3.2. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства — це підприєм-ницька діяльність юридичних і фізичних осіб, яка включає зовнішньо-торговельну й інвестиційну діяльність, міжнародну виробничу коо-перацію, валютні і фінансово-кредитні операції. Вибір конкретного виду зовнішньоекономічної діяльності залежить від спеціалізації підприємства, механізму державного регулювання.

Для сучасного етапу розвитку економіки України наймасовішим видом зовнішньоекономічної діяльності підприємств є зовнішньо-торговельна діяльність, тобто діяльність зі здійснення операцій у сфері зовнішньої торгівлі товарами, послугами, інформацією й ін-телектуальною власністю. Державне регулювання зовнішньоторго-вельної діяльності грунтується на Конституції України й здійсню-ється відповідно до закону та інших нормативно-правових актів, а також загальновизнаних принципів і норм міжнародного права й міжнародних договорів.

Основними принципами державного регулювання зовнішньотор-говельної діяльності є: захист державою законних інтересів учасників зовнішньоторговельної діяльності, а також законних інтересів укра-їнських виробників і споживачів товарів та послуг; рівність і недис-кримінація учасників зовнішньоторговельної діяльності; обґрунтова-ність і об’єктивність застосування заходів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності; виключення невиправданого втру-чання держави або його органів у зовнішньоторговельну діяльність і нанесення збитку учасникам зовнішньоторговельної діяльності та економіці України; забезпечення оборони країни і безпеки держави; єдність системи державного регулювання зовнішньоторговельної ді-яльності; єдність застосування методів державного регулювання зо-внішньоторговельної діяльності на всій території України.

Державне регулювання зовнішньо-торговельної діяльності здій-снюється за допомогою двох методів тарифного й нетарифного.

•          Тарифний метод включає в себе митно-тарифне регулювання.

•          Нетарифний метод передбачає:

•          нетарифне регулювання;

•          заборону й обмеження зовнішньої торгівлі послугами й інте-лектуальною власністю;

•          заходи економічного й адміністративного характеру, які сприя-ють розвитку зовнішньоторговельної діяльності.

Митно-тарифне регулювання є методом державного регулюван-ня зовнішньої торгівлі товарами, здійснюється шляхом застосуван-ня ввізного і вивізного митного збору.

Митний збір – обов’язковий внесок, що стягується митними ор-ганами при ввезенні товару на митну територію або вивезенні товару з цієї території і є невід’ємною умовою такого ввезення або вивозу.

В Україні застосовуються також особливі мита:

сезонні – для оперативного регулювання ввезення і вивезення товарів;

спеціальні мита – як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України в кількостях і на умовах, що завдають збитків вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо кон-куруючих товарів, і як у відповідь захід на дискримінаційні й інші дії, що обмежують інтереси держави, з боку інших держав;

антидемпінгові мита – застосовуються у випадках ввезення на митну територію України товарів за ціною нижчою, ніж їхня нор-мальна вартість у країні вивезення, якщо таке ввезення завдає мате-ріального збитку вітчизняним виробникам подібних товарів або пе-решкоджає організації або розширенню їх виробництва в Україні;

компенсаційні мита – застосовуються у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або вивезен-ні яких прямо або побічно використовувалися субсидії, якщо таке ввезення завдає матеріального збитку вітчизняним виробникам по-дібних товарів або перешкоджає організації чи розширенню їх ви-робництва в Україні.

В Україні застосовуються такі види ставок мит: а) адвалорні, що нараховуються у відсотках до митної вартості оподатковуваних то-варів; б) специфічні, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю оподатковуваних товарів; в) комбіновані, які поєднують обидва згадані види митного оподаткування.

Нетарифне регулювання є методом державного регулювання зо-внішньої торгівлі товарами, яке здійснюється введенням кількісних обмежень та інших заборон і обмежень економічного характеру.

Заборони і обмеження зовнішньої торгівлі товарами, послугами і інтелектуальною власністю можуть вводитися: 1) у зв’язку з участю України в міжнародних санкціях; 2) з метою підтримки рівноваги платіжного балансу України; 3) у зв’язку із заходами валютного ре-гулювання і як, у відповідь, заходи відносно дискримінаційних дій окремих держав.

Ліцензування в сфері зовнішньої торгівлі товарами встановлю-ється в таких випадках:

•          введення тимчасових кількісних обмежень експорту та імпорту окремих видів товарів;

•          реалізація дозвільного порядку експорту і (або) імпорту окремих видів товарів, які можуть несприятливо впливати на безпеку держа-ви, життя та здоров’я громадян, майно фізичних або юридичних осіб, державне або муніципальне майно, зовнішнє середовище, життя або здоров’я тварин і рослин;

•          надання виняткового права на експорт і (або) імпорт окремих видів товарів;

•          виконання Україною міжнародних зобов’язань.

Серед заходів економічного і адміністративного характеру, сприя-

ють розвитку зовнішньоторговельної діяльності, виділяють:

•          заходи, здійснювані Урядом держави і органами виконавчої вла-

ди, сприяючі розвитку зовнішньоторговельної діяльності;

•          кредитування учасників зовнішньоторговельної діяльності,

створення систем гарантій і страхування експортних кредитів;

•          організацію торгових виставок і ярмарків, спеціалізованих сим-позіумів і конференцій;

•          проведення кампаній (зокрема рекламних) з просування україн-ських товарів, послуг, інтелектуальної власності на світові ринки;

•          інформаційне забезпечення зовнішньоторговельної діяльності;

•          ведення зовнішньоторговельної статистики і забезпечення вільно-го доступу до неї всім учасникам зовнішньоторговельної діяльності;

•          забезпечення сприятливих умов для доступу українських фізич-

них і юридичних осіб на зовнішні ринки.

У зовнішньоторговельній діяльності виділяють особливі режи-ми її здійснення – прикордонну торгівлю і вільні економічні зони. Прикордонна торгівля здійснюється, як правило, на основі міжна-родних договорів України із суміжними іноземними державами, що передбачають надання особливого сприятливого режиму зо-внішньоторговельної діяльності відносно зовнішньої торгівлі това-рами і послугами, здійснюваної винятково для задоволення місце-вих потреб у товарах і послугах, вироблених у межах відповідних прикордонних територій.

Вільні економічні зони – особливий режим господарської (зокре-ма зовнішньоторговельної) діяльності на території вільних еконо-мічних зон, який встановлюється федеральним законом про вільні економічні зони. Під вільною економічною зоною розуміється час-тина території країни, на якій товари розглядаються як об’єкти, що перебувають за межами національної митної території і тому не під-лягають звичному митному контролю і оподаткуванню.

Створення вільних економічних зон переслідує три основні гру-пи цілей – економічних, соціальних і науково-технічних. Серед еко-номічних цілей виділяють включення національного ринку в світову систему господарства, залучення іноземних інвестицій, збільшення валютних надходжень до бюджету країни. Науково-технічні цілі пе-реслідують використання новітніх технологій, методів організації виробництва, ноу-хау. Соціальні цілі включають розвиток регіонів, збільшення числа робочих місць і забезпечення зайнятості населен-ня, навчання і підготовку кваліфікованих кадрів.

Основним стимулом для розвитку вільних економічних зон є систе-ма пільг для інвесторів. Можна виділити чотири основні групи пільг:

•          податкові пільги, які стимулюють розвиток виробництва в ціло-му або його окремих видів;

•          фінансові пільги, які дозволяють субсидувати розвиток окремих виробництв, надавати знижки за користування інфраструктурою, землею, комунальними послугами, виробничими будівлями;

•          зовнішньоторговельні і валютні пільги, що дають змогу інвесто-рам у спрощеному вигляді здійснювати зовнішньоторговельні опера-ції і репатріювати одержаний прибуток;

•          адміністративні пільги, що спрощують режим реєстрації підпри-ємств, візові процедури та інші організаційні питання.

Значна частка в зовнішньоторговельній діяльності належить бартеру. Зовнішня торгівля товарами, послугами та інтелектуаль-ною власністю з використанням зовнішньоторговельних бартерних операцій може здійснюватися тільки за умови, що такими операці-ями передбачений обмін рівноцінними за вартістю товарами (по-слугами, роботами, інтелектуальною власністю), а також обов’язок відповідної сторони сплатити різницю в їх вартості у випадку, якщо такою операцією передбачається обмін нерівноцінними товарами. Порядок здійснення контролю за зовнішньоторговельними бартер-ними операціями та їхнього обліку встановлюється Урядом Украї-ни. У випадку, якщо зовнішньоторговельні бартерні операції перед-бачають часткове використання грошових і (або) інших платіжних засобів, порядок здійснення контролю за такими операціями та їх-нього обліку встановлюється Урядом України і Центральним бан-ком України відповідно до українського законодавства.