7.3. Планування чисельності працівників підприємства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Норма чисельності (Нч) — це встановлена чисельність працівни-ків певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідного для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або об-сягу робіт. За нормами чисельності визначаються витрати праці за професіями, спеціальностями, групами або видами робіт, окремими функціями, в цілому на підприємстві, цеху або його структурному підрозділі. Чисельність працівників є найважливішим кількісним показником, що характеризує трудові ресурси підприємства. Вона вимірюється такими показниками, як облікова, явочна й середньо обліковачисельність працівників.

Облікова чисельність (Чоб) працівників підприємства – це показ-ник чисельності працівників облікового складу на певне число або дату (наприклад на 20 травня). Вона враховує чисельність усіх пра-цівників підприємства, прийнятих на постійну, сезонну і тимчасову роботу відповідно до укладених трудових договорів (контрактів), а також працюючих власників організації, які одержують заробітну плату. Не включаються в обліковий склад особи, які працюють за до-говором підряду та іншими договорами цивільно-правового харак-теру. В обліковому складі працівників за кожний календарний день враховуються ті, що фактично з’явилися на роботу, та відсутні на ро-боті з яких-небудь причин (відпустка, хвороби, відрядження тощо).

Явочна чисельність (Чя) характеризує кількість працівників об-лікового складу, які з’явилися на роботу в даний день, включаючи тих, що знаходяться у відрядженнях. Це необхідна чисельність пра-цівників для виконання виробничого змінного завдання та випуску продукції. Різниця між явочним і обліковим складом характеризує кількість відсутніх з різних причин (відпустка, хвороби тощо). Для переведення явочної чисельності в облікову використовується кое-фіцієнт переводу явочної чисельності працівників в облікову (К ,):

Чоб=ЧяхКоб.

У перервних виробництвах К е визначається, як відношення та-бельного (номінального) фонду часу до планового (ефективного), a в безперервних - як відношення календарного фонду до планово-го (ефективного). I, навпаки, для приведення облікового складу до явочного необхідно виконати такі розрахунки:

або      об

Ч         Ч об

V

/К об

При розрахунку необхідно пам’ятати, що обліковий склад за-вжди більший від явочного складу на кількість відсутніх працівни-ків з різних причин.

Середньооблікова чисельність - чисельність працівників у се-редньому за певний період (місяць, квартал, з початку року, за рік). Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається додаванням чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця. При цьому облікова чисельність праців-ників за вихідні і святкові дні прирівнюється до облікової чисель-ності персоналу попереднього робочого дня.

Приклад. Підприємство працює з 21 квітня. Облікова чисельність тих, хто працює на новому підприємстві, становила: 21 квітня - 110 осіб; 25 квітня - 150, 28 квітня - 200, 30 квітня - 220 осіб. Середньообліко-ва чисельність працівників у травні становила 280 осіб, у червні - 290 осіб. Визначити середньооблікову чисельність працівників за третю декаду квітня, за квітень, за II квартал.

Розв’язання

1. Середньооблікова чисельність працюючих за третю декаду:

110x4 + 150x3 + 200x2 + 220    1510    trt

Чсоб =            YQ      =   [о   =        (      )

2.         Середньооблікова чисельність працівників за квітень:

1510

Чсоб =            =50 (осіб)

30

3.         Середньооблікова чисельність працівників за ІІ квартал:

50 + 280 + 290

Чсоб =            =207 (осіб)

3

Середньооблікова чисельність показує, скільки в середньому працівників щодня рахувалося в списках підприємства за даний період. При визначенні середньооблікової чисельності працівники, прийняті на неповний робочий день або неповний робочий тиждень (сумісники) враховуються пропорційно фактично відпрацьовано-му ними часу. Персонал, який працює на дому, рахується як ціла одиниця. Деякі працівники облікового складу не враховуються при визначенні чисельності (жінки, які перебувають у відпустці по ва-гітності і пологах, у додатковій відпустці за доглядом за дитиною; працівники, які знаходяться в навчальній відпустці без збереження заробітної плати тощо).

