Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
8.1. Структура й оцінювання основних фондів : Економіка підприємства : Бібліотека для студентів

8.1. Структура й оцінювання основних фондів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Основні фонди – це частина засобів виробництва, які діють у про-цесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігають при цьому впродовж усього періоду натурально-речовинну форму і пере-носять свою вартість на продукцію по частинах у міру зносу у вигляді амортизаційних відрахувань. Згідно з системою бухгалтерського об-ліку, до основних фондів відносяться засоби праці з терміном служби більше 12 місяців чи протягом нормального виробничого операційно-го циклу. Основні фонди поділяються на основні виробничі і основні невиробничі фонди (рис. 8.1).

До основних виробничих фондів належать ті основні фонди, які бе-руть участь у виробничому процесі безпосередньо (верстати, устатку-вання тощо) або створюють умови для виробничого процесу (вироб-ничі будівлі, споруди тощо). Основні невиробничі фонди – це об’єкти культурно-побутового призначення (клуби, їдальні тощо). Основні фонди ще називають позаоборотними, або низькооборотними, акти-вами; у вартісній оцінці вони становлять значну частину статутного капіталу підприємства.

Типовий склад основних виробничих фондів виробничих під-приємств такий: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини й устаткування, прилади, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент і пристосування, виробничий й господарський інвентар тощо.

Розрізняють активну й пасивну частини основних фондів. Ті фонди (машини, обладнання тощо), які беруть безпосередню участь у вироб-ничому процесі, належать до активної частини основних фондів. Інші (будівлі, споруди), які забезпечують нормальне функціонування вироб-ничого процесу, відносять до пасивної частини основних фондів.

Основні фонди

 

Основні виробничі фонди

 

Основні невиробничі фонди

 

 

•          земельні ділянки

•          будівлі

•          споруди

•          передавальні пристрої

•          машини та устаткування

•          транспортні засоби

•          інструменти

•          виробничий та господарський інвентар

•          робоча та продуктивна худоба

•          багаторічні насадження

•          інші основні фонди

Об’єкти культурно-побутового призначення:

•          дитячі сади медпункти профілакторії учбові заклади бані, сауни, басейни клуби

•          тощо

 

1                                             1

Активна частина

основних фондів

(машини й устаткування,

транспортні засоби,

інструмент тощо)                  Передавальні пристрої                     ►

<                     Пасивна частина

основних фондів

(будівлі й споруди)

 

                       

           

           

 

                       

           

           

 

                                                          

 

Рис. 8.1. Структура основних фондів

Облік і оцінювання основних фондів здійснюються в натуральній і грошовій формах. Натуральна форма обліку основних фондів необ-хідна для визначення їхнього технічного стану, виробничої потужнос-ті підприємства, ступеня використання устаткування й інших цілей. Грошове (або вартісне) оцінювання основних фондів необхідне для визначення їх загального обсягу, динаміки, структури, величини вар-тості, що переноситься на готову продукцію, а також для розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень. Грошова форма об-ліку основних фондів ведеться за певними напрямами (рис. 8.2).

Первісна вартість основних фондів включає вартість придбання устаткування (споруди, будівлі), транспортні витрати з доставки і вартість монтажу тощо. За первинною вартістю фонди приймають-ся на облік, визначається їхня амортизація й інші показники.

Відновна вартість – це витрати на відтворення основних фондів у сучасних умовах. Вона встановлюється, як правило, під час пере-оцінювання основних фондів.

 

Балансова вартість       +

Відновна вартість

 

Рис. 8.2. Грошове оцінювання основних фондів

Залишкова вартість є різницею між початковою або відновною вартістю основних фондів і сумою їхнього зносу.

Ліквідаційна вартість – вартість реалізації зношених або виведе-них із експлуатації окремих об’єктів основних фондів.

Балансова вартість – це вартість об’єктів з урахуванням пере-оцінки, за якою вони числяться на балансі підприємства.

Ринкова вартість — найбільш вірогідна ціна продажу об’єктів основних фондів з урахуванням їх реального стану, співвідношення попиту і пропозиції.

Переоцінювання основних фондів – це визначення реальної вартос-ті основних фондів (основних засобів) організацій на сучасному ета-пі становлення ринкової економіки і створення передумов для нор-малізації інвестиційних процесів у країні. Переоцінювання дає змогу отримати об’єктивні дані про основні фонди, їхній загальний стан, галузеву структуру, територіальний розподіл та технічний стан.

Для визначення повної відновної вартості основних фондів ви-користовується два методи – індексний і прямої оцінки. Індексний метод передбачає індексацію балансової вартості окремих об’єктів із застосуванням індексів зміни вартості основних засобів, диферен-ційованих за типами будівель і споруд, видами машин та устаткуван-ня, транспортних засобів тощо, за регіонами, періодами виготовлен-ня (придбання). За базу береться повна балансова вартість окремих об’єктів основних засобів, яка визначається за результатами їхньої інвентаризації станом на 1 січня відповідного року.

Метод прямої оцінки відновної вартості основних фондів є точні-шим і дає змогу усунути всі погрішності, що накопичилися в резуль-145

 

таті переоцінок, які раніше проводилися, за допомогою середньогру-пових індексів. Відновна вартість основних засобів при даному методі визначається шляхом прямого перерахунку вартості окремих об’єктів за документально підтвердженими ринковими цінами на нові об’єкти, що існують на 1 січня відповідного року. При переоцінюванні устат-кування, призначеного до установки, і незавершених об’єктів мето-дом прямого перерахунку додатково враховується їхнє фізичне і мо-ральне зношення. Земельні ділянки й об’єкти природокористування переоцінюванню не підлягають.

 

Рис. 8.3. Кругообіг вартості основних фондів

Кругообіг вартості основних фондів зображений на рис. 8.3. Існують дві форми відтворення основних фондів – проста і розширена. При простому відтворенні передбачається заміна застарілої техніки і капітальний ремонт устаткування, тоді як розширене відтворення – це насамперед нове будівництво, а також реконструкція і модернізація підприємств, які діють. Відновлення об’єктів основних засобів може здійснюватися за допомогою ремонту, модернізації і реконструкції.