5.4. Мале підприємництво


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Характеристика малого підприємництва. Малі підприємства є невід’ємною частиною соціально-економічної країни. По-перше, вони сприяють підтримці стабільності ринкових відносин, оскіль-ки значна частина населення втягується в цю систему відносин (на думку зарубіжних учених, стабільність системи забезпечується за умови, що 20—30% громадян країни мають власну справу). По-друге, вони забезпечують необхідну мобільність виробництва в умо-вах ринку, поглиблення спеціалізації й широкий розвиток коопе-рації виробництва, без яких немислима його висока ефективність. Зрештою це веде до динамічності господарського розвитку й зрос-тання національної економіки. По-третє, роль малих підприємств у діяльності великих і середніх підприємств постійно зростає. Велике значення має здатність малих підприємств розширювати сферу до-повнення праці, створювати нові можливості не тільки для працев-лаштування, й насамперед для підприємницької діяльності населен-ня й використання вільних виробничих можливостей.

Єдиного міжнародного стандарту класифікації підприємств, їх розподілу на малі, середні й великі немає. Це залежить від специ-фіки галузей, рівня розвитку й структури економіки кожної країни. Для класифікації можуть використовуватися такі показники:

•          чисельність працівників;

•          вартість (обсяг) продукції, яка випускається;

•          вартість (обсяг) виробничих фондів або розмір капіталу. З-поміж суб’єктів господарської діяльності окремо виділяють малі

(дрібні) підприємства, що становлять основу малого бізнесу. Так, згід-но із Законом України «Про підприємства в Україні», до них належать суб’єкти господарювання з кількістю працівників: у промисловості та будівництві – до 200 осіб; у інших галузях виробничої сфери – до 50 осіб; науці й науковому обслуговуванні – до 100 осіб; галузях невироб-ничої сфери – до 25 осіб; роздрібній торгівлі – до 15 осіб. Окрім того, віднедавна використовують поняття мікропідприємства із середньо-обліковою чисельністю працівників до 10 осіб та обсягом виручки від продажу продукції (надання послуг) до 250 тис. грн за рік.

При цьому до середньорічної чисельності основного персоналу додається середньоспискова чисельність працівників, що не перебу-вають у штаті підприємства, тобто працюють за сумісництвом, тру-довими угодами, договорами підряду. Підприємства, які здійснюють декілька видів діяльності (багатопрофільні), належать до малих на підставі критерію того виду діяльності, який приносить найбільшу частку сумарної виручки від реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Під суб’єктами малого підприємництва розумі-ються також фізичні особи, що займаються підприємницькою діяль-ністю без утворення юридичної особи.

Малі підприємства самостійні в здійсненні своєї господарської діяльності, в розпорядженні продукцією, прибутком, що залишився після сплати податків інших обов’язкових платежів, а також у решті сфер діяльності підприємства. Як показує досвід, малий бізнес дає змогу створити умови для підвищення заінтересованості кожного працівника в кінцевих результатах праці.