6.2. Якість зерна жита і тритікале


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 

Загрузка...

В Україні основна частка урожаю жита припадає на озимі. Урожайність жита в Україні в 2004 р. становила 22,3 ц/га, а в 2005 р. прогнозувалась на рівні 20,8 ц/га.

Жито і тритікале відносяться до культур, які забезпечують постійне зростання хлібних запасів.

Жито продовольче, яке поставляється для експорту, повин-но відповідати вимогам, наведеним у табл. 26.

Таблщя 26 Вимоги до якості зерна жита,

яке поставляється для експорту

Найменування показника    Характеристика і норма

Колір  Властивий нормальному зерну жита

Запах  Властивий нормальному зерну жита

(без затхлого, солодового, пліснявого і сто-

роннього запахів)

Стан   Здоровий, що не гріється

Вологість, %, не більше        14,5

Натура, кг/л, не менше         71,5

Число падіння, с, не менше 160

Сторонні домішки, %, не більше     3,0

у тому числі: 

зерна ячменю            1,0

смітна домішка          1,0

у складі сторонньої домішки - шкідлива до-мішка            0,2

Зернова домішка (без врахування зерен пшениці, полби, ячменю), %, не більше       3,0

Зараженість шкідниками хлібних запасів   He допускається

Тритікале має унікальне поєднання комплексу господарсь-ко-цінних ознак - стабільно високий потенціал урожайності зер-на, посилені адаптивні властивості (підвищена морозо- і посухос-тійкість, толерантність до засолення та підвищеної кислотності ґрунтового розчину), комплексний імунітет до грибкових захво-рювань, високий вміст білка й лізину в зерні, що перетворює цю культуру на потужний фактор стабілізації зернового господарст-ва в екстремальних умовах вегетації. Проте площі під тритікале в Україні досить незначні (близько 100 тис. га). Натомість у Польщі сіють тритікале на площі понад 1 млн га, a у Франції та Німеччині -півмільйона. Із впровадженням нового покоління високоврожайних, більш якісних сортів, розв'язанням проблем заготівлі та переробки зерна, розвитком тваринництва, зростанням експорту зерна посівні площі під тритікале та житом в Україні, зважаючи на їх потенційні біологічні можливості, повинні досягати: 900 тис. га для тритікале та 1,3 млн га - для жита. Зберігається також перспектива подальшо-го зростання цих площ за рахунок поліських і північних лісостепо-вих регіонів на гірших попередниках, засолених, з підвищеною кис-лотністю та супіщаних ґрунтах, хоча ці культури добре почувають-ся в усіх кліматичних зонах України.

Біокліматичний потенціал зони Полісся та північної части-ни лісостепу не скрізь відповідає біологічним потребам культур-лідерів, зокрема сучасних сортів пшениці, для реалізації їхніх природних можливостей. Це сприяє зниженню врожаїв, a у ви-рощених тут зернових малопридатне для продовольчих потреб зерно, яке часто навіть не відповідає вимогам до фуражного збі-жжя. Назріла потреба диференціації зернового виробництва, пов'язана з необхідністю пріоритетного розподілу функціональ-ного призначення кожної культури і відповідно до цього - еко-номічного та енергетичного забезпечення технологій вирощуван-ня і переробки.

Визначити оптимальні площі для посівів зернових задля агроекологічної доцільності й ефективності вирощування сільсь-когосподарських культур вкрай важливо з огляду на негативні тенденції, що простежуються в землеробстві. Зокрема швидке зниження ефективності родючості ґрунтів, зменшення, особливо в поліських районах, урожайності основних сільськогосподарсь-

ких культур у 1,5-1,8 разу, відновлення надмірної кислотності ґрунтів через недоліки меліорації.

Ген жита, що міститься у тритікале, сильно впливає на якість клейковини і хліба. Тому завдання генетики і селекції - нейтралізу-вати його негативну дію і поліпшити фізичні властивості клейко-вини, надати хлібу із борошна тритікале якість пшеничного.

Із зерна тритікале виробляють борошно, солод, спирт, хлі-бобулочні і кондитерські вироби. Розроблена технологія отри-мання і використання в технології хліба білоквмісних продуктів із висівок зерна тритікале (Пащенко Л.П. та ін., 2005).

Останнім часом вітчизняні науковці реалізували науково-дослідні програми і підходи, які дають змогу створити серію при-стойних конкурентоспроможних комерційних вітчизняних сортів. Вдалося поліпшити цитокаріотипічну стабілізацію генотипів три-тікале й цим самим забезпечити вихід виповненого зерна. Тепер маса 1000 зерен у 55 г є нормою, а деякі сорти досягають 70 г (сорт Тандем).

На основі напрацьованої методики, останніми роками створено серію сортів нового покоління, які, крім високої й ста-більної продуктивності, формують інтенсивний агроценоз і щіль-ний стеблостій, який не потребує оброблення гербіцидами. До то-го ж вони повністю пригнічують розвиток бур'янів, витримують низький рівень родючості грунту, обходяться мінімальними до-зами мінерального живлення, практично не уражуються фітопа-тогенами, майже не потребують захисту фунгіцидами. Розв'язано проблему стійкості до витягання, оскільки висоту сортів культу-ри зменшено майже вдвічі.

Створено та занесено до Реєстру сортів рослин України 16 сортів озимого та 6 ярого тритікале зернового напряму з потенці-алом урожайності для озимих форм 100-110 ц/га, ярих - 70-80 ц/га, а також вісім сортів озимого укісного тритікале з урожайністю зеле-ної маси 300-350 ц/га. Крім того, створено 22 сорти зернового типу озимого жита з потенціалом продуктивності 60-70 ц/га та 8-укісного з урожайністю 350^50 ц/га, серію комерційних триті-калево-ячмінних і пшенично-ячмінних гібридів з комплексом но-вих господарськоцінних ознак.

Важливим завданням є поліпшення якості зерна тритікале, оскільки білка і клейковини в ньому багато, але якість низька.

Посилюється робота над створення нових сортів, зорієнтованих для кормових і харчових потреб 3 відповідними біохімічними й технологічними показниками.

Тритікале повноцінний за лізином, з добовою перетравніс-тю продукт. Вміст білка в ньому становить 10-28 %, лізину - 3,5-5, жиру - 2,4, цукру - 6-10 %. Це набагато більше, ніж у пшениці. У ньому міститься також широкий набір вітамінів, а за амінокис-лотним складом білки мають вищу поживну цінність, ніж пшени-ця. Науковці ВДАУ ім. К.Д. Глінки (Курчаєва Е.Е., Мироненко Н.Н., Манжелов В.І.) також стверджують що білок тритікале ха-рактеризується збалансованим амінокислотним складом і більш повноцінний у біологічному відношенні, ніж білок пшениці.