1.1. Коротка характеристика та класифікація підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Первинною ланкою в системі національного виробництва є підприємство (фірма). Підприємство – суб’єкт виробничо-госпо-дарської діяльності, який на свій ризик здійснює самостійну діяль-ність, спрямовану на систематичне отримання прибутку від ко-ристування майном, продажу товару, виконання робіт або надання послуг, і який зареєстрований у цій якості у встановленому законом порядку. Згідно з Господарським кодексом України підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним ор-ганом державної влади або органом місцевого самоврядування, чи ін-шими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбачено-му цим Кодексом та іншими законами.

Виробниче підприємство характеризується виробничо-техніч-ною, організаційною, економічною і соціальною єдністю. Виробничо-технічна єдність визначається комплексом засобів виробництва, що володіють технологічною єдністю й взаємозв’язком окремих стадій виробничих процесів, у результаті яких сировина й матеріали, які використовуються на підприємстві, перетворюються на готову про-дукцію. Також вони дають змогу надавати послуги й виконувати певні роботи на стороні з метою отримання прибутку. Організаційна єдність визначається наявністю єдиного колективу та єдиного ке-рівництва, що знаходить відображення в загальній і організаційній структурі підприємства. Економічна єдність визначається спільніс-тю економічних результатів роботи (обсягом реалізованої продук-ції, рівнем рентабельності, масою прибутку, фондами підприємства тощо), і головне – задоволенням потреб споживача й отриманням прибутку, як основною метою діяльності.

Відзначимо, що підприємство – насамперед не виробнича, не еко-номічна, а соціальна одиниця. Це колектив людей різної кваліфіка-ції, пов’язаних певною соціально-економічною метою й інтересами, а отримання прибутку є основою для задоволення потреб (як мате-ріальних, так і духовних) усього колективу. Тому найважливішими завданнями підприємства є виплата персоналу соціально справед-ливої заробітної плати, яка забезпечувала б відтворювання робочої сили, створення нормальних умов праці й відпочинку, можливостей для професійного зростання тощо.

Підприємство – не тільки господарюючий суб’єкт економіки, й юридична особа.

Юридичною особою визнається організація, яка:

•          має відособлене майно у власності, господарському веденні або оперативному управлінні;

•          відповідає майном за своїми зобов’язаннями;

•          може від свого імені набувати майнові й особисті немайнові права;

•          має зобов’язання;

•          може бути позивачем і відповідачем у суді;

•          має самостійний баланс або кошторис (ознаки юридичної особи).

Юридична особа підлягає державній реєстрації й діє або на під-

ставі статуту, або установчого договору та статуту, або тільки уста-

новчого договору. У статуті відображаються організаційна й пра-

вова форми підприємства (фірми), його найменування, поштова

адреса, предмет і мета діяльності, статутний капітал, порядок розпо-

ділу прибутку, органи контролю, перелік і місцезнаходження струк-

турних одиниць, що входять до складу фірми, умови її реорганізації

та ліквідації. Юридичні особи повинні мати статутний капітал, са-

мостійний баланс і кошторис.

Статутний капітал – фіксована сума основного і оборотного капіталу підприємства. Він утворюється на момент його створення і перебуває в розпорядженні підприємства впродовж усього терміну його функціонування.

Статутний капітал акціонерного товариства не може бути менший, ніж сума, еквівалентна 1250 мінімальним зарплатам (береться рівень мінімальної зарплати на момент створення товариства). Станом на 1 жовтня 2008 року рівень мінімальної заробітної плати еквівалентний 545 грн, отже, статутний капітал акціонерного товариства не може бути менший, ніж 681 250 грн (приблизно 138 465 дол. США), для інших організаційно правових норм не-менший еквівалента 100 міні-мальних рівнів заробітної плати, діючого на момент заснування това-риства, який еквівалентний 545 грн станом на 1 жовтня 2008 р. Таким чином, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю не може бути менший ніж 545 00 грн (близько 11 000 дол. США).

Залежно від організаційно правової форми підприємства його статутний капітал формується за рахунок різних джерел (табл. 1.1). Статутним капіталом він називається тому, що його розмір фіксу-ється в статуті підприємства, який підлягає реєстрації в установле-ному порядку. Статутний капітал – це сума коштів, наданих власни-ками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

Таблиця 1.1

Формування статутного капіталу

 

Організаційно правова форма підприємства        Джерело формування статутного капіталу

Державне підприємство      Вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повної господарської діяльності

Товариство з обмеженою відповідальністю         Сума часток власників

Відкрите акціонерне товариство    Сукупна номінальна вартість акцій усіх типів

Виробничий кооператив     Вартість майна, наданого учасниками для здійснення господарської діяльності

Орендне підприємство        Сума внесків його працівників

Підприємство іншої форми, виділене на самостійний баланс    Вартість майна, закріпленого його власником за підприємством на правах повної господарської діяльності

Схема функціонування статутного капіталу підприємства зображена на рис. 1.1.

