Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Такими гарантіями у вітчизняному законодавстві, відповідно до розділу II Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим інозе-много   інвестування»   та   Главою   38   Господарського   кодексу : Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні : Бібліотека для студентів

Такими гарантіями у вітчизняному законодавстві, відповідно до розділу II Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим інозе-много   інвестування»   та   Главою   38   Господарського   кодексу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

магниевый скраб beletage

у^тспяї'тттт   (-1 ТЯТС1

1. Гарантії у еипадку зміни законодаестеа (ст. 8 Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», ст. 397 Господарського кодексу України).

Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту інозем-них інвестицій, визначені в розділі II Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», то протягом десяти років із дня набуття чинності такого законодавства за ви-могою іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в даному Законі.

До прав і обов'язків сторін, визначених угодою про розподіл продукції, протягом терміну її дії застосовується законодавство

311      Див.: Фарфутдинов И. Ф. Право иностранньіх инвестиций СНГ: через тернии к

успеху и благополучию // Право и политика. — 2003. — № 10. — С. 148;Butler Е.

William. Foreign Investment Law in the Commonwealth of Independent States. The Butler

Commentaries. — London: Simmonds a Hill Publishing Ltd., 2002. — P. 440—493.

312      Доронина H. Г., Семилютина H. Г. Правовое регулирование иностранньіх инвестиций в России и за рубежом. — М.: Финстатинформ, 1993. — С. 86—87.

 

Правове регулювання спільної господарської діяльності вУкраїні         185

України, що діє на момент його укладення. Зазначені гарантії не поширюються на зміни законодавства, що стосуються питань оборони, національної безпеки, забезпечення суспільного поряд-ку, охорони навколишнього середовища.

Таким чином, буквальне тлумачення змісту ст. 8 Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» дає підстави для висновку про те, що сталість попереднього пра-вового режиму для іноземного інвестора гарантується законом лише у разі зміни спеціального законодавства України про інозе-мні інвестиції. Тобто законодавець прямо визначив коло право-вих актів, щодо яких діє передбачена гарантія. Звідси випливає, що протягом десяти років не буде застосовуватися лише спеціа-льне законодавств. , яке змінює й погіршує гарантії захисту іно2. Гарантії щодо примусоеих еилучень, а також незакон-них дій держаених органіе та їх посадоеих осіб (ст. 9 Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування», ст. 397 Господарського кодексу України).

Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятувальних заходів у випадку стихійних лих, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути проведена на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом міністрів України. Рішення про реквізицію іно-земних інвестицій та умови компенсації можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до ст. 26 цього Закону.

Таким чином, Закону України від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» серед примусових вилучень згадує на-ціоналізацію та реквізицію. Націоналізація за інвестиційним за-конодавством усіх країн СНД розглядається як винятковий, при-мусовий захід держави, застосування якого можливе лише за наявності двох умов: на підставі закону та з повним відшкоду-ванням власникові майна, його вартості та завданих збитків. Аналогічний правовий механізм стосовно цього виду примусово-го вилучення інвестицій передбачено законодавством Угорщини, Польщі, Словаччини313. Реквізиція як оплатне вилучення майна

313 Див.: Семерак О. Державно-правові гарантії захисту іноземних інвестицій // Пра-во України. — 2001. — № 5. — С. 72; Щербинин С. Способьі и формьі защитьі прав ин-весторов // Право и зкономика. — 2004. — № 12(202). — С. 19.

 

186      6. 6. РЄЗНІКОВА

можлива лише в разі здійснення рятівних заходів, перелік яких передбачено законом, з повним відшкодуванням при цьому вар-тості майна та заподіяних збитків. Вказані примусові вилучення є підставою для припинення права власності на майно, а згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України від 07.02.1991 р. «Про власність» влас-ник може бути позбавлений права власності на своє майно лише у випадках, передбачених законодавчими актами України. Тому передбачене Законом України від 19.03.1996 р. «Про режим іно-земного інвестування» делегування права приймати рішення сто-совно реквізиції іноземних інвестицій органами, уповноважени-ми на це Кабінетом міністрів України, не узгоджується як з вимогами Конституції України, так і Закону України «Про влас-ність», нормами міжнародного права та взятими Україною між-народними зобов’язаннями, згідно з якими примусові заходи що-до власності іноземних інвесторів допускаються лише на підставі законів. Отже, рішення про позбавлення права власності інозем-ного інвестора має приймати лише законодавчий орган. Окрім того, важливими складовими змісту гарантій у разі примусових вилучень, які значною мірою визначають їхню практичну цін-ність, є строк та джерела виплати компенсації. Д. Е. Федорчук вважає, що, за загальним правилом, компенсація повинна пере-дувати вилученню, за винятком випадку, коли вилучення здійс-нюється в умовах воєнного або надзвичайного стану314, поши-рюючи, таким чином, на всі різновиди примусових вилучень схему, передбачену Цивільним кодексом для реквізиції. На думку В. В. Поєдинок, вимога попередньої компенсації не може мати універсального х1актеру, оскільки не в усіх випадках є практич-но здійсненною3 5. 3 приводу джерела виплати компенсації в юридичній літературі висловлені різні точки зору: одні автори вважають, що компенсація повинна здій’нюватися з державного бюджету, інші пропонують покласти обовязок виплати компенса-цій на орган, який прийняв рішення про вилучення, за рахунок йо-го власних коштів, з покладенням субсидіарної відповідальності на державу в разі недостатності таких коштів316. Перша позиція

314 Федо):чук Д. Е. Режим п.ямого іноземного інвестування (по—івняльно-правове

В. В. Гарантії для інвестор0в у раз— примусових вилучень 09нвестицій // Віс316 господарського судочинства. — 2004. — №2. — С. 242.

Див.: Поєдмнок В. В. Гарантїі для інвесторів у разі примусових вилучень інвести-цій // Вісник господарського судочинства. — 2004. — № 2. — С. 242—243.

 

Правове регулювання спільної господарської діяльності вУкраїні         187

уявляється логічнішою, зважаючи на те, що більшість державних органів не мають інших джерел фінансування, окрім бюджетних коштів. Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001 р. № 12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою, практичні складнощі отримання відшкодування за ра-хунок держави пов’язані передусім з неврегульованістю відповід-них питань у власне бюджетному законодавстві.