Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права

Стаття 80 ЦК України передбачає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому зако-ном порядку. Юридична особа наділяється цивільною право-здатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Ознаки юридичної особи:

– Організаційна єдність. Юридична особа — це не окремий громадянин (фізична особа), а колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація).

– Наявність відокремленого майна. Кожна юридична особа має своє майно, відокремлене, по-перше, від майна членів тру-дового колективу даної організації; по-друге, від майна держа-ви чи автономного утворення, територіальної громади; по-третє, від майна інших організацій, у тому числі вищестоящих органів.

– Виступ у цивільному обороті від свого імені. Кожна юри-дична особа має своє найменування (ім’я). Від свого імені во-на набуває майнових та особистих немайнових прав і несе обов’язки, вступаючи в різні цивільно-правові відносини з іншими організаціями та громадянами. Інші особи можуть діяти від імені юридичної особи тільки за її згодою (напри-клад, на основі довіