12.1. Загальна характеристика та види інноваційних процесів на підприємстві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Підвищення ефективності сучасного виробництва та забезпечен-ня конкурентоспроможності продукції ґрунтується в основному на нових рішеннях у сфері техніки та технології, а також на застосуванні нових організаційних форм та економічних методів господарювання, які використовують на різних стадіях циклу «наука—виробництво» та реалізують відповідні ланки управління на рівні підприємств, об’єднань, наукових і проектних організацій. Прийняття та реаліза-ція таких рішень і є змістом інноваційних процесів.

Під інноваційними процесами розуміють сукупність безперерв-но здійснюваних у просторі та часі якісно нових, прогресивних змін. Ці зміни мають назву процесів впровадження «нової техніки». Тут під поняттям «нова техніка» розуміють вперше реалізовані резуль-тати наукових досліджень і прикладних розробок, які містять ви-находи та інші науково-технічні досягнення, нові або вдосконалені технологічні процеси виробництва, знаряддя й предмети праці, які забезпечують при їх використанні на всіх рівнях управління підви-щення техніко-економічних показників виробництва або вирішення соціальних та інших завдань його розвитку. За своїм характером ін-новаційні процеси (нововведення) поділяються на технічні, органі-заційні та соціально-економічні.

Технічні нововведення охоплюють процеси освоєння випуску но-вих видів продукції (виробів, нових знарядь чи предметів праці), а також процеси впровадження нових й вдосконалення діючих техно-логічних процесів виробництва.

Організаційні нововведення охоплюють процеси впровадження но-вих форм і методів організації наукової та виробничої діяльності тру-дових колективів, таких як: нові методи та форми організації вироб-ництва усіх виробничих підрозділах підприємства; нові організаційні структури управління науковою і виробничою діяльністю підприєм-ства; нові форми та методи організації праці на підприємстві.

Виходячи з вище сказаного, можна запропонувати схему класи-фікації та взаємозв’язку інноваційних процесів на промислових під-приємствах (рис. 12.1).

Інноваційні процеси

 

 

Економічні

методи управління

 

            Технічні         

                       

 

                       

 

Нові види продукції  Нові

технологічні

процеси

 

Організаційні

 

 

Нові форми і методи

організації

виробництва

 

Нові форми організації праці

 

Нові організаційні структури

управління наукою й

виробництвом

Рис 12.1. Класифікація та взаємозв’язки інноваційних процесів на підприємстві

Соціально-економічні нововведення охоплюють процеси акти-візації людського фактора, а також процеси щодо вдосконалення економічних методів управління наукою та виробництвом шляхом: підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, морального стимулю-вання їх творчого ставлення до праці та системи охорони здоров’я, вдосконалення виховної роботи в колективі шляхом впровадження та вдосконалення внутрішньовиробничого госпрозрахунку, повної реалізації функцій прогнозування, планування, фінансування, ціно-утворення, аналізу результатів діяльності, а також удосконалення систем оплати праці та матеріального стимулювання.

Як видно з рис. 12.1, технічні новинки мають безпосередній вплив на організаційні нововведення, а ті, в свою чергу, потребують змін у господарському механізмі. Тісний взаємозв’язок між техніч-ними, організаційними та соціально-економічними інноваційними процесами є двостороннім. Тобто економічні нововведення можуть зумовлювати зміни в організації виробництва тощо. Так, упрова-дження автоматизованої системи управління технологічним про-цесом (АСУТП) як нововведення не тільки істотно змінює орга-нізацію виробництва, а й приводить до кардинальних змін у сфері управління. З іншого боку, введення внутршньовиробничого госпо-дарського розрахунку приведе не лише до чіткішої організаційної структури управління виробництвом і працею, а може спричинити необхідність технічних нововведень. Наприклад, введення матері-ального стимулювання підрозділів за економію матеріальних ресур-сів чи збільшення цін на них змусить цех перейти на використання безвідходних технологій.

Або інший приклад. Завдання активізації людського фактора потребує поліпшення охорони праці, що приводить до необхіднос-ті вдосконалення організації виробничих процесів і одночасно вве-дення нових засобів праці (зміни технології). Сказане доводить, що більшість нововведень носить комплексний характер, а отже, свідчить, що межі між технічними, організаційними та соціально-економічними нововведеннями умовні.

За масштабом впливу на ефективність функціонування науки й виробництва всі нововведення поділяють на глобальні й локальні.

Глобальні нововведення здебільшого є принципово новими, які об’єктивно приводять до революційних, докорінних, якісних змін у науці, техніці, технології, організації управління і, найголовніше, в характері трудової діяльності. Це мало місце в 50-х роках XX ст., коли з відкриттям транзистора, а пізніше — інтегральних схем роз-почалася науково-технічна революція, яка є глибоким всесвітнім явищем, яке істотно вплинуло на загальний рівень ефективності на-уки і виробництва.

КОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Локальні нововведення становлять основу еволюційних перетво-рень у сфері людської діяльності, які не мають істотного впливу на загальний рівень ефективності виробництва.