико-ристовує свій капітал для інвестування в інші компанії.

Інвестор — фізична або юридична особа (підприємець або комерційна організація, державний або муніципальний орган), що здійснили довго-строкове вкладення засобів у яку-небудь справу з метою одержання при-бутку, іншої комерційної вигоди, зміцнення св,го положення на ринку або

ЕЄР^^фи^^^—І^^^^^1в1^^аіЄри, які не дають інвестору права реального контролю за об’єктом інвестування.

Інвестиції прямі — 1) інвестиції безпосередньо у виробництво з ме-тою виготовлення товарів та їх збуту й отримання прибутку; 2) інвестиції, що забезпечують володіння контрольним пакетом акцій, таким чином, ко-

НТРГвестиційнаЄМполІгМика- загальнодержавш принципов! рішення та заходи, що визначають напрями використання капітальних вкладень у сферах і галузях економіки з метою забезпечення ефективності та пропор-ційності ії розвитку, усунення міжгалузевих і внутрішньогалузевих дис-пропорцій, досягнення оптимальних співвіднош.нь між розвитком матері-

МЬ Інв0естиїйнийВ мшдаент4—1 уїрТвлш^я швестищями, які здійс-нюються у розвиток підприємств, фірм, компаній, а також в окремі галузі промисловості.

Індекс біржовий — середній показник курсів акцій найбільших ком-паній на фондовій біржі. Розраховують як щоденний середньозважений показник курсів певної кількості компаній різних галузей економіки, бан-ків та інших кредитно-фінансових інститутів. В США застосовують шість біржових індексів, зокрема індекс Доу Джонса, Стандарт енд Перс (по 500 компаніях та ін.), в інших країнах — один або два. Найпоширеніші індек-си: Доу Джонса, Ніккей (токійська біржа), ДАХ-30 (Франкфуртська фон-дова біржа), FTSE (Лондонська фондова біржа) та ін.

Індекс бюджетний — (індекс вартості життя) — показник, який хара-ктеризує зміну вартості бюджетного набору для окремих суспільних груп

НЯГРПРННЯ

Індекс заробітної плати — відносний показник, що характеризує ди-наміку рівня заробітної плати робітників і службовців різних галузей на-

^Тд^'ГзТиТшГстГ-^татистичний показник, який характеризує су-марну величину показників індексу безробіття та індексу інфляції. Так, якщо індекс безробіття становить 8 %, індекс інфляції 60 %, то індекс зли-денності 68 %.

Індекс розвитку людини — показник, за допомогою якого найточні-ше розкривається рівень добробуту. Вперше розроблений у 1990 році ООН. Визначається на основі 24 параметрів, серед яких найголовніші такі: 1) виробництво ВНП чи НД на душу населення; 2) середня тривалість рів-ня життя; 3) рівень освіченості нації. Індекс розвитку людини дозволяє диференціювати країни за рівнем добробуту. За даними ООН, Україна в 1994 році посідала 45-те місце за І.р.л., а в 1997 — 95-те.

Індекс фізичного (кількісного) обсягу продукту застосовують для визначення впливу кількості одиниць продукції продукту на його загаль-ний обсяг. Кількісний індекс дає змогу визначити вплив зміни кількості продукту на його вартісний обсяг без впливу зміни цін, для чого застосо-вують базову ціну, тобто ціну базисного періоду, через яку й оцінюють кі-лькість продукту у поточному і базовому періодах.

Індекс цін — відносний економічний показник, який характеризує зміну сукупного (середнього) рівня цін. В основі індексу цін — певний набір товарів, кожний з яких береться у певній кількості і натуральному вигляді та приблизно з однорідним характером динаміки цін.

Індексація доходів — одна з форм повного або часткового відшкоду-вання населенню грошових втрат, спричинених зростанням цін. Це одна з

ФТндГ^ивГГанУ^а™Гетодна із форм державного регулювання економіки. Це план-прогноз, який складається з метою допомогти госпо-дарюючим об'єктам, фірмам орієнтуватися, розробляти власні плани, ви-ходячи з передбачення майбутнього економіки державними органами та науковими організаціями.

Індустріалізація — (лат. industria — старання, діяльність) — процес створення великого машинного виробництва в народному господарстві

^^вду^ція^деду^іГ- {flam, inductio наведення, deductio - виве-дення) — взаємопов'язані та взаємодоповнюючі елементи діалектичного

методу дослідження. Індукція — логічний спосіб пізнання, що ґрунтуєть-ся на отриманні загальних висновків і положень на основі вивчення окре-мих фактів, явищ і процесів або більш загального знання на основі менш загального. Дедукція — логічний метод пізнання, що ґрунтується на отриманні окремих конкретних висновків, положень на основі знання за-гальних положень, закономірностей розвитку цілісної економічної системи.

Інжиніринг — комплекс інженерно-консультаційних послуг на коме-рційних засадах, пов'язаний з підготовкою та забезпеченням виробництва й реалізації продукції, обслуговуванням виробництва й будівництва, екс-плуатацією промислових, сільськогосподарських, інших об'єктів.

Інновації базисні — значні капітало- та наукомісткі нововведення у розвиток основної продуктивної сили (людини), техніки, технології, пред-метів праці та використовуваних людьми сил природи, що зумовлюють

^taSS^VS-^^^о^^^^Ігворений для фі-нансування новітніх науково-технічних розробок та ризикових проектів.

Інститут — 1) форма суспільного устрою; 2) сукупність форм права в будь-якій сфері суспільних відносин; 3) наукова установа, яка здійснює фундаментальні та прикладні дослідження; 4) організація, що виконує

ПРОі™7ц™оУналізм0бОТїл^. institution установа) один із напрямів сучасної економічної думки, об'єктами дослідження якого є певні інститу-ти (корпорація, держава, профспілки), а також правові, психологічні та морально-етичні аспекти (звичаї, інстинкти тощо)

Інтелект нації — сукупність здібностей і творчих обдарувань людей, їх освітньо-кваліфікаційний рівень, на основі яких формується здатність народу засвоювати нові знання та інформацію і використовувати їх для розвитку науки, культури, мистецтва, створення і впровадження нової те-хніки, застосування прогресивних форм організації виробництва і праці, вироблення найоптимальніших рішень в усіх сферах суспільного життя.

Інтенсивність праці — (лат. intensio — напруженість, посилення) — на-пруженість праці, яка визначається витратами робочої сили за одиницю часу.

Інтенсивність виробництва — процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні найефективніших засобів і предметів праці, ква-ліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зро-стаючої інформованості про найновіші досягнення науково-технічного прогресу тощо.

Інтернаціональна вартість — суспільно необхідні витрати праці на виробництво товарів і послуг у світовому господарстві.

Інтернет — всесвітня комп'ютерна мережа, яка охоплює локальні ме-режі та окремі комп'ютери державних і приватних установ, фірм, підпри-ємств, побутові комп'ютери індивідуальних користувачів і функціонує з метою інформаційного забезпечення клієнтів спеціальними технологіями приймання-передавання, обробки та зберігання інформації. Завдяки необ-меженим можливостям та масштабам охоплення клієнтури здобула назву «Всесвітня павутина» (WWW — World Wide Wed).

Інтернаціоналізація виробництва встановлення безпосередшх стійких виробничих зв'язків між підприємствами різних країн внаслідок

чого виробничий процес в окремій національній економіці стає частиною виробничого процесу у міжнародному (інтернаціональному) масштабі.

Інфляція (лат. inflation — здування, роздування) — знецінення папе-рових грошей, що супроводжується зростанням цін на товари та послуги. Інфляція викликається, перш за все, переповненням каналів грошового обігу надлишковою грошовою масою при відсутності адекватного збіль-

тттаттттст  TY~4R3T11R

Інфляція відкрита-шфлящя за рахунок піднесення цін споживчих товарів і виробничих ресурсів.

Інфляція галопуюча — інфляція, що розвивається стрімкими темпа-ми, у вигляді стрибкоподібного зростання (понад 10 % на рік).

Інфляція затамована виникає внаслідок товарного дефіциту, який су-проводжується прагненням державних органів утримати ціни на поперед-

ІнфляцІя повзуча шфлящя, що розвивається поступово, ПОВІЛЬНИ-ми темпами (2—4 % за рік). За незначного знецінювання грошей зростає попит ринкова кон’юнктура отримує стимули до пожвавлення.

Інфляцш попиту виникає внаслідок надмірного зростання цш, грошо-вих доходів населення, підприємств і держави та зростання на цій основі

СУХф0ЛГяцПіяПп7опозиції викликається зростанням вартост! виробничих факторів, тобто зростанням витрат виробництва завдяки підвищенню цін

Інфляція структурна викликається макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю, що веде до хронічного незадоволеного попиту на про-

ДУКЦрастру^^         будова, взае-

морозташування)- сукупність галузей, підприємств та організацій, які входять в ці галузі, видів їх діяльності, які створюють умови для нормаль-ного функціонування виробництва, а також життєдіяльності людей.

Інфраструктура ринку — сукупність установ, організацій та підпри-ємств, які обслуговують ринок, зокрема: банки, товарні, фондові, валютні біржі, біржа праці, страхові, холдингові компанії тощо.

Іпотека — (гр. hypotheke — застава, заклад) — застава землі та іншо-го нерухомого майна (будинків, споруд тощо) для отримання грошової по-зики.

Історія економічних вчень — наука, яка вивчає процес еволюції сус-пільного виробництва та економічних концепцій, ідей і поглядів, що відо-бражають історичний процес виникнення, розвитку та зміни економічних систем.

К

Капітал (лат. capitalis — головний) — вартість чи цінність, яка прино-сить дохід. Функціонує у формах продуктивного капіталу (у сфері мате-

(капітал як передумова виробництва), виробничого капіталу (капітал як

засоби праці), товарного капіталу (капітал як виробничі блага для реалі-зації на ринку). Торговельний капітал діє у сфері обміну (обігу) товарів, позичковий капітал — у сфері кредитних відносин. Продуктивний капі-тал у своєму русі приносить дохід у формі прибутку, торговельний капі-тал — у формі торговельного прибутку, позичковий капітал — у формі процента.

Капітал-власність — вид позичкового капіталу, який приносить про-цент, тобто це гроші, що продаються на особливому ринку, — ринку капі-талів.

Капітал-функція — позичені гроші, які вкладаються у виробництво функціонуючими підприємцями. Він приносить підприємницький дохід — частину прибутку на позичений капітал, який залишається після сплати позичкового процента.

Капітал змінний — частина витрат капіталіста, авансована на прид-бання робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва.

Капітал оборотний — частина продуктивного капіталу, вартість якого повністю переноситься на новостворений продукт (зараховується до ви-трат виробництва) і повертається підприємцю у грошовій формі після реа-лізації товару.

Капіталізація доходу — метод оцінки вартості підприємства, згідно з яким величина капіталу встановлюється в обсязі, який приносить доходи,

шення капіталу підприємства, фірми; 2) метод оцінки вартості підприємс-тва зведенням його до сучасної вартості частини прибутку, яку воно праг-

НЄ "капі^алЬм (шҐіарПаПІ.- головниїї) економшна система, що ба-зується на соціально-економічній відчуженості основної маси працівників від більшості обєктів власності (передусім засобів виробництва), від еко-номічної влади ’ самого процесу праці й підпорядковує собі інші форми некапіталістичної власності — дрібнотоварну, кооперативну, формуючи цілісний процес розширеного капіталістичного відтворення. Капіталізм зародився в надрах феодалізму в період розпаду його економічної струк-тури, в деяких країнах — на початку XVI ст. Окремі елементи капіталізму існували в містах Італії та Голландії у XIV—XV ст. У процесі первісного нагромадження капіталу відбувається відокремлення безпосередніх пра-цівників від засобів і результатів виробництва. Так, в Англії розвиток вов-няної мануфактури зробив вигідним розведення овець. Тому феодали за-хоплювали общинні землі, внаслідок чого без землі у XVIII ст. залишилося 1,5 млн селян, які були змушені продавати свою робочу силу. Перетворен-ня робочої сили на товар означало трансформацію засобів виробництва у капітал і перехід від простого товарного виробництва до капіталістичного. Перехід від феодальної економічної системи до капіталістичної було при-скорено великими географічними відкриттями середини XV—XVII ст., що сприяли формуванню світового ринку, розширенню внутрішнього, зрос-танню попиту на сировину, промислові вироби тощо. Все це сприяло пе-реходу від продуктової форми земельної ренти до грошової, що поступово руйнувало економічну структуру феодального способу виробництва.

Першою найпростішою формою капіталістичного підприємства була проста кооперація, за якої досягалася вища продуктивність праці. Згодом її замінила мануфактура (великі робітничі майстерні), що базувалася на по-ділі праці та ручній ремісничій техніці. Наприкінці XVIII початку XIX ст. у більшості країн Західної Європи відбувається перехід до технологічного способу виробництва, що базується на машинній праці.

Поступовий перехід економічної влади до класу капіталістів привів внаслідок боротьби до встановлення їх політичної влади, що відбулося під час буржуазних революцій XVI—XX ст. Капіталістичній системі властиві специфічні економічні закони: закони концентрації капіталу; тенденції но-рми прибутку до зниження, централізації капіталу, капіталістичного на-громадження та ін. Капіталізм як економічна система має дві стадії розви-тку — нижчу та висхідну (вищу). Перша тривала з початку XVI до кінця XIX ст., друга почалася на межі XIX—XX ст. і триває нині. їх головні від-мінності: 1) на нижчій стадії домінує індивідуальна капіталістична влас-ність, на вищій — колективні форми власності; 2) на вищій стадії діють якісно нові економічні закони і розвиваються нові суперечності; виника-ють елементи нової економічної системи і перехідні форми між ними; держава перетворюється на елемент бізнесу; адекватною матеріальною основою вищої стадії є технологічний спосіб виробництва, що базується на автоматизованій праці; ядром господарського механізму стає державне регулювання планомірності, а не стихійне ринкове регулювання. На вищій стадії специфічних форм розвитку набувають усі три типи економічних законів. Закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру роз-витку продуктивних сил діє у формі відповідності державнокооперативної власності рівню і характеру новітніх продуктивних сил. Закон вартості на-буває форми коливання цін навколо монопольної ціни виробництва. Закон концентрації капіталу діє передусім у формі концентрації монополістич-ного (у т. ч. олігополістичного) і фінансового капіталу. До якісно нових стадійних законів належать закон народження монополії (у т. ч. олігополії) концентрацією виробництва; закон перетворення банків з посередників на монополістів; закон зрощування банківського монополістичного капіталу з промисловим монополістичним капіталом і утворення фінансового капі-талу. Дія цих законів супроводжується розвитком якісно нових економіч-них суперечностей, які вирішуються в процесі еволюції виробничих відно-син в рамках капіталістичної системи. За майже п’ять століть своєї еволюції найважливіші підсистеми капіталізму — продуктивні сили, тех-ніко-економічні відносини (у діалектичній єдності — технологічний спо-сіб виробництва), виробничі відносини або відносини власності, господар-ський механізм — зазнали перетворень (зокрема в межах технологічного способу виробництва) і важливих якісних зрушень (у відносинах власнос-ті) про ці зміни більш детальніше див. статтю «Капіталістичний спосіб ви-робництва».

Капіталістичний спосіб виробництва єдність продуктивних сил і відносин капіталістичної власності (виробничих відносин) з властивими їм законами і суперечностями в їх діалектичній взаємодії, в результаті якої в процесі тривалої еволюції формується найбільш прогресивний, який знало людство, спосіб виробництва. Виник в окремих країнах на початку XVI ст.

внаслідок процесу первісного нагромадження капіталу, діалектичного за-перечення феодального способу виробництва. Суспільною формою розви-тку продуктивних сил капіталістичного способу виробництва була спершу індивідуальна (приватна) капіталістична власність, що сформувалася на основі заперечення лихварського капіталу, підкорення торгівельного капіталу, які були панівні за капіталізму. Вона була основною суспільною формою впродовж майже чотирьох століть до останньої третини XIX ст. її характерні риси — панування простої капіталістичної кооперації, примі-тивний розвиток продуктивних сил, жорстка експлуатація колишніх селян (примусової експропріації їх земель, насильницького економічного та по-заекономічного примусу до праці, подовження робочого дня до 14—16 го-дин, використання дитячої виснажливої праці, руйнування селянських до-машніх промислів) та ін. Наприкінці XVIII ст. на початку XIX ст. у розвинутих країнах світу відбулися промислові революції і сформувався технологічний спосіб виробництва, що базується на машинній праці. Це зумовило подальший розвиток і поглиблення суспільного характеру виро-бництва, а отже загострення суперечності між продуктивними силами і виробничими відносинами, що в 1825 році спричинило першу в історії ка-піталізму економічну кризу. Під час та після промислової революції почи-нається зближення технічного і наукового прогресу, формування нової специфічної продуктивної сили — науки. Поступово зростають загальноо-світній і професійний рівні робітничого класу, наприкінці XIX ст. виникає новий елемент продуктивних сил — наукові форми й методи організації виробництва (втілені у системі Тейлора).

Для подальшого розвитку якісно нових продуктивних сил необхідна була якісно нова форма капіталістичної власності, яка б діалектично запе-речувала індивідуальну (була б за сутністю однотипною) і водночас забез-печувала б завдяки своїй якості (новим властивостям) ширший простір для розвитку продуктивних сил. Нею стала акціонерна капіталістична влас-ність, яка водночас є найадекватнішою формою існування монополій. Пе-рехід менш розвинутої форми власності в більш розвинену зумовив у пев-ній мірі удосконалення виробничих відносин (відносин економічної власності) і прискоренню розвитку продуктивних сил. Найважливішими особливостями вищої стадії капіталістичного способу виробництва є: до-мінування колективних форм, а отже колективних, економічних інтересів; їх потужніший і динамічніший вплив на розвиток продуктивних сил і поя-ва в межах національних країн радикально нових типів колективної влас-ності (трудової колективної, державної з елементами всенародної), а в ме-жах світового господарства — наднаціональних форм (інтегрованої капіталістичної власності); опосередкована спрямованість колективних форм капіталістичної власності на розвиток людини, а колективної трудо-вої — на прогрес основної продуктивної сили; найдинамічніший розвиток державної власності у XX ст.; виникнення та розвиток змішання форм власності та ін. Найважливішою особливістю цих процесів є об’єктивна необхідність подолання відчуження найманих працівників від засобів ви-робництва праці — від власності, але не на індивідуальній, а на колектив-ній основі. Воно продиктоване насамперед подоланням процесу техніко-економічного відчуження, технологічного прискорення праці капіталом у

межах автоматизованого виробництва. Наявність такого відчуження — га-льмо у розвитку продуктивних сил, реалізації основної мети капіталістич-ного способу виробництва.

Капіталовіддача — показник, що характеризує ефективність викорис-тання капітальних вкладень. Обчислюється як відношення приросту варті-сного обсягу продукції (національного чи валового доходу), одержаного внаслідок освоєння капітальних вкладень, до величини цих капітальних вкладень. Капіталовіддача є показником, оберненим показникові капіта-ломісткості.

Капіталомісткість — показник, що виражає відношення капітальних вкладень до приросту вартісного обсягу продукції (національного чи вало-вого доходу), одержаного внаслідок освоєння капітальних вкладень. Капі-таломісткість — показник, обернений показникові капітал’віддачі.

Картель — (фр. cartel, італ. carta — документ) — обєднання кількох підприємств однієї галузі виробництва. Учасники картелі зберігають влас-ність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комер-ційну самостійність, домовляються про частку кожного в загальному обся-зі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патен’ами на нову техніку тощо. Це найпростіша форма монополістичних обєднань у про-мисловості, як і синдикати, поширювалася переважно на сферу обігу. Ви-никли внаслідок дії законів концентрації виробництва і капіталу в 60-х ро-

Картка кредитна — іменний платіжно-розрахунковий документ, який видають банки або торговельні фірми своїм клієнтам для оплати необхід-них для них товарів і послуг, придбаних у кредит.

Квота — (лат. quot — скільки, частка) — частка участі в загальному виробництві, збуті, капіталу, зовнішній торгівлі тощо.

Кеш — (англ. cash — грошї) — наявні гроші у формі готівки, банкнот і монет.

Класи — великі спільності людей, які посідають відповідне місце в економічній, соціальній, політичній, правовій, ідеологічній та інших під-

СИС^а^СчнаТл1тична0економія- один з наукових напрямів СВІТОВОЇ економічної думки другої половини XVII — першої половини XIX ст. їїзасновники— англійський економіст В. Петті . французький вчений П. Буагільбер. Розвитку набула у працях Ф. Кене, Р. Кантільйона, А. Тюр-го, С. Сісмонді. Особливий вклад внесли А. Сміт і Д. Рікардо.

Клірінг — (англ. clear — очищати, вносити ясність) — система без-готівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, що

^^фадш— (^^^ьнГЇЇЙ^- той, що виробляе) якісний показник, що виражається відносними величинами і є резуль-татом порівняння однорідних або неоднорідних, але пов’язаних між

СОбк"ефіцкнт Джині- статичний макроекономічний показник, що ха-рактеризує диференціацію грошових доходів населення. Може змінювати-ся від 0 (за рівномірного розподілу доходів) до 1. Використовується також для порівняння міжрегіональних рівнів концентрації доходів.

Коефіцієнт еластичності — показник, який характеризує ступінь чут-ливості економічної величини по відношенню до факторів, від яких вона залежить. Вимірюється зміною економічної величини (наприклад, величи-ни попиту, пропозиції) при зміні фактора (наприклад, ціни) на одиницю. У математичному виразі коефіцієнтом еластичності є похідна від економіч-ної величини по фактору, від якого залежить дана величина.

Командна економіка — економічна система, що функціонує на основі абсолютизації принципу централізму, майже тотальному одержавленні економіки, недооцінки товарно-грошових відносин і ринкових механізмів.

Комбінування виробництва (англ. combine — комбінувати) — мо-дель організації виробництва, за якою на одному підприємстві поєднують-ся і функціонують різні виробництва, продукція яких є сировиною, напів-фабрикатом, допоміжними матеріалами для інших виробництв.

Комерція (лат. соттегсіит — торгівля) — суспільно необхідна дія-льність на ринку товарів і послуг, завдяки якій досягаються ринкові взає-моузгодження і реалізація економічних інтересів усіх учасників суспільно-

Г™^анТ(#. сотрапіе, лат. сит-разом ipanis-’ліб, товарист-во, гцо разом заробляє свій хліб) — юридична особа — обєднання вклад-ників капіталу (акціонерів) для здійснення певного виду діяльності: торго-вельної, промислової, транспортної, фінансової тощо. Поняття тотожне

ПОИТом«Т(17твс2а^п1ВО».загальний, спільшй) 1) гшотетичний суспільний лад, суспільно-економічна формація, що «закономірно» при-ходить на зміну капіталізму в ході революційного перетворення суспільст-ва, яка ґрунтується на повній рівності, суспільній власності на засоби ви-робництва і реалізує принцип «від кожного за здібностями, кожному — за потребами»; 2) повний комунізм — друга (вища) після соціалізму фаза комуністичного суспільства; 3) теорія комунізму («науковий кому-нізм») — теорія комуністичного перетворення суспільства. Розроблена класиками марксизму-ленінізму (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. I. Ленін); 4) pis-Hi проекти і вчення (утопічний комунізм), в яких як мета та ідеал висува-ється встановлення безкласового суспільства.

Комуністична формація має дві основні фази, що різняться за ступенем зрілості, — соціалізм (нижча фаза) і повний комунізм (вища фаза).

Згідно марксистського вчення кінцева мета комуністичного перетво-рення суспільства — створення умов для всебічного вільного розвитку кожної людини і всього суспільства («вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх», «комунізм — це стрибок із царства необхідності в царство свободи»).

Із вченням про комунізм пов’язана діяльність комуністичних партій, завданням яких є реалізація ідей комунізму на практиці. Історичний досвід XX ст., спроби побудови соціалізму і комунізму на практиці (починаючи з жовтневого перевороту більшовиків у 1917 році в Росії) в СРСР та інших країнах світу, довели їх помилковість і нездійсненність. Ці спроби закін-чувалися лише дискредитацією самої ідеї комунізму. Однак неможна за-перечувати величність самої ідеї комунізму — давньої мрії людства про суспільство щастя для всіх. Вчення про комунізм дороге людям як прекра-

сна мрія, за яку боролися і віддавали життя найкращі особистості людства. Ідеологи комунізму — великі особистості, мислили сміливо , безстрашно вмирали за загальну людську ідею. А тому, незважаючи на те, що у вченні про комунізм уявлення щодо майбутнього суспільства наївні, наділені ри-сами загального аскетизму та грубою зрівнялівкою, воно справедливо за-ймає гідне місце у скарбниці світової культури і внесло вагомий вклад в гуманізацію людських відносин, подолання антагонізму і відчуження в су-спільстві. Це вчення сприяло поступовій економічній і політичній транс-формації капіталізму на засадах гуманізму (людина — найвища цінність), свободи, демократії, правової держави громадянського суспільства.

Конвеєр — вузькоспеціалізована дільниця сершного та масового ви-робництва, сконцентрована навколо транспортного пристрою, який руха-ється безперервно або періодично і дає змогу здійснювати послідовну об-робку  або  складання  готових  виробів  завдяки  пе.еміщенню  окремих

Ч^^ом^^л^ °Z^^^^3^p™°mvn,HeHUU) - одна з форм монополістичних (у т. ч. олігополістичних) об’єднань, за якої об’ ’днуються підприємства різних галузей народного господарства, не повязаних між собою виробничою і технологічною спільністю ( ’ункціо-нальною залежністю), внаслідок чого здійснюється насамперед обєднання капіталів, власності різних компаній, які п.ребувають під єдиним фінансо-

ВИМКла™1іПнаГрТмНмГедЗенбту- напрям менеджменту, який ви-ник у кінці XIX на початку XX століття. Характеризується науковим, ра-ціональним підходом до вивчення процесів управління. Коли організації розглядан^ься як ефекхивно функціонук^ мехашзми.

1.         Особи та групи окремих осіб, які мають ділові стосунки з організа-цією.

2.         Організації та особи, які отримують, використовують чи на яких здійснюється прямий вплив через товари та послуги організації.

3.         Безпосередні реципієнти товарів та послуг, внутрішні клієнти, які виробляють послуги та товари, а також організації та установи, які взає-модіють з д—ю організацією для виробництва товарів та послуг.

Клірінг (англ. clear — очищати, вносити ясність) — система без-готівкових розрахунків за товари, послуги, різні види цінних паперів, що базуються на заліку взаємних вимог і зобов’язань.

Ключові індикатори ефективності — це узгоджені заздалегідь кіль-кісні показники, які відображають критичні фактори успіху (компанії, від-ділу, проекту). Також відомі як ключові фактори успіху, які можуть бути використані для оц.ки результативності та ефективності дій, процесів і

ФУ^мб^увВанняЯвиробництва (англ. combine- комбіиувати) мо-дель організації виробництва, за якою на одному підприємстві поєднують-ся і функціонують різні виробництва, продукція яких є сировиною, напів-фабрикатом, допоміжними матеріалами для інших виробництв.

Комерція (лат. соттегсіит — торгівля) — суспільно необхідна дія-льність на ринку товарів і послуг, завдяки якій досягаються ринкові взає-

моузгодження і реалізація економічних інтересів усіх учасників суспільно-го відтворення.

Конкурентний профіль — тблиця аналізу конкурентноздатності. Ви-сновок про силу/слабості компанії і ії конкурентів, зроблений у формі ма-триці.

ґ Контроль і регулювання портфеля — оначає прийняття рішень, що відносяться до набору різних видів бізнесу компанії. Це дозволяє порів-нювати процеси формування нових сфер діяльності, їхнє посилення, осла-блення і результат відмовлення від них.

Конкуренція (лат. concurere — зіштовхуюсь)- суперництво між виро-бниками (продавцями) товарів за кращі, економічно вигідні умови вироб-ництва та реалізації продукції, за отримання найвищого прибутку чи ін-ших переваг. Зокрема розрізняють такі види конкуренції:

цінова - конкуренція, що здійснюється через зниження цін;

нецшова — конкуренція, здшснювана через шдвищення якості това-рів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивнос-

Т1' "чТта^ідТальна^кГалГ)^            на ринку з багатьма про-

давцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги

ПР°недосконала — конкуренція, коли окремі виробники мають змогу ко-нтролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють; осно-вна модель сучасного ринку, в якій переплітаються абсолютна монополія, олігополії та монополістична конкуренція і за якої ускладнюється доступ на ринок.

монополістична — конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

олігополістична — конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих то-

— діяльність спеціалізованих компаній із надання інтеле-ктуальних послуг виробникам, продавцям, покупцям (поради і рекоменда-ції) з різноманітних питань виробничої діяльності, фінансів, зовнішньое-кономічної діяльності, створення та реєстрації фірм, дослідження і прогнозування ринків товарів і послуг, розробки бізнес-проектів, маркети-нгових програм, інноваційної діяльності, пошуку шляхів виходу з кризо-вих ситуацій, підготовки статутних документів у разі створення нових пі-дприємств і організацій тощо.

Консорціум (лат. consortium — співучасть, співтовариство) — тим-часова домовленість між кількома промисловими або фінансовими корпо-раціями про спільну реалізацію великомасштабного фінансового або про-

МИТо^енТр0ацІГяУкапіталУ- поступове збшьшення розмфів кашталу внаслідок відтворення його в процесі капіталізації частини прибутку.

Концепція (лат. conceptio — розуміння, система) — 1) сукупність по-глядів, спосіб розуміння, тлумачення окремого предмета дослідження,

явищ і процесів, провідна ідея іх системноі теоретико-методолопчноі ха-рактеристики; 2) провідний задум, що визначає стратегію дій у здійсненні реформ, програм, планів.

Концерн (англ. concern — фірма, підприємство) — велика корпорація, яка об'єднує багато підприємств різних галузей економіки шляхом встано-влення єдиного фінансового контролю над ними через купівлю їх акцій.

Кон'юнктура ринку— наявність на ринку сукупності товарів (пос-луг) одного або усіх видів продукції (послуг) з різними вітчизняними і за-кордонними фірмами — виробниками, різними торговельними марками (брзндами), номенклатурою, асортиментом, якістю, новизною, ціною, життєвим циклом. Розрізняють кон’юнктуру ринку загальну або одного виду продукції.й.

Кон'юнктура ринку загальна — наявність на ринку сукупності това-рів або послуг різних видів від різних вітчизняних і закордонних фірм — виробників, що відрізняються по номенклатурі, асортиментові, якості, ці-

Кон'юнктура ринку одного виду продукції— наявність на ринку сукупності товарів одного виду від різних вітчизняних або закордонних фірм — виробників з різними торговельними марками (брзндами), асор-тиментом, якістю, новизною, ціною, життєвим циклом і іншими спожив-чими властивостями, що відрізняються.

Кооперація праці (лат. cooperatio — співробітництво) — форма ор-ганізації праці, виконання робіт, заснована на спільній участі в єдиному трудовому процесі значної кількості робітників, які виконують різні опе-рації даного процесу.

Кооперація сільськогосподарська — вид підприємницької діяльнос-ті, що базується на об'єднанні ресурсів (фізичних, розумових і матеріаль-

НИХ)КВоГерув^няК^рХХаваСТВа формГтехГо-еЗомТчниГзв'язюв підприємств, які спеціалізуються на виготовленні окремого товару.

Корисність (англ. utiliti — корисність) — економічне поняття, яке охоп-лює якісну і кількісну характеристику впливу будь-якого елемента (інгредієн-та) економічної системи на результативність її функціонування й розвитку.

Корисність гранична (англ. utiliti — корисність, marginal — гранич-ний) — характеристика корисності благ, виражає залежність між кількістю наявних благ та їх корисністю. Зі збільшенням кількості благ, які є в роз-порядженні споживача, корисність кожної наступної одиниці цього блага

^^b^S^'SSJ зд^осгі задовольнити людську пот-ребу або цілу групу потреб. Корисність відображає натурально-речову сторону продукту (матеріальне чи нематеріальне благо).

Корисність сукупна (загальна) (англ. utility — корисність, total — за-гальний) — загальна величина (обсяг) корисності всієї сукупності товарів певного виду. Вимірюється в умовних одиницях корисності (ютилах) або в

ф0ГорпорЕ(лат. согро-об'єднанш, співтовариство) колективна форма капіталістичних підприємств, яка існує у формі акціонерних това-риств відкритого і закритого типу.

Корупція — негативне соціальне явище, яке передусім означає злов-живання державною владою для власної вигоди і завдає шкоду правовим і моральним засадам функціонування суспільства.

Котирування (фр. coter — мітити, нумерувати) — встановлення кур-су цінних паперів, іноземних валют і цін товарів на біржах відповідно до чинних законодавчих норм, правил і практики.

Кошик валют — набір національних валют, які використовуються в разі котирування іноземної валюти для визначення валютного курсу наці-ональної або міжнародної колективної валюти, що дає змогу обґрунтова-ніш’  врахов.вати купівельну спроможність валют та зміну економічної

К"ОТТ  TOTTK"T"VTn^T

Кредит (лат. creditum — позика, борг) — позика в грошовій або товар-ній формі на умовах повернення, що надається банком чи юридичною (або фізичною) особою, кредитором, іншій особі — позичальникові. Позичаль-ники за користування кредитом сплачують процент. Розрізняють такі ос-

^Kp^^S^A—^^cT^^^.ssm-nmoM (банками та іншими кредитними установами) у вигляді грошових позик на умовах по-вернення зі сплатою банківського процента.

Кредит державний — 1) залучення державою тимчасово вільних ко-штів юридичних і фізичних осіб у розпорядження відповідних органів державної влади для використання їх на фінансування державних витрат. Може мати форму грошових (державні цінні папери) або натуральних, на-приклад, хлібних чи цукрових позик;

2) сукупність кредитних відносин, у яких однією з сторін є держава, a кредиторами чи позичальниками — є юридичні або фізичні особи. У сфері міжнародного .редиту держава може виступати одночасно і кредитором, і

ПОЗКЧр^дЬитКОкомерційний- короткотерміновий кредит, що надається продавцем (виробником) покупцеві у формі відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи чи надані послуги).

Процент за комерційний кредит входить до ціни товару та суми вексе-ля і переважно є нижчим за банківський кредит.

Кредит міжнародний — кредит, що надається державою, банком, ін-шою юридичною або фізичною особою однієї країни іншій країні, а також банкові, юридичній або фізичній особі іншої країни на певний термін на умовах повернення та сплати процентів. Кредиторами і позичальниками можуть виступати міжнародні організації, регіональні об’єднання держав

"^К^едатТпоживчий- кредит, що надається банком, шдприємством чи організацією фізичній особі для придбання предметів особистого спо-живання, переважно тривалого користування (житла, транспортних засо-бів, меблів, теле- та радіоапаратури, іншої побутової техніки тощо).

Кредитна система — 1) сукупність кредитних відносин, форм і мето-дів кредитування в певній країні; 2) сукупність кредитних відносин і кре-дитних інститутів, які впроваджують різноманітні форми кредиту і методи кредитування; 3) загальна назва кредитних установ країни (банків, ломба-рдів, кредитних спілок, страхових товариств тощо).

Кредитні гроші — одна з форм грошей, що виникла внаслідок розвит-ку кредитних відносин. Це узагальнена (збірна) назва різних видів грошей, що використовується для заміщення майнових боргових зобов'язань при-ватних осіб і держави.

Крива байдужості крива, що характеризує комбінації товарів, які ма-ють для споживача однакову загальну корисність і забезпечують однако-вий рівень задоволення потреб

Крива виробничих можливостей або трансформації інструмент, який використовується на макро- й мікрорівні для вибору альтернативних варіантів перерозподілу ресурсів з метою отримання найбільшої віддачі в

1ХЗаКривУаВаЛаффера- ірафічне зображення залежност! між ставками оподаткування та величиною податкових надходжень до бюджету: при пі-двищенні ставок оподаткування сума податкових надходжень у бюджет зростає тільки до певної величини, а потім знижується внаслідок спаду виробництва й ухилення від сплати податків. Криву Лаффера використо-вують для встановлення ефективних ставок оподаткування.

Крива Лоренца — застосовується для визначення нерівності у розподілі доходів в економіці між різними групами населення. Чим більша вигнугість цієї кривої (чим більше відхилення від лінії цілковитої рівності у розподілі до-ходів), тим більша нерівність у доходах різних груп населення даної країни.

Крива попиту — графічне зображення залежності між величиною по-питу на товар та ринковою ціною; відображає закон попиту, згідно з яким із підвищенням цін на товари та послуги величина попиту на них за не-змінності інших умов знижується і навпаки.

Крива пропозиції— графічне зображення, яке розкриває залежність між величиною пропозиції товару або послуги на ринку і ціною цього то-вару і відображає закон пропозиції, згідно з яким із підвищенням ціни зро-стає величина пропозиції.

Крива трансформації показує межу виробничих можливостей (окре-мого підприємства чи галузі, регіону чи економіки в цілому) при застосу-ванні визначеної кількості обмежених виробничих ресурсів за їх незмінної якості. Із зростанням їх кількості межа виробничих можливостей розши-

РЮ^ SSS^^^^^g^^ Р1внем ін-фляції та рівнем безробіття: висока інфляція супроводжується низьким рі-внем безробіття і навпаки.

Кругообіг фондів підприємства — охоплює один виробничий цикл: авансування грошових засобів, використання виробничих ресурсів у виро-бництві, реалізацію виробленого продукту і повернення грошових засобів їх власникові — фірмі.

Курс акцій — біржова ціна акцій. Прямо залежить від розмірів отри-муваних за ними дивідендів і обернено — від норми позичкового процен-та; визначається на основі попиту і пропозиції і може суттєво відрізнятися від ії номінальної вартості.

Куртаж винагорода брокеру за посередництво у здійсненні біржової угоди. Виплачується брокеру продавцем і покупцем залежно від суми ук-ладеної угоди.

л

Ленд-ліз (англ. lend-leas — давати в позику, брати в оренду) — систе-ма надання в позику або в оренду зброї, боєприпасів, стратегічної сирови-ни, продовольства, товарів і послуг країнам-союзницям.

Лібералізація економіки (лат. liberalis — вільний) — необмежене ро-зширення свободи економічної діяльності господарюючих суб'єктів (ство-рення умов, аналогічних тим, що існували в минулих століттях).

Лейбл — фірмовий знак, установлюваний на продукції, що випуска-ється. Якщо фірма має однойменний товарний знак, то лейбл збігається з його символом або логономом.

Лібералізація цін — встановлення цін на ринку за домовленістю між продавцем і покупцем залежно від співвідношення попиту і пропозиції, що склалася на ринку в момент купівлі-продажу товару і протилежна централізованому методу встановлення цін на товари, що був панівним у колишніх так званих соціалістичних країнах.

Лідерство — реалізація організаційного керівництва, яка реалізується топ-менеджментом. Лідерство охоплює (але не обмежується тільки цим) розробку бачення, планування, прийняття рішень, мотивування, організа-цію, розвиток, наділення повноваженнями і спрямування діяльності людей на досягнення конкретних цілей. Здатність чинити вплив на окремі особи та групи осіб в процесі спрямування їх діяльності на досягнення цілей ор-

'"зинг- (англ. leasing - оренда) - довготермшова оренда (від 6 місяців до кількох років) машин, обладнання, транспортних засобів, ви-робничих споруд тощо на умовах товарооборотності, терміновості і пла-тності і на підставі відповідного договору між орендодавцем і оренда-рем, що передбачає можливість їх наступного викупу орендарем. Здійснюючи лізингові операції, орендодавець купує машини, обладнан-ня, ЕОМ, інші основні фонди і передає їх за угодою орендареві для ви-користання з виробничою метою. У межах довготермінової оренди роз-різняють дві основні форми лізингових операцій — фінансовий і оперативний лізинг:

фінансовий лізинг — за час дії лізингової угоди орендар виплачує орендодавцеві всю суму амортизації орендованого майна. Після закінчен-ня такої угоди орендар може повернути об'єкт оренди орендодавцю, вику-пити його за залишковою вартістю або укласти нову угоду на оренду (об'єктами фінансового лізингу є переважно будівлі та споруди);

оперативний лізинг — лізингова угода укладається на термін, мен-ший, ніж період амортизації орендованого майна (здебільшого на 2—5 ро-ків). Як і за фінансового лізингу, після закінчення угоди вона може бути поновлена на нових умовах. В іншому разі майно повертається власникові

Лізингова компанія — компанія, що спеціалізується на лізингових операціях. Часто є дочірньою компанією банку.

Ліквідні кошти — грошові кошти та інші активи (цінні папери, еле-менти обігових коштів), які швидко реалізуються, що можуть бути вико-ристані для погашення боргових зобов'язань.

Ліквідність — 1) можливість перетворення активів фірми, цінностей на готівку; 2) платоспроможність постачальника та його здатність забезпе-чити своєчасне виконання боргових зобов'язань; 3) спроможність ринку

Лімітед (ЛТД) (англ. limited — обмежений) — доповнення до назви товариства, компанії, банку, що свідчить про обмеженість їх відповідаль-ності за зобов'язаннями (у межах акціонерного чи пайового капіталу).

Лістинг (англ. list — список) — 1) допущення цінних паперів до торгів на фондовій біржі та реєстрація їх у реєстрі цінних паперів біржі після ліс-тинг-контролю — передпродажної перевірки їх якості й надійності відді-лом лістингу відповідно до обов'язкових правил; 2) угода між емітентом цінних паперів і фондовою біржею чи небіржовими учасниками фондово-го ринку про передачу цінних паперів для продажу чи ринкового котиру-

ВаНЛІцешія (англ. licentia — свобода, право) — дозвіл, виданий держа-вними органами фізичним та юридичним особам на здійснення певного

Л^бізм' — (англ. lobby — кулуари) — дії державних органів, законодав-чої, виконавчої та судової влади, спрямовані на підтримку окремих підп-риємств, фірм, корпорацій, галузей, соціальних верств і груп, продиктова-ні   не   об'єктивними   потребами,   а   зацікавленістю,   іноді—   підкупом

П°С ЛогТстика6- галузь економічної науки, що вивчає теорію оптималь-ного управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потока-ми в економічних адаптивних системах із синергетичними зв'язками.

Людина економічна (homo economics) — сукупність економічних по-треб, інтересів, цілей індивіда, органічне поєднання в ньому рис працівни-

Людський капітал — виробничі знання, уміння і професійна підгото-вка, якими володіє окрема людина. Мається на увазі вартість, яка створю-

тей, таланту, творчості, рівня освіти, кваліфікації та їх здатність приносити

Людський фактор - комплекс здібностей , властивостей, рис людини, які на різних етапах історичного розвитку залучаються до процесу вироб-ництва економічних благ.

М

Маастрихтська угода — договір, укладений членами Європейського Союзу (ЄС) в м. Маастрихт (Голландія) у 1993 році, у якому доповнено текст Римського договору про утворення ЄЕС в 1957 році. Згідно з нею ЄЕС було перейменовано на ЄС. Одним з основних положень цієї угоди: 1) поглиблення інтеграційних економічних процесів у результаті утворен-ня економічного і валютного союзів країн-учасниць. Для практичної реалі-зації цілей валютного союзу було створено Європейський центральний

банк, з 1.01. 1999 року у безготівковий обіг запроваджено спільну валюту євро (у готівковий — з 2002 року).

Макроекономіка — розділ економічної науки, який присвячено ви-вченню загальних економічних явищ і процесів, які відносяться до еконо-міки країни, її господарства в цілому. Об’єктом вивчення макроекономіки є узагальнюючі показники: багатство, ВНП, ВВП, НД тощо.

Маклер — біржовий посередник, учасник каналу розподілу, який ку-пує і продає для себе і за свій рахунок, на відміну від брокера, який укла-дає операції для клієнтів за їх рахунок.

Макроекономічна динаміка — розвиток економіки, в процесі якої змінюються кількісні і якісні характеристики економічних явищ і про-цесів.

Макроекономічна рівновага — стан національної економіки, за якої динаміка економічного розвитку характеризується бажаною стабільніс-тю — без надлишку нереалізованого національного продукту, але й без його нестачі, з повною зайнятістю виробничих факторів, з рівністю сукуп-ного попиту і сукупної пропозиції товарів і послуг, з високими і стабіль-ними темпами економічного зростання, які б забезпечили повне розшире-не відтворення суспільного виробни—тва.

Макроекономічний результат      див. Ефективність виробництва.

Макртсередовище— соціально— економічні і політичні фактори, які впливають на діяльність підприємства. Це демографічні, економічні, природні, технологічні, політичні, конкурентні, культурні та деякі інші фактори.

Мануфактура (лат. manus — рука і factura — виготовлення)– спосіб виробництва (і тип підприємства), що базується на однаковому поділі пра-ці та її кооперації, але із збереженням ручної пр.і, ремісничої техніки;

^SX^^^^—e ло^й^ерій оцшки результатів по товару, тому що при цьому враховують лише ті витрати, які можна без-

ПООРПРТТТТТ^О R1 ЛТТРСШ 7ТО ттт->от,о

Маркавиробника — це марка, створена виробником або взята в оре-нду у іншого виробника.

Марка — це назва, знак, символ, малюнок чи їх комбінація, призначе-ні для ідентифікації продукту продавця або групи продавців та диферен-ціювання його від продукту конкурентів.

Маржа — різниця між цінами товарів, процентними ставками, курса-ми акцій і інших показників. У будь-яких спекулятивних угодах, тобто угодах по купівлі товару не з метою його використання по споживчому призначенню, а з метою наступного продажу, маржею називається різниця між ціною придбання товару і ціною його реалізації (маржа кінцевого продавця).

Маржиналізм — один з напрямів економічної думки та ії методологі-чний принцип, який базується на теорії граничної корисності. Виник у се-редині XIX ст. Маржиналізм включає такі категорії як гранична продукти-вність, граничні витрати, гранична корисність. Згідно з цією теорією ринкова ціна товару визначається ступенем насичення потреби в ньому, корисністю останньої одиниці запасу певного виду товару.

Матеріаловіддача показує, який обсяг продукту виробляється у даному році на одиницю матеріалів (оборотного виробничого капіталу, що міститься у природних ресурсах — сировині, матеріалах, паливі і енергії).

Матеріаломісткість — показник витрат матеріалів на виготовлення одиниці продукції. Вимірюється у фізичних одиницях, у грошовому вира-женні або в процентах, які складають вартість матеріалів у загальних ви-тратах виробництва продукції, в собівартості.

Матеріальне виробництво— виробництво, безпосередньо пов'язане з виготовленням матеріально-речових благ (цінностей) і наданням матері-альних послуг. До матеріального виробництва належать промисловість, сільське господарство, будівництво, вантажний транспорт, торгівля та фомадське харчування (частково), сфера зв'язку (частково), матеріально-технічне постачання, заготівля та особисте підсобне господарство.

Мафія (італ. maflf)ia — таємна організація) — організована злочин-ність, за якої пов'язані між собою злочинні групи отримують підтримку корумпованих державних чиновників, державних органів, що діють за для

ВЛаССрВкИет0инг (англ. marketing, від market -ринок) система оргашзації та управління нових видів товарів, їх виробництва і збуту на основі всебі-чного вивчення ринку та потреб споживачів з метою отримання прибутку. Маркетинг — термін, що включає в себе наступні значення: купівля — продаж, діяльність на ринку; реалізація, збут; виробництво товарної про-дукції; принцип господарювання; система господарювання; галузь госпо-дарської діяльності; спосіб мислення; філософія ведення справи; концеп-ція діяльності на ринку; процес створення й відтворення попиту кінцевих споживачів на конкретні товари й послуги з метою одержання прибутку; процес взаємодії суб'єктів маркетингової системи із приводу організації підприємницької діяльності з метою задоволення попиту на товари і пос-луги й одержання прибутку; дії по задоволенню потреб клієнтів за допо-могою товару (послуги) і цілого ряду факторів, пов'язаних зі створенням, поставкою й, нарешті, споживанням цього товару. Маркетинг це комплек-сна система керування діяльністю підприємства по розробці, виробництву і збуту продукції на основі дослідження ринку й активного впливу на фо-рмування попиту. Маркетинг включає взаємозалежну систему заходів для дослідження ринку, просуванню товару на ринок, підпорядкуванню виро-бництва вимогам ринку. Орієнтуючи виробництво на найкраще задово-лення потреб ринку, що існують і потенційних покупців продукції, марке-

створює два і більше каналів розподілу для обслуговування одного або де-кількох сегментів ринку.

Маркетинг багаторівневий (маркетинг мережевий)       форма ве дення позамагазинної роздрібної торгівлі, особливий вид персонального

' Маркетинг взаємодії перспективна концепція сервісного підприє-мництва, орієнтована на охоплення всіх ресурсів і видів діяльності в про-цесі організації, планування та керування комунікаціями з усіма суб'єктами ринкової мережі на кожній стадії життєвого циклу товару.

Маркетинг відносин — процес створення, підтримки та розширення міцних, взаємовигідних відносин зі споживачами або іншими зацікавле-ними особами.

Маркетинг внутрішній — маркетинг, що проводиться всередині сер-вісної організації та направлений на ефективне навчання і мотивацію пра-ціспівробітників, які безпосередньо здійснюють контакти з клієнтами, a також на створення умов, при яких співробітники працюють як єдина ко-манда, забезпечуючи найбільш повне задоволення запитів клієнтів.

Маркетинг глобальний — маркетинг, заснований на інтеграції або

зація прагне освоювати відразу декілька сегментів ринку зі спеціально для них розробленими продуктами і специфічною маркетинговою політикою.

Маркетинг ідей — вид маркетингу, направлений на зміну відношення до певних соціальних явищ, наприклад, таких як зниження рівня паління, споживання спиртного, припинення споживання наркотиків, захист навко-

ЛИ™а0рГкеХГінноваТцШний- принцип прошформованого маркетингу, згідно з яким організація повинна безперервно вдосконалювати продукти

Та ^pKeT^ZZpdLuu вид маркетингу, завданням якого є змша негативного відношення споживачів до якогось продукту (негативний по-пит) на позитивне шляхом модернізації продукту, зниження ціни і більш ефективного його просування.

Маркетинг концентрований — вид маркетингу, який використову-ється, коли організація має велику частку ринку на одному або декількох невеликих сегментах ринку в противагу зосередженню зусиль на невели-

КШ Маркетинг недиффшційований - вид маркетингу, при якому орга-нізація виходить на весь ринок або на більш великі його сегменти з одним

Маркетинг персональний (окремої особистості) - вид маркетингу, який характеризує діяльність, яка починається для створення, підтримки чи зміни відносин або поводження громадськості стосовно конкретних осіб.

Маркетинг онлайновий — вид маркетингу, заснований на викорис-танні комп’ютерних мереж (каналів) комерційних онлайнових каналів та Інтернету.

Маркетинг операційний — вид маркетингу, в основі якого є актив-ний процес короткострокового планування, націлений на існуючі ринки.

Маркетинг організації це діяльність, яка проводиться з метою створення і підтримки сприятливого іміджу організації.

Маркетинг підтримуючий — вид маркетингу, завданням якого є в умовах повноцінного попиту постійно підтримувати існуючий рівень по-питу з урахуванням загрози зміни системи переваг споживачів і посилення

К"ОТТК"ЛАТ1РТТТТ11

розвиваючий — це вид маркетингу, який використову-ється в умовах схованого, потенційного попиту і задачею якого є оцінка

розміру потенційного ринку і розробка ефективних продуктів, здатних пе-ретворити попит у реальний.

Маркетинг стимулюючий — вид маркетингу, задачею якого є в умо-

^^^Si^^S^^^S^^ маркетингу, в основі якого лежить активний процес з короткостроковим горизонтом планування, направлений на існуючі вже ринки.

Маркетинг, орієнтований на продукт — вид маркетингу, що засто-совується підприємством при створенні нового продукту або вдоскона-ленні продукту, який випускається. Основна задача в цьому випадку спо-

Е^ф^Го$ж%^ на°спо^ва^Г-^иГ'маркетингу, при якому діяльність підприємства націлена на задоволення потреб, які безпо-середньо виходять з ринку. Головна мета маркетингу вивчення потенцій-них потреб, пошук ринкової «ниші».

Маркетинг — аудит — це ревізія, виявлення слабких місць у концеп-ції, стратегіях і планах маркетингу, у результатах їх реалізації; всеосяжна, систематична, незалежна і періодична перевірка зовнішнього середовища маркетингу, цілей, стратегій і окремих видів маркетингової діяльності фі-

^Хркетинг-контролінг- система оргашзащї контролшга результа-тів маркетингової діяльності підприємства. Включає підсистеми контролю і аудиту, які припускають відповідне планування, організацію та прове-дення процесів виміру, ревізії та оцінки результатів реалізації концепцій, стратегій і планів маркетингу, ефективності керуючих заходів для досяг-

НРННЯ ТЯ K'T'T'T Wl-IPIX 1  СТТ1Я'ТРТ,1 ЧТТИХ ТТ1 ТТРРЇ lVISTlK'P'TTTTTT'V

Маркетинг логістика- розділ підприємницької логістики, що включає методологію, теорію, методику та способи оптимізації потоків всіх видів, які супроводжують маркетингову діяльність; сукупність мето-дів, за допомогою яких у системі маркетингу здійснюються аналіз, синтез і оптимізація потоків всіх видів, що супроводжують товар або послугу від виробника до конкретного покупця, а також комунікації суб'єктів марке-

ТИИм7ркет^Т-^штмтГ-°^руваиия маркетингом на р13них рів-нях ринкової економіки; цілеспрямована координація та формування всіх заходів фірми, пов'язаних з ринковою діяльністю на рівні підприємства, на рівні ринку та на рівні суспільства в цілому; управлінська діяльність, пов'язана зі здійсненням планування, організації, координації, контролю, аудиту, стимулювання всіх підрозділів відділу (керування) маркетингу пі-дприємства; сукупність принципів, методів, засобів і форм керування мар-кетингом з метою інтенсифікації процесу формування і відтворення попи-ту на товари та послуги, збільшення прибутку.

Маркетинг — мікс — компоненти маркетингу, що включають у себе сам товар, ціну на нього, стимулювання збуту товару і канали його розпо-ділу. Ці компоненти часто називаються «Чотири Пі» від перших букв їх назв англійською мовою: product, price, promotion and place.

Маркетингова база даних — спеціально складений список даних про індивідуальних покупців або перспективних клієнтів, який використову-

ється для визначення категорії клієнтів, продажу товарів і послуг та підт-римування відносин із клієнтами.

Маркетингова інформаційна система (МІС) — система, що включає в себе експертів, устаткування і процедури, за допомогою яких збирається, сортується, аналізується, оцінюється і розподіляється необхідна своєчасна і точна інформація, яка допомагає приймати маркетингові рішення.

Маркетингова концепція — одна з теорій керування ринком, яка стверджує, що досягнення підприємством своїх цілей залежить від того, наскільки точно воно визначило потреби та бажання цільового ринку і за-

Д°В^Є^Зогіс™Є-!^™'^^2^онання й ко-нтролю фізичного переміщення матеріалів, готових виробів і стосовної до них інформації від місця їхнього виробництва до місця споживання з ме-

тингових зусиль, на якому конкретна фірма може домогтися конкурентної

ПЄРМаГрИкетингове середовище - сукупшсть факторів, ЯКІ впливають на маркетингову діяльність фірми та ії взаємовідносини з цільовими спожи-вачами і визначають імовірність досягнення маркетингових цілей.

Макросередовище — сукупність факторів, якими фірма не може без-посередньо керувати, але які опосередковано впливають на ії маркетинго-

ВУ Маркетингова розвідка - постшна дояльшсть на основі використан-ня визначених процедур і джерел отримання інформації про зміну зовніш-нього середовища маркетингу, яка необхідна для розробки і коректування

Маркетингова   система      сукупність   соціально —   економічних

утворень (елементів) ринкового простору (середовища), кожне з яких має самостійність і цілісність, перебувають у безперервній взаємодії із приво-ду формування та розвитку попиту на товари і послуги з метою одержання прибутку; включає такі елементи, як: фірма — продуцент, фірма — поста-

ва, спрямований на розробку, виробництво й доведення до покупця това-рів і послуг, найбільш відповідних його потребам. Розрізняють стратегію залучення покупців і стратегію просування продукту.

Маркетингове дослідження — систематичне визначення кола даних, необхідних у зв'язку з маркетинговою ситуацією, що стоїть перед фірмою, їх збір, аналіз і звіт про результати. Основними напрямками маркетинго-вих досліджень є: дослідження ринку, потреб, конкурентів, товарів, цін, руху та продажу товару, стимулювання збуту і реклами, внутрішньої сфе-ри підприємства.

Маркетингове рішення — відповідь, одна або кілька альтернатив з безлічі можливих варіантів здійснення одного або сукупності маркетинго-вих заходів, необхідних для стійкого формування, розвитку та задоволен-ня попиту на товари або послуги споживачів; набір цілеспрямованих впливів на суб'єкти і об'єкти маркетингової системи для поліпшення або

збереження конкурентної переваги фірми, товару або послуги, а також для підтримки або зростання прибутку.

Маркетингове середовище — це чинники та тенденції, які склали-ся поза фірмою і впливають на ії здатність, задовольняти потреби спожи-

— вивчення ринку товарів і послуг, попиту та пропозиції, поводження споживачів, ринкової кон'юнктури, динаміки цін з метою кращого просування своїх товарів.

Маркетинговий аудит — оцінка результатів маркетингу шляхом все-бічного, періодичного і незалежного аналізу маркетингових операцій ком-

"аркетингові мережі — кількісно — якісна характеристика процесу взаємодії трьох взаємозалежних компонентів: учасників (фірм), ресурсів і видів діяльності; модель комунікативних зв'язків суб’єктів маркетингової системи із приводу обміну ресурсами в процесі взаємодії на основі гетеро-генності ресурсу та випадковості прояву сильних і слабких зв'язків кож-ного з учасників цього обміну; сфера прояву залежності і взаємодії влади кожного із суб'єктів маркетингової системи при зміні їх ресурсного поте-нціалу.

Маркетингові посередники — це юридичні і фізичні особи, які до-помагають фірмі в просуванні, розповсюдженні та збуті товарів і послуг. До маркетингових посередників відносяться: торгові посередники (оптові, роздрібні продавці, брокери, дилери, дистриб'ютори тощо); фірми — спе-ціалісти по організації товаропросування (транспортно — експедиторські фірми, склади тощо); агентство по наданню маркетингових послуг (конса-лтингові фірми, рекламні агентства і організації засобів реклами, інжині-

РШм5^^гогіФроз^2іьш даш- повсякденна шформащя про зміни в маркетинговому середовищі, що допомагає менеджерам створюва-ти та удосконалювати маркетингові плани.

Маркетингові фактори — умови ринку, у яких змушений діяти виро-

бНИМаркетингові цілі - сукупність суб’єктів і факторів, що мають без-посереднє відношення до самої фірми (організації) і впливають на ії мож-ливість обслуговувати своїх споживачів.

Маркетинг — статистика — область статистики, що вивчає стан і динаміку ринку та ринкових відносин на різних ієрархічних рівнях підп-риємницької діяльності; вид професійної діяльності зі збору, обробки і аналізу даних про стан та розвиток систем маркетингу; сукупність даних і показників, що характеризують стан внутрішнього та зовнішнього середо-вища маркетингу.

Маркетолог — фахівець, який займається тими або іншими питання-ми маркетингової діяльності (науковими, практичними, викладацькими).

які можуть бути вимовлені.

Марочний знак — це частина марки (знак, символ), що є впізна-ваємою.

Масовий маркетинг — вид маркетингу, який характеризується масо-вими виробництвом і маркетингом одного продукту, призначеного відразу для всіх ринків.

Массмаркет — великий магазин або система торгівлі для товарів ма-

Материнське (холдингове) підприємство підприємство, яке здій-снює контроль дочірніх підприємств.

Матеріальний потік — продукція, що розглядається в процесі додат-ку до неї різних логістичних операцій і віднесена до тимчасового інтерва-лу. (Матеріальний потік має розмірність «Об'єм (кількість, маса) / час»).

танням як керуючих по товарах, так і керуючих по ринках.

Матеріаловіддача — показує, який обсяг продукту виробляється у даному році на одиницю матеріалів (оборотного виробничого капіталу, що міститься у природних ресурсах — сировині, матеріалах, паливі і

^Маїеріаломісткість — показник витрат матеріалів на виготовлення одиниці продукції. Вимірюється у фізичних одиницях, у грошовому вира-женні або в процентах, які складають вартість матеріалів у загальних ви-

^М^^^™^^^!^^ побачити або доторкнутися до них, мають матеріальну форму. До довготермінових матеріальних ак-тивів часто відносять нерухоме майно та основні виробничі засоби.

Матеріальне виробництво— виробництво, безпосередньо пов'язане з виготовленням матеріально-речових благ (цінностей) і наданням матері-альних послуг. До матеріального виробництва належать промисловість, сільське господарство, будівництво, вантажний транспорт, торгівля та фомадське харчування (частково), сфера зв'язку (частково), матеріально-технічне постачання, заготівля та особисте підсобне господарство.

Матриця найбільш важливих проблем — у процесі порівняння най-більш сильних і слабких сторін компанії в табличній формі виникають спірні питання у відношенні кожної комбінації факторів розвитку і рівня конкурентноздатності і визначаються важливі проблеми.

Мафія (італ. maf(f)ia — таємна організація) — організована злочин-ність, за якої пов'язані між собою злочинні групи отримують підтримку корумпованих державних чиновників, державних органів, що діють за для власної вигоди.

Машина (фр. machine, лат. machine — знаряддя, механізм) — при-стрій, що є системою матеріальних тіл і виконує механічний рух для пере-творення енергії одного виду руху на інший, а також перетворення матері-алів чи інформації.

Мегабренди — трохи або багато брендов, пропонованих споживачеві вмісцяхїхньоїреалізації.

Медіамаркет — магазин або система торпвлі товарами середньоі яко-стіісередньоїціни.

Менеджер (англ. manager — управляючий) — специфічна професія, яка потребує схильності до підприємницької діяльності, знань у сфері психо-

логії, фінансів, маркетингу, ринку, кредиту та грошового обігу, валютних операцій, податкового законодавства та ін.

Менеджмент (англ. menage — управляти) — наука про управління су-часним підприємством, установою, основним змістом якої є комплекс нау-кових принципів, методів стимулювання та організаційних важелів впливу на дії людей, використання різноманітних ресурсів з метою досягнення та-ктичних і стратегічних цілей організації. Менеджмент — керування в со-ціально-економічних системах. Розрізняють загальні і спеціальні функції менеджменту. До загальних функцій відносяться прогнозування і плану-вання, організація, координація, мотивація (стимулювання), облік і аналіз, контроль. Спеціальні функції менеджменту в принципі ті ж, що і загальні але тільки у визначеній (спеціальної) сфері діяльності: у сфері звертання, постачання, збуту, підготовки виробництва, обслуговування виробництва , т. п. Менеджмент — сукупність функцій, необхідних для організації будь — якої діяльності на тому або іншому ієрархічному рівні ринкової економіки; форма опису, подання діяльності й ролі окремої особи або гру-пи осіб, які ставлять і контролюють завдання по керуванню процесами ор-ганізації, планування, координації й контролю в тій або іншій області від-творення або економіки в цілому; наука керування ринковою економікою, що включає теорію систем, теорію рішень, соціальну психологію, соціоло-гію, психологію, математику й ін; керівництво готельного комплексу, що очолює процес організації й функціонування виробництва й відповідальне за результати й виживаність готельного комплексу в умовах конкурентної боротьби; керування економікою, виробництвом, персоналом, ресурсами тощо в умовах ринку.

Менеджер (англ. manager —управляючий) — специфічна професія, яка потребує схильності до підприємницької діяльності, знань у сфері психо-логії, фінансів, маркетингу, ринку, кредиту та грошового обігу, валютних операцій, податкового законодавства та ін.

Меркантилізм (італ. merkante — торговець, купець) — одне з най-більш ранніх економічних учень політичної економії, згідно з яким голов-ну роль в економі.і, у створенні прибутку відіграє сфера обігу, а багатство

Метод — комплекс способів, прийомів, засобів і принципів на-

укового дослідження ії предмету. Економічна теорія застосовує як загаль-нонаукові, так і специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і процесів. До загальних методів можна віднести структурно-функціональний (що передбачає системний розгляд будь-якого економіч-ного явища, з обов’язковим виділенням функцій взаємодіючих елементів); метод поєднання кількісного і якісного аналізу і визначення на цій основі статистичних і математичних методів в економічних дослідженнях.

Зусиллями економістів-теоретиків протягом століть було створено ’а-гато специфічних для економічної теорії методів дослідження: 1) субє-ктивний; 2) неопо.итивно-емпіричний; 3) раціоналістичний; 4) діалектико-

^СулТпрГця- праця, втшена у засобах виробництва, предметах споживання, об’єктах інтелектуальної власності (патентах, ліцензіях, про-фамах математичного забезпечення), творах мистецтва та ін. На відміну

від живої праці, не створює вартості і додаткової вартості, а є однією з найважливіших умов ії створення.

Медіа — вся сукупність засобів аудіо-, теле- і візуальної комунікації.

Медіа-мікс — план комплексного використання різних засобів поши-рення реклами для проведення рекламної кампанії, як зміст рекламної ка-мпанії, з виділенням фінансових засобів, асигнованих на проведення захо-дів, що входять у план рекламної кампанії.

Менеджер з маркетингу — службовець, який займається операціями по аналізу, плануванню, реалізації і контролю відповідної маркетингової

Д1ЯЛМенеджмент якості сукупшсть ЄЛЄМЄНТІВ оргашзащйної структу-ри, методик, процесів і ресурсів, необхідних для створення, застосування і підтримки загального керівництва якістю продукції організації. Вимоги системи якості зафіксовані в серії міжнародних стандартів ISO 9000 —

<<СТМережа^Г^^^ терів, що обмінюються даними.

Мережевий підхід у маркетингу — концепція подання процесу взає-модії суб'єктів маркетингової системи, що базується на багатобічних взає-мозв'язках, а не на «двоколірних» відносинах (тільки покупець і продавець). Мережний підхід затверджує, що ні продавціпокупці не вільні у виборі та заміні партнерів, тому що ризик цього кроку значний, через те, що при зміні

лей фірми.

Метод відповідності конкурентові — асигнування на рекламу повинні дорівнювати асигнуванням конкурента, що має рівну частку на ринку.

Методи прогнозування ринків — оцінка перспектив кон'юнктури на основі узагальнення думок керівного складу фірми про перспективи роз-витку ринку; розробка прогнозів на основі опитування місцевих агентів фірми про перспективи попиту у відповідній частині ринку; оцінка перс-пектив розвитку ринку на основі попиту споживачами відповідного това-ру; оцінка перспектив на основі статистичних даних; динамічний метод аналізу та розробки прогнозу з використанням тенденцій розвитку ринків у минулому з урахуванням циклічних і нециклічних факторів; математичні методи прогнозування та розвитку кон'юнктури ринків.

Методи формування цін — способи визначення для кожного конкре-тного ринку характерної ціни, яка називається ринковою. Відправною точ-

К°Ю£од?Ху^^

цін на продукцію й послуги. Виділяють три методи ціноутворення — за-

снований на витратах, заснований на лінії покупців, заснований на цінах

конкурентів.

Менюбордьі — торговельні вітрини з багатьма змінними панелями для продуктів харчування й інших товарів.

Мирова угода домовленість між боржником та кредитором (гру-пою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припи-нення зобов'язання за угодою сторін (далі — прощення боргів);

Митна декларація — письмова або усна заява з боку туристів митній владі при перетинанні кордону, що містить відомості про перевезення ту-ристами речей та предметів.

Митний тариф — зведення ставок митних зборів, якими іноземний уряд обкладає товари, які ввозяться в країну з метою збільшення прибут-ків або захисту вітчизняних виробників.

Митні пільги — часткове або повне звільнення від сплати мита на ввіз у країну предметів або товарів, звичайно оподаткованих митом; част-кове або повне зняття обмежень на вивіз із країни певних предметів або

Т0ВМЬкбюджетні трансферти кошти, ЯКІ безвущлатно і безповоротно передаються з одного бюджету в інший у формі дотацій та субвенцій і не передбачають компенсації у вигляді виплат, включаючи процентних, або товарів чи послуг.

Міжнародний маркетинг — маркетинг, що використовується підпри-ємствами і державою в зовнішньоекономічній діяльності; припускає дос-лідження зовнішнього середовища, доцільності виходу на міжнародний ринок, вибір конкретних ринків і методів виходу на них, розробку плану маркетингу, вивчення інформаційної підтримки при організації робіт на

""""^^^^iS^^^^^S^^^ з^кордоя-них споживачів, виробників, проміжних продавців і державні заклади.

Місткість ринку потенційна — максимально можливий обсяг реалі-зації продукції на ринку, коли всі потенційні споживачі здобувають товар виходячи з найбільш можливого рівня споживання.

Місткість ринку реальна — досяжний фактично або прогнозований обсяг продажів конкретного товару на ринку.

Мікросередовище — фактори, які діють у сфері, безпосередньо пов'язаній з фірмою, і впливають на ії здатність обслуговувати своїх кліє-нтів. Мікросередовище включає саму фірму, посередників, споживачів, постачальників і широку громадськість.

Місія (програмна заява) фірми — головна мета фірми, яка пояснює сенс ії існування. В місії повинні бути чітко зазначена сфера (або сфе-ри) діяльності фірми. Визначниками межі сфери.діяльності можуть бути товари, технології, групи клієнтів, їх потреби або сполучення декількох факторів.

Місткість ринку — обсяг реалізованих на даному ринку товарів за певний відрізок часу у фізичних одиницях або вартісному вираженні.

Моделі маркетингу форма якісного і кількісного опису, подання поводження суб'єктів маркетингової системи в процесі їх взаємодії із при-воду створення та відтворення попиту на товари і послуги з метою одер-жання або зростання прибутку; сукупність моделей (імітаційних, регре-сійних, кореляційних тощо), що відбивають і описують функціональні, ресурсні причинно — наслідкові зв'язки суб'єктів і навколишнього сере-довища маркетингу при проектуванні, організації, плануванні, функціону-ванні та розвитку системи маркетингу; моделі маркетинг — мікса або ко-жної його складової (модель товарної політики, модель ціноутворення, моделі реклами тощо).

Моделювання поводження споживачів логічна побудова дій спо-живачів, спрямованих на задоволення потреб, включає наступні етапи: ус-відомлення потреби, пошук інформації, визначення можливостей, ухва-

ЛЄНМоделТГменеджмУенту п2^Г- ртзробленаїмериканським фах1В-цем Р. Норманном. Містить у собі п'ять складових сегмент ринку: конце-пцію послуги, систему надання послуг, образ фірми, ії філософію та куль-туру. Значно полегшує просування туристської послуги споживачам.

Модель попиту і пропозиції— графічна модель, об'єднуюча криву попиту і криву пропозиції.

Моніторинг — цілеспрямована діяльність, що включає перманентне спостереження, аналіз, оцінку та прогноз стану об’єкта (процесу, явища, системи). Інше визначення: це аналітична система спостереження.

Монополістична конкуренція — ринок, де велике число покупців і продавців укладають угоди купівлі — продажу в рамках деякого діапазону

ЦШМо^ЗіГ(монопоГяЦчиста) - вид суперництва між суб'єктами ринкової діяльності за кращі, більш вигідні умови виробництва та реаліза-ції продукту.

Монотонія — це специфічний стан людини, що виникає внаслідок ви-конання одноманітної роботи або повторюваних простих трудових дій. Характеризується станом зниженої психічної активності, але на відміну від втоми являє собою так зване «перехідний» стан, що може швидко зни-кнути при зміні роботи або умов праці.

Монобренди — товари під одним брзндом, пропоновані споживачеві в місцяхїхньоїреалізації.

Мораторій — зупинення виконання банком грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторія, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до

^MS^S^™) -^&Х^яка досягла такого рівня штен-сивності, що примушує людину шукати шляхи і засоби ії задоволення.

Мотивація — комплекс факторів, що стимулюють людину до якихось дій з метою задоволення потреб. Мотиви задоволення потреб бувають тимчасові та постійні, такі, що сприяють або заважають споживанню, ра-ціональні або емоційні, утилітарні або естетичні.

Мультимедіа відтворення в єдиному програмно — технічному комплексі різних фізичних середовищ, за допомогою яких людина спілку-ється з навколишнім середовищем: звук, текст, статична і динамічна гра-фіка, мультиплікація (анімація) та відео.

Мультиплікатор — коефіцієнт, що показує, в скільки разів зростає рівноважний рівень національного доходу і ВВП по відношенню до зрос-

ТЯТТТТЯ ЯRTOTTOTVITTPIX RT-ТТПЯ'Т

Міграція капіталу (лат. migratio — переміщення) — переміщення ка-піталу усередині галузей і сфер економіки однієї країни, а також з однієї країни в іншу з метою отримання вищих прибутків.

Міграція робочої сили переміщення працездатного населення в межах країни, а також з однієї країни в іншу з метою працевлаштування, пошуку кращих умов життя.

Міжгалузевий баланс — економіко-математична балансова модель у вигляді системи лінійних рівнянь, яка характеризує зв'язки між випуском продукції в одній галузі (у вартісному виразі) і витратами, використанням продукції усіх галузей, які приймають участь необхідну для випуску дано-го продукту.

Міжнародна валютна система — сукупність валютно-економічних, організаційних і правових відносин з приводу функціонування й розвитку

^М^народ^екГоміч^'інтеграція - полягає у взаємному присто-суванні, взаємопроникненні і об'єднанні національних економік двох і бі-

МЬкнароднаторгівля — сукупність торгових зв'язків, зовнішньотор-гових відносин усіх країн світу, які торгують між собою.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) {International Monetary Fund) — міжнародна валютно-кредитна організація, що регулює валютні відносини між державами-учасницями і надає їм кредити в іноземній ва-люті для покриття дефіциту платіжних балансів. Створена на міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США) у 1944 році, має

^^^^о^Г-^^о^мічної науки, пов'язаний з вивченням відносно маломасштабних економічних процесів, суб'єктів, явищ, в осно-вному підприємств, фірм, підприємців, їх господарської діяльності, еко-номічних відносин між ними. Об’єктом вивчення мікроекономіки є відно-

^^ЖЇ^І^с^^ном^Гкількість продукщї, яка може бути реалізована в межах певного ринку за певний проміжок ча-су.

Модель — представлення комплексного реально існуючого явища та-ким чином, що можна дати відповіді на запитання про це явище у межах

Д°ПМодель пЖиш™-^ІоТоїівнева модель місії, процесів і шфо-рмаційної архітектури, які використовуються як стандарт для побудови моделей даних і робіт та інформаційних систем.

Модель робіт — графічне представлення бізнес-процесу, яке відобра-жає роботи, з яких складається бізнес-процес. Модель відображає взає-мозв'язки між роботами шляхом зазначення «вхідних» та «вихідних» про-дуктів, контрольних точок та певних ресурсів для кожної роботи.

Модель із шістьма стадіями — опис, представлений у формі моделі стратегічного поводження компаній після Другої світової війни.

Митні збори — державні грошові податки, що стягуються спеціаль-ною державною інституцією — митницею товарів, цінностей, майна, що

ПР0Митні сотиДФТ™ДвТа°бНо декількох держав про спрощення мит-них кордонів та сплати мита між ними і введення єдиного митного тарифу для інших країн.

Митні тарифи — перелік товарів, що підлягають митному збору, з конкретною величиною платежів.

Міграція капіталу (лат. migratio — перемігцення) — переміщення ка-піталу усередині галузей і сфер економіки однієї країни, а також з однієї

KPalMirpS ^ZlZ^T^iZ^Zf^s^Tuoro населення в межах країни, а також з однієї країни в іншу з метою працевлаштування, пошуку кращих умов життя.

Міжгалузевий баланс — економіко-математична балансова модель у ви-гляді системи лінійних рівнянь, яка характеризує зв'язки між випуском проду-кції в одній галузі (у вартісному виразі) і витратами, використанням продукції усіх галузей, які приймають участь необхідну для випуску даного продукту.

Міжнародна валютна система — сукупність валютно-економічних, організаційних і правових відносин з приводу функціонування й розвитку валюти у міжнародному обігу.

Міжнародна економічна інтеграція полягає у взаємному присто-суванні, взаємопроникненні і об’єднанні національних економік двох і бі-льше країн.

Міжнародна торгівля — сукупність торгових зв'язків, зовнішньотор-гових відносин усіх країн світу, які торгують між собою.

Fund) — міжнародна валютно-кредитна організація, що регулює валютні відносини між державами-учасницями і надає їм кредити в іноземній ва-люті для покриття дефіциту платіжних балансів. Створена на міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США) у 1944 році, має

^ілі^^оХТ-^^опомшпоі науки, пов'язаний з вивченням відносно маломасштабних економічних процесів, суб'єктів, явищ, в осно-вному підприємств, фірм, підприємців, їх господарської діяльності, еко-номічних відносин між ними. Об’єктом вивчення мікроекономіки є відно-

™ S5S2rS£E^£S^ к^сть грошей, що перебувають в обігу, є визначальним чинником цін, доходів і зайнятості. Монетаризм виник у США в 50-х pp. XX ст. на противагу кейнсіанству. Провідний представник монетаризму — американський економіст М. Фрі-дмен. Основними способами впливу на економіку монетаристи вважають: регулювання емісії, валютного курсу національної грошової одиниці, кре-

Монетарна політика держави — система заходів держави з викорис-танням грошових і кредитних важелів з метою економічного регулювання. Монетарна політика полягає у зміні пропозиції грошей в економіці, тобто впливі на грошову масу.

Монометалізм (гр. monos — один, metallon — метал) — грошова сис-тема, за якої, на відміну від біметалізму, роль загального еквівалента за-кріплено лише за одним валютним металом — золотом чи сріблом. Сріб-ний монометалізм існував у більшості країн світу до середини XIX ст., коли законодавчо почав закріплюватися золотий монометалізм.

Монополія (гр. monos — один, poleo — продаю) — ситуація на ринку, коли один продавець (виробник) чи покупець (споживач) отримує можли-вість контролювати ціноутворення і на цій основі одержувати додаткові

^^ш^^ш^-Т^^^^^об’євтивиик причин (коли весь обсяг випуску є продуктом однієї чи кількох фірм — енергозабезпе-чення, газозабезпечення, метрополітен, трубопровідний транспорт). Може виникнути і у сільськогосподарському виробництві та добувних галузях промисловості (природна обмеженість земель, зайнятість земельних діля-

HO\tMiHkT°pZZHZHOnoXIffl);BHHHKae внаслідок того, що держава (уряд чи органи місцевої влади) створює виняткові, привілейовані умови господарської діяльності певним підприємствам або цілим галузям;

економічна (агломераційна) монополія — виникає на основі зако-номірностей господарського розвитку. Йдеться про підприємців, що зумі-ли завоювати виключне становище на ринку шляхом концентрації капіта-лу, тобто його зростання за рахунок власних доходів або шляхом централі-зації капіталів, тобто на добровільному або примусовому об'єднанні раніше незалежних фірм.

Монопсонія — монополія покупця, ситуація на ринку товарів та послуг, коли є тільки один покупець і багато продавців. В загальному розумінні слова термін «монопсонія» стосується усіх ринків, де визначний вплив на

між агрегатною величиною та ії структурною частиною, ступень позитив-ного зворотного зв'язку— впливу однієї величини (вхідної) на іншу (ви-хідну). Числове значення мультиплікатора у керованій системі не може бути меншим за одиницю. Поняття мультиплікатор запроваджено англій-ським вченим Д.М.Кейнсом для характеристики співвідношення між кін-цевим продуктом (НД) і капіталовкладеннями, що входять до його складу. Мультиплікатор інвестицій — числовий коефіцієнт, що вказує на за-лежність зміни національного доходу від зміни обсягу інвестицій у біль-шій пропорції, тобто, якщо відбувається приріст інвестицій, то національ-ний дохід зростає у більшій пропорції, ніж інвестиції.

Н

Нагромадження капіталу — процес перетворення додаткової вартос-ті на капітал, у т. ч. — на різні типи капіталу (капіталістичної власності).

Насичення ринку— верхня або максимальна границя місткості рин-ку, вище якої виробництво і постачання товарів на ринок не доцільні.

Натуральне господарство — господарство, при якому створювалися життєві блага для задоволення власних потреб виробника або для забезпе-чення життєдіяльності замкнутого у собі господарства. Виділяють основні

РИС^мЗстГе0кЗЯоїВдаіяЛьності- кожне економічно відособле-не господарство спирається на власні виробничі ресурси, забезпечує себе усіма життєвими благами, тобто є самодостатнім;

універсалізація праці — домінуючою є важка ручна і загалом неподі-лена праця;

прямі економічні зв’язки — економічні відносини здійснюються за схемою «виробництво-розподіл-споживання» без зворотних зв'язків.

Наука як продуктивна сила суспільства сфера розумової діяль-ності людства, в якій здійснюються розробка і теоретична систематизація знань про реальну дійсність, що використовуються для підвищення ефек-тивності виробництва матеріальних і духовних благ. Це передбачає орга-нічний взаємозв'язок між науково-дослідними і дослідно-конструктор-ськими роботами, з одного боку, масовим виробництвом — з іншого.

Науково-технічна революція (НТР) — революційні зміни у взаємодії людини і природи, а також в системі продуктивних сил і техніко-економічних відносин (технологічного способу виробництва). Термін «НТР» запровадив у науковий обіг англійський учений Дж. Бернал у 50-х роках XX ст. Наукова революція розпочалася XIX ст. — на початку XX ст. з початком вивчення структури матерії, відкриттям електрона, фотона, протона та інших елементарних частинок, дослідження різних видів ви-промінювання, створення нових хімічних елементів, теорії відносності.

Науково-технічний прогрес — поступальний, органічно-взаємо-пов'язаний розвиток науки і техніки, що зумовлює еволюційні та револю-ційні зміни у межах технологічного способу виробництва, а опосередкова-но — зміни інших елементів економічної системи (відносин економічної власності, техніко-економічних, організаційно-економічних відносин та господарського механізму), всієї сукупності суспільних відносин (соціаль-них, політичних, правових та ін.).

Націоналізація (лат. natio — народ) — перехід приватної власності

нагромаджених суспільством у процесі попереднього розвитку, а також природних ресурсів, залучених до господарського обороту. До національ-ного багатства належать основні виробничі і невиробничі фонди країни, оборотні фонди матеріального виробництва, включаючи товарні запаси у виробництві і торгівлі, а також державні резерви та страхові запаси, осо-бисте майно громадян тривалого використання, природні ресурси, залуче-ні до процесу відтворення (запаси корисних копалин, гідроенергії, лісовий та земельний фонди). Сюди ж зараховують і золотий запас держави, а в деяких випадках і науково-технічний рівень та досвід працівників, культу-

PH°"KSZ^o^^SaM^STSanoBoro) сусшльнош продукту, що залишається після вирахування вартості засобів виробницт-ва, використаних на його створення. Призначається для споживання насе-лення та розширення виробництва. Обчислюється трьома способами: ви-робничим методом (додаванням чистої продукції всіх галузей економіки

ванням елементів фонду нагромадження і всіх видів невиробничого спо-живання). За методикою системи національних рахунків ООН, націо-нальний  дохід розраховують  відніманням  від  валового  національного

продукту суми амортизації основних фондів, що відповідає сумі доходів усіх підприємств, організацій та населення, як у сфері матеріального виро-бництва, так і у невиробничій сфері.

Наявний грошовий капітал — кошти, оборотні грошові перекази і чеки, які класифікуються як поточні активи.

Незавершене виробництво — товари, які находяться в стадії вироб-ництва і враховані в статтю товарно-матеріальних запасів на дату скла-дання фінансового звіту.

Неліквідність — недостатність ліквідних активів. Таке становище, коли активи не можуть бути швидко і легко перетворені в наявні гроші.

Нематеріальні активи — активи, які не мають фізичної дотикової фо-рми, наприклад, захист, забезпечений страховкою, або ціна фірми (гудвіл).

Необхідний продукт — частина новоствореного найманим працівни-ком чистого продукту, що спрямовується на відтворення його робочої си-ли та утримання членів сім’ї, на задоволення потреб в їжі, одязі, житлі,

OOR1T1    ОХОПОТТ1   ^ї 7TOT10R   Я ТЯ 1ТТ

Н,розмінш^редитшгроші — тип грошової системи, який характери-зується такими особливостями:

—        основу становлять кредитні гроші у формі банкнот;

—        золото вилучається із внутрішнього і міжнародного обігу, відміня-ється офіційний золотий вміст забезпечення грошової одиниці і розмін банкнот на золото;

—        зменшується обіг готівки і значно зростає обіг безготівкових гро-шових засобів;

—        відбувається повна монополізація емісії грошей державою;

HOSBCька° преГяЛз Х^^-п^^вЖр^Г^едськоп) банку пам’яті Альфреда Нобеля в галузі економічних наук». Заснована в 1968 році за ініціативи шведського банку на честь 300-річчя його засну-вання. Вручає ії король Швеції в концертному залі Стокгольмської філар-монії. Імена лауреатів оголошують у день на(10дження А. Нобеля (21 жов-

^о^^Ш^^Ів^^-^^ЩАшш^ вартість ак-ції, яка являє собою час—у в акціонерному капіталі компанії.

Норма амортизації співвідношення річної вартості суми амортиза-ції і початкової вартості основних фондів. Амортизаційні відрахування включаються у ціну продукту, а тому їх джерело — виручка від реалізації

TORSTTV

Норма прибутку:

1.         Середньорічний чистий прибуток, одержаний на капітал, виражений як процент від цього капіталу.

2.         Відношення чистого прибутку, одержаного компанією, до загальної суми інвестованого капіталу.

Ноу-хау — форма інтелектуальної власності у вигляді певної сукупно-сті технічних, економічних та інших знань втілених у відповідній докуме-нтації, навичках і виробничому досвіді, що мають комерційну цінність і необхідні для освоєння нової техніки і технологій, впровадження доскона-ліших методів управління.

0

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником пе-вних коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати власникові номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому термін із виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Можуть випускатися державою (державна позика), підприємст-

Обєкт затрат — основний «вихідний продукт» (результат) процесу в процесно-орієнтованому обліку витрат (ABC). Об'єктом затрат може бути

ПРОХм™аЄвСо^ал™нГть- обмежена фшансова відповідальшсть володаря (акціонера) компанії, визначена сумою, фактично даних компанії коштів шляхом придбання акцій даної компанії.

Обмін — широко розповсюджена економічна операція, одна із стадій циклу відтворення, яка полягає в тому, що одна особа передає іншій річ, товар, отримуючи натомість гроші або інший товар.

Оборот фондів - процес пов'язаний з безперервним повторенням їх кругообігу. Фонди здійснюють один оборот, коли повертаються підприєм-ству у повній грошовій вартості. Оборот фондів характеризується часом і

ШВ Часобороту фондів - перюд, протягом якого фонди, здшснивши кі-лька кругооборотів, повертаються до свого власника у грошовій формі у повному обсязі і бажано з прибутком;

ністю беруть участь у виробництві, але їх вартість повністю надходить в обіг і повністю повертається після кожного виробничого циклу. При цьо-му оборотні фонди цілком змінюють свою форму, складаючи матеріальну основу майбутнього продукту (сировина, паливо, електроенергія).

Оборотні засоби — частина засобів виробництва, яка повністю вико-ристовується протягом виробничого циклу. Включають в основному мате-ріали, сировину, паливо, енергію, напівфабрикати, які розраховуються у грошовому виразі. Вартість оборотних виробничих засобів визначається додаванням вартостей їх окремих видів.

Олігархія (гр. oligarchia, oligos — нечисленний і arche — влада) — по-літичне й економічне панування невеликої групи родовитих і дуже багатих

"лігополія (гр. oligos -нечисленний, роіео продаю) - економічна модель ринку, що характеризується пануванням невеликої кількості фірм і компаній у виробництві відповідних товарів і на ринку цих товарів. Оліго-польні галузі — автомобільна промисловість, виробництво сталі, алюмі-нію, нафтохімікатів, електроустаткування, комп'ютерів, галузі оптової то-

РГ1ВОпераційний менеджмент - формально визначається, як поле діяль-ності менеджерів, які спеціалізуються на виробництві товарів і наданні по-слуг, що передбачає використання методів і заходів у вирішенні виробни-чих проблем.

Організаційна структура — «каркас» організації, що визначає ком-плекс ії формальних завдань, взаємовідносин формальної підзвітності і си-стеми, які забезпечують ефективну координацію діяльності працівників відділів.

Організація — соціальне утворення, яке має спеціально створену структуру і діяльність якого підпорядкована певні меті.

Організування — управлінська функція, що передбачає призначення робочих завдань, їх групування у відділах компанії і розподіл ресурсів між ними; розміщення організаційних ресурсів для досягнення стратегічних

ЩЛОпціон — угода з продавцем або покупцем, яка дає право його держа-телю, якщо він приймає таке рішення, купить чи продати товари або цінні папери по вказаній ціні протягом обумовленого строку.

Оптимум Парето — максимум добробуту, за якого не можна досягти зростання багатства певної особи шляхом трансформації товарів і послуг у процесі їх виробництва чи обміну, не погіршуючи при цьому добробуту

Організаційна структура управління упорядкована сукупність органів, структурних підрозділів фірми, їх підпорядкованість, субордина-ція, відносини між ними, які дають змогу досягти поставленої мети.

Оренда — контракт з твердими умовами, що дає право орендатору ви-користовувати активи за періодичну винагороду.

Орендна плата — плата за користування взятим в оренду майном. Ро-змір, терміни ії сплати й інші умови передбачаються договором оренди. Залежно від умов договору орендна плата може включати частину аморти-заційних відрахувань від вартості орендованого майна, кошти, що їх пере-дає орендар орендодавцеві для ремонту об'єктів після закінчення терміну їх оренди, та частину прибутку (доходу), який отримує орендар від вико-ристання взятого в оренду майна. Частина прибутку (доходу), отриманого від використання орендованого майна, входить до орендної плати, як пра-вило, на рівні банківського процента від вартості цього майна.

Основні виробничі фонди (основний капітал) — ті елементи вироб-ничих фондів, котрі повністю беруть участь у виробництві, але довго збе-рігають свою фізичну форму, переносячи свою вартість на продукт по час-тинах (порціями). Сюди відносять: споруди, комунікації, машини, обладнання та інше.

П

Паперові гроші — номінальні знаки вартості, які замінюють в обігу фоші — золото і срібло. Випускаються в обіг державою для покриття ви-

^Ш^Ж^^ЇЇ^чї^Й^; тому, що спроба заощадити більше, призводить до зменшення обсягу заощаджень, що пов'язано із збільшенням пропозиції грошей ощадним банкам, зменшен-ням ставки депозитного процента, у зв'язку з чим загальний обсяг заоща-джень зменшується.

Парадигма — оснопокладаючий спосіб мислення, сприйняття і розу-міння світу.

Партнерство — форма організації підприємства за якої дві, або біль-ше осіб об'єднують своє майно, стають співвласниками створеного підп-риємства, спільно управляють виробництвом і власністю, розподіляють прибуток і несуть спільну відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Патент (лат. patens (patentis) — відкритий, очевидний) — документ, виданий компетентним державним органом винахідникові або його право-наступникові, який засвідчує авторство, право на винахід і монопольне йо-го використання, право не допускати інших осіб до виготовлення, викори-стання і продажу запатентованого винаходу.

Первіснообщинний суспільний спосіб виробництва перший в іс торії людства суспільний спосіб виробництва, для якого характерна суспі-льна (общинна) власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, регулювання общинного рівня споживання кожного ії члена на основі рів-ності. Питання про початок цього способу виробництва є спірним. Відомо, що він формувався у процесі становлення людини і суспільства. Проісну-вав не менше 1 млн років до IV-III тисячоліття до н.е. (до утворення сусід-ської общини, племен, їх союзів і виникнення класового суспільства й держави). У межах цього способу виробництва виділяють три основні ета-пи. Це епохи палеоліту, мезоліту, неоліту (давнього, середнього та нового кам'яного віку). Перший — первісне людське стадо, якому відповідає ви-користання переважно кам'яних знарядь праці, кістки та рогу. Існував до 40—35 тис. років до н.е. Основними заняттями даного етапу було збиран-ня плодів, загінне полювання та рибальство. Другий етап — родова общи-на, якій відповідає епоха мезоліту (40—35 тис. — 10—5 тис. років до н.е.). В цей час з'явився додатковий продукт. Наприкінці цього етапу відбувся поступовий перехід від привласнювального (збирання плодів, полювання на диких звірів) до відтворювального господарства — рільництва і скотар-ства. Третій етап (період неоліту) характеризувався існуванням сусідської общини. На цьому етапі рільництво і скотарство стають домінуючими. З'явилися мідні знаряддя праці, керамічні вироби, дерев'яні мотики, рала. Виникли прядіння, ткацтво. Створення додаткового продукту набуло пос-тійного характеру, почала розвиватися система обміну, який став резуль-татом першого великого суспільного поділу праці, що відбувся у бронзо-вому віці (ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.) — відокремлення скотарських племен від землеробських.

Основним економічним законом первіснообщинного способу вироб-ництва була необхідність постійного колективного виробництва засобів існування та їх рівномірного розподілу на основі існування общинної вла-сності. Основна економічна суперечність цього суспільства — супереч-ність між потребами окремих членів общини, низьким рівнем виробництва і відносинами общинної власності на основі рівності.

Поява в межах общинної власності окремих домогосподарств, що роз-вивалися на базі індивідуальної (приватної) власності, посилення обміну товарами, привласнення частини багатства у процесі цього обміну старій-шинами і племінними вождями, перетворення полонених на рабів — такі основні причини розкладу первіснообщинного ладу і виникнення рабства.

Залишки первіснообщинного суспільного способу виробництва є хара-ктерними і для багатьох слаборозвинутих країн кінця XX — початку XXI ст.

Передбачення — уявлення про майбутнє, у якому очікуванняі бажан-ня часто переплетені. Це відповіді на питання: «Чому ми існуємо? Яким бізнесом ми займаємося ?»

Перспектива — в системі індикаторів ведення бізнесу (Balanced Scorecard (BSC)) кожна окрема перспектива описує стратегію організації в певной категорії індикаторів. Більшість організацій обирають чотири ста-ндартні перспективи (фокус на фінансові результати, фокус на споживача, фокус на внутрішню організацію, фокус на навчання та розвиток персона-лу); однак, система індикаторів ведення бізнесу є динамічною структурою, до якої можна додати й інші перспективи, що необхідні для того, щоб в

ПО(~*ТЯТТТ1 XT A/f 1П1   ТТОЖ"*ТТТТТТТ ТЯ  ОТТТТ(~*ЯТТТ РТТІЯТРП TO  ОПТ^ЯТТІ Т ЯТТ11

Період окупності — час, необхідний для того, щоб сума, інвестована в той чи інший проект, повністю вернулися за рахунок коштів, одержаних в

1^^^1-Д^^^^^^ш^иСЯ: ішщатившсть, вмш-ня ризикувати, розуміння ринку і тенденції його розвитку, вміння керува-ти людьми, згуртовувати їх на виконання поставленої мети. Завдання під-приємця — організувати високорентабельну (доходну) справу на основі постійного зниження витрат виробництва і обігу.

Підприємництво — ініціативна, новаторська діяльність суб'єктів гос-подарювання, яка пов'язана із ризиком і спрямована на пошук найоптима-льніших економічних рішень з метою реалізації власних ідей і досягнень

"бСТ^^           ЙподарТькоТдаяльност!, спрямо-

ваної на виробництво чи продаж товарів і послуг з метою реалізації своїх економічних інтересів (одержання вигоди). Можуть бути окремі громадя-ни і юридичні особи, які мають на це юридичне право.

об'єкти підприємництва — різні види економічної діяльності: органі-зація виробництва, комбінація ресурсів, впровадження нової технології,

^^ГЩприТмни^кадіяльність - самостшна, здійснювана на свш ризик діяльність, спрямована на систематичне одержання прибутку від користу-вання майном, продажу товарів, виконання робіт або надання послуг, осо-бами, зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Підприємство — самостійна господарська одиниця, що є юридичною особою, має певний набір виробничих факторів для виробництва і реаліза-ції життєвих благ.

План дій — документ, який регулює впровадження проектів по удо-сконаленню бізнес-процесів. Він включає розподіл завдань та закріплення обов'язків, графіки виконання, розподіл ресурсів і критерії оцінки.

Платоспроможність — здатність суб'єкта економічної діяльності по-гашувати свої довготермінові зобов'язання. Часто характеризується кое-

ГП1ТТ1 fTT'TOlVI ^ЇЯ ООПТ,ОТЇЯТТОСТ1

Повноваження — формально санкціоноване право впливати на пове-дінку людини.

Планування — процес вибору цілей і рішень, необхідних для досяг-нення кінцевої мети.

Поділ праці — 1) міжнародний поділ праці: концентрація виготовлен-ня окремих видів товарів у тих країнах, де їх виробництво є економічно вигідним у зв'язку з географічним розташуванням, кліматом та наявністю природних ресурсів, а також ресурсів праці і капіталу; 2) диференціація, спеціалізація трудової діяльності. При вертикальному поділі праці від-бувається розподіл за рівнями, наприклад, розмежовується виробництво і управління підприємством. При горизонтальному поділі праці розподі-ляються види робіт в межах одного рівня, наприклад, виділяються вигото-

ключових переваг вашого товару.

Позиціонування ринку (market Positioning) — маркетингова діяль-ність на цільових ринках, що припускає аналіз позицій продуктів і елемен-тів комплексу маркетингу на виділених сегментах ринку, з метою вияв-лення тих їхніх атрибутів (параметрів), що сприяють завоюванню конкурентних переваг.

Позиціонування торговельної марки — маркетингова діяльність, за-снована на аналізі ринку і стану брендингу, що забеспечує конкурентні переваги.

Полі марка — торговельна марка (бренд), розповсюджувана по бага-тьох країнах, у тому числі й у Росії.

Попит — бажання споживачів, покупців придбати даний товар за да-ної ціни в даний період часу підкріплене грошовими можливостями.

Послуга — виробнича діяльність, результати якої знаходять вираз у особливому корисному ефекті, що задовольняє людську потребу.

Матеріальні послуги задовольняють матеріальні потреби людей (ремонт взуття, крана чи каналізації, перевезення матеріалів та ін.).

Нематеріальні послуги — задовольняють нематеріальні людські пот-реби (у знаннях, освіті, охороні здоров'я, захисті та ін.).

Постійні витрати — витрати, які не залежать від об’єму виробництва, наприклад, орендна плата за виробничі та конторські приміщення.

Постійні покупці категорія клієнтів, що неодноразово робили по-купки товарів або послуг і пользующаяся додатковими спеціальними зни-жками і пільгами.

Потреба— необхідність окремої людини, сім’ї, колективу, суспільст-ва у споживанні благ для підтримання життєдіяльності і розвитку, що спо-нукає ії до економічної діяльності.

Потік робіт графічне представлення потоку робіт в процесі та пов'язаних з ним підпроцесів, включаючи специфічні роботи, інформацій-ні залежності і послідовність рішень та робіт.

Прайс (прайс-лист) — перелік номенклатури товарів або послуг із указівкою цін.

Праця — свідома і цілеспрямована діяльність людини з перетво-рення предметів праці за допомогою засобів праці у життєві блага для задоволення своїх потреб. У процесі праці споживається робоча сила людини.

Предмети праці — речі, на які спрямована праця і засоби праці з ме-тою створення життєвих благ, тобто йдеться про речовину природи, сиро-вину, напівфабрикати.

Преференція (лат. praefero — вважаю за крагце) — надання окремим краінам організаціям, особам переваг, пільг.

Прибуток — перевищення сукупних доходів над сукупними витрата-ми. Обчислюють як різницю між валовим виторгом (без податку на додану вартість і акцизного збору) та витратами на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг). Кінцевий фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, показник ії ефективності, джерело засобів для здійснення інвестицій, формування спеціальних фондів, а та-кож платежів у бюджет це чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку виріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяль-ності цієї компанії. Одержання прибутку — ціль діяльності будь-якої ко-мерційної організації. Прибуток це чистий прибуток після сплати подат-ків.  Сума,  на яку виріс  власний капітал компанії за даний період в

ї^и5^^^а^й°кЖл- коефіщєвт, що одержується дшен-ням суми чистого прибутку на суму власного капіталу компанії.

Прибуток від інвестицій — прибуток до виплати процентів і подат-ків, поділений на суму довготермінових зобов'язань плюс акції. Також на-

Прибуток підприємства, або його чистий дохід — різниця між гро-шовою виручкою і повними витратами підприємства.

Загальний або балансовий прибуток характеризує кінцевий фінансо-вий результат виробничої і невиробничої діяльності підприємства;

Чистий прибуток — утворюється після здійснення обов'язкових пла-тежів до державного бюджету, виплати оренди, процентів із загального прибутку.

Прибуток від реалізації — іноді цей термін використовується для визначення надходжень (доходу) від реалізації. Це є помилковим, так як прибуток — це різниця між виручкою (доходом) від продаж і витра-тами

Приватизація - вщчуження майна, що перебуває у державшй та ко-мунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Може здійснюватися шляхом: продажу об'єктів на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію

Приватизація державних компаній — це процес, у якому компанія, що раніше відноситься до міністерства, області або муніципалітетові здо-буває спочатку свою нову правову структуру, хоча у власності держави усе ще знаходиться 100 % акцій. Потім здійснюється послідовний продаж цих акцій приватному інвесторові.

Приватизація — відчуження майна, що перебуває у державній та ко-мунальній власності, на користь фізичних і недержавних юридичних осіб. Може здійснюватися шляхом: продажу об'єктів на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців.

Природні ресурси — природні речовини, а також види енергії, які ви-користовують на конкретному етапі розвитку продуктивних сил.

Продукт економічний — результат праці людини, господарської дія-льності, виражений у матеріально-речовій формі (матеріальний продукт), в духовній, інформаційній формі (інтелектуальний продукт) або у вигляді виконаних робіт і послуг.

Продуктивність праці— показник ефективності виробництва, який ха-рактеризує обсяг продукту, виробленого за одиницю часу одним працівником.

Продуктова конкуренція — компанії-конкуренти продають той са-мий продукт або ті самі посл.ги (задовольняють ті самі запити, викорис-

ТОВУПроду1тЛ-ртХЛ^Юкомбінація- шдприємницька дояльшсть, що відносяться до ряду зв’язаних між собою продуктів або послуг на деяких взаємозалежних ринках. Тут важливо те, що у відношенні однієї групи продуктів або послуг у рамках одного конкретного виду бізнесу може проводитися особлива політика, що іноді істотно відрізняється від політи-ки іншого виду бізнесу. Тому можна установити одна бізнес-мета у відно-шенні кожної продуктово-рьіночной комбінації.

Проводка, бухгалтерський запис — запис господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Пропозиція — готовність, прагнення виробників продавати свій товар за даного рівня цін. Величина пропозиції залежить від кількості товарів та послуг, яку виробник може продати за даною ціною в даний період часу. На пропозицію товару також впливає ціна на фактори виробництва, тех-нологія і організація виробництва, кількість виробників-конкурентів, ціно-

В1' Дп?=цГУВаШЯ П0КУПЩВ, Р03ШР П°ДаТКІВ Т0Щ°.

1.         При інших рівних умовах — загальне співвідношення між кількістю товару, яке виробники хочуть виробити і продати протягом певного періо-ду часу, і ціною на цей товар.

2.         Кількість товарів або послуг, які є для продажу по будь-якій ціні

"^^S^S^^. ectionis -sacmynHWfmeo, захист) - еконо-мічна політика й доктрина, спрямовані на стимулювання національної економіки та ії захист від іноземної конкуренції.

Проценти — сума, яка виплачується боржником кредитору через пев-ні проміжки часу за користування кредитом або капіталом; виражається у

платежів, які виплачуються покупцем-підприємцем продавцю-власникові фошового капіталу за його надання у тимчасове розпорядження.

Номінальна процентна ставка — ринкова ціна кредиту, тобто сума грошей, яку отримує кредитор або виплачує позичальник за користування

Реальна процентна ставка — процентна ставка у постійних або ско-регованих, з урахуванням інфляції, цінах за кредит.

Прямі затрати— витрати, які можуть бути безпосередньо зв’язані з певною діяльністю або видом продукції.

p

Рабовласницький суспільний спосіб виробництва економічна система, що базується на приватній власності на засоби виробництва та самого виробника — раба, позаекономічному примусі, а також на ручній праці й пануванні натурального господарства. Існував з IV—III тис. до н.е. до I ст. до н.е. Головними галузями господарства були рільництво і тва-ринництво. Засоби виробництва виготовляли з міді, бронзи, заліза. Відо-кремлення ремісництва від сільського господарства, певне поглиблення поділу праці в містах ремісників сприяли розвиткові т’ргівлі золотом, срі-блом, слоновою кісткою, шкурами, тканинами тощо. Зявилися гроші, клас купців (лихварський) капітал, що зумовило третій великий суспільний по-діл праці — відокремлення класу купців. Основним економічним законом рабовласницького способу виробництва були виробництво і привласнення додаткового продукту внаслідок захоплення чимраз більшої кількості ра-бів, колективної рабської праці й позаекономічного примусу з метою при-власнення додаткового і частини необхідного продукту та його паразитич-ного споживання. Таке споживання зумовлювало повільне зростання виробництва, накопичення скарбів найбагатшими рабовласниками, нату-ральний характер виробництва, переважання простого відтворення. За ра-бовласницького ладу виникла держава і державна власність. Основними формами існування рабовласницької держави були східні централізовані деспотії з необмеженою монархічною владою, абсолютні військово-бюрократичні монархії, держави — міста з демократичними методами управління тощо. Розвивалася банківська справа, у банківських операціях використовувалися чеки, переказні векселі. Класичною країною рабства була Греція.

У сільському господарстві й ремісництві використовувалася праця ра-бів, яка стала найголовнішою в IV ст. до н.е. Міжнародним центром рабо-торгівлі став Делос, тут щодня продавали до 10 тис. рабів. Більшість рабів працювала в копальнях, каменоломнях за мізерні харчі, серед них були й привілейовані — лікарі, вчителі, купці, ремісники. Державні раби (нале-жали державі) працювали на будівництві доріг, портів, храмів. Основною формою рабовласницького господарства була вілла — маєток у 25—100 га з кількома десятками рабів; згодом виникли латифундії, в яких працювали сотні й тисячі рабів. Експлуатували не лише рабів, а й вільних ратаїв, ос-новною формою експлуатації яких був високий лихварський відсоток за позичене у землевласників зерно, худобу, за несплату якого селяни попа-дали у боргове рабство. Похідними формами основної економічної супе-речності рабовласницького способу виробництва були суперечності між фізичною і розумовою працею, між містом і селом, між рабовласницькими формами господарства і дрібнотоварним виробництвом. Відсутність у ра-бів стимулів до праці, зневага громадськості до фізичної праці, зростання цін на рабів, удосконалення знарядь праці тобто зробили латифундії нере-нтабельними. їх власники звільняли рабів, наділяли їх невеликим майном, за що отримували від них своєрідний оброк. Латифундії дробилися на не-великі ділянки — парцели, які здавали в оренду селянам (колонам), а ті сплачували натуральний податок і відробляли землевласникові певну кі-

лькість днів на рік. У IV—V ст. колони стало особисто й економічно зале-жними від землевласників, а колонат поступово перетворився на феодаль-не землеволодіння. Занепад рабовласницького способу виробництва прис-корили повстання рабів, найбільшим з яких були два повстання на острові Сицилія, повстання Аристоніка в Малій Азії, Спартака в Італії та ін. Зали-шки рабовласницького способу виробництва існують у багатьох слабороз-винутих країнах світу і навіть у деяких розвинутих країнах (виснажлива праця частини дітей, торгівля живим товаром). У колишньому СРСР раб-ською працею були зайняті мільйони репресованих.

Реалізована продукція — продукція, право власності на яку перейш-ло до покупця. При складанні фінансової звітності визначення фактичного прибутку відраховується від продукції, відвантаженої (переданої) замов-никові, покупцеві.

Ревальвація (лат. revalvo — збільшую вартість) — збільшення золо-того вмісту або підвищення курсу національної чи міжнародної регіональ-ної валютно-грошової одиниці щодо валют інших країн, міжнародних ва-лютно-грошових одиниць. Вона спричинює підвищення цін експортованих товарів.

Революція (лат. revolution — переворот, поворот) — доктрина, стри-бкоподібна зміна суспільного ладу (перехід від одного типу суспільства до іншого), а також зміна окремих сфер суспільства: політичної, науки і тех-

^Жм^ЛоЙаЬтака - система заходів, яка спрямована на реалізацію національних інтересів на рівні окремих регіонів, а також на реалізацію інтересів населення самих регіонів.

Резервний капітал — частина власного акціонерного капіталу, який не належить ні до оплаченого акціонерного капіталу, ні до нерозподілено-го прибутку і включає такі статті, як а) додаткові суми (поверх номіналу), одержані за знову видані акції; б) лишок, що виник в результаті підвищен-ня вартості акції та в) суми, які виникли в результаті переводу нерозподі-леного прибутку в капітал внаслідок виплати дивідендів не готівкою, а ак-

"еінжиніринг- радикальна перебудова бізнес-процесів оргашзащї, мета якої полягає у досягненні більш високих показників якості продукції і рівня обслуговування, зниження витрат, коли основний акцент перено-ситься на процеси, а не на функції; нерідко знаходить свій прояв у відході від вертикальної структури і формуванні команд.

Рейтинг — порядок важливості ознак або властивостей, виявлений з урахуванням побажань клієнтів.

Рекламна частка — це частка витрат на рекламу щодо загальних ви-трат підприємства. Рідше рекламну частку визначають відносно прямих або виробничих витрат. Для торговельних підприємств співвідносять ви-трати на рекламу до обсягів продажів або, знову ж, до загальних витрат. Унаслідок розмаїтості застосовуваних параметрів варто вказувати конкре-

"^рГнтабГьність продукції- показник, що характеризує ефектившсть витрат підприємства на виробництво і на реалізацію продукції. Він розра-ховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг)

до суми витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто до собіварто-сті реалізованої продукції.

Рента — дохід з капіталу, землі чи майна, який регулярно одержують

" В7^^^^^Л^^^^^^ио,^ прибу-тковості, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рівень рентабельності розраховують як відношення величини прибутку, отриманого за певний період (місяць, квартал, рік), до середньої за цей період вартості засобів

діяльності компанії. Розраховується як відношення середньорічного при-бутку після відрахування податків до чистих інвестицій.

Ресурси економічні — в загальному джерела, засоби забезпечення ви-робництва. Економічні ресурси поділяються на п(иродні (сировинні, гео-

капітал). Однак такий поділ не є однозначним. Рефінансування, роловер:

1.         Випуск нових облігаційних позик для погашення основного боргу по позиках, випущеним раніше.

2.         Цей термін також використовується в значенні пролонгації кредиту; як правило, шляхом видачі нової позики взамін старої або обміну старих облігацій на нові.

Рецесія — відносно помірний, некритичний спад виробництва або уповільнення темпів економічного зростання.

Ринкова рівновага — рівновага попиту і пропозиції на визначений товар в даний час і на даному ринку.

Ринок — 1) сфера товарного обміну, де виникають і реалізуються від-носини купівлі-продажу та здійснюється конкретна господарська діяль-ність щодо просування товарів і послуг від їх виробників до споживачів. Основні складові ринкового механізму — попит, пропозиція, ціна і конку-ренція; 2) це економічні відносини виробників і споживачів стосовно об-

М1%инкГаТк^Тм?каКТУ. економжа, в якш в1Дпов1Д1 на питання стосов-но розподілу ресурсів, головним чином, визначаються попитом і пропози-цією на ринку.

Ринкова вартість — сума, яку можна отримати при продажу активів (власності) на ринку.

Ринок капіталу— система фінансово -економічних відносин, яка об-слуговує рух вільних грошових коштів і сприяє перетворенню їх у грошо-вий капітал, що приносить прибуток завдяки його вкладенню в підприємс-тво. Ринок капіталу є сегментом фінансового ринку, на якому продають і купують довготермінові кредитні ресурси, а також цінні папери з тривалі-

'ЛЇноГпріц—ферГформування попиту і пропозиції на робочу си-лу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін.

Ринок світовий система стійких товарно-грошових відносин між країнами, які пов'язані між собою участю в міжнародному поділі праці.

Ринок спільний      див. Спільний ринок.

Ринок цінних паперів частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів. Розрізняють первин-ний ринок розміщення цінних паперів, і вторинний ринок цінних папе-рів, де відбувається купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених ра-ніше.

Ринкова організація — організаційна структура керування маркетин-гом, у якій керуючі окремими ринками несуть відповідальність за розроб-ку і реалізацію стратегій і планів маркетингової діяльності на визначених ринках.

Ринкова частка — це відношення обсягу продажів визначеного това-ру даної організації до сумарного обсягу продажів даного товару, здійсне-ному всіма організаціями, що діють на даному ринку.

Ринкове вікно — сегменти ринку, якими зневажили фірми — конку-ренти. Ринкове вікно не означає дефіциту на ринку, а являє собою групи споживачів, чиї конкретні потреби не можуть бути задоволені за допомо-

ГОТО ТТЯЯКТТИХ TOR3T!1R 1  ТТОСПЛЛГ

Ринковий лідер — організація з найбільшою ринковою часткою в га-

3 Ринковий попит — це загальний обсяг продажів на визначеному рин-ку продукту за визначений період часу.

Ринковий послідовник — організація в галузі, що проводить політи-ку проходження за галузевими лідерами, воліє зберігати свою ринкову ча-

СТКРИНКОВИЙ потеТцТал^цТмежГдо якого прагне ринковий попит при наближенні витрат на маркетинг у галузі до такої величини, що їх подаль-ше збільшення вже не приводить до росту попиту за певних умов ринко-вого середовища.

Ринковий претендент — організація в галузі, що бореться за збіль-шення своєї ринкової частки, за входження в число лідерів.

Ринковий сегмент — див. Сегмент ринку.

Ринкові тенденції — зовнішні тенденції всіх типів, що, імовірно, уп-линуть на маркетинг даної корпорації.

Ринок державних закладів — це державні організації, які придбають товари і послуги або для своїх потреб, або для передачі цих товарів і пос-

3 Ринок доступний — група споживачів, що мають інтерес, кошти і до-ступ до певного продукту.

Ринок незавершеної конкуренції— ринок, на якому його суб'єкти беруть участь в незавершеній конкуренції.

Ринок організації— сукупність організацій і підприємств, що купу-ють продукцію або послуги, які використовуються ними для виконання своїх виробничих і управлінських функцій, а також з метою перепродажу. Ринки організації поділяються на ринки продукції виробничого призна-чення, ринки перепродажів і ринки державних установ.

Ринок організацій-споживачів — ринок, на якому фізичні та юриди-чні особи купують товари з метою використання в процесі виробництва, здачі в оренду, перепродажу або перерозподілу.

Ринок освоєний — сукупність споживачів, що вже купили якийсь продукт.

Ринок перепродажів — сукупність організацій і індивідуальних осіб, що здобувають товари з метою їх перепродажу чи здачі в оренду.

Ринок покупця — характеризується більш сильною позицією на ньо-му покупців у порівнянні з продавцями.

Ринок  продавця — характеризується  більш сильною  позицією  на

■TE^t^rS.,»™- сукуПН1СТь оргашза-цій і приватних осіб, які купують продукти, що використовуються при ви-

РОбрХоВкпрТміХДхУпродавців- організащї, ЯКІ закуповують товари і послуги для наступних перепродаж з метою прибутку для себе.

Ринок споживчий - див. Споживчий ринок.

Ринок товарів промислового призначення сукупність осіб і орга-нізацій, які закуповують товари і послуги для наступного використання їх

УТ™о1кВХбьовий- частина доступного ринку, на якш оргашзащя концентрує свої зусилля на групі споживачів, що мають загальні потреби в

11Пр0итейлінг- суть ритейлингового представництва в тш, що ВІДОМИЙ туроператор дає агентові право користування власною торговельною мар-кою (найменування, логотип, слоган) у рекламних цілях, здійснює деякі капіталовкладення, в обмін на те, що воно стало ритейловим, агентство зобов'язується поставляти туроператору певну кількість туристів кожний звітний період.

Ринкова стратегія — комплекс заходів, спрямованих на досягнення головної мети в бізнесі за умови дії механізму саморегулювання ринку й обмеженому впливі з боку держави, а також при наявності вільної конку-

ПРНТТ11

' Ринкова частка — частка обсягів реалізації власної фірми стосовно обсягів реалізації на ринку в масштабах галузі, міста, країни, області або інтеграції у світовий ринок.

Рівень безробіття — відсоток працездатного населення країни, незай-нятого в певний момент суспільно-корисною працею. Природне і надлиш-кове безробіття складають загальний рівень безробіття, який можна визна-чити за такою формулою:

_..        _        _.           Кількість безробітних

Рівень безробіття =;  ;           100.

Кількість робочої сили

До робочої сили включають усіх працездатних, у тому числі і безробі-тних, які активно шукають роботу (окрім дітей до 16 років, пенсіонерів, студентів, інвалідів, ув'язнених, домогосподарок, недієздатних), а також і тих, хто працює неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) тобто їх

безробітними  не  вважають.  Це явище  називають  прихованим  безро-

Рівень бідності розмір доходу, що забезпечує прожитковий міні-мум. Розраховується як співвідношення до середніх доходів у країні або

ПРТ^ТнГХІттУяНКаМдосягнутий Р1вень задоволення матеріальних, духов-них, соціальних та екологічних потреб людини (сім'ї), а також соціальних прошарків і груп.

Рівень каналу збуту — шар посередників, який здійснює визначену роботу по просуванню туристського продукту і від власника до спожи-вача.

Рівень надзвичайної ситуації масштаб (величина) надзвичайної ситуації, що визначається ії територіальним поширенням, обсягами запо-діяних або очікуваних економічних збитків, кількістю туристів, які заги-нули або отримали травми.

Рівноважна ціна (ціна рівноваги) — точка на графічній моделі попи-ту і пропозиції, в якій попит дорівнює пропозиції.

Роботодавець — власник підприємства, установи, організації або упо-вноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, го-сподарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Робоче місце — місце постійного або тимчасового перебування пра-цівників у процесі трудової діяльності.

Робоче місце постійне — місце, на якому робітник перебуває більшу частину (понад 50 % або більше 2 годин щодня) свого робочого часу.

Роздрібна торгівля — тип торгівлі товарами, а також виконання пев-них послуг, направлених на покупця, яким є кінцевий споживач, фізична чи юридична особа. Метою придбання товару у роздріб є задоволення особистих потреб покупця, членів його родини (якщо це фізична особа), або ж працівників фірми (якщо це юридична особа) за рахунок споживан-ня купленого товару. Мета купівлі товару є вагомою для маркетологія. Купівельні мотиви є визначним чинником для сегментації ринку та визна-

Роздрібніціни — ціни, за якими товари реалізуються в роздрібній то-рговій мережі населенню, виробництвам і організаціям.

Розкручування — сучаснии термш, що визначає просування конк-ретного процесу в бізнесі, починаючи від його становлення або утворення. Розкручування відноситься до фірми, філії, рекламу, торговельної марки. Даний термін є одним з тих, котрі зараз широко вживаються і переходять з

^іїр^икоТбіик^Лішщф- це коригування залишків на ба-нківських рахунках, здійснювані згідно розпоряджень клієнтів або в ре-зультаті дій, які призвели до зміни права власності на активи в рамках за-кону.

Розрахунок вартості — методи й процеси визначення розмірів витрат (фактичних і передбачуваних), які необхідні для одержання конкретних

ЩЛ РшртТкГконїепціїнового продукту і ії перевірка етап розробки нового продукту, на якому ідея про новий продукт трансформується в

концепцію нового продукту. Остання випробовується на групі цільових споживачів для визначення міри ії привабливості.

Розробка стратегії маркетингу— один з етапів розробки нового продукту, на яком. визначаються стратегії первинного виходу на ринок з

НОВрозрРобкУаКтов"рУ - перетворення задуму товару в реальний виріб ро-зраховуючи на те, що споживачі сприймуть прототип як втілення всіх ос-новних властивостей, викладених в описі задуму товару, як виріб безпеч-ний й надійний в експлуатації, а також з метою переконатися в можливостях його виробництва в рамках запланованих кошторисних ви-

' Розширення асортименту — це додавання нових різновидів до про-дукції, що випускається.

Розширення меж ринку — спроби фірми збільшити збут за рахунок впровадження нині існуючих товарів на нових ринках.

Розширення марки — це випуск нового чи модифікованого продукту під маркою, що успішно себе зарекомендувала.

Розроока продуктш — стратепя, відповідно до якоі корпорація шукає способи створення модернізованих або нових продуктів.

Розширення ринку — стратегія, спрямована на те, щоб захопити рин-кові позиції на нових ринках.

Робоча сила — ті фізичні і розумові здібності людини, які дозволяють їй створювати життєві блага, тобто робоча сила людини — це здатність до праці.

Розподіл — поділ виготовленого економічного продукту, доходу, при-бутку на окремі частини, які мають спеціальне призначення, виділені для передачі окремим фондам, окремим особам. Розподіл — одна із стадій ци-клу відтворення, яка йде за виробництвом продукту.

С

Сальдо — 1) різниця між грошовими надходженнями та витратами за певний період часу; 2) у міжнародних торгових і платіжних розрахун-ках — різниця між вартістю експорту й імпорту країни чи між ії закордон-

Світова валютна система форма організації міжнародних валют-них відносин, що формуються на ґр.нті розвитку світового господарства і

Світова ціна — грошове вираження міжнародної ціни виробництва, що складається на світовому ринку.

Світове господарство, або світова економіка система міжнарод-них економічних відносин, які об’єднують національні економіки через міжнародний поділ праці, інтернаціоналізацію вироб’ицтва, торгово-вир’бничі, кредитно-фінансові і науково-технічні звязки між його субєктами.

Середня собівартість — загальна сума витрат на виробництво, поді-лена на кількість вироблених одиниць продукції; також може бути підра-хована як сума середніх постійних та середніх перемінних збитків.

Сегмент ринку — група покупців, що характеризується загальними демографічними, економічними, територіальними й іншими ознаками, що впливають на поводження на ринку, рівень і структуру платоспроможного попиту.

Сегментація ринку — виділення визначеної частини (сегмента) ринку або угруповання покупців по визначених ознаках. При сегментації ринку враховуються вік, родиний стан споживачів, рівень їхніх доходів і інші

ОТН™^І^-Sда^XBaй7бS^в■нoю або шльговою роздачею зразків товарів, а також дегустації і демонстраційних готувань блюд. Ме-тою семплінгу є прищеплювання смаку покупців до новою продукцією під торговельними марками.

Сервіс — комплекс заходів, спрямованих на поліпшення системи об-слуговування, умов праці, умов продажів і закупівель в області торгівлі або виробництва.

Сертифікація продукції і послуг — процедура підтвердження відпо-відності продукціїустановленим вимогам.

Сертифікована продукція — продукція, що відповідає конкретному стандартові або іншому нормативному документові, що засвідчує, що вона відповідає вимогам визначених технічних умов. Сертифікована продукція повинна бути постачена сертифікатом відповідності.

Синдикат (лат. sindicatus, sindicus — повірений представник) — об'єднання підприємств з метою спільної організації комерційної діяльно-сті (постачання та збуту), ціноутворення тощо. Підприємства, які належать

законів і закономірностей глобальної еволюції відкритих нерівноважних, у т.ч. економічних систем, що грунтуються на теорії самоорганізації, з'ясування шляхів їх виникнення та самоорганізації, порядку. Поява си-нергетики зумовлена передусім тим, що системний підхід використову-вався для дослідження високоорганізованих матеріальних систем — біо-логічних, соціальних, залишаючи процеси самоорганізації в неживій природі.

Синергізм (гр. sunergos — той, гцо діє разом) — додаткові економічні переваги, що утворюються у разі успішного об’єднання двох чи декількох підприємств (їх злиття чи поглинання). Джерелом цих переваг є ефектив-ніше використання їх сукупного фінансового потенціалу, взаємодопов-нення технологій та продукції, яку вони виробляють, можливість знижен-ня рівня їхніх поточних витрат, зокрема адміністративних, та інші аналогічні чинники. Образно ефект синергізму можна описати формулою (1 + 1) = 3. Ефект синергізму використовують для прогнозування потен-ційного прибутку чи ринкової вартості сукупних активів підприємств, які

oh л TTTTVTO'TT^O я

Системи заробітної плати— відображають взаємозв'язок різних форм оплати праці, ії організації; це способи деталізації, конкретизації

співвідношення праці і зар’бітної плати, віддзеркалення ефективності праці, вирішення проблем звязку між рівнем складності праці, кваліфіка-цією працівника і оплатою його праці.

СІФ (англ. CIF; cost — вартість, insurance — страхування, freight — фрахт) — комерційні умови в міжнародній торгівлі, що визначають поря-док постачання та оплати товарів. За постачання товарів на умовах СІФ до ціни продажу товару включають ціну самого товару, витрати на його тра-нспортування до порту призначення і кошти на страхування товару. Про-давець зобов’язаний організувати транспорт, оплатити витрати на заван-таження товару на борт с’дна і фрахт до порту призначення; сплатити збори, податки й мита, повязані з вивезенням товару; застрахувати товар; вручити покупцеві необхідні товарно-супровідні документи, в т. ч. і стра-ховий поліс.

Собівартість — грошове вираження загальної суми витрат підприємс-тва на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). Для порівнян-

ному шдприємстві, а суспільна собшартість — середньозважении галузе-вий рівень затрат на одиницю виробленого продукту.

Соціалізм (фр. socialisme від лат. socialis — суспільний) — 1) вчення і теорії, в яких у вигляді ідеалу та мети суспільства висувається ідея встано-влення суспільного устрою соціальної рівності і соціальної справедливос-ті; 2) теорія і практика марксизму, що вважає необхідним побудову кому-нізму, проголошуючи соціалізм як першу (нижчу) фазу комуністичної суспільн’ -економічної формації.

Обовязковими ознаками соціалізму в його теоретичному розумінні є: знищення експлуатації людини людиною; економічна і політична демок-ратія, повновладдя народу; утвердження соціальної справедливості, підпо-рядкування розвитку виробництва задоволенню матеріальних і духовних потреб людей; усуспільнення основних засобів виробництва і на цій базі свідоме регулювання виробництва, загальних умов соціального життя; су-спільний контроль за мірою праці і споживання на основі принципу «від кожного за здібностями — кожному по праці».

Однак спроби практичного перетворення цієї теоретичної моделі соці-алізму в соціальну реальність, започатковані в 1917 році в Росії у ході бі-льшовицького жовтневого перевороту і продовжені у подальшому в інших країнах світу, виявилися невдалими та історично безперспективними. У практично-політичному сенсі реалізація ідей соціалізму через масове соці-альне насильство, диктатуру, повну заборону приватної власності, ринко-вих відносин, політичної і духовної опозиції тощо протиставили цей соці-альний лад свободі і демократії, перетворили його в потворну карикатуру на поняття «соціалізм», а фактично — в різновид тоталітаризму XX ст. I хоча в СРСР та інших країнах соціалізм досяг певних успіхів (в індустрі-алізації, освіті, соціальній емансипації особистості, забезпеченні соціаль-них прав, рівності життєвих шансів кожної людини, досягненні соціальної солідарності, розвитку ідей контролю над стихією ринку, соціального за-хисту, перерозподілу матеріальних і духовних благ), суспільні відносини засновані на авторитаризмі і насильстві, призвели це суспільство до гли-

бокої кризи, втрати соціально-економічних спонук саморозвитку і врешті-решт — до розкладу. Результатом цього стала або повна ліквідація соціа-лізму (СРСР, країни Східної Європи), або його глибока криза (Куба, Пів-нічна Корея) чи ринкове реформування (Китай). У свою чергу, це призве-ло не лише до краху конкретно-історичної форми перетворення в дійсність соціалістичних ідей, а й до кризи уявлень про соціалізм.

У сучасному світі існує багато політичних партій і громадських рухів, що зорієнтовані на ідеї соціалізму. Але більшість з них проголошують ан-тиреволюційне, мирне «вростання» суспільства в соціалізм, створення со-

ЩаЛСоціальнаВдопомога- система державних виплат особам і сш’ям, які цього потребують. Надається у формі матеріального забезпечення (грошової чи продовольчої допомоги), дотацій до комунальних послуг чи медичної допомоги; це система заходів держави щодо досягнення соціаль-ної справедлив.сті у розподілі доходів і здійснення соціального захисту

Соціальна шраведливість — один з принципів соціальної політики, пов’язаний з мірою розподілу доходів. Проблема міри розподілу доходів є неоднозначною, існує велика різноманітність поглядів, які можна згрупу-вати за трьома напрямками:

1)         соціальна справедливість полягає у рівності доходів усіх грома-дян;

2)         соціальна справедливість полягає у такому розподілі доходів, щоб кожен одержував у міру своєї участі або участі належних йому виробни-чих факторів у національному виробництві;

3)         соціальна справедливість полягає у такій диференціації доходів, яка б відображала необхідність врахування участі .ожного у суспільному ви-

рт6сХ1ь3^іЄ^3—Оі^,^аВдїжаВою система матеріаль-ного забезпечення громадян у разі тимчасової втрати працездатності, по старості, а також система інших заходів, спрямованих на матеріальне, ку-льтурно-побутове та оздоровчо-профілактичне обслуговування. Витрати на соціальне страхування здійснюються за рахунок страхових внесків, що їх зобов’язані сплачувати всі підприємства, організації, установи за вста-новленими тарифами.

Соціальний захист — один із принципів соціальної політики, який включає в себе систему соціального захисту:

—        індексація доходів;

—        реалізація програм працевлаштування і перекваліфікації робочої сили;

—        правове регулювання системи найманої праці;

—        регулювання рівня оплати праці;

—        соціальна допомога;

СоЕгі Іи«И>™Н- виплати громадянам (з держбюджету і/аб, спеціальних фондів), які не пов’язані безпосередньо із результатами праці, підприємницької діяльності чи доходами від власності: пенсії, допомоги стипендіїтощо.

Спеціалізація виробництва — зосередження основної діяльності під-приємства, компанії на виробництві вузького кола продукції, товарів та послуг.

Спільний ринок — один з видів інтеграційних об’єднань, за якого лі-квідовуються будь-які бар’єри між країнами не лише щодо товарів і пос-луг, а й робочої сили та капіталів, тобто утворюється спільний ринок пра-ці, капіталів і товарів.

Споживання — кінцева фаза суспільного відтворення, в якій суспіль-ний продукт використовується для задоволення потреб населення. Розріз-няють виробниче (використання ресурсів у процесі виробництва) і неви-робниче (індивідуальне, особисте) — що передбачає задоволення особистих потреб людей у продуктах харчування, одязі, житлі тощо, і споживання у процесі якого задовольняються суспільні потреби. Спожи-

^иі^^^^—Ц^^^гш єдшсть продуктивних сил і виробничих відносин, соціально-економічний спосіб поєднання без-посередніх виробників із засобами виробництва. При цьому виробничі ві-дносини є соціальною формою розвитку продуктивних сил. Разом вони складають дві сторони кожного способу виробництва і пов’язані одна з одною за законом відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Діалектика продуктивних сил і виробничих відносин розкриває причини саморуху виробництва і, тим самим, сутність всього історичного процесу. Поняття способу виробництва характеризує соціально-економічні аспекти діяльності людини, спрямованої на створен-ня необхідних для його життя матеріальних благ.

Конкретний соціально-економічний спосіб виробництва лежить в ос-нові кожної суспільно-економічної формації (історичного типу суспільс-тва) і визначає її якісні особливості. Тому «економічні епохи відрізня-ються одна від одної не стільки тим, що виробляється, скільки тим як, у який спосіб» (Маркс). Місце і значення способу виробництва у суспіль-ному житті К. Маркс визначав слідуючим чином: «Спосіб виробництва матеріального життя обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі» (Маркс К. і Енгельс Ф., Твори, т. 13, с. 7). Відтак зміни у способі виробництва визначають розвиток суспільно-економічних формацій (первіснообщинний лад, рабовласницька, феода-льна, капіталістична) перехід від однієї формації до іншої. Від соціаль-но-економічного способу виробництва слід відрізняти технологічний спосіб виробництва, який виражає техніко-організаційні аспекти вироб-ничої діяльності — техніко-економічне поєднання виробників і засобів виробництва. Головним у процесі такого поєднання є раціональна орга-нізація робочого місця, ефективна праця, економія сировини тощо. На відміну від технологічного, соціально-економічне поєднання виробників із засобами виробництва зумовлене певним типом і формою власності на речові та особистісні фактори виробництва. Основними історичними ти-пами власності на засоби виробництва є приватна (рабовласницька, фео-дальна, капіталістична), колективна (колективна капіталістична, колек-тивна трудова), суспільна, державна, кожна з яких може розвиватися в інших, конкретніших формах.

В історії розвитку людства розрізняють три технологічні способи ви-робництва, що базуються: 1) на ручній праці; 2) на машинній праці; 3) на автоматизованій праці. В межах одного соціально-економічного способу виробництва можуть певною мірою поєднуватися різні технологічні спо-соби виробництва. Так, за сучасного капіталістичного способу виробницт-ва в різних комбінаціях поєднуються всі технологічні способи виробницт-ва, які раніше знало людство, за переважанням автоматизованого виробництва. Джерелом розвитку суспільного способу виробництва є пот-реби та інтереси людини, комплекс властивих їй суперечностей, пр.відну

тва купують товари та користуються послугами для особистого та сімей-ного споживання чи використання.

Спонсоринг — це спонсорська діяльність фірми, заснована на прин-ципі взаємності, а також на інтерактивній формі відносин з використанням формування суспільної думки, реклами, персональних продажів, стиму-лювання збуту, комунікаційних способів.

Спот — різновид реальної біржової угоди щодо купівлі-продажу наяв-ного товару з негайною оплатою та постачанням. Практикується в біржо-вій то.гівлі, а також для реалізації готівкової валюти, зокрема на валютній

^Стагнація (лат. stagnum — стояча вода) — застій в економіці, вироб-ництві, соціальній сфері, стан тривалої суспільно-економічної депресії, що виявляється у сповільненні чи припиненні економічного росту й інвести-ційних процесів, загальному згортанні виробництва.

Стагфляція (від стаг(нація) та (ін)фляція) — стан економіки окремо взятої країни чи групи країн, що характеризується одночасним спадом ви-робництва, підвищенням цін і зростанням безробіття і поєднанням еконо-мічної кризи з інфляцією.

Стандартизований товар (англ. standart — норма, зразок) — товар, який повністю можна замінити ,дин одним; ідентичний. Це продукт, який

™T?ZZ"mKyZT- Tml"~l"«, держава) 1) галузь суспільних наук, яка досліджує кількі’ні закономірності масових суспільних явищ і процесів у нерозривному звязку з їхніми якісними ха-рактеристиками і дає числове відображення закономірностей суспільного розвитку щодо конкретних умов місця та часу; 2) область обліку і аналізу, що фіксує, систематизує і вивчає показники найбільш типових, масових економічних процесів і їх зміни у часі (так звані динамічні ряди показників).

Страхова медицина — форма медичного обслуговування населення з оплатою такого обслуговування із страхових фондів.

Страховий поліс — документ (звичайно іменний), що посвідчує укла-дання договору особистого чи майнового страхування. Містить перелік ри,иків страхування та умови відшкодування втрат у разі настання випад-

КУ С^^^шІк—тТ^Цу окрем! особи й домогосподарс-тва купують товари та користуються послугами для особистого та сімей-ного споживання чи використання.

Спонсоринг — це спонсорська діяльність фірми, заснована на прин-ципі взаємності, а також на інтерактивній формі відносин з використанням формування суспільної думки, реклами, персональних продажів, стиму-

^''^^^S^^^^^-'^ особи, защкавлеш в дошьносгі даної компанії. Наприклад, робітники компанії, ії клієнти, постачальники, фінансові та банківські установи, що ії обслуговують, місцевий уряд, ме-шканці даного району тощо.

Стратегія — спосіб досягнення мети. Стратегія відбиває сутність і ха-рактер діяльності компанії. Стратегія — це намічений шлях розвитку ком-панії, необхідні для цього ресурси, їхній розподіл, координація і відповід-не планування.

Стратегія конкуренції комплекс заходів, що забезпечують облік, використання або зменшення впливу конкуренції, засновані на всебічному аналізі ринку і систематичному визначенні динаміки зміни цього вплив.

Стратегія маркетингу — комплекс заходів щодо розробки, вироб-ництву, збутові продукції, здійснюваний на основі аналізу ринку, плану-вання (прогнозування), контролю, і спрямований на досягнення конкрет-ної мети.

Стратегічне планування — це процес прийняття рішень топ-менеджментом, що фокусується на довгостроковій перспективній діяльно-сті підприємства і визначає засоби, за допомогою яких цілі цієї діяльності можуть бути досягнуті; включає визначення місії та цілей (як підприємст-во бачить свою мету і куди воно хоче прямувати). Стратегічне планування це чітке визначення цілей організації, а також шляхів і основних засобів

ДОСС?ратегічнаТозиція- необхущо проводити розходження між страте-гічною позицією компанії в цілому і стратегічній позиції конкретної сфери діяльності. Поточна стратегічна позиція конкретної сфери діяльності відзна-чається на стратегічній сітці. Майбутня стратегічна позиція — це бажана по-зиція. Шлях із сьогодення в майбутнє — стратегія окремого виду бізнесу. Рішення, що стосується бажаної майбутньої стратегічної позиції, — це стра-

порівнюються зі ступенем конкурентноздатності.

Стратегічні альянси — угоди, що укладаються між компаніями про співробітництво, що виходять за рамки звичайних ділових відносин між фірмами, але не означаючого злиття, поглинання або створення повного

Т0ВаСтр™тегічний аналіз- аналіз внутршішх і зовшшшх факторів, важ-ливих для розробки цілей і стратегії. Виділяють внутрішній і зовнішній аналіз, аналіз конкурентноздатності.

Стратегічний контроль — процес спостереження вищого й операти-вного керівництва за виконанням стратегії, виявлення можливих відхилень

'^Kplr^^ZnpZ^Z^cnociG визначення і реалізащї стра-тегії, у якому підприємницьке представлення про майбутнє об'єднано з процесом стратегічного керування.

Стратегічне пристосування — теорія, відповідно до якої компанія повинна постійно пристосовуватися до навколишнього середовища (ії ви-могам).

Стратегічне рішення — це рішення, що стосується визначеної мети. Виділяються три типи цілей (корпоративні цілі, бізнеси-мети, функціона-льні цілі), відповідно виділяються три типи рішень.

Стратегічне керування — стиль керування, орієнтований у майбутнє з урахуванням конкуренції. Процес, у якому встановлюються конкретні бі-знеси-мети. Він заснований на оцінках зовнішньої і внутрішньої інформа-ції. Результат виявляється в стратегічній орієнтації всіх працівників ком-панії й у розробці синхронних планів підрозділів, що прагнуть до досягнення поставлених цілей.

Стратегія диференціації — стратегія, сконцентрована на широко-му ринковому сегменті. Прагнення тим або іншим способом додати своїм продуктам відмітні риси, що сприяє одержанню конкурентних

Стратегія лідерства у витратах — стратегія, спрямована на завою-вання величезного ринкового сегмента за допомогою найменш низьких витрат в отраслі як конкурентну перевагу.

Страхова медицина — форма медичного обслуговування населення з оплатою такого обслуговування із страхових фондів.

Страховий поліс — документ (звичайно іменний), що посвідчує укла-дання договору особистого чи майнового страхування. Містить перелік ризиків страхування та умови відшкодування втрат у разі настання випад-ку, передбаченого договором страхування.

Структура ринку — сукупність окремих ринків у межах національної економіки, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія

МЖ ™ввдомП°тов5вГякі продаються, видшяють: ринки сировини, матеріалів, коштовностей, засобів виробництва, нерухомості, споживчих товарів і послуг, інформаційний та інтелектуальний, ринок інновацій, ка-

™за^=^^^

тичний ринок, ринок монополістичної конкуренції та олігополістичний

ринок. Це дозволяє розрізняти конкурентні та неконкурентні ринки;

— у відповідності до законодавства існують легальні і нелегальні

V Структурне регулювання економіки — використання державою економічних, адміністративних і правових важелів на мікро- та макрорів-нях у процесі внутрішньо- та міжгалузевого й територіального розподілу ресурсів, регулювання ринкових умов із метою створення нових галузей, стимулювання науково-технічного прогресу, модернізації промисловості та забезпечення економічного зростання.

Субсидія (лат. subsidium — допомога, підтримка) — допомога держа-ви у грошовій або натуральній формі місцевим бюджетам, юридичним і фізичним особам, іншим державам.

Сукупний попит — маса існуючих суспільних потреб ринкового гос-подарства, що зумовлюється та обмежується наявними грошима покупців; представлені на ринку платоспроможні потреби на товари.

Стиль керівництва — манера поведінки керівника щодо підлеглих, через яку здійснюється вплив на працівників організації. Під стилем кері-вництва в психології управління розуміється цілісна і відносно стійка сис-тема способів впливу керівника на колектив, якій притаманна внутрішня єдність і яка забезпечує ефективне виконання функцій управління в зада-них умовах.

Субпродукт — продукт, отриманий при виробництві для виготовлен-ня іншого продукту. Це нормальний результат виробничого процесу, якого неможливо уникнути. На субпродукти відноситься частина загальних ви-робничих затрат, при цьому очікувані прибутки або збитки від його про-

ДаЖСубсид^т. subsidium - допомрга, підтримка)      допомога держа-ви у грошовій або натуральній формі місцевим бюджетам, юридичним і

Сукупний попит — маса існуючих суспільних потреб ринкового гос-подарства, що зумовлюється та обмежується наявними грошима покупців; представлені на ринку платоспроможні потреби на товари

Суспільні відносини багатоманітні суспільні зв'язки, що виника-ють за участю людської свідомості між індивідами, соціальними групами, класами, націями, а також всередині них у процесі їх економічного, соціа-льного, політичного життя і діяльності.

Окремі люди вступають в суспільні відносини саме як члени (предста-вники) тих чи інших соціальних спільностей і груп.

Наукове обгрунтування суспільних відносин вперше було здійснено марксизмом. Воно полягає у тому, що уся різноманітність суспільних від-носин поділяється на первинні — матеріальні, базисні, і вторинні — ідео-логічні (духовні), надбудовні. 3 усіх суспільних відносин головними, про-відними, визначаючими є матеріальні — економічні, виробничі відносини. Характер матеріальних суспільних відносин визначається продуктивними силами суспільства і не залежить від волі і свідомості людей. Суспільство являє собою не механічне поєднання, а єдину систему суспільних відносин.

Для кожної суспільно-економічної формації суспільні відносини — іс-торично-конкретні і специфічні. Серед ії суспільних відносин можна виді-лити стійкі, порівняно довго існуючі відносини, які виражають основні особливості даної форми власності, і рухливі, динамічні відносини, що ві-дображають зміни, які проходять у суспільстві, у взаємовідносинах соціа-льних груп, класів. Поки зміни суспільних відносин в межах певної суспі-льно-економічної формації не зачіпають ії основи — пануючої форми власності, вони мають лише еволюційний характер. Зміна ж основних, стійких суспільних відносин, пов'язана із ломкою усього суспільного ук-ладу, переходом від однієї суспільної економічної формації до іншої і має революційний характер.

На відміну від попередніх історичних епох, де переважали стихійні не-керовані процеси, соціально-економічний розвиток сучасного суспільства у дедалі більшій мірі набуває характеру поступового (еволюційного), пла-

номірного, науково-обгрунтованого реформування (удосконалення) суспі-льних відносин в усіх сферах суспільного життя — економічній, соціаль-ній, політичній, духовній.

Суспільна праця — діяльність людей у системі суспільного поділу праці, спрямоване на виготовлення товарів і послуг для задоволення соці-ально-економічних потреб суспільства.

Т

Таймінг — найсприятливіший момент для купівлі чи продажу акцій на біржі.

Тариф — 1) офіційно встановлена ставка (система ставок) оподатку-вання, митних зборів; 2) розмір оплати за різні послуги — транспортні,

ЗВ’Ят7рифМм™й —ТерТлжтоварів, з яких стягують мито, із вказанням ставок мита на одиницю товару. Розрізняють автономний, гнучкий, забо-ронний, конвенційний, пільговий митні тарифи.

Тезаврація (гр. thesauros — скарб) — 1) накопичення грошей населен-ням у наслідок вилучення їх з обігу та зберігання нагромадженої готівки поза кредитними установами; 2) накопичення приватними особами золота як скарбу, багатства; 3) формування золотого запасу держави.

Тейлорізм — система менеджменту, у якій уперше було застосова-но науковий підхід до організації праці робітників і управління виробниц-твом.

Темп зростання — показник економічної динаміки, який показує, у скільки разів (чи на скільки відсотків) продукт поточного періоду відріз-няється (більший чи менший) від продукту базового періоду. Вимірюється у відносних величинах або у відсотках.

Темп інфляції показник, що характеризує рівень знецінення гро-шей за певний період (у процентах до їх номіналу на початок періоду).

Темп інфляції — —   • 100,

де Р0 — індекс цін базисного періоду;

Рп — індекс цін поточного (звітного) періоду.

Темп приросту — показник економічної динаміки, який показує, у скільки разів чи на скільки відсотків змінюється обсяг продукту за період, що розглядається. Вимірюється у відносних величинах або у відсотках.

Технократія (гр. techne — реміснщтво, майстерність і kratos — вла-да) — концепція, яка передбачає встановлення політичної влади спеціаліс-тів різних професій, передусім технічних (інженерів, організаторів вироб-

тттттт'утз'і    РТСОТ7РТТТ1R )

Технологія (англ. technology) — застосування наукових і технічних знань для удосконалення виробничих процесів і продуктів.

Технологічний детермінізм (лат. determine — визначаю) — теорія і ме-тодологія соціального детермінізму, основоположний принцип багатьох су-

часних соціально-економічних та соціально-політичних концепцій суспіль-ного розвитку, які абсолютизують (лат. absolutus — необмежений, безумов-ний), надмірно перебільшують роль технічного чинника, відносну самостій-ність та визначальну роль науки і техніки в сучасному суспільстві, недооцінюючи зворотний вплив на них соціальних факторів — характеру суспільних відносин, науково-технічної політики держави, культурних, тра-дицій і цінностей. Виникнення технологічного детермінізму зумовлене роз-витком техніки, науково-технічного прогресу і його вищого ступеня — нау-ково-технічної революції. Методологічно-технологічний детермінізм є редукція (зведення) суспільного розвитку до науково-технічного прогресу, a також теоретично-некритичним відношенням до дійсно деформованого, аб-солютизованого, технократичного розвитку сучасної індустріальної та пост-індустріальної, інформаційно-технологічної цивілізації. У широкому зна-ченні технологічний детермінізм — метод (принцип) пояснення суспільних процесів і явищ, згідно з яким зміни в технології є першопричиною змін со-ціальних інститутів, практичних дій та ідей.

За оцінкою історичної перспективи соціального розвитку (в залежності від впливу науково-технічного фактора) дослідники технологічного дете-рмінізму виділяють його оптимістичний (Д. Белл, 3. Бжезінський, Г. Кан та ін.) і песимістичний (Ж. Еллюль, Д. Медоуз та ін.) напрями.

Відповідно до такого розмежування представники першого з них розг-лядають НТР як всезагальне благо, представники другого — як неприбор-кану силу зла. Технологічний детермінізм як теорія виникає на початку XX ст. Основоположниками технологічного детермінізму вважаються Т. Веблен, Д. Бернхем, Е. Бернштейн, К. Каутський. У подальшому техно-логічний детермінізм більшою чи меншою мірою став властивим теоріям індустріального суспільства, постіндустріального суспільства, суспільства споживання, суспільства дозвілля, технотронного, технократичного і комп’ютеризованого суспільства.

Технологія виробництва — спосіб видозмінення речовини, енергії, інформації у процесі виготовлення продукції, обробки і переробки матері-алів, збору готових виробів, контролю якості, управління. Технологія міс-тить методи, прийоми, режим роботи, послідовність операцій, вона тісно пов'язана з засобами які застосовуються, обладнанням, інструментами, матеріалами, які використовуються.

Технологічна субституція — процес заміщення, у якому стара техно-логія витісняється нової. Також відома як «технологічна наступність».

Технологічна еволюція — ії відображенням є поступове поліпшення показника співвідношення продуктивності і ціни. Досить часто представ-ляється у виді S-кривої в довгостроковому періоді. Також відома за на-звою «технологічна ескалація».

Тіньова економіка — прихована економічна діяльність, яка не пока-зується в податковій декларації та офіційній статистиці. He слід плутати з «чорним ринком», коли незаконно продаються товари, вироблені частіше за все законно.

Товар — форма економічного блага, яка виготовлена з метою обміну на інші блага чи на гроші, а не для власного споживання. Будь-який товар має дві властивості:

корисність, або споживчу вартість — властивість задовольнити якусь людську потребу;

мінова вартість, або .інність — властивість обмінюватися в певних

Товарообіг, оборотність — загальний об’єм виручки від реалізації продукції фірми.

Товариство з обмеженою відповідальністю товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, обсяг яких визначається установчи-ми документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх внесків (їх буває від 5—10), формують колективний орган управлін-ня, колективно розподіляють отриманий дохід відповідно до внесеного паю (частки). Ці товариства належать до підприємств колективної форми власності.

Товариство командитне (спілка) — складається із дійсних членів і вкладників. Дійсні члени командитного товариства є «повними» партне-рами. За своїми правами вони нічим не відрізняються від учасників повно-го партнерства і теж несуть повну та солідарну майнову відповідальність зазобов’язаннями спілки. Вкладників командитного товариства ’азивають «сплячими» партнерами. Вони несуть відповідальність за зобовязаннями

Товариство повне (спілка, партнерство) об’єднання капіталів двох або більше осіб для спільної підприємницької діяльності. Учасники товариства поділяють прибуток пропорційно частці кожного у майні. Чле-ни ’акого партнерства несуть повну і солідарну відповідальність за зо-бовязаннями товариства всім його рухомим і нерухомим майном.

Товарне виробництво — такий тип організації економіки, за якого прод.кт виробляється на ринок для йо(о обміну на ін,ий продукт або )ро-

засобів виробництва, базується на власній праці, а розширене (капіталіс-

ції. До складу товарної продукції будь-якого періоду (місяця, кварталу, ро-ку) включається вартість зробленої в даному періоді продукції, призначеної до реалізації, незалежно від того, коли вона фактично буде реалізована.

Товарний знак — зареєстроване в патентному відомстві оригінальне графічне зображення, оригінальна назва, особливе сполучення цифр, букв або слів і т. п., що дозволяють відрізнити продукцію даного виробника від продукції інших виробників. Знаки обслуговування — це позначення, за-стосовувані в сфері послуг, що дозволяють розрізняти аналогічні по приз-наченню послуги різн’х виконавців, конкурентів. Позначення вироб’в то-варним знаком необовязково, це право виготовлювача, але не обовязок, однак його застосування відповідає інтересам як продавців товарів, так і покупців. Зареєстрований товарний знак — об’єкт інтелектуальної власно-сті, він підлягає оцінці й облікові на рахунку 04 «Нематеріальні активи». Реєстрація товарного знаку дійсна протягом 10 років з дати надання заявки в патентне відомство. Після чого його дія може бути продовжене за зая-вою власника.

Топ-менеджери — самі досвідчені керівники серед менеджерів. Зви-чайно під цим терміном розуміються менеджери сучасної формації, що не тільки в досконалості володіють маркетингом і менеджментом, але мають організаторські .дібності й умінням захистити завоювання фірми від сва-

ROTT1  WT-TTTORTTT'TK'I R

Товарний фетишизм (фр. fetiche — чудодійний предмет обожнюван-ня) — уречевлення виробничих відносин (відносин економічної власнос-ті), персоніфікація речей за товарного виробництва у формі панування над людьми певних речей, передусім грошей. Враження, що ніби самі товари (речі) вступають в економічні відносини, а відносини між людьми зво-дяться до ставлення індивідів до речей, що породжує містичне ставлення людей до товару (в т.ч. грошового) як до надприродної сили.

Торговельна марка — різновид товарного знаку, це відмітний знак, що торговельні підприємства вправі розміщати на реалізованих ними то-варах, виготовлених по їх замовленню. Розрізняють індивідуальні і колек-тивні торговельні марки і товарні знаки. Індивідуальний знак реєструється на ім’я окремої фі’ичної або юридичної особи, а колективний може бути зареєстрований обєднанням підприємств, союзом, господарс’кою асоціа-цією, тобто він може належати будь-якому добровільному обєднанню пі-дприємств. Порядок .еєстрації і використання торговельної марки той же,

ЩОтГаТт0аГр0юмК(лат. totalitas повнота, цтьиість і totalis увесь, повний, цілий) — 1) напрям політичної думки, що виправдовує необмеже-ну етатизацію (одержавлення) суспільного життя; 2) концепція англо-американської політології 50—60-х років, яка застосовується для характе-ристики особливостей фашистського, націонал-соціалістичного, комуніс-тичного режимів (X. Арендт, К. Фрідріх, 3. Бжезінський та ін.); 3) форма державного устрою, що відзначається повним (тотальним) контролем держави над усіма сферами суспільства. До різновидів тоталітаризму на-лежать: комуністичний тоталітаризм (штучна форма соціальної інтеграції, заснована на приматі класового підходу, ліквідації приватної власності і природно-історичної структури суспільства, фактичному зниженні авто-номії особистості); фашизм, який у первісному варіанті італійської ідеок-ратії тяжів переважно до відродження національних духовних засад, за-безпечення колективної ідентичності на культурному та етнічному ґрунті під патронажем сильної держави; нацизм (синтезований тип ідеократії на основі органічного поєднання соціалізму і націоналізму, уособлення тота-літарної держави).

Політичний досвід XX ст. доводить, що тоталітаризм виступає як глу-хий кут еволюційної спіралі світового розвитку. Розпад комуністичної си-стеми на межі 80—90-х років і політичний крах останніх на європейсько-му континенті тоталітарних утворень стали історичним і логічним завершенням тоталітарного експерименту над суспільством і людською

ПРИТ0оДтал.таризм економічний - повне (тотальне) або майже повне оде-ржавлення економічної системи в цілому та кожної з ії підсистем і елемен-тів зокрема. Найбільшою мірою проявився в економіці фашистської Німе-ччини під час Першої та Другої світових війн, а також в колишньому

СРСР. Так, частка державної власності на засоби виробництва в СРСР ста-новила 92 %, а колгоспно-кооперативна власність була значною мірою одержавлена. Тотальне одержавлення основної продуктивної сили вира-жалося в існуванні лише державної системи освіти (середньої, професій-но-технічної та вищої), зайнятості переважної більшості працівників на державних підприємствах, у регулюванні розмірів заробітної плати всіх категорій зайнятих та ін. В тоталітарній економіці зі сфери товарно-фошових відносин було вилучено засоби виробництва, робочу силу, пос-луги, а на предмети споживання, які хоч і були об'єктом купівлі-продажу,

^o^S^SS^^So рівень операщй, при якому сукуп-ний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибут-ку або нульових збитків.

Транснаціональна корпорація фірма, корпорація, компанія, яка здійснює основну частину своїх операцій за межами країни, в якій вона зареєстрована, частіше в декількох країнах, де є мережа відділів, філій, пі-дприємств. Найбільша форма організації приватного підприємницт-ва, національна за капіталом і контролем, але міжнародна за сферою дія-льності.

Трансфертні платежі (виплати) грошові виплати з державного бюджету населенню і приватним підприємствам, не пов'язані з виконан-ням ними державної служби, а здійснюються в порядку перерозподілу за-собів на користь громадян, які їх потребують. Трансфертні виплати існу-ють у формі субсидії, виплати процентів по державному боргу, виплати пенсії, допомоги та ін.

Тренд — напрям зміни економічних показників, який визначається шляхом обробки звітних, статистичних даних і встановлення на цій основі тенденцій економічного спаду або зростання. Див. Економічний тренд.

Трест — вища форма галузевої виробничо-комерційної інтеграції. Він є формою об'єднання підприємств, в результаті якого вони втрачають

^^домЖстГ^^^ пока^нГ'ефективност! виробництва, який показує, яку кількість праці затрачено в даному році на виробництво одиниці національного продукту.

У

Управління ресурсами підприємства:

1.         Інформаційна система для ідентифікації і планування всіх ресурсів підприємства, які необхідні для здійснення продажів, виробництва, закупі-вель і обліку в процесі виконання клієнтських замовлень.

2.         Методологія ефективного планування і управління всіма ресурсами підприємства, які необхідні для здійснення продажів, виробництва, закупі-вель і обліку при виконанні замовлень клієнтів в сферах виробництва, дис-трибуції і надання послуг.

Уніфікація (лат. unifico — роблю однаковим) — приведення видів продукції, деталей, вузлів, інших конструкційних елементів, матеріалів,

технологічних процесів до єдиних форм, розмірів, структури, складу і за-безпечення раціональної одноманітності різних видів продукції, деталей, вузлів та інших елементів конструкцій, використовуваних матеріалів і те-хнологічних процесів. Уніфікація сприяє підвищенню серійності виробни-цтва, застосуванню високопродуктивних і автоматизованих засобів і про-фесивних технологій їх виготовлення, поглиблення спеціалізації та розширенню кооперування виробництва.

Урбанізація (лат. urbanus — міський) — історичний соціально-економічний процес зростання ролі міст у розвитку суспільства, у соціа-льній, професійній, демографічній структурі населення, розміщенні про-дуктивних сил, розвитку науки, у сфері послуг, способі життя, культури та ін.

Уречевлена праця — праця, затрачена на виготовлення продукту. В процесі виробництва праця, затрачена на виготовлення засобів виробницт-ва, постає як уречевлена праця. Праця, затрачена в момент виробництва продукту — виступає як жива праця, що також уречевлюється у створено-му продукті і разом з раніше уречевленою працею входить до вартості ви-готовленого продукту. Уречевлена в товарі праця набуває форми вартості товару.

Усуспільнення виробництва — об'єктивний процес розвитку сус-пільного характеру виробництва, що виявляється в поглибленні суспіль-ного поділу праці, посиленні взаємозв'язку і взаємозалежності економі-чно відособлених господарських одиниць, галузей і сфер народного господарства.

Утилітаризм — течія економічної думки, в основі якої — оцінка ре-чей, предметів, явищ, процесів щодо їх корисності, можливості викорис-тання для досягнення певних цілей і задоволення потреб. Виникла у Вели-кобританії в XIX ст. під впливом ідей філософа І.Бентама, розвинута в концепції корисності, в т. ч. граничної.

Утопічний соціалізм — сукупність концепцій теоретичних учень, го-ловним змістом яких була глибока критика існуючого соціально-економічного устрою і обгрунтування необхідності докорінних змін у ньому на засадах соціальної справедливості. Соціалісти-утопісти сформу-лювали ідею про бажаність і можливість встановлення суспільного ладу без експлуатації людини людиною та інших форм соціальної нерівності та гноблення.

Ф

Фабрика (лат. fabrica — майстерня) — промислове підприємство, за-сноване на системі машин; вища стадія розвитку капіталізму в промисло-вості (після простої кооперації і мануфактури). Виникла під дією законів концентрації виробництва і капіталу, усуспільнення виробництва і праці, зростання продуктивності праці та інших факторів, що зумовили промис-лову революцію кінця XVIII — початку XIX ст. і заміну капіталістичної мануфактури.

Фактори виробництва — ресурси, які використовуються у виробниц-тві й від яких залежить кількість і обсяг випущеної продукції. Сучасна економічна теорія до виробничих ресурсів (факторів) відносить: працю, капітал, природні ресурси, підприємницьку діяльність. Фактори виробни-цтва поділяються на матеріально-речові та особисті. Матеріально-речовий фактор виробництва включає засоби і предмети праці. Особистим факто-ром виробництва є сукупна робоча сила.

Фактори економічного зростання — явища і процеси, які визнача-ють масштаби збільшення ефективності та якості економічного зростання, поліпшення добробуту населення. Основними факторами економічного зростання є: кількість і якість економічних ресурсів; обсяг основного капі-талу; технології;  .ауково-технічний прогрес; фактор сукупного попиту;

Феодальний суспільний спосіб виробництва (феод- ср. лат. feodum — маєток, майно — в Західній Європі в епоху феодалізму — спад-кове землеволодіння) — економічна система, що базується на феодальній власності на землю, поєднанні позаекономічного примусу до праці на пе-реважанні натурального господарства і ручної праці. Виник у V ст. із роз-падом рабовласницького способу виробництва, а в більшості країн Євро-пи — з розпадом первіснообщинного ладу. Існував до кінця XV — початку XVI ст. Головною галуззю феодального суспільного способу ви-робництва було сільське господарство. Рівень рільничої техніки був низь-ким, технологічний спосіб виробництва базувався на ручній праці. Най-вищим досягнення рільничої техніки стала заміна рала плугом. Панувало натуральне господарство. Відносини власності характеризувалися наді-ленням селян землею та іншими засобами виробництва, їхньою особистою залежністю від поміщика, привласнення додаткового і частини необхідно-го продукту, методами позаекономічного примусу. Феодальна земельна власність поширювалася і на міста. Феодали жили в містах, а воїнам і слу-гам роздавали частину землі. Обов’язком феодала був захист міста, у XII—XIII ст. міста домоглися незалежності. Мешканці міста обирали му-ніципалітет на чолі з мером, мали свій суд, фінанси, військове ополчення. Міщани стали юридично вільними, отримали майнові права. В містах роз-вивалися ремесла. Селяни-кріпаки тікали у міста і, проживши в них 1 рік і 1 день, ставали за законом повноправними городянами. 3 XII ст. пожвави-вся обмін між окремими містами, часто проводилися ярмарки. Деякі міста Франції, Італії стали центрами міжнародної торгівлі. У XIV—XV ст. ремі-сничі об'єднання замінила мануфактура — великі робітничі майстерні,

Експлуатація виявлялася передусім в існуванні панщини (відробіткової ренти): декілька днів на тиждень селяни своїми знаряддями і тягловою си-лою змушені були працювати на землях поміщика, решту — на своєму по-лі. Основна економічна суперечність феодального суспільного способу виробництва — антагонізм між індивідуально-колективним характером виробництва (індивідуальним — на власному полі, колективним — на полі феодала), потребами селян і ремісників, з одного боку, і привласненням через позаекономічний примус додаткового і частини необхідного продук-

ту класом феодалів, державних чиновників — з іншого. Класичним зраз-ком феодального суспільства була Франція. У XIII ст. у Франції та інших країнах Європи почався процес викупу селян із феодальної залежності. Панщину в цій країні та в Англії було ліквідовано в XIV—XV ст. У Гали-чині панщину було скасовано у 1848, на решті території України— в 1861. Занепад феодального способу виробництва прискорився з розвитком товарно-грошових відносин. Наприкінці XV ст. у багатьох країнах провід-ною формою феодальної земельної ренти стала грошова. Цьому сприяли великі географічні відкриття, розвиток міжнародної торгівлі, процес дифе-

РЄН^о^^(^ВрШ^б^да і kratos - влада) представники однієї з течій класичної політичної економії, що виникла в середині XVIII .т. у Франції. Представники Ф. Кене, Ж. Тюрго, В. Мірабо, П. Дю-

П0Н<£^Цг- ВИД ДІЯЛЬНОСТІ, яка полягає у тому, що одна компашя бере на себе відповідальність за одержання заборгованості, яка повинна належати іншій компанії.

Фінанси — сукупність економічних відносин, що виникають у процесі формування та використання централізованих грошових фондів. Основ-ними ознаками фінансів є: наявність економічних відносин, грошова фор-ма їх виявлення, обов’язкове формування і цільове використання грошо-

Фіскальна політика (лат. fiscalis — казенниії) — політика держави в галузі оподаткування, державних витрат, державного бюджету, спрямова-на на забезпечення зайнятості населення і запобігання, придушення ін-

Ф™крХеціГу фТскальнуЬполітику- маневрування податками і дер-жавними витратами з метою зміни реального обсягу національного вироб-ництва, контроль за рівнем зайнятості і темпом інфляції;

недискреційну (автоматичну) фіскальну політику — політика, яка ґрунтується на застосуванні «вмонтованих» в економічну систему автома-тичних стабілізаторів, що забезпечує податкові надходження в бюджет у залежності від рівня економічної активності.

Фірма — загальна назва підприємств, компаній, товариств, комерцій-них організацій.

ФОБ (англ. free on boord — вільно на борту) — комерційні умови в міжнародній торгівлі, зобов’язання щодо поставки, які вважаються вико-наними після того, як товар передано через поручні судна в погодженому порту відвантаження. Це означає, що покупець повинен нести всі витрати і ризики загибелі чи пошкодження товару від цього моменту.

Фонд заміщення — частина суспільного продукту, яка використову-ється для заміни тих засобів праці, що протягом даного року вибули з про-цесу виробництва внаслідок фізичного і морального зношення, і для пов-ної заміни предметів праці, які споживаються відразу протягом одного

ВИРфон7нагромадження - частина нацюнального доходу, яка служить для майбутнього розширення масштабів суспільного виробництва, ство-рення суспільних резервів і страхових запасів.

Фонд споживання — частина національного доходу, що спрямовуєть-ся на задоволення індивідуальних, колективних і суспільних потреб насе-лення.

Фонди виробництва — втілені у будинках і спорудах виробничого призначення, дорогах, транспорті, машинах, механізмах, грошових засо-бах фірми та ін. Вони належать підприємству або закуповуються ним для здійснення виробництва продукту.

Фондовий ринок      див. Ринок цінних паперів.

Фондовіддача — економічна категорія, яка виражає виробничі відно-сини щодо економічної ефективності використання виробничих фондів. Це відношення обсягу валової продукції або іншої результативної величи-ни до обсягу використаних для його отримання виробничих фондів.

Фондомісткість — вартість основних виробничих фондів з розрахун-ку на одиницю продукції. Обчислюють, як відношення середньорічної ва-ртості основних виробничих фондів до річного обсягу валової (товарної) про.укції. Фондомісткість — показник, обернений показникові фондовід-

ДаЧ1форвард (англ. forvard - вперед) форма термшових, швидких роз-рахунків, що здійснюються не пізніш як через два дні після укладання угоди банками, торгово-промисловими фірмами з метою уникнення мож-ливих збитків від коливань, зміни цін, курсів валют.

Фрахт (нім. fracht — вантаж) — плата за транспортування ванта-жів водним шляхом або за використання судна для перевезень ванта-жів. Обчислюють множенням ринкової фрахтової ставки на кількість вантажу.

Форвардний контракт — угода про купівлю-продаж певної кількості товару, державних цінних паперів, іноземної валюти або іншого фінансо-вого інструменту по поточній ціні (ціні спот) з поставкою і оплатою в пев-ний момент у майбутньому.

Фрітедерство (англ. free trade — вільна торгівля) — концепція і на-прям економічної політики, що передбачають свободу торгівлі і невтру-

ЧаИф^Ц^1кГ—™2ю1ьу^^шт наступного:

—        зосередження тимчасово вільних грошових засобів і заощаджень з метою надання їх у тимчасове користування у вигляді кредитів;

—        здійснення грошових розрахунків;

—        регулювання грошового обігу, включаючи випуск (емісію) нових грошей;

—        емісія кредитних знарядь обігу;

—        здійснення операцій з цінними паперами;

—        надання консультаційних послуг (консалтинг).

Функції грошей — певні їх дії стосовно обслуговування руху вартості (цінності) у будь-яких ії проявах. Прийнято застосовувати «класичний» поділ функції грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, за-сіб платежу, засіб міжнародних розрахунків (світові гроші).

Ф'ючерс (англ. future — майбутнє) — специфічна строкова угода про поставку партії товару або інших цінностей у певний термін (2—3 роки) за визначеною ціною.

Ф’ючерсний контракт — угода купівлі-продажу певної кількості то-вару або певного фінансового інструменту по обумовленій ціні зі строком виконання в певний час в майбутньому.

X

Хеджування — страхування, зниження ризику від втрат завдяки укла-денню продавцем (покупцем) договору на купівлю (продаж) товару й од-ночасно укладення протилежної ф'ючерсної угоди, згідно з якою прода-вець укладає угоду на купівлю, а покупець на продаж товару. Хеджування зумовлено несприятливими для продавців або покупців змінами ринкових цін на товари в майбутньому порівняно з тими, що існували при укладенні

ДОГХолдингова компанія (англ. holding володіння) суб'єкт господа-рювання, який володіє контрольними пакетами акцій інших (одного чи бі-льше) таких суб'єктів і управляє їхньою діяльністю та контролює ії. Хол-дингова компанія об'єднує як промислові і торгові підприємства, так і фінансові інститути.

Ц

Ціна — грошовий вираз вартості товару. Ціна залежить, з одного бо-ку, від вартості товару, а з іншого — від величини самої грошової оди-ниці, в якій вона вимірюється. Вартість товару може залишатися незмін-ною, але коли вартість грошової одиниці змінюється, змінюється і ціна товару.

Ціна ринкової рівноваги — рівноважна ціна, яка встановлюється то-ді, коли попит дорівнює (відповідає) пропозиції, тобто коли ціна продавця і ціна покупця в результаті торгу співпали між собою.

Цінні папери — грошові або товарні документи, які надають їх влас-нику майнові права і право на отримання визначених грошових сум, дохо-дів. До грошових цінних паперів відносять облігації, векселі, грошові че-ки. До товарних цінних паперів, які підтверджують речові права їх власників, права власності, відносяться коносаменти (товарні накладні), складські свідоцтва. Особливе місце серед цінних паперів займають акції, які надають як грошові, так і майнові права. Цінні папери можуть бути об'єктом купівлі-продажу.

Цінова дискримінація — поведінка продавця на ринку в умовах недосконалої конкуренції, коли він встановлює різні ціни на однорід-ний товар. Умовою цінової дискримінації є наявність у продавця мож-ливості розмежування покупців за еластичністю їх попиту на конкрет-ний товар, що дозволяє замовляти у покупців з високою еластичністю більшу ціну.

Цінова еластичність — еластичність попиту і пропозиції по відно-шенню до ціни, реакція зміни попиту (пропозиції) на зміну ціни.

Цикл Шуарта-Демінга (Цикл PDCA) — відома модель безперервно-го поліпшення процесів, що одержала назву циклу Шуарта-Демінга або

циклу PDCA — плануй (Plan), роби (Do), перевіряй (Check), впливай (Act). При ії застосуванні в різноманітних областях діяльності дозволяє ефекти-вно управляти цією діяльністю на системній основі.

Циклічність економічного розвитку — форма розвитку національної ринкової економіки і світового господарства як єдиного цілого, це постій-не порушення і відновлення економічної рівноваги, рух від одного макро-економічного стану до іншого із загальною тенденцією економічного зро-стання. Властивість циклічного розвитку — рух не по колу, a no зростаючій спіралі, тобто це форма прогресуючого розвитку, об'єктивний спосіб економічного саморегулювання.

Ч

Чек — один з видів цінних паперів, грошовий документ встановленої форми, що містить беззаперечну вказівку власника поточного рахунку (чекодавця) банкові сплатити зазначену суму конкретній особі чи пред'явникові чека. Основне призначення чека — бути інструментом роз-порядження коштами, що є на поточному рахунку, засобом безготівкових розрахунків. Чеки бувають іменні (виписані на певну особу), ордерні (ви-писані на користь певної особи) і пред'явницький (виписаний на ім'я пред'явника).

Чистий дохід — сума доходу підприємства, яка залишається в його розпорядженні після виплати з отриманого валового доходу сум податко-вих платежів, включених до ціни продукції, зокрема податку на добавлену вартість, акцизного збору, митних та деяких інших зборів.

Чистии експорт — утворюється різницею між сумою, яку шоземці сплачують за вітчизняні товари і послуги, і сумою, яку нація витрачає на

"ЇЯКА/Т71RTTTO  ^ЇЯТІЛАОІ ^KTri-TX TORSTIIR 1  ТТОСПЛЛГ

Чисті збитки — перевищення витрат над надходженнями за звітний

DqXSf^^IS^-(4HII) - сумарний обсяг у грошово-му обчисленні всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні протя-гом певного часу (як правило за рік), за вирахуванням величини амортиза-

Щ1 ^тЗ^^и^Лис^нто^) вартість - метод ощ-нки інвестицій, за яким розраховується приведена (дисконтована) вар-тість прогнозованих в майбутньому надходжень від основної діяльнос-ті підприємства (прибутків) і відповідних видатків коштів (наприклад, вартості інвестицій) з застосуванням вибраного коефіцієнту дисконту-вання (завжди рівного необхідній нормі прибутку). Приведена (поточ-на) вартість всіх передбачених надходжень коштів (прибутку) мінус приведена вартість очікуваних наявних затрат. Якщо їх різниця пози-тивна, тобто одержана позитивна чиста приведена вартість, даний про-

Чистий прибуток — частина балансового прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після відрахувань до державного бюджету, виплати процентів за банківський кредит і деяких інших обов'язкових

платежів. Використовується для формування фондів економічного стиму-лювання.

«Чорний» ринок — ринок товарів і валюти, на якому укладають неза-конні угоди за цінами та курсами, що значно відрізняються від зафіксова-них державою.

Ш

Швид’ість обігу грошей — частота переходу грошової одиниці від одного обєкта товарно-грошових відносин до іншого у процесі викорис-тання грошима функцій засобу обігу і засобу платежу.

Швидкість обороту оборотних засобів — показник ефективності ви-користання обігових засобів — сукупності виробничих оборотних фондів і

Щ£З.££І£).   — " м"ер,"ьш 'грошош

«Шокова терапія» — комплекс радикальних, прискорених у часі за-ходів, спрямованих на досягнення глибоких перетворень в економічній, соціальній, політико-правовій та ідеологічній сферах суспільства.

Штраф (нім. strafe — покарання) — форма матеріальної відповідаль-ності підприємства й окремих осіб за порушення встановлених правил або зобов’язань.

щ

Щорічний цикл — порядок виконання процесу стратегічного підпри-ємництва, що триває протягом року.

Ю

ЮНЕСКО (Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури) — міжнародна організація в межах ООН. Створена 4.11.1946

ЮНІДО (Організація з промислового розвитку) міжнародна ор-ганізація, метою діяльності якої є сприяння промисловому розвитку і при-скореній індустріалізації слаборо.винутих країн через мобілізацію націо-нальних і міжнародних ресурсів. Створена в 1966 році як автономний орган Генеральної Асамблеї ООН.

ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі і розвитку) орган Гене ральної Асамблеї ООН, метою діяльності якого є сприяння розвитку між-народноїторгівлі, вдоск—налення міжна’одних економічних відносин.

Юридичні особи організації, об єднання, які є носіями маинових прав і обов’язків; у господарській діяльності виступають від власного іме-ні й існують незалежно від осіб, що входять до складу організацій та об’єднань.

я

Якість — ступінь досконалості, яким володіє товар, послуга чи інший вихідний продукт бізнес-процесу. Згідно визначення Загального управлін-ня якістю (TQM), якість — це відповідність вимогам споживача.

«Яма» біржова — операційний зал біржі, де здійснюють купівлю-продаж ф’ючерсів та опціонів виключно «з голосу».

Ямайська валютна система — світова валютна система, юридично оформлена угодою країн — членів МВФ у Кінгстоні (США, Ямайка) у 1976 році. Основні ії принципи: завершено демонетизацію золота, скасо-вано його офіційну ціну і золотий паритет; узаконено режим «плаваючих» (вільних) валютних курсів; базою сучасної валютної системи проголошено міжнародну розрахункову одиницю СДР, а замість системи «золото-долар-національна валюта», впроваджено систему «СДР-національна валюта».

Ярмарок (нім. Jahrmarki — річне торговище) — періодично влашто-вуваний в одному й тому самому місці й у певний час ринок; з'їзд торго-вельних і промислових організацій, комерсантів, переважно для гуртового продажу та закупівлі товарів за виставленими зразками.

Японська концепція маркетингу — концепція, основним принципом якої є врахування побажань, запитів споживачів без критики, розгляд їх виробниками як своїх власних. Головне гасло японської концепції марке-тингу «Нехай за себе говорять товари і послуги», тоді як в американсь-кій — «Нехай говорять продавці».