6.1. Методи та види планування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Планування – це розроблення і встановлення керівництвом під-приємства системи кількісних і якісних показників його розвитку, в яких визначаються темпи, пропорції і тенденції розвитку підприєм-ства як у поточному періоді, так і на перспективу. Планування є центральною ланкою господарського механізму управління та регу-лювання виробництва. Планування, адміністративне управління та контроль за діяльністю підприємства в зарубіжній практиці визна-чають одним поняттям «менеджмент». Взаємозв’язок планування й управління можна уявити у вигляді схеми (рис. 6.1).

 

 

Управління ді-ловою і господар-ською діяльністю

(менеджмент)

Управління виробництвом

 

 

 

 

Контроль ви-конання ділової і господарської діяльності

Контроль виробництва

 

Рис. 6.1. Взаємозв’язок планування й управління виробничою діяльністю підприємства

Існує декілька методів планування: балансовий, розрахунково-аналітичний, економіко-математичний, графоаналітичний і про-грамно-цільовий (рис. 6.2). Балансовий метод планування забезпечує встановлення зв’язків між потребами в ресурсах і джерелами їх по-криття, а також між розділами плану. Наприклад, балансовий метод

пов’язує виробничу програму з виробничою потужністю підприєм-ства, трудомісткість виробничої програми – з чисельністю тих, хто працює. На підприємстві складаються баланси виробничої потужнос-ті, робочого часу, матеріальний, енергетичний, фінансовий тощо.

Розрахунково-аналітичний метод використовується для роз-рахунку показників плану, аналізу їхньої динаміки та факторів, які забезпечують необхідний кількісний рівень. У рамках цього методу визначається базисний рівень основних показників плану та їх зміни в плановому періоді за рахунок кількісного впливу основних фактоів, розраховуються індекси зміни планових показників порівняно з ба-зисним рівнем.

Економіко-математичні методи дають змогу розробити еконо-мічні моделі залежності показників на основі виявлення зміни їх кількісних параметрів порівняно з основними факторами, підготу-вати декілька варіантів плану і обрати оптимальний.

 

Методи планування

                                                                      

Графоаналітичний                           Разрахунково аналітичний                          Балансовий

            1          1                      1          Г         

 

Програмно-цільовий

 

Економіко-математичний

 

Рис. 6.2. Методи планування

Графоаналітичний метод дає можливість подати результати еко-номічного аналізу графічними засобами. За допомогою графіків ви-являється кількісна залежність між взаємопов’язаними показниками, наприклад, між темпами зміни фондовіддачі, фондоозброєності та про-дуктивності праці. За допомогою графіків моделюється паралельне ви-конання робіт у просторі та часі за складними об’єктами (наприклад, реконструкція цеху, розроблення й освоєння нової техніки тощо).

Програмно-цільові методи дозволяють складати план у вигляді програми, тобто комплексу завдань і заходів, об’єднаних однією ме-тою та наближених до певних термінів. Характерна мета програми – її націленість на досягнення кінцевих результатів. Основою програ-ми є генеральна мета, що конкретизується в ряді підцілей і завдань. Цілі досягаються конкретними виконавцями, які наділяються необ-хідними ресурсами. На основі ранжування цілей (генеральна мета – стратегічні та тактичні цілі – програми робіт) складається «дерево цілей» — початкова база для формування системи показників про-грами й організаційної структури управління нею.

За термінами розрізняють такі види планування: перспективне (довгострокове), поточне й оперативно-виробниче (рис. 6.3).

Перспективне планування традиційно поділяється на довгостро-кове (10—15 років) і середньострокове (3—5 років).

Довгостроковий план має програмно-цільовий характер. В ньому формулюється економічна стратегія діяльності підприємства на три-валий період з урахуванням розширення й освоєння нових меж рин-ків збуту. Кількість показників у плані обмежена. Мета та завдання перспективного довгострокового плану конкретизуються в середньо-строковому плані. Об’єктами середньострокового планування є ор-ганізаційна структура, виробничі потужності, капітальні вкладення, потреби у фінансових коштах, дослідження та розробки, частка ринку тощо. Терміни виконання (розробки) планів не мають обов’язкового характеру, і низка підприємств розробляють довгострокові плани строком на 5 років, середньострокові — на 2—3 роки.

Планування на підприємстві

 

Перспективне планування

 

Поточне (річне) планування

 

Оперативно-виробниче планування

 

 

Довгострокове планування

 

Середньострокове планування

 

Календарне планування

 

Оперативне регулювання

 

 

Заводське

 

Міжцехове

 

 

Цехове

 

Внутрішньо-цехове

 

 

Боигадне

 

Місячне

 

Декадне

 

Рис. 6.3. Види планування на підприємстві (фірмі)

 

Змінно-добове

 

Поточне (річне) планування розробляється в розрізі середньо-строкового плану й уточнює його показники. Структура й показни-ки річного планування розрізняються залежно від об’єкта та поділя-ються на заводські, цехові й бригадні. Основні розділи і показники річного плану подані в табл. 6.1.

Оперативно-виробниче планування уточнює завдання поточного річного плану на більш короткі відрізки часу (місяць, декада, зміна, година) і за окремими виробничими підрозділами (цех, дільниця, бригада, робоче місце). Такий план є засобом забезпечення ритміч-ного випуску продукції та рівномірної роботи підприємства і дово-дить планові завдання до безпосередніх виконавців (робітників). Оперативно-виробниче планування поділяється на міжцехове, вну-трішньоцехове та диспетчеризацію. Кінцевим етапом заводського оперативно-виробничого планування є змінно-добове планування.

