10.2. Патентно-ліцензійна діяльність підприємств


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Нематеріальні ресурси за формою охорони прав поділяються на дві основні групи: об’єкти патентного права (права промислової власності) та об’єкти авторського права.

Об’єктом патентного права є продукти науково-технічної твор-чості, для охорони яких після певної реєстрації видаються патенти або свідоцтва.

Для правової охорони об’єкта промислової власності необхідно по-дати заявку до Держпатенту України, яка проходить належну експер-тизу, і за певних умов отримати правоохоронний документ (патент).

Патент – техніко-юридичний документ, який засвідчує визна-ння заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи про-мисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.

Патент можна продати, на його підставі видати ліцензію, вико-ристати як внесок до статутного фонду або інвестиції в будь-яке під-приємство.

У разі, якщо власником патенту стане роботодавець, він зобо-в’язаний укласти письмовий договір з винахідником і виплатити йому винагороду, а також у чотиримісячний термін з дати отри-мання повідомлення від винахідника подати заявку до Державного патентного відомства (Держпатенту) України. Якщо він цього не зробить у зазначений термін, то право на отримання патенту перехо-дить до винахідника. Власником патенту може бути як безпосеред-ньо винахідник, так і його роботодавець, якщо винахід було зробле-но у зв’язку з виконанням службових обов’язків або за дорученням роботодавця.

Патент надає його власнику виключне право використати вина-хід на власний розсуд. Власник патенту має право на підставі до-говору передавати право власності на патент іншій особі, яка стає правонаступником власника патенту. Для використання об’єкта па-тентного права необхідно отримати патентну ліцензію.

Патентна ліцензія – наданий власником патенту дозвіл на вико-ристання технічної документації або запатентованих винаходів.

Продаж ліцензій оформлюється ліцензійним договором, який передбачає умови продажу ліцензії, її оплати, права і обов’язки про-давця (ліцензіара) і покупця (ліцензіата).

Ліцензійний договір – двостороння угода, за якою ліцензіар зобов’язується передати право на використання об’єкта інтелекту-альної власності ліцензіату за певну винагороду.

На практиці здебільшого використовують два види ліцензійних договорів: виключна ліцензія та невиключна або проста ліцензія, умови договору за якими подано в табл. 10.1.

Таблиця 10.1.

Порівняльна характеристика договорів на видачу виключної і невиключної ліцензії

 

Умови договору        Договір на видачу ліцензії

 

            Виключної                   Невиключної

Право автора на об’єкт,

який передається іншій

особі   Автор втрачає право            Автор зберігає право

Обмеження щодо дії у часі й просторі        Можуть

установлюватися за

згодою сторін            Здебільшого встановлюються

Права передачі лише одному ліцензіату    Право може передаватися   Право не може бути переданим

Оплата у вигляді періодичних платежів    Проводиться при кожному викорис-танні об’єкта          Проводиться при

кожному використанні

об’єкта

Участь автора в захисті прав, переданих за догово-ром у разі їх порушення   Здійснює нарівні з ліцензіатом            Може залучати ліцензіата, якщо інше не вказано в договорі

Особливим видом договору вважається ліцензійний договір, який укладається в електронному варіанті при використанні творів, які містяться в електронних комп’ютерних мережах, або при вико-ристанні комп’ютерних програм чи баз даних. У міжнародній прак-тиці такі договори прийнято називати клік-ліцензіями. Особливістю є те, що сторони при їх укладенні не перебувають у безпосередньому контакті.

З метою ефективнішого захисту винаходів та інших запатентова-них пропозицій певна інформація залишається нерозкритою, тому винахід використовується неповною мірою. При продажу ліцензії на використання винаходу покупця попереджають про наявність певно-го нерозкритого секрету (ноу-хау). Сам секрет передається покупцеві за додаткову винагороду і з певними застереженнями (вимога дотри-мання конфіденційності інформації). Класичні приклади – рецепти і способи виготовлення напою «Кока-кола», парфумів «Шанель № 5».

Право на знаки для товарів і послуг охороняється свідоцтвом, яке видається Держпатентом України. Термін чинності свідоцтва на знак

десять років від дня подання заявки, хоча чинність його може бути продовжена ще на десять років. Використання товарного знака пев-ного товару іншим підприємством переслідується законом. Однак власник свідоцтва може передати на підставі договору право влас-ності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Крім того, власник свідоцтва має право надати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі лі-цензійного договору, який повинен містити умови про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів та послуг власника свідоцтва і що той буде здійснювати контроль за виконанням цієї угоди.

Не підлягають реєстрації як знаки для товарів і послуг позначен-ня, які зображують державні герби, прапори та емблеми, офіційні назви держав, скорочені або повні найменування міжнародних та міжурядових організацій, офіційні контрольні, гарантійні та пробір-ні клейма, печатки, нагороди та інші відзнаки; не мають розрізняль-ної здатності або є загальновживаними; є тотожними або схожими зі знаками, раніше зареєстрованими.