Оптимум В. Парето


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 

Загрузка...

Оптимум (optimum — саме кращий, можливий результат при даних умовах). Оптимум В. Парето показує максимальний економі-чний стан суспільства, добробут, за якого не можна досягти багатс-тва певної особи або декількох осіб без погіршення добробуту яко-їсь іншої особи, або інших осіб.

Існує три необхідних умови досягнення оптимуму за Парето.

Розглянемо спрощену модель економіки, в якій виробляється два блага (X та Y) і існують два споживачі (A і В).

а)         Оптимальний розподіл благ між споживачами вимагає до-

тримання наступного:

MUXA = МУхв MUrA     MUYB

де MUXA — гранична корисність блага X для споживача A ;

MUYA — гранична корисність блага Y для споживача A і т. п.

Ця умова констатує, що гранична норма заміщення для двох благ (співвідношення їх граничних корисностей) повинна бути од-наковою для обох споживачів. Якщо це не так, споживачі можуть покращити своє становище, обмінявши один товар на інший. Спо-живач, який цінує товар X вище товару Y, може продати деяку кількість останнього тому споживачу, який надає перевагу товару Y по відношенню до товару X. Лише в тому випадку, коли спів-відношення граничних корисностей двох товарів однакове для обох споживачів, така взаємовигідна торгівля буде неможлива.

б)         Оптимальне розміщення ресурсів серед сфер виробницт-

ва, коли два ресурси і та j використовуються у виробництві това-

рів X і Y.

Для оптимального використання ресурсів необхідно, щоб спів-відношення граничних фізичних продуктів і та j, які використо-

вуються у виробництві товару X, було рівним співвідношенню цих самих граничних фізичних продуктів цих самих ресурсів у ви-робництві товару Y, тобто:

МРіХ     МР„

MPjX       MPjY

Якщо ця рівність не виконується, то один ресурс відносно більш ефективний у виробництві одного з даних продуктів (а інший ре-сурс, таким чином, відносно менш ефективний у виробництві цього ж продукту). Добробут суспільства підвищиться, якщо більша кіль-кість першого ресурсу буде спрямована у більш ефективну сферу використання, а деяка кількість іншого ресурсу з цієї сфери буде вилучена.

ресурсів, які використовуються. Коли ж співвідношення грани-чних продуктів дорівнюють одне одному, суспільство не може отримати вигоду, змінюючи структуру розміщення ресурсів серед сфер виробництва. Це дозволить суспільству розширити виробниц-тво одного з товарів при незмінній кількості.

в) Оптимальний обсяг випуску.

Розглянемо це на графіку, де наведена крива трансформації (межа виробничих можливостей), яка показує кількість товарів X і 7, які можуть бути вироблені за умови повного використання ре-сурсів суспільства.

Нахил цієї кривої відображає граничну норму трансформації, тобто співвідношення граничних затрат товарів X \ Y. Оптималь-ний випуск для будь-якої пари товарів вимагає такого співвідно-шення кількості товарів, які випускаються:

MUx    MU

             =        

МСх     МСу ,

де MUx(y) — гранична корисність товару х(у);

МСХ(У) — граничні витрати на виробництво товару х(у).

благо X

\ \ \

Чл

X

1    V»

1   \ ^

\           ІС

\рр

і           1          ^ благо Y

F 1

Рис. 14

Це означає, що співвідношення граничних витрат до граничної корисності повинно бути однакове для обох товарів, так щоб останній фунт стерлінгів, який витрачається на випуск товару X, і останній фунт стерлінгів, який витрачається на випуск товару 7, приносили однакову корисність.

Ця умова буде виконана, якщо нахил кривої трансформації (співвідношення граничних витрат X і Y) дорівнює співвідно-шенню граничних корисностей X і 7 (гранична норма замі-щення).

Якщо співвідношення будуть нерівними, то суспільству буде вигідно виробляти більшу кількість того блага, яке забезпечує більш високу граничну корисність на одиницю граничних витрат.

Оптимальна комбінація благ позначена на графіку як перетин ліній ОХх і OYx, де крива байдужості (ІС) дотикається межі виро-

бничих можливостей (РР).

Однак необхідно зазначити, що оптимальність за Парето визна-чає оптимальний розподіл ресурсів тільки для даного стану попи-ту, який відображає існуючий особистий розподіл доходу. Будь-які зміни в розподілі особистого доходу, скажімо, від багатих до бід-них, будуть змінювати стан попиту на товари, що приведе до дру-гого оптимуму Парето.