Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
У Законі України «Про інвестиційну діяльність» не наведено істотних умов цього договору, не визначено форми укладення : Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні : Бібліотека для студентів

У Законі України «Про інвестиційну діяльність» не наведено істотних умов цього договору, не визначено форми укладення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

магниевый скраб beletage

109      Матвієць Я. Договір про пайову участь у будівництві / Баланс. — 2000. — № 24. —

С. 59—60; Нефьодов А. Пайова участь у будівницгві // Бухгалгер/я. — 2003. — № 18. — С. 88.

110      Романец Ю. В. Договор простого товарищества и подобньіе ему договорьі (вопросьі теории и судебной практики) // Вестник ФАС РФ. — 1999. — № 12. — С. 9—15.

111      Скловсшй К. Квалификация отношений по застройке и право на обьект строительс112 в судебной практике // Хозяйство и право. — 1997. — № 10. — С. 11—13.

шДроздоваК В. Цивільно-правова природа інвестиційних договорів в сфері будів-ництва житла // Молодь у юридичній науці: збірник тез Міжнародної наукової конфере-нції 113лодих вчених «Треті осінні юридичні читання». — 2004. — С. 143—144.

Див.: Королев A. Правовое регулирование долевого финансирования строительст-ва // Право и зкономика. — 2004. — №9. — С. 43—47; Сокол П. Защита прав инвесто-ров при инвестировании в строительство // Право и зкономика. — 2004. — № 10. — С. 46—49; Новиков С. Инвестиционньій договор и налог на добавленную стоимость (НД114 ) // Хозяйство и право. — 2004. — № 9. — С. 101—102.

Про інвестиційну діяльність: Закон України від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 47. — Ст. 646.

 

Правове регулювання спільної господарської діяльності вУкраїні         53

договору, але зазначено, що такии договір є основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб’єктами інве-стиційної діяльності (ч. 1 ст. 9). Укладення договорів, вибір пар-тнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов господар-ських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної діяльності (ч. 2 ст. 9 Закону).

До розряду інвестиційних можна віднести цілу низку догово-рів господарсько-правового характеру. Особливість угод такого типу полягає в можливості об’єднання чи залучення майна та коштів для досягнення кінцевої мети: в даному випадку — будів-ництва об’єкту.

говору є об’єднання внесків пайовиків на початку та розподіл ре-зультатів по закінченні будівництва (конкретних частин чи окремих об’єктів) між учасниками пропорційно їх внескам.

Згідно із Законом України від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Крім того, зазначається, що інвестиції у відтворення основних фондів (будівництво за своєю економічною сутністю є різновидом відновлення основних фон-дів) і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень (ст. 1). Суб’єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Відповідно до ст. 5 Закону України від 18.09.1991р. «Про інвес-тиційну діяльність» інвестори — це суб’єкти інвестиційної дія-льності, які приймають рішення про вкладення власних, позичко-вих і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Щодо визначення права власності та регулювання правових відносин у процесі виконання інвестиційних договорів, договорів часткової (пайової) участі у будівництві, то такі відносини регу-люються відповідними статтями Цивільного кодексу України. Так, усі майнові права, що виникають в процесі виконання пайо

54        6. 6. РЄЗНІКОВА

вих, інвестиційних договорів, є об’єктом права спільної часткової власності згідно зі ст. ст. 356, 358 Цивільного кодексу України. Норми цих статей регулюють здійснення права спільної частко-вої власності (зокрема, в них зазначено, що кожен із співвласни-ків (пайовиків) має право на надання йому у володіння та корис-тування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності). Стаття 364 Ци-вільного кодексу України гарантує право кожному співвласнику (пайовику) на виділ частки в натурі із майна, що є в спільній час-тковій власності. У разі повного поділу спільного майна між спів-власниками право спільної часткової власності на нього припи-няється (ст. 367 Цивільного кодексу України). Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, спору-ди тощо) відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України ви-никає з моменту завершення будівництва (створення майна), а якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були вико-ристані під час цього будівництва (створення майна).

1~Тє  CJT17Т TTJTVTJITPT  7TOFOR1D   СТТ1 ЛТіН'ОГО   flinTJiTTCVRJiT-nTR  (ITTRGCTVRJiTTсвого роду альтернативою двом попереднім. Однак сфера засто-сування його є значно вужчою — виключно будівництво житла. Відносини між суб’єктами такого договору регулюються Зако-ном України від 19.06.2003 р. «Про фінансово-кредитні механіз-ми і управління майном при будівництві житла та операціях з не-рухомістю»115. Ним також визначаються загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування масового бу-дівництва житла та особливості управління цими коштами. Згід-но з цим Законом, особа-довіритель отримує кредит та вкладає кошти для будівництва житла шляхом укладання договору управління майном з управителем (банком або фінансовою уста-новою) для створення фонду фінансування будівництва.  При

5 Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 52. — Ст. 377.

 

Правове регулювання спільної господарської діяльності вУкраїні         55

цьому кошти витрачаються лише на конкретно визначені догово-ром цілі. Метою створення фонду фінансування будівництва є отримання довірителями фонду у власність житла. Управитель фонду на праві довірчої власності здійснює управління фондом та для досягнення мети управління майном, визначеної засновни-ками цього фонду, перераховує частину отриманих коштів на фі-нансування будівництва. Для цього управитель укладає із забу-довником угоду, за якою замовляє забудовнику збудувати об’єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти ін-вестування засновникам цього фонду у встановлені в угоді стро-ки та на умовах, визначених ЗУ «Про фінансово-кредитні механі-зми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та правилами фонду.

Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управ-ління майном при будівництві житла та операціях з нерухоміс-тю» не містить прямої заборони щодо укладання договорів на будівництво без участі управителя, тобто безпосередньо між за-мовником — набувачем житла та забудовником. Але, зважаючи на те, що управитель має право застосовувати відповідні механі-зми захисту та гарантування вкладів, договори управління май-ном в межах Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з неру-хомістю» можуть мати й деякі переваги над іншими видами до-говорів на будівництво.

Отже, найчастіше здійснення спільної господарської діяльнос-ті суб’єктами господарських правовідносин при організації та проведенні будівництва опосередковується укладенням договорів про спільне фінансування (інвестування), часткову (пайову) участь у будівництві, а також шляхом укладення договору про управління майном при фінансування будівництва житла.

Незважаючи на те, що ці договори досить схожі (у всіх випад-ках залучаються кошти інвесторів, в усіх випадках результатом виконання таких договорів повинен бути збудований об'єкт), між ними є й певні суттєві відмінності. Предметом перших двох до-говорів є передача грошових коштів забудовнику з метою отри-мання у власність частини збудованого об'єкта. Предметом дого-вору управління майном є здійснення управління майном (коштами) при фінансуванні будівництва.

Досить проблемним та дискусійним на сьогоднішній день є пи-тання про те, чи відносяться операції, здійснювані в межах догово

56        6. 6. РЄЗНІКОВА

рів про часткову (пайову) участь, а також подібного до них догово-ру спільного фінансування (інвестування), до фінансових послуг116?

Так, згідно з листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 04.03.2004 р. № 06-10/220117, «залучення грошових коштів для фінансування будівництва за договорами пайової участі, інвестиційними і подібними догово-рами має певні обмеження, оскільки такі договори мають ознаки договорів довірчого управління коштами». Відповідно до ст. 4 Закону України від 12.07.2001р. «Про фінансові послуги і держа-вне регулювання ринків фінансових послуг»118, ст. 47 Зако1 Україну від 07.12.2000р. «Про банки і банківську діяльність»1 9 довірче управління фінансовими активами, коштами є фінансо-вою, банківською послугою, яка підлягає ліцензуванню відповід-но до законодавства і яка з 1.01.2004 р. повинна надаватися тіль-ки фінансовими установами. Недотримання вимог зазначених законодавчих актів може мати наслідком визнання укладених до-говорів щодо залучення коштів фізичних і юридичних осіб недій-сними відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

На думку Державної комісії з регулювання ринків фінансо-вих послуг України, що викладена в листі від 13.10.2003р. № 1224/11/1-2-11120, залучення від фізичних та юридичних осіб коштів для інвестування з метою отримання від цієї діяльності відповідного прибутку (винагороди) слід вважати фінансовою послугою. Тобто Держкомісія з регулювання ринків фінансових послуг України вважає, що ця послуга стає фінансовою тільки у випадках, коли договором прямо передбачена винагорода (приДив., наприклад: Воицехівськии М., Ьрохін К., Коружинець О. та ін. Операци в межах договорів про пайову участь: фінансові послуги чи ні? // Все про будівництво // Нова бухгалтерія: спеціальний додаток до тижневика «Дебет—Кредит». — 2004. — С. 65.

Голові Державної Комісії з регулювання ринків фінансових послуг: Лист Коміте-ту Верховної Ради Ук’аїни з питань фінансів і банківської діяльності № 06—10/220 від 04. 03. 2004 р. // Компютерна правова система «Ліга: Закон» та/або комп’ютерна право-ва с118ема «Нормативні акти України».

Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 1. — Ст. 1.

Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року // Відо-мос120 ерховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

Щодо можливості та порядку здійснення юридичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності залучення коштів фізичних осіб для інвестування: Лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1224/11/1—2—11 від 3 жовтня 2003 року // Комп’ютерна правова система «Ліга: Закон» та/або комп’ютерна правова система «Нормативні акти України».

 

Правове регулювання спільної господарської діяльності вУкраїні         57

буток) за залучення коштів. Іншими словами, якщо в договорі про часткову (пайову) участь у будівництві не передбачається винагороди за залучення коштів від третіх осіб, то діяльність в межах такого договору не може вважатися фінансовою послугою.

На користь того, що діяльність в межах договорів про частко-ву (пайову) участь не може класифікуватись як фінансові послу-ги, можна також навести такі аргументи: кошти передаються не для здійснення управління при фінансуванні будівництва, а для конкретної мети — будівництва об’єкта; залучення коштів за до-говорами пайової участі не ставить за мету отримання прибутку або збереження вартості залучених коштів — у цьому разі метою такого внесення коштів є отримання певної частини будівництва у власність після закінчення будівництва на конкретних умовах; кошти, залучені за інвестиційними договорами, часткової (пайо-вої) участі у будівництві, становлять первинні вклади пайовиків і не можуть класифікуватися як кошти в довірчому управлінні то-му, що внаслідок здійснення будівництва учасники отримають не вкладені кошти з частиною прибутку, а чітко визначену в дого-ворі частину об’єкта будівництва; у разі коли будь-яке залучення коштів для фінансування конкретних проектів (яким є й будівни-цтво) трактувати як операцію, що має ознаки фінансової послуги, то до таких операцій слід віднести й будь-які операції за догово-рами доручення, підряду, внески інвесторів (засновників) до ста-тутних фондів юридичних осіб, спільної діяльності без створення юридичної особи тощо.

Таким чином, на нашу думку, учасникам та виконавцям дого-ворів спільного фінансування (інвестування), часткової (пайової) участі у будівництві не треба отримувати ліцензію та реєструва-тися як фінансові установи.

3 викладеного можемо зробити висновки: 1) договір про част-кову (пайову) участь в будівництві та договір спільного фінансу-вання (інвестування) є різновидами інвестиційних договорів, що передбачають спільну діяльність їх учасників; 2) для залучення коштів та здійснення будівництва можуть використовуватися рі-зні види договорів, але договір про часткову (пайову) участь у будівництві дає можливість об’єднати фінансові та майнові ре-сурси різних суб’єктів та визначити конкретні об’єкти нерухомо-сті, які будуть належати пайовикам після припинення договору; 3) усі майнові права, що виникають в процесі виконання дог’во-рів часткової (пайової) участі, інвестиційних договорів, є обєк