Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Установчим (засновницьким) договорам, які є, на нашу ду-мку, важливим інструментом спільної господарської діяльнос-ті, властива значна своєрідність. : Правове регулювання спільної господарської діяльності в Україні : Бібліотека для студентів

Установчим (засновницьким) договорам, які є, на нашу ду-мку, важливим інструментом спільної господарської діяльнос-ті, властива значна своєрідність.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 

магниевый скраб beletage

Цивілістичний аспект устано-вчого (засновницького) договору не може дати уявлення щодо повної картини його специфічних рис. В літературі описано особливості установчого договору, що не дають можливості віднести його до традиційної конструкції цивільно-правового договору, зокрема: 1) установчий договір не може бути укла-дений шляхом направлення оферти та акцепту; 2) при вико-нанні установчого договору немає оплатності в розумінні без-посереднього отримання певної майнової вигоди; 3) до уста-новчого договору не можуть бути заст’совані такі традиційні підстави припинення договірних зобовязань, як зарахування, поєднання в одній особі кредитора і боржника; 4) установчий договір встановлює певні обов’язкові розпорядження, які від-носяться до створюваної учасниками договору юридичної осо-би, хоч остання ще формально не існує91. О. А. Беляневич най-важливішою особливістю установчого договору вважає те, що його метою і результатом виконання стає створення нової юридичної особи, яка функціонує на основі колективної влас-ності, що принципово відрізняється від спільної власності, яка формується в результаті укладення договору про спільну дія-льність у формі простого товариства92.

Як зазначає В. Мілаш, установчі договори, договори простого товариства, договори про спільну господарську діяльність без об’єднання вкладів, складають окрему групу договорів, що укла-даються між суб’єктами господарського права, за допомогою яких відбувається створення господарської (підприємницької) інф’аструктури, та впорядковуються організаційні зв’язки між субєктами господарювання93. Перелічені договори, підкреслює автор, за своєю суттю є підприємницькими (організаційними) до-говорами, оскільки спрямовані на створення ринкової (інвести-ційної) інфраструктури.

С. — 1994. . — . У6. —те. 90—92. говор и его правовьіе особенности // Государство

92 Бе. —ев.:   О. А. Господ, 2002. — ог. 55  та способи його укладення: Навчальний

Мілаш В. До питання про характер співвідношення категорій «інвестиційний до-говір» та «підприємницький (комерційний) договір // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 1. — С. 79.

 

Правове регулювання спільної господарської діяльності вУкраїні         45

Поняття спільної господарської діяльності нерозривно пов’язано і з поняттям правової форми інвестиційної діяльності. Сукупність практичних дій по вкладенню інвестицій може бути вираженою у різних правових формах. Правова форма інвести-ційної діяльності розуміється як зовнішній прояв сукупності фак-тичних та юридичних дій, здійснюваних для досягнення певної, спільно поставленої суб’єктами інвестиційних правовідносин, го-сподарської мети. Як різновиди таких форм можуть, на нашу ду-мку, розглядатися договори спільного фінансування (інвестуван-ня), часткової (пайової) участі у фінансуванні тощо.

Розробники Цивільного кодексу України не пішли назустріч тим фахівцям, які пропонували відносити до договорів про спі-льну діяльність установчі (засновницькі) договори. Це однознач-но випливає із визначення, наведеного в ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України: «За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридич-ної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законо-ві». Тобто законодавчо встановлено єдину форму здійснення спі-льної діяльності («... без створення юридичної особи...») двома способами: «... на осн’ві об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без обєднання вкладів учасників» (ч. 2. ст. 1130 Цивільного кодексу України).

На нашу думку, здіснення спільної діяльності в єдиній зако-нодавчо закріпленій формі — «без створення юридичної особи», не викликає заперечень тільки за умови здійснення цієї діяльнос-ті в рамках цивільно-правових відносин, де хоча б однією із сто-рін є фізична особа — не суб’єкт підприємницької діяльності. Натомість, видається доцільним законодавчо закріпити в Госпо-дарському кодексі України обидві організаційно-правові форми здійснення спільної діяльності суб’єктами господарювання та не-господарюючими суб’єктами — юридичними особами: як без створення юридичної особи (у формі, наприклад, простого това-риства), так і зі створенням самостійного суб’єкта права — юри-дичної особи.

Прикладом здійснення спільної господарської діяльності дво-ма та більше суб’єктами господарських правовідносин зі ствослідження йтиметься про господарське об’єднання, оскільки саме господарські  об’єднання утворюються  за ініціативою  підпри

46        6. 6. РЄЗНІКОВА

ємств, що об’єднують свою господарську діяльність на доброві-льних засадах, натомість державним та комунальним господарсь-ким об’єднанням властивим є, як правило, директивний порядок їхнього створення). Поясню.ться це наявністю низки наступних

ИР^^^Ф^^онсолідуіаіься в ірупи - об’єднан-ня на основі певних матеріальних (економічних) інтересів (спіль-ність інтересів).

По-друге, об’єднання як суб’єкт господарського права має майно, юридично відособлене від майна членів об’єднання. Май-ном об’єднання є: а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об’єднання на його баланс згідно з договором чи стату-том; б) майно, набуте об’єднанням в результаті господарської ді-яльності; в) майно ств’рених об’єднанням підприємств.

Майно даного субєкта є на даний час переважно колектив-ною та/або спільною частковою власністю, право на частки в якій належить членам об’єднання. Майно членів об’єднання не входить до складу майна об’єднання. 3 урахуванням цього роз-межовується відповідальність об’єднання і його членів як суб’єктів права: об’єднання не відповідає за зобов’язаннями св’їх членів, а останні не відповідають за зобов’язаннями обєднання і один одного.

В силу ст. 123 Господарського кодексу України, майно переда-ється об’єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління. Однак правовий режим майна, яке переда-ється об’єднанню учасниками, передусім визначається установчими документами (наприклад, установчим договором) чи рішенням про утворення об’єднання. Більшість діючих на сьогодні об’єднань, які створювались до вступу Господарського кодексу України, функціо-нують на основі колективної або спільної часткової власності. Такі об’єднання, як юридичні особи, є власниками майна, набутого за результатами господарської діяльності, основних фондів та обіго-вих коштів тощо. Оьфім того, в силу ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 21 та ст. 27 Закону України «Про власність» майно господарських об’єднань є колективною власністю. Тому було б помилкою категорично ствер-джувати, що все майно належить об’єднанням виключно на праві господарського відання або оперативного управління. В будь-якому випадку незаперечним є те, що об’єднання як суб’єкт господа-рювання, має майно, юридично відособлене від майна членів об’єднання. I саме це є однією з ознак, що характеризують його як

 

Правове регулювання спільної господарської діяльності вУкраїні         47