Марксистські схеми суспільного відтворення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Наступним етапом макроекономічного моделювання стала тео-рія відтворення Карла Маркса (1818—1883 pp.).

У своїй моделі Маркс поділив суспільне виробництво на два підрозділи: I підрозділ включає усі галузі і підприємства, що виро-бляють засоби виробництва, II підрозділ — галузі, які випускають предмети особистого споживання. Вартість продукту обох підроз-ділів у своїй сумі складає вартість суспільного продукту (ВСП). Продукт кожного із підрозділів по вартості складається із фонду заміщення (С), необхідного (V) і додаткового(т) продукту.

Отже, ВСП = I (С + V + т) + II (С + V + т)

Процес відтворення суспільного продукт, проходить через еко-номічний кругообіг (виробництво, розподіл, обмін і споживання). При цьому відбувається реалізація продукту, тобто такий його роз-поділ і обмін, при якому жодна із його частин не є зайвою і жодна з потреб, підтверджених платоспроможним попитом, не залишається не задоволеною.

Виходячи із поділу ВСП на засоби виробництва і предмети споживання, проблема реалізації полягає у тому, щоб розподілити продукт пропорційно по галузях, між підприємствами та індивідуа-льними споживачами. Цей розподіл повинен дати відповідь на пи-тання: звідки суспільство і кожне підприємство одержить засоби виробництва, щоб забезпечити заміщення спожитих у попередньо-му виробничому циклі; звідки індивідуальні споживачі одержать предмети особистого споживання; звідки взяти додаткові засоби виробництва і предмети споживання для розширення масштабів виробництва; як використати додатковий продукт (у якому співвід-ношенні) на споживання і на нагромадження.

Шукаючи відповіді на ці питання, Маркс розглянув схеми кругообігу ВСП при простому і розширеному відтворенні. Для реалізації ВСП слід дотримуватися відповідних кількісних про-порцій між різними його частинами у відповідності до функціо-нального призначення, натурально-речової та вартісної форми. Схема економічного кругообігу при простому відтворенні у мар-ксистській моделі відтворення (за К. Марксом) відображена на схемі 3.

 

всп     <

 

I

II

 

4000 С                        1000

V                     1000 т

 

                       

                       

 

2000                * 1000             1000*

1                                            

 

2000 С                        500

V                     500 т

 

                       

                       

 

 

I

II

 

Схема 3

Тут мається на увазі, що частина продукту I підрозділу (4000 С) і II підрозділу (500F + 500т) реалізується всередині кожного під-розділу і на схемі цей рух не відображений. Дана схема дає наочне уявлення про основні пропорції простого відтворення. їх є три.

l)I(V + m) = IIC,

Тобто чистий продукт I підрозділу (V + т) повинен дорівнюва-ти фонду заміщення II підрозділу (С).

2)I(C+F+ m) = IC + IIC,

тобто засоби виробництва, які створюються у I підрозділі, по-винні вироблятися у такому обсязі, щоб відновити матеріальні ви-

трати в обох підрозділах (вартість продукту I підрозділу повинна дорівнювати вартості фонду заміщення обох підрозділів).

3)II(C+ V + m) = I(V + m) + II(V + m),

тобто предмети споживання, що створюються у II підрозділі, повинні вироблятися у такому обсязі, щоб задовольнити особисті потреби усіх учасників виробництва (вартість продукту II підрозді-лу дорівнює вартості чистого продукту суспільства).

На схемі 4 зображено економічний кругообіг при розширеному відтворенні (за К. Марксом).

500 тк

 

400 тс

 

lOOmv

 

 

I

 

4000 С

 

1000 V

 

1000

т

 

I

 

 

всп,

 

500  A

A   1100

1600

 

            1                                            

II         1500 С                        750 V              750 т

 

           

                       

                       

 

            A 100 тс         і           >0 mv ^                       150тк \

 

II

 

Схема 4

Із схеми видно, що частина додаткового продукту (mk) обох підрозділів йде на розширення виробництва. У I підрозділі — 500 одиниць т, з яких 400 (тс) йде на розширення фонду заміщен-ня, a 100 (mv) — на задоволення потреб додаткових працівників. У II підрозділі — це 150 т, з яких 100 (тс) спрямовується на приріст фонду заміщення, a 50 (mv) — на розширення робочої сили. ІІри цьому 500 одиниць додаткового продукту I підрозділу і 600 — дру-гого споживаються як особистий доход (ml).

Пропорції розширеного відтворення будуть такими:

l)I(V + mv + ml) =П(С + тс);

2)         I (С + тс)+ II (С+ тс)= I (С + V + т);

3)         I (V + mv + ml) + II (V + mv + ml) = II (C + V + m).

Для того щоб склалися такі пропорції, необхідне виконання пе-вних умов реалізації суспільного продукту. Схема показує, які ці умови:

1) I (V + т) > II С;

2)         I (C + V + m) > I C + II C;

3)         I (V + m) + II (V + m) > II (C + V + m).

Хоча марксистські схеми досить абстрактні, але вони показують основні умови, які необхідні для нормального відтворення. В реа-льній дійсності макроекономічні пропорції постійно порушуються, мають місце різні диспропорції і суперечності.

В марксистській моделі не враховано зовнішній ринок, грошо-вий обіг. Крім того, не виділяються суб'єкти економічної системи (виробники і споживачі), що й робить дану модель занадто відсто-роненою від реального життя, чисто теоретичною, абстрактною.