Визначення потреби в персоналі на підприємстві (фірмі) ведеть-ся роздільно за групами промислово-виробничого і непромислового персоналу. Вихідними даними для розрахунку чисельності праців-ників є виробнича програма, норми часу, виробіток і обслуговуван-ня; плановий (ефективний) фонд робочого часу за рік, заходи щодо скорочення витрат праці тощо. Основними методами визначення кількісної потреби в персоналі є розрахунки:

•          за трудомісткістю виробничої програми;

•          за нормами виробітку;

•          за нормами обслуговування;

•          за робочими місцями (табл. 7.2).

Чисельність працівників непромислового персоналу плануєть-ся окремо (незалежно від чисельності працівників промислово-виробничого персоналу) за кожним видом діяльності й об’єктом з урахуванням їх особливостей.

Норматив чисельності працівників (основних робітників-відрядників) (Нч) за трудомісткістю виробничої програми визнача-ється за формулою:

Нч =(Тпл /Tеф )/Квн , де Тпл – планова технологічна трудомісткість виробничої програ-ми, нормо-годин; Теф – плановий (ефективний) фонд робочого часу одного працівника в рік, годин; Квн – коефіцієнт виконання норм часу працівниками.

Таблиця 7.2

Методи розрахунку чисельності працівників підприємства

 

Метод розрахунку чисельності праців-ників підприємства        Формула розрахунку

1. За трудомісткістю

виробничої

програми       Нч = (Тпл / Tеф) / Квн, де Тпл – планова трудомісткість виробничої програ-ми, нормо-годин; Теф – нормативний баланс робочо-го часу одного робітника за рік, годин; Квн – коефіці-єнт виконання норм часу (виробітку) працівниками

2. За нормами виробітку      Нч = (ОПпл. / Нвир) / Квн, де ОПпл. – плановий випуск продукції (виконаних робіт) за певний період часу;Нвир – планова норма виробітку в тих самих одиницях вимірювання за той самий період часу

3. За нормами обслуговування       H = К / Н хЗхК ,

Ч             0             0                        об7

де К0 - кількість одиниць установленого облад-нання; Н - норма обслуговування одиниць; 3 -кількість робочих змін; Ко6 - коефіцієнт переводу явочної чисельності працівників в облікову

4. За робочими місцями       Н = Мх.Зх.К ,, де М — кількість робочих місць

Відзначимо, що якщо ми використовуємо плановий (ефективний) фонд робочого часу одного працівника за рік, то отримаємо облікову чисельність працівників. Якщо ми використовуємо табельний (номі-нальний) фонд робочого часу одного працівника за рік, то отримаємо чисельність працівників. Відношення табельного (номінального) фон-ду робочого часу до планового (ефективного) є не що інше, як коефіці-єнт переведення явочної чисельності працівників в облікову (Коб).

Планова технологічна трудомісткість виробничої програми ви-значається за нормативом трудових витрат на одиницю продукції, помножена на плановий випуск продукції. Метод розрахунку чи-сельності персоналу за трудомісткістю виробничої програми най-більш точний і достовірний, оскільки потребує застосування норм праці. Визначення чисельності працівників за нормами виробітку є спрощеним і менш точнішим у зв’язку з впливом цін і матеріаломіст-кістю продукції на обсяг продукції у вартісному виразі. Чисельність працівників за нормами виробітку визначається за формулою:

Нч=(pnm/Нmp)/Кm,

де ОП - плановий обсяг продукції (виконуваних робіт) у вста-новлених одиницях вимірювання за певний період часу; Н - пла-нова норма виробітку в тих же одиницях вимірювання і за той самий період часу.

Відзначимо, якщо ми застосовуємо виробіток на одного вироб-ничого працівника, на одного працівника, на одного працюючого в установлених одиницях, за певний період часу, то отримуємо, відпо-відно, чисельність виробничих працівників, працівників і працюючих за цей період.

Планування чисельності основних робітників і допоміжних ро-бітників, які виконують роботи, за нормами обслуговування, зво-диться до визначення загальної кількості об’єктів обслуговування з урахуванням змінності робіт:

Н^К./Н.хЗхК.,,

де К - кількість одиниць установленого обладнання; Н - норма обслуговування (кількість одиниць обладнання, що обслуговується одним працівником); 3 - кількість робочих змін; К е - коефіцієнт переведення явочної чисельності робітників в облікову.

При обслуговуванні кожного складного агрегату кількома пра-цівниками одночасно формула набуде такого вигляду:

Нч=К0хКахЗхКай

де К - кількість робітників, які одночасно обслуговують один агрегат, осіб.

За робочими місцями визначається чисельність основних і допо-міжних робітників, для яких не можуть бути встановлені ні обсяги робіт, ні норми обслуговування (наприклад, кранівники, стропальни-ки тощо):

Н^МхЗхК^

де М - кількість робочих місць. Чисельність обслуговуючого персоналу може бути визначена і за укрупненими нормами обслуговування, наприклад, чисельність прибиральників можна визначити за кількістю квадратних метрів площі приміщень, гардеробників – за числом обслуговуваних людей тощо. Приведені вище формули використовуються для розрахунку чисельності як основних, так і допоміжних робітників відповідно зкоректуванням вихідних даних.

Чисельність учнів (Чу) розраховується з урахуванням потреби в навчанні за конкретними професіями. При цьому чисельність учнів визначається в середньообліковому розрахунку за формулою:

Чуз ×Тн Чу =, 12

де Чуз – загальна чисельність учнів, які підлягають навчанню в плановому періоді, осіб; То — середній термін навчання одного учня певної професії, місяців.

Планова чисельність воєнізованої охорони визначається за кіль-кістю постів і режимом роботи (її змінності і безперервності), по-жежної охорони – за числом пожежних машин, нормами їх обслуго-вування і режимом роботи.

Чисельність службовців визначається за наявними середньо-галузевими даними, а також за нормативами, розробленими під-приємством і за посадами (конструктори, технологи, бухгалтери тощо). Чисельність службовців, керівників функціональних служб і підрозділів знаходить відображення в штатному розкладі – доку-менті, який є переліком згрупованих за відділами і службами посад службовців із вказаним розрядом (категорією) робіт та посадового окладу, який щорічно переглядається й затверджується керівником підприємства.

Планування чисельності доцільно починати із структурних під-розділів підприємства (ділянок, цехів, корпусів, виробництв) і за-кінчувати підрозділами апарату управління. Загальна чисельність тих, хто працює на підприємстві (фірмі) в цілому визначається під-сумовуванням чисельності робітників, учнів, службовців та інших категорій за всіма підрозділами підприємства. Забезпечення потре-би в персоналі діючого підприємства передбачає не тільки визначен-ня чисельності працівників, але і її зіставлення з наявною робочою силою, оцінкою обороту, плинністю кадрів, визначення додаткової потреби або надлишку персоналу.

Закінчується розрахунок потреби в персоналі визначенням до-даткової потреби в кадрах тієї або іншої категорії й визначенні над-лишку робочої сили окремо за кожною категорією працівників з урахуванням професії, кваліфікації (розряду) тощо. На підприєм-стві додаткова потреба (надлишок) (Чд) персоналу розраховується як різниця між середньообліковою чисельністю в планованому році (Чспл) і фактичною чисельністю за попередній рік (Чф):

Зпот =Вм ×Іп

Додаткова потреба в працівниках, службовцях і інших, розрахо-вується з урахуванням наявних вакансій та можливого вибування працівників у зв’язку з виходом на пенсію, на навчання, службою в армії тощо.

В умовах нестабільності економіки фактична потреба підпри-ємства в персоналі певних категорій працівників безперервно змі-нюється під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. У ринкових відносинах на використання трудових ресурсів, робочої сили, пер-соналу підприємства, як і на виробництво продукції, робить вплив закон попиту та пропозиції. Попит на робочу силу, згідно з теорі-єю, визначається граничним доходом підприємця, що отримується від продажу товару, виробленого із залученням додаткової робочої сили, на одиницю товару. Виходячи з теорії граничного доходу, для кожного підприємства значно вигідніше забезпечувати приріст про-мислової продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, яке потребує меншої кількості працівників для збільшення випуску продукції. У зв’язку з цим в умовах ринку гостро встає проблема соціальної захищеності працюючих і безробітних як з боку держави, так і з боку роботодавців.