Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Думки з цього при-воду можна розподілити на деі групи : Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні : Бібліотека для студентів

Думки з цього при-воду можна розподілити на деі групи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

магниевый скраб beletage

1) франчайзинг є само-стійним, самодостатнім договором;

2) франчайзинг є склад-ним, комплексним договором, що містить у собі елементи ін-ших договорів.

Існує думка, що саме перший підхід закріплено у чинному за-конодавстві України (Глава 76 «Комерційна концесія» Цивільно-го кодексу Уьфаїни, Глава 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб’єктів господарювання (комерційна концесія)» Господарського кодексу України), де між договором франчайзингу та договором комерційної концесії поставлено знак рівності, де франчайзинг (комерційна концесія) розглядаєть-ся як відносини між особою володільцем виключних прав та осо-бою, якій надається право на їх використання137. Таким чином, за першим підходом, франчайзинг розглядається як дуже вузький договір, пов’язаний із користуванням переважно певними об’єк-тами інтелектуальної власності, а також об’єктами, що не мають правової охорони.

Прибічниками другого підходу висловлюється думка про те, що відносини франчайзингу є набагато ширшими, ніж просте ко-ристування комплексом виключних (виняткових) прав франчай-зера. Це пов’язано передусім із тим, що за договором франчайзи-нгу для використання надаються не лише виключні немайнові права, а й надаються певні послуги (консультаційні, маркетингоДив.: Іолкін Я. Деякі аспекти правового регулювання договору франшизи // Пред-принимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 10. — С. 27—29; Евдокимова В. Франшиза и договор коммерческой концессии // Патентьі и лицензии. — 1998. — № 1. — С. 23; Кисилев С. Международньій франчайзинг, оформление договорньж отношений // Патентьі и лицензии. — 1994. — № 7—8. — С. 44; Кашинцева О. Щодо необхідності правового регулювання франчайзингу // Підприємництво, господарство та право. — 2001. — №1. — С. 13.

137 Див., наприклад: Василечко М. Договір франчайзингу // Юридичний вісник України. — 2002. — 25—31 травня. — С. 8; Доценко Н. Франчайзинг у новому Цивіль-ному кодексі України // Цінні папери України. — 2001. — № 49(189). — 27 грудня. — С. 7.

 

Правове регулювання спільної господарської діяльності вУкраїні         71

ві, навчальні послуги, послуги, пов’язані із плануванням бізнесу і т.ін.), передається або надається певне майно (торгівельне уста-ткування, обладнання для виробництва продукції, різного роду фірмові позначення, уніформа та ін.), здійснюється контроль за діяльністю особи, з якою було укладено договір і яка користуєть-ся наданими їй правами й отримує послуги та майно. Таким чи-ном, за другим підходом, договір франчайзингу не ототожнюєть-ся, а відмежовується від договору комерційної концесії. Головна відмінність розкривається через ступінь співпраці, кооперації сторін, їх спільної діяльності тощо, — чим більшим є обсяг ви-ключних прав, що їх надає франчайзер своєму франчайзі, тим да-лі відходить франчайзинг від комерційної концесії.

У кожному разі дискусія щодо тотожності або відмінності до-говорів франчайзингу та/або комерційної концесії в рамках дано-го дослідження є похідною від висловленої автором позиції про включення їх до сфери договорів про спільну господарську дія-льність у складі «інтеграційних» договорів. Пози цим, дискусія виходить за межі предмету дослідження спільної господарської діяльності і може стати предметом самостійного дослідження.

Таким чином, франчайзинг та/або комерційна концесія — це договір, пов’язаний із платним використанням певного ділового комплексу (сукупності виключних прав і системи ведення бізне-су) однієї особи іншою. Саме такий підхід є характерним для за-конодавства країн Заходу138. Разом з тим використання цього підходу дозволяє спростити процедуру укладення договорів фра-нчайзингу, оскільки дозволяє окреслити чітку картину ознак да-ного договору. Отже, незважаючи на те, що договір франчайзин-гу є до певної міри унікальним правовим явищем, він все ж містить елементи й інших договорів (про надання послуг, про пе-редачу майна, про надання майна в користування та ін.). Звідси й твердження про те, що франчайзингу, як договору, властива ком-плексність, внаслідок чого його можна розглядати як синтез лі-цензійного договору, договору про надання послу9 договору ку-півлі — продажу, договору лізингу (оренди) та ін.13 .

138 Див.: Андрощук Г., Денисюк В. Франчайзинг: особенности, типовьіе структурьі, зад139 развития // Економика, финансьі, право. — 1996. — № 11. — С. 44—51.

Цивільне право України. Академічний курс: Підручник: У 2—х частинах / Бабас-кін А. Ю., Бошицький Ю. Л., Венецька М. В., Ерьоменко Г. В., Кучеренко I. М. / Відп. ред. Шевченко Я. М. . — Т. 2: Особлива частина. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. —С. 281.

 

72        6. 6. РЄЗНІКОВА

Існують різні наукові позиції щодо визначення договору фра-нчайзингу. Наприклад, С. Кисельов визначає договір франчайзи-нгу як дозвіл чи право продажу певних товарів чи надання пев-них послуг, розуміючи під франшизою переуст’пку певних прав140. В. Євдокимова визначає відносини між субєктами фра-ншизи, як відносини зобов’язально-договірні: франшиза — це договір, за яким одна особа (правовласник), яка має розроблену систему ведення певної діяльності, дозволяє іншій особі викори-стовувати цю систе4 згідно з вимогами власника франшизи в обмін на винагороду1 1. Однак, кожне з наведених визначень під-креслює комплексність договору франчайзингу, що відрізняє йо-го від простої ліцензійної угоди про передачу права користуван-ня певним об’єктом інтелектуальної власності. Як підкреслює Я.Іолкін, правильна правова і економічна оцінка змісту договору має стати суттєвим важелем для підприємця на етапі ведення пе-реговорів щодо майбутнього укладання договору франшизи, оскільки лише передача повного пакету догово1ів системи фра-ншизи дасть змогу одержати бажаний результат 42. Тому хибною вважає автор ту точку зору, відповідно до якої договір франшизи є дещо «розширеною» ліцензійною угодою. П’едметом ліцензій-ної угоди є право на використання певного обєкта інтелектуаль-ної власності, тоді як договір франчайзингу передбачає введення франчайзі (користувача франшизи) до сфери ділової активності власника франшизи.

Для позначення об’єкту договору франчайзингу використову-ється таке комплексне поняття, як «франшиза» або «франшизна система». Оскільки відносини франчайзингу чинним законодав-ством не врегульовані, то сторони за договором можуть на влас-ний розсуд визначати, що саме вони розуміють під франшизою, a відтак — і її «юридичний склад». Франшизу, зазвичай, розуміють як комплекс (систему) виключних прав та інших об’єктів, право на використання яких надається за договором особі, яка не є їх власником.