Таблиця 6.1

Основні розділи та показники річного плану

 

Розділи плану            Показники плану

1.         План виробництва

і реалізації продукції

2.         План технічного

розвитку й організації

виробництва

3.         План за інвестиціями у

капітальному будівництві

4.         Матеріально-технічне

забезпечення (план

закупівель)

5.         Праця, персонал

і заробітна плата

6.         Собівартість, прибуток і

рентабельність

7.         Фінансовий план

(бюджет)

8.         Фонди економічного

розвитку підприємства

9.         Охорона навколишньо-

го середовища

10.       Соціальний розвиток

колективу

11.       Зовнішньоекономічна

діяльність       Номенклатура, асортимент, товарна й реалізована продукція Частка конкурентоспроможної продукції, економічна ефективність заходів

Розміри капітальних вкладень у будівельно-мон-тажні роботи, ефективність капіталовкладень Обсяг постачань сировини й матеріалів

Продуктивність праці, чисельність персоналу,

фонд оплати праці

Кошторис витрат, собівартість товарної й

реалізованої продукції, балансовий чистий

прибуток, рентабельність

Баланс доходів і витрат, податки, платежі та

відрахування

Кошториси фондів (накопичення, споживання,

резервного тощо)

Капіталовкладення в природоохоронні заходи,

плата за природні ресурси

Рівень соціальної забезпеченості працівників

Розмір валютної виручки

У цілому перспективне, поточне й оперативно-виробниче плану-вання взаємопов’язані й утворюють єдину систему. Основні параме-три і показники за видами планування подано в табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Основні параметри та показники планування

 

Основні          Довгостро-    Середньо-      Поточне         Оперативно-

параме-          кове плану-    строкове         планування    виробниче

три (по-          вання  планування               планування

казники)                                           

Номен-           Найменуван- Перелік най-  Перелік всієї   Детальний

клатура           ня продукту   важливішої     номенклатури           перелік всієї

            (послуг)          номенклату-ри продукції     продукції        номенклатури продукції

Сума   Сума витрат, Сума ви-        Сума ви-        Подетальні й

витрат            яка орієнто-   трачання        трачання        післяопера-

            вано підлягає ресурсів за      ресурсів за      ційні норми

            уточненню (в            видами           видами і но-  витрачання

            гривнях)                     менклатурою продукції, яка випускається ресурсів за видами

Терміни          Орієнтовні     Календарні    Точно Погодинні й

виконання     терміни ви-    терміни ви-    встановлені   добові графіки

            конання          конання          терміни ви-конання виконання

Відпо- Відповідальні Відповідальні Докладний     Подетальний

відальні          виконавці       виконавці та  перелік           розподіл

виконавці       (без вказівки  співвиконавці            виконавців     турбот серед

            співвиконав- на етапах і      на етапах і      виконавців

            ців)      видах робіт    видах робіт та номенклатурі продукції      

Ефектив-        Ефективність Перевищення            Сума чистого Своєчасність

ність    (досягнення   доходу над     доходу            і повнота ви-

            мети, окуп-    витратами                 конання плану

            ність витрат)                         за номенклату-рою продукції

Є різні ознаки класифікації планування за видами, термінами, формами та іншими ознаками. З погляду обов’язковості прийнят-тя і виконання планових завдань воно поділяється на директивне й

індикативне планування. Директивне планування характеризується обов’язковим прийняттям і виконанням планових завдань, встанов-лених вищестоящою організацією для підлеглих та підприємств. Директивне планування пронизувало всі рівні системи соціалістич-ного, централізованого планування (підприємства, галузі, регіони, економіку в цілому) обмежувало ініціативу підприємств. У ринко-вій економіці директивне планування використовується на рівні підприємств у процесі розроблення їхніх поточних планів.

Індикативне планування – це форма державного регулюван-ня виробництва через регулювання цін і тарифів, ставок податків, банківських відсоткових ставок за кредит, мінімального рівня за-робітної плати та інших показників. Елементи індикативного плану називаються індикаторами. Індикатори – це параметри, які харак-теризують стан і напрями розвитку економіки, вироблені органами державного управління. У складі індикативного плану можуть бути і обов’язкові завдання, але їхня кількість дуже обмежена. Тому в ці-лому план має спрямовуючий, рекомендаційний характер. Стосовно підприємств (організацій) індикативне планування частіше засто-совується під час розроблення перспективних планів.

Необхідно розрізняти перспективне планування, прогнозування, стратегічне планування, тактичне планування та бізнес-планування, які взаємопов’язані, утворюють єдину систему і виконують різ-ні функції та можуть застосовуватися самостійно. Перспективне планування засноване на прогнозуванні. Прогнозування є базисом, фундаментом перспективного планування та, на відміну від нього, засноване на економіко-математичному, науково-обґрунтованому аналізі перспектив розвитку підприємства в майбутньому.

Стратегічне планування ставить перспективні цілі, виробляє засоби їх досягнення, визначає основні напрями розвитку підпри-ємства (організації), що особливо важливо, формує місію підприєм-ства, спрямовану на реалізацію його загальної мети. Місія деталізує статус підприємства (організації) та забезпечує напрями, орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних рівнях розвитку. Тактичне планування, на відміну від перспективного і стратегічного, охоплює короткостроковий та середньостроковий періоди й спрямоване на реалізацію виконання цих планів, які конкретизуються в комплек-сних планах соціально-економічного розвитку підприємства.

Бізнес-планування є різновидом техніко-економічного плануван-ня, проте в умовах ринкової економіки його функції значно розши-рилися і воно стало самостійним видом планування. Існують і інші класифікації видів планування.

Планування на підприємстві (фірмі) є важливим елементом рин-кової системи, її базисом і регулятором.