Засоби виробництва – це сукупність усіх матеріальних елементів, які беруть участь у процесі виробництва продукції. Вони поділяють-ся на засоби праці й предмети праці. Засоби виробництва, виражені у вартісній формі, становлять виробничі фонди, які розподіляються на основні й обігові. Засоби праці становлять речовий зміст основних виробничих фондів, а предмети праці – обігових виробничих фондів.

Статутний капітал підприємства є основним джерелом власних засобів і в грошовій формі є пасивом підприємства, а в продуктивній формі – його активом. Активи і пасиви підприємства збалансова-ні, тобто завжди рівні, що відображається в балансі підприємства. Спрощена схема балансу підприємства подана в табл. 1.2.

Спрощену схему балансу підприємства можна стисло записати у вигляді такої формули:

Власний капітал = Актив балансу – Позиковий капітал

Підприємство має розрахунковий рахунок у банку і є юридич-ною особою.

Власний капітал + Позиковий капітал

Засоби виробництва

 

Засоби праці

 

Предмети праці

 

 

Виробничі фонди

 

Оборотні фонди обігу

 

 

Основні виробничі фонди

 

Оборотні виробничі фонди

 

 

Невиробничі основні фонди

 

Виробничі основні фонди

 

Оборотні засоби

 

 

Рис. 1.1. Схема функціонування статутного капіталу підприємства

Об’єкти

культурно-

побутового

призначення

Клуби

Дитячі садки,

ясла

Медпункти

Профілакторії

 

Будівлі Споруди

Передаточні пристрої Машини і обладнання Транспортні засоби Інструмент Виробничий і господарський інвентар тощо

 

Виробничі запаси

Незавершене виробництво і

напівфабрикати власного

виготовлення

Витрати майбутніх періодів

Готова продукція На складах і відвантажена, що знаходиться в оформлені Товари відвантаженні, але не оплачені покупцями Грошові засоби в касі й на рахунках у банку Дебіторська заборгованість Засоби в інших розрахунках

 

Таблиця 1.2

Спрощена схема балансу підприємства

Актив Пасив

 

1. Позаоборотні активи        1. Власний капітал

Нематеріальні активи           Статутний капітал

Основні засоби         Прибуток

Довгострокові фінансові      2. Позиковий капітал

вкладення      Довгостроковий капітал:

2. Оборотні активи   кредити і зобов’язання

Запаси            Короткостроковий капітал:

Дебітори        зобов’язання з розрахунків

Короткострокові фінансові  (заробітної плати, податків, відсотків);

вкладення      заборгованість постачальникам;

Грошові кошти          короткострокові кредити

Поняття «підприємство» і «фірма» мають загальні й відміні риси, і чим більша фірма, тим більше відмінностей. По-перше, під-приємство – об’єкт економічних відносин у рамках, як правило, загального капіталу (індивідуального або колективного), тоді як фірма – суб’єкт економічних відносин між різними «автономними капіталами» (підприємств, фірм, концернів тощо). Тому з погляду концентрації капіталу фірма – це корпорація зі складною системою фінансової залежності між її структурними підрозділами.

По-друге, поява терміна «фірма» зумовлено широким розпо-всюдженням у західній економіці акціонерної форми господарю-вання – акціонерних компаній, пов’язаних один з одним системою участі. Система участі здійснює суттєву дію на розмивання галузе-вої належності, оскільки дає змогу скуповувати контрольні пакети акцій підприємств різних галузей. Тому особливістю великої фірми є її багатогалузева структура.

Багато підприємств входять до складу тих або інших фірм. Фір-ма – юридично самостійна підприємницька одиниця. Нею може бути як великий концерн, так і невелика компанія. Сучасна фірма звичайно складається з декількох підприємств. Якщо ж фірма скла-дається з одного підприємства, то в цьому випадку підприємство й фірма означають один і той самий об’єкт економічної діяльності.

Процес формування багатогалузевих фірм отримав назву «ди-версифікація», яка виступає сучасною формою концентрації ви-робництва й утворення великих фірм. Тому з погляду концентрації виробництва – це багатогалузевий концерн, у якому структурними одиницями виступають підприємства різних галузей економіки. Є й інші відмінності між поняттями «підприємство» та «фірма».

Фірма відносно виробничих одиниць, які входять до її складу, є органом підприємницького управління. Звичайно саме фірма, а не підприємство виступає як господарюючий суб’єкт на ринку, здійснює цінову політику, веде конкурентну боротьбу, бере участь у розподілі прибутку, задає темпи і визначає напрями науково-технічного прогресу. Підприємство (фірма) є первинною ланкою народного господарства і від ефективності його функціонування за-лежить добробут населення.

Представництво – відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований зовні його місцезнаходження, який представляє ін-тереси юридичної особи і здійснює її захист. Філія – відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований зовні його місцезнахо-дження і здійснює всі його функції або їхню частину, в тому числі функцію представництва. Представництва і філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи і діють на під-ставі затверджених положень.