17.1. Суть банкрутства


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 

Загрузка...

Банкрутство – визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити ви-знані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування лік-відаційної процедури. Процес банкрутства в Україні регулюється за-коном України «Про банкрутство» від 30 червня 1999 р. Зовнішніми ознаками неспроможності (банкрутства) є нездатність підприєм-ства платити за боргами, якщо відповідні грошові зобов’язання або обов’язок не виконані ним протягом відповідного терміну з дати, коли вони повинні були бути виконані. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи й надані послуги, сума кредитів з урахуванням від-сотків, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в арбітражний суд заяви про порушення провадження у спра-ві про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Правом на звернення до арбітражного суду із заявою про визна-ння боржника банкрутом володіють сам боржник, конкурсний кре-дитор і уповноважені органи. Конкурсними кредиторами є кредитори за грошовими зобов’язаннями, за винятком уповноважених органів і громадян, перед якими боржник несе відповідальність за спричинен-ня шкоди життю або здоров’ю, моральної шкоди, має зобов’язання за виплатою винагороди за авторськими договорами, а також за-сновників (учасників) підприємства-боржника за зобов’язаннями, що випливають з такої участі. Уповноваженими органами є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, уповноважені представляти в справі про банкрутство й в процедурах банкрутства вимоги про сплату обов’язкових платежів (податків, зборів тощо) і виконання грошових зобов’язань.

Для порушення справи про банкрутство за заявою конкурсного кредитора, а також за заявою уповноваженого органу за грошовими зобов’язаннями беруться до уваги вимоги, підтверджені рішенням суду, що вступило в законну силу (арбітражного або третейського суду). Вимоги уповноважених органів про сплату обов’язкових пла-тежів беруться до уваги для порушення справи про банкрутство, якщо вони підтверджені рішенням податкового органу, митного органу про стягнення заборгованості за рахунок майна боржника. Право на звер-нення до арбітражного суду виникає в конкурсного кредитора, впо-вноваженого органу за грошовими зобов’язаннями після закінчення 30 днів з дати направлення (пред’явлення до виконання) виконавчо-го документа в службу судових приставів і його копії боржнику.

Боржник має право подати до арбітражного суду заяву в разі пе-редбачення банкрутства за наявності обставин, які очевидно свідчать про те, що він не в змозі буде виконати грошові зобов’язання й (або) обов’язок за сплатою обов’язкових платежів у встановлений термін. Обов’язком боржника з подачі заяви в суд є виникнення наступних обставин:

•          задоволення вимог одного або декількох кредиторів приводить до неможливості виконання боржником грошових зобов’язань, обов’язків зі сплати обов’язкових платежів або інших платежів у повному обсязі перед іншими кредиторами;

•          органом підприємства-боржника, уповноваженим відповідно до його засновницьких документів на ухвалення рішення про його ліквіда-цію, ухвалене рішення про звернення до арбітражного суду із заявою;

•          органом, уповноваженим власником майна унітарного підпри-ємства-боржника, ухвалене рішення про звернення до арбітражного суду із заявою;

•          звернення про стягнення на майно боржника істотно ускладнить або зробить неможливою його господарську діяльність.

Процедура банкрутства щодо градоутворювальних, сільськогос-подарських, фінансових організацій, стратегічних підприємств і орга-нізацій, а також суб’єктів природних монополій здійснюється з рядом особливостей, зумовлених у законі.

Законом передбачена спрощена процедура банкрутства відносно підприємств, які ліквідовуються, й підприємств, що фактично при-пинили свою діяльність. У першому випадку, якщо вартість майна боржника – юридичної особи, відносно якої ухвалено рішення про ліквідацію, недостатня для задоволення вимог кредиторів, арбітраж-ний суд ухвалює рішення про визнання його банкрутом і про відкрит-тя конкурсного виробництва та затверджує конкурсного керівника. Спостереження, фінансове оздоровлення й зовнішнє управління при банкрутстві підприємства яке ліквідовується не застосовуються. Кредитори мають право пред’явити свої вимоги до такого підпри-ємства протягом місяця з дати публікації оголошення про визнання його банкрутом.

У другому випадку, якщо керівник підприємства-боржника – юридичної особи, що фактично припинила свою діяльність, відсутній або встановити його місцезнаходження неможливо, заява про визна-ння підприємства банкрутом може бути подана конкурсним креди-тором, уповноваженим органом незалежно від розміру кредиторської заборгованості. Арбітражний суд протягом місяця з дати ухвалення заяви щодо визнання відсутнього боржника банкрутом ухвалює рі-шення про визнання його банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва. Спостереження, фінансове оздоровлення й зовнішнє управління при банкрутстві відсутнього боржника також не засто-совуються. Конкурсний керівник повідомляє в письмовій формі про банкрутство відсутнього боржника всім відомим йому кредиторам цього боржника, які протягом місяця з дня отримання повідомлення можуть пред’явити свої вимоги конкурсному керівникові.

Неспроможність (банкрутство) підприємства може бути наслід-ком не тільки недобросовісних дій керівників підприємства віднос-но розпорядження майном у цілях витягання прибутку, а й неправо-мірних дій. Проявом такого роду дій можуть бути неправомірні дії при банкрутстві, навмисне банкрутство та фіктивне банкрутство.

Неправомірними діями при банкрутстві є дії керівника, власника організації-боржника, направлені на приховування майна або майно-вих зобов’язань, відомостей про майно, його розмір, місцезнаходження або іншу інформацію про майно, передача майна в інше володіння, від-чуження або знищення майна, приховування, знищення, фальсифіка-ція бухгалтерських та інших облікових документів, що відображають економічну діяльність. Відповідно до Кримінального кодексу, такі дії караються обмеженням свободи на певний строк або штрафом у ви-значеному розмірі.

Навмисне банкрутство – це свідоме створення або збільшення неплатоспроможності, здійснене керівником або власником комер-ційної організації в особистих інтересах або інтересах інших осіб. Такі дії караються штрафом або позбавленням волі.

Фіктивне банкрутство — це явно помилкове оголошення ке-рівником або власником комерційної організації про свою неспро-можність у цілях введення в оману кредиторів для отримання від-строчення або розстрочки платежів, що належать кредиторам, або знижки з боргів, для несплати боргів. Особа, що допустила такі дії, карається штрафом або позбавленням волі.