Показник монопольної влади. Індекс


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Для вимірювання ступеня монопольної влади в економічній те-орії використовується індекс Лернера, який він запропонував у 1934 році.

В умовах чистої конкуренції ціна дорівнює граничним витратам і граничному доходу: P — MC — MR , що дозволяє максимізувати прибуток. Для монополії ціна перевищує граничні витрати P > MC. Монопольна влада вимірюється величиною L, на яку ці-на перевищує граничні витрати:

P-MC

L          .

P

Коефіцієнт L змінюється в межах від 0 до 1. Чим більший роз-рив між P і MC, тим більший ступінь монопольної влади. При до-сконалій конкуренції, коли P — MC, індекс Лернера буде дорівню-вати 0.

Сучасні ринкові структури більш точно можна було б характе-ризувати терміном олігополія (тобто небагато продавців). Це тип ринку, коли кілька великих фірм захоплюють виробництво і збут основної маси продукції.

Концентрацію ринку і ступінь влади над ціною в умовах оліго-полії можна виміряти з допомогою індексу Гарфінделя (H). Цей індекс передбачає попередню оцінку частки фірми на ринку, яка позначається символом « S ». Наприклад, якщо одна з фірм поста-чає на ринок 50 % всього галузевого обсягу продаж, то її S =50 %. Далі необхідно визначити, скільки всього фірм у галузі (від 1 до n), і, нарешті, показник кожної фірми підноситься до квадрату і всі

показники S2 сумуються:

n

H - Sf + Sl + S32 +... + Sn - Y^Sif.

i=1

У випадку чистої монополії, коли галузь складається із однієї фірми (и = 1), індекс Гарфінделя буде дорівнювати 10 000, тобто

Sj —100 %, a Н —1002, тобто 10 000.

Якщо в галузі дві фірми-олігополії і ринкові частки їх рівні (50 % у кожній), то Н — 502 + 502 — 5000. Таким чином, чим більше фірм у галузі, тим менший індекс « Н ».

У випадку досконалої конкуренції, коли в галузі, наприклад, 100 фірм і частка кожної дорівнює 1 %, індекс

Н — if +І2 +12 +... + І!200 =100 .

Індекс Гарфінделя реагує як на ринкову частку кожної фірми, так і на кількість фірм у галузі.

Так, якщо не використати індекс і орієнтуватися тільки на кіль-кість фірм в галузі, то можна подумати, що галузь, де функціонує 5 фірм, більш концентрована, ніж така, в якій діють 6 фірм. Але тут не враховується показник S. Наприклад, в галузі 6 фірм, у однієї з них 5=50 %, а в інших 5 частки по 10 %, тоді індекс Н = 502 + (l02x5J = 7500. Якщо ж у галузі 5 фірм і в кожної з них

рівні ринкові частки, тобто S =20 %, то індекс Н = 202 х5 = 2000. Таким чином, галузь із 6 фірм має більший ступінь концентрації, ніж галузь, яка складається з 5 фірм.

У випадку олігополії конкуренція носить переважно неціновий характер. Нецінова конкуренція базується на залученні споживача не з допомогою зниження ціни, а за рахунок інших факторів — по-кращення якості товарів, реклами, післяпродажного технічного об-слуговування і т. п.