Олігополія. Модель Курно. Ламана крива попиту Суїзі


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Вперше спроба пояснити поведінку олігополії була зроблена французом А. Курно в 1838 році. Його модель заснована на таких принципах:

— на ринку присутні тільки дві фірми;

— кожна фірма, яка приймає своє рішення, вважає ціну та обсяг виробництва конкурента постійними.

Так, припустимо, на ринку діють дві фірми X і 7. Як буде ви-значати фірма X ціну та обсяг виробництва? Окрім витрат, вони залежать від попиту, а попит, у свою чергу, від того, скільки про-дукції випустить фірма 7. Однак що буде робити фірма 7, фірмі X невідомо, вона лише може передбачити можливі варіанти її дій і відповідно планувати власний випуск.

Оскільки ринковий попит є величина задана, розширення виро-бництва фірмою Y викличе скорочення попиту на продукцію фір-ми X . На рис. 46 показано, як зміститься графік попиту на проду-кцію фірми X (він буде зміщуватися вліво), якщо Y почне розширювати продаж. Ціна та обсяг виробництва, що встановлю-ються фірмою X, виходячи з рівності граничного доходу та грани-чних витрат, будуть знижуватися відповідно від P0 до P1, P2 і від

Q 0 Д° Q1, Q2.

 

D — попит; MR — граничний дохід; MC — граничні витрати.

Рис. 46

Якщо розглядати ситуацію з позиції фірми Y, то можна накрес-лити подібний графік, що відображає зміну ціни та кількості про-дукції, що виготовляється, в залежності від дій, здійснюваних фір-

мою X .

Об’єднавши обидва графіки, отримаємо криві реакції обох фірм на поведінку одна одної. На рис. 47 крива X відображає реакцію

фірми X на зміни у виробництві фірми Y, а крива Y — відповід-но навпаки. Рівновага настає в точці перетину кривих реакцій обох фірм. У цій точці передбачення фірм співпадають з їх реальними діями.

 

Qx

Qx

 

Qy

 

Q

Рис. 47. Криві реакції фірм X і 7 на поведінку одна одної

У моделі Курно не відображена одна істотна обставина. Перед-бачається, що конкуренти відреагують на зміну фірмою ціни пев-ним чином. Коли фірма 7 виходить на ринок і забирає у фірми X частину споживчого попиту, остання «здається», вступає в цінову фу, знижуючи ціни та обсяг виробництва. Однак фірма X може зайняти активну позицію і, значно знизивши ціну, не допустити фі-рму 7 на ринок. Такі дії фірми X не охоплюються моделлю Курно.

«Цінова війна» знижує прибутки обох сторін. Оскільки рішення однієї з них впливають на рішення іншої, існують підстави домови-тися про фіксацію цін, поділ ринку з метою обмеження конкуренції та забезпечення високих прибутків. Оскільки всілякі змови підпа-дають під антимонопольне законодавство та переслідуються дер-жавою, то фірми в умовах олігополії вважають за краще від них ві-дмовитися.

Оскільки цінова конкуренція невигідна нікому, кожна фірма бу-ла б готова тримати більш високу ціну за умов, що її конкурент бу-де діяти аналогічним чином. Навіть якщо зміниться попит, або ско-ротяться витрати, чи відбудуться ще якісь події, які дозволяють знизити ціну без шкоди для прибутку, фірма не зробить цього, по-боюючись, що конкуренти сприймуть подібний крок як початок ці-нової війни. Підвищення цін також не є привабливим, оскільки конкуренти можуть і не наслідувати приклад фірми.

Реакція фірми на зміну цін конкурентами відображена у моделі вигнутої кривої попиту на продукцію фірми в умовах олігополії. Ця модель була запропонована в 1939 році американцями Р. Холлом, К. Хітчем і П. Суїзі. На рис. 48 зображені криві попиту і граничного доходу фірми X (виділені жирною лінією).

 

Р0

 

MR2

 

D2

 

+fe

Puc. 48. Модель вигнутої кривої попиту:

Д , MR1 — криві попиту та граничного доходу фірми за цін вище

Р0; D2, MR2 — криві попиту та граничного доходу

фірми за цін нижче Р0

Якщо фірма піднімає ціну вище Р0, то її конкуренти не поч-нуть у відповідь підвищувати ціни. Внаслідок цього фірма X втратить своїх споживачів. попит на її продукцію при цінах вище Р0 дуже еластичний. Якщо ж фірма X встановить ціну нижче Р0, то конкуренти, скоріше всього, підуть услід за нею, щоб зберегти свою частку ринку. Тому при цінах нижче Р0 попит буде менш еластичним.

Різка різниця в еластичності попиту при цінах вище Р0 та нижче Р0 призводить до того, що крива граничного доходу переривається,

а це значить, що зниження ціни не зможе бути компенсоване роз-ширенням обсягу продаж. Модель вигнутої кривої попиту дає від-повідь на питання, чому фірми в умовах олігополії намагаються пі-

дтримувати стабільні ціни, переносячи конкурентну боротьбу в не-цінову сферу.

Існують і інші моделі олігополії, засновані на теорії ігор. Так, при визначенні власної стратегії фірма оцінює вірогідні прибутки та втрати, які будуть залежати від того, яку стратегію вибере кон-курент. Припустимо, що фірми A і B контролюють основну част-ку продаж на ринку. Кожна з них намагається збільшити обсяг продаж і тим самим забезпечити собі зростання прибутків. Досяг-нути результату можна зниженням цін і приверненням на свою сторону додаткових покупців, активізацією рекламної діяльності і т. ін.