15.3. Калькулювання собівартості продукції


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Калькулювання (від лат. calculatio — рахунок, підрахунок) – це система розрахунків, за допомогою яких визначається собівартість усієї проданої продукції та її частин, собівартість конкретних видів виробів, сума витрат окремих підрозділів підприємства на виробни-цтво та продаж продукції. Процес калькулювання собівартості про-дукції включає розмежування витрат на виробництво між закінче-ною продукцією й незавершеним виробництвом; розрахунок витрат на забраковану продукцію; оцінювання відходів виробництва і по-бічної продукції; визначення суми витрат, яка належать до готових виробів; розподіл витрат між видами продукції; розрахунок собівар-тості одиниці продукції.

Розрахунок планової калькуляції. Калькуляція собівартості не-обхідна для визначення ціни одиниці продукції, порівняння витрат підприємства з результатами його виробничо-господарської діяль-ності, визначення рівня ефективності роботи підприємства тощо. Об’єктами калькуляції залежно від особливостей продукції, яка ви-пускається, та характеру технологічного процесу можуть бути:

•          технологічний переділ;

•          деталеоперація;

•          деталь;

•          складальна одиниця (вузол);

•          виріб у цілому;

•          замовлення на виготовлення декількох виробів;

1 т лиття прокату або штампувань, 1 кВт-год. електроенергії, оди-

ниця ремонтоскладності, 1 т-км. роботи транспортних засобів тощо.

Провідне місце посідає калькуляція собівартості готових виро-бів, напівфабрикатів, послуг. Калькуляційна одиниця повинна від-повідати одиниці вимірювання, прийнята в стандартах (технічних умовах) і плані виробництва в натуральному вираженні.

Для калькуляції собівартості одиниці продукції витрати класи-фікуються за статтями витрат, у яких об’єднуються витрати за озна-кою місця їх виникнення й призначення.

Підприємства можуть вносити зміни в номенклатуру статей витрат на виробництво з урахуванням особливостей техніки, технології та ор-ганізації виробництва. Залежно від повноти обсягу класифікаційних статей витрат на підприємствах розрізняють такі види собівартості:

1)         собівартість проданої продукції;

2)         виробнича собівартість, яка поділяється на повну і неповну; Собівартість проданої (реалізованою) продукції – це витрати

підприємства на її виробництво та продаж, включає підсумок усіх 15 статей витрат. Виробнича собівартість – це витрати підприємства на виробництво випущеної продукції. Повна виробнича собівартість (фабрично-заводська) формується зі всіх витрат підприємства, пов’язаних з процесом виробництва й управління підприємством. Неповна виробнича собівартість продукції (цехова) складається з витрат підрозділів підприємства (цехів, ділянок). Розглянемо до-кладну калькуляцію собівартості продукції. Сировина та матеріали:

•          витрати на сировину та матеріали;

•          витрати на допоміжну сировину та матеріали. Відходи:

•          поворотні;

•          безповоротні.

Куповані комплектуючі вироби і напівфабрикати. Паливо та енергія, спожиті в технологічних цілях:

•          витрати на всі види палива та енергії, які витрачаються в про-

цесі виробництва продукції, що надходять зі сторони і виробляються

самим підприємством.

Заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві:

•          основна;

•          додаткова.

Відрахування на соціальні заходи. Витрати на підготовку і освоєння виробництва:

•          витрати на освоєння нових підприємств і цехів;

•          витрати на підготовку й освоєння виробництва нових видів продукції;

•          витрати на підготовчі роботи в добувній промисловості. Витрати на утримання й експлуатацію обладнання. Загальновиробничі витрати:

•          заробітна плата апарату управління цехів;

 

•          амортизація і затрати на поточний ремонт та утримання буді-вель (споруд) загальноцехового призначення;

•          витрати на досліди, випробування і раціоналізацію цехового ха-рактеру;

•          витрати на заходи з охорони праці;

 

•          втрати від простоїв у цехах. Адміністративні витрати

•          заробітна плата управлінського персоналу;

•          витрати на відрядження та службові роз’їзди;

•          почтові та телефоні витрати;

•          амортизація, утримання та поточний ремонт будівель і споруд;

•          загальнозаводські призначення;

•          витрати на підбір робочої сили, підготовку кадрів;

•          податки, збори, відрахування на охорону підприємства. Інші виробничі витрати

•          витрати на гарантійне обслуговування і ремонт продукції;

•          витрати на дослідні роботи тощо. Втрати від браку. Збутові витрати:

 

•          витрати на тару й упаковку продукції на складах готової про-дукції;

•          витрати на доставку продукції;

•          інші витрати, пов’язані зі збутом продукції.

Витрати за окремими статтями калькуляції визначаються в такому

порядку: 1) нормативний розрахунок прямих витрат на виготовлення виробів; 2) розподіл непрямих витрат на собівартість окремих виробів. Розрахунок прямих витрат. Витрати на сировину і матеріали розраховуються множенням норми витрат на певний виріб на ціну відповідного виду матеріальних ресурсів. До результату додають транспортно-заготівельні витрати і віднімають вартість поверне-них відходів за ціною їхньої реалізації (використання). Вартість купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів відноситься на собівартість відповідного виробу, виконання замовлення, бу-дівництво об’єкта на підставі первинних документів обліку. Ана-логічно матеріалам обчислюються витрати за статею «Паливо

та енергія, спожиті в технологічних цілях» – множенням норми витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції на відповідні ціни.

Витрати на основну заробітну плату виробничих робітників визначаються при відрядній оплаті праці за відрядними розцін-ками, при почасовій оплаті – за тарифними ставками за певний час. У цю ж саму калькуляційну статтю включаються доплати за відрядно-преміальними системами оплати праці і премії робітників-відрядників Додаткова заробітна плата виробничих робітників входить до собівартості виробів пропорційно основній. Єдиний со-ціальний податок і галузевий страховий внесок визначаються відпо-відно до встановленої норми відрахувань у відсотках до витрат на заробітну плату виробничих робітників (основну і додаткову).

Витрати на підготовку й освоєння виробництва включаються в планову калькуляцію окремих видів продукції на підставі коштори-су та планованого обсягу випуску продукції за встановлений термін погашення витрат.

Розподіл непрямих витрат. Непрямі витрати розподіляються на собівартість окремих видів продукції різними методами. До витрат на обслуговування виробництва й управління відносять витрати на утримання й експлуатацію машин і устаткування, загальновиробни-чі та загальногосподарські витрати. Витрати на утримання й екс-плуатацію устаткування розподіляються на собівартість окремих виробів такими методами: за допомогою кошторисних ставок, які розраховуються на основі коефіцієнто-машино годин; прямим роз-рахунком відповідних витрат на одиницю продукції; пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників тощо.

Загальновиробничі (цехові) витрати за окремими видами виро-бів розподіляються на продукцію, яка виготовляється, пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників окремо в кожно-му цеху. Розподіл загальногосподарських витрат між окремими ви-дами продукції проводиться аналогічно розподілу цехових витрат, враховуючи, що це витрати, загальні для всієї організації. Між вида-ми виробленої або проданої продукції загальногосподарські витра-ти розподіляються пропорційно витратам на оплату праці працівни-ків, пропорційно сукупним витратам на оплату праці працівників і витратам на утримання й експлуатацію устаткування, пропорційно витратам на перерозподіл, неповної виробничої собівартості про-дукції тощо.

Втрати від браку плануються як виняток в окремих виробни-цтвах, перелік яких встановлюється в галузевих інструкціях. Інші ви-робничі витрати прямо включаються в собівартість відповідних ви-робів або розподіляються між окремими виробами пропорційно їхній виробничій собівартості (без інших виробничих витрат). Комерційні витрати розподіляються на собівартість одиниці виробу пропорцій-но виробничій собівартості окремих видів продукції. Відзначимо, що собівартість продукції включає тільки ті витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом і продажем продукції.

Види калькуляцій. Залежно від призначення розрізняють плано-ву, кошторисну, нормативну, проектну, звітну та госпрозрахункову калькуляцію. Планову калькуляцію складають на підставі прогресив-них норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використання устаткування і норм витрат організації, обслуговуван-ня виробництва. Ці норми витрат є середніми для планованого пері-оду. Планова калькуляція визначає середню собівартість продукції або виконання робіт на плановий період (рік, квартал). Кошторисна калькуляція розробляється аналогічно плановій на разові роботи і виробництво виробів на замовлення зі сторони. Вона є основою ціни під час розрахунків із замовником.

Нормативна калькуляція – це розрахунок собівартості виробу за нормами витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, напівфа-брикатів, нормами і розцінками заробітної плати, затверджених ко-шторисом витрат з управління й обслуговування виробництва. На відміну від планової, нормативна калькуляція відображає рівень собівартості виробу на момент її складання. Проектна калькуляція складається для підготовки виробництва продукції і призначена для обґрунтування ефективності проектованих нових виробництв і тех-нологічних процесів, її розробляють за укрупненими витратними нормативами.

Звітна калькуляція показує фактичну собівартість одиниці про-дукції. Її складають за тими самими статтями витрат, що і в плановій, але включають деякі обґрунтовані втрати й витрати, не передбачені плановою калькуляцією (наприклад, втрати від браку, витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування виробів, недостача матеріальних цінностей у виробництві та на складі за відсутності ви-нних осіб тощо). Госпрозрахункову калькуляцію розробляють на про-дукцію підрозділів підприємства, як правило, тільки за тими стаття-ми, на які вони роблять вплив.