2. Функції грошей


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Найзагальнішою функцією грошей, у якій розкривається їх сут-ність, є властивість бути загальним еквівалентом та загальною фо-рмою вартості. Згідно марксистської теорії грошей, виділяють такі функції грошей, як: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромаджен-ня (утворення скарбів), засіб платежу, світові гроші.

Гроші виконують ці функції по-різному. Так, у першій функції золото виступає «ідеально», а в другій — воно може бути заміщене «своїми представниками» — паперовими знаками, паперовими фошима. В інших функціях золото виступає як гроші у власному розумінні.

Першою і найважливішою функцією грошей є міра вартості, тому що вартість усіх товарів відображається у грошах. Прирівню-вання усіх товарів до золота у формі ціни дає якісно однаковий ви-раз їх вартості і створює можливість безпосереднього кількісного виміру товарів. Надаючи форму ціни іншим товарам, самі гроші ці-ни не мають, вони не можуть у самих собі, у своїй споживчій вар-тості виражати свою вартість. Вартість золота як грошей виража-ється у споживній вартості інших товарів.

Вартість товару, виражену в грошах, називають ціною. Ціна то-вару за умов рівності попиту і пропозиції залежить, по-перше, від вартості товару, по-друге, від вартості золота (грошей). У випадку, коли вартість товару залишається незмінною, а змінюється вартість золота (грошей), ціни товарів змінюються обернено пропорційно до вартості грошей — чим більша вартість золота, тим менше ціна то-вару, і навпаки. У цій своїй функції гроші утворюють масштаб цін, тобто грошову одиницю, що містить певну вагову кількість золота (срібла) і служить для виміру цін різних товарів.

Процес, функціонування грошей як міри вартості нерозривно пов'язаний з процесом обміну товарів, в якому гроші виконують функцію засобу обігу. Цю функцію можуть виконувати лише реа-льні гроші (золото, срібло або їх замінники — паперові гроші). 3 появою грошей відбувається перехід від безпосереднього обміну товару на товар (Т = Т) до більш досконалої форми з допомогою фошей Т Г Т, яка, по суті, включає два акти: продаж товару за фоші (Т - Г) та купівлю товару за гроші (Г - Т). Як видно, гроші

виконують роль посередника в процесі обміну товарів. Однак, на практиці, продаж та купівля, будучи єдиним цілим, зовсім не озна-чає їх нерозривності. Навпаки, їх самостійність означає, що купівля не обов'язково слідує за продажем. Ці дві фази можуть бути розір-вані в часі та просторі. Саме тут міститься можливість криз надви-робництва. Участь грошей в обміні товарів перетворює останні в обіг товарів, поряд з яким існує обіг грошей. Ці дві функції — міра вартості і засіб обігу — є основними, а інші — похідними від них.

Третя функція грошей — засіб нагромадження або збереження вартості (утворення скарбів). Оскільки благородні метали перет-ворилися в основну форму багатства, у його спільне вираження, то товар нерідко продається з метою заволодіти цим багатством. Так фоші випадали із сфери обігу і перетворювалися у скарб. Таке на-копичення грошей здійснювалося і для того, щоб застрахувати себе від випадковостей ринку, а з появою лихварського капіталу воно стає самоціллю.

Розвиток товарного виробництва породив і таку функцію гро-шей як засіб платежу, що стало наслідком розвитку кредитних ві-дносин. Наприклад, для продовження процесу виробництва потріб-но придбати сировину і матеріали, але для їх оплати немає грошей. Власник сировини і матеріалів може продати їх з відстрочкою пла-тежу, тобто в кредит. Так один товаровиробник стає кредитором, a інший — боржником. Отримуючи потрібний товар, боржник дає своєму кредитору письмовий борговий кредит. Коли настає строк, боржник виплачує визначену суму грошей, а кредитор повертає йому вексель. Так з'явилися кредитні гроші (векселі, чеки тощо), які поряд з паперовими грошима обслуговують процес обігу това-рів і послуг.

Вексель (нім. wechsel — зміна, обмін, розмін) — цінний папір і вид кредитних грошей, який засвідчує грошове боргове 30-бов'язання векселедавця сплатити у встановлений строк і в певно-му порядку визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі бувають прості і перехідні. Простий вексель — боргове зо-бов'язання, видане боржником кредитору. Перехідний виступає кредитором і є його письмовим наказом про сплату у зазначений час вказаного у векселі боргу. Кредитор може використати вексель, виданий йому боржником, замість грошей для розрахунку за товар, придбаний у третьої особи. У даному випадку на векселі робиться перевідний запис на користь цієї третьої особи, яка, ставши власни-ком векселя, може, у свою чергу, використати його замінником дійсних грошей при купівлі товару у четвертої особи тощо. У цьо-му випадку збільшується кількість перевідних записів на векселі і кожний, хто його поставив, гарантує його оплату. Чим більше та-

ких записів на векселі, тим він надійніший і викликає все більшу довіру. Отже, вексель, будучи знаряддям кредиту, набуває певної форми грошей, породженої кредитом — кредитних або торгових

фОШЄЙ.

На грунті вексельного обігу виникла більш розвинена і доскона-ла форма кредитних грошей — банкноти. Це векселі банків (бан-ківські білети), які сплачуються грошима при першій вимозі, чим і відрізняються від векселів. Банкноти випускалися в обіг в обмін на приватні векселі комерсантів. Ця форма кредитних грошей одержа-ла широке розповсюдження, вексельний обіг все більше і більше став замінюватися банкнотами. Згодом банкноти стали пануючою формою грошових знаків, тобто паперовими грошима. Для їх виго-товлення використовують спеціальні сорти паперу і особливі спо-соби друку. 3 розвитком електронно-обчислювальної техніки банк-ноти нових зразків отримують спеціальні електронні мітки, які унеможливлюють їх підробку. Банкноти повинні бути забезпечені золотим запасом, дорогоцінними металами, іноземною валютою. Є два основних види банкнот: кла’ичні і сучасні. Класичні — це век-селі банкіра, за якими він зобовязується виплатити пред’явникові вказану на них грошову суму. їх ще називають розмінними. Сучас-ні банкноти не обмінюються на золото, а внаслідок одержавлення центральних емісійних банків вони фактично стали паперовими фошима. Надзвичайне розповсюдження в ринковій економіці оде-ржали чеки — ще одна форма кредитних грошей.

Історично кредитні гроші виникають на базі металевих (золо-тих) грошей і виступають як знак (представник) золота і знак кре-диту. Вони стали додатковим елементом у платіжно-розрахунко-вому механізмі ринкової економіки періоду вільної конкуренції, основу якого складають повноцінні (золоті і срібні) гроші. Про на-ступну еволюцію грошового обігу йтиметься нижче.

Розширення міжнародних економічних зв’язків, насамперед сві-тової .оргівлі, сприяло появі ще однієї функції грошей — світові гроші. Спочатку цю функцію виконували лише повноцінні (золоті) фоші. У цій функції золото має постійне призначення: 1) як зага-льний міжнародний платіжний засіб; 2) як загальний купівельний засіб; 3) як загальне втілення суспільного багатства. На світовій арені гроші скидали з себе «національні мундири» (переставали бу-ти доларами, фунтами, марками тощо) і виступали просто як золото.

Демонетизація золота (процес втрати ним грошових функцій) призвела до того, що воно поступово перестало виконувати роль світових грошей. Як міжнародний платіжний і купівельний засіб сьогодні використовуються національні валюти (грошові знаки) окремих країн. Крім того, з’явилися принципово нові світові гро-

ші — так звані спеціальні права запозичення (СПЗ, СДР) {англ. Special Drowing Rights, SDR). Це своєрідний прототип міжнародних кредитних грошей, що використовуються для безготівкових міжна-родних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках країн-членів Міжнародного Валютного Фонду (МВФ). До 2001 року та-кож існувала спеціальна розрахункова одиниця країн Європейсько-го Союзу — ЕКЮ (European Currency Unit). Сферою її використан-ня були взаємні розрахунки країн-учасників спільноти на рівні їх центральних банків. 3 1 січня 1999 року більшість країн союзу пе-рейшли на євро. Готівкові євро з'явилися у 2002 році.

3 появою паперових грошей їх функції значно звузилися. Споча-тку вони виконували лише дві функції — засобу обігу і засобу пла-тежу. 3 демонетизацією золота ці функції дещо змінилися. В еко-номічній науці нема повної одностайності в питанні, які ж функції виконують сучасні гроші. Найчастіше виділяють такі: засіб обігу, міра вартості (при ототожненні вартості і ціни), засіб заощадження або збереження вартості (сюди відносять і сплату боргових зо-бов'язань).

У сучасних умовах з'явилася така форма грошей як «електронні гроші». Науково-технічний розвиток дозволив використовувати комп'ютерну техніку для заміни грошових знаків (паперових гро-шей) і створення своєрідної системи грошових розрахунків — «електронні гроші». Грошові рахунки, записані у «пам'яті» комп'ютера, здатні виконувати роль замінників повноцінних і па-перових грошей і здійснювати їх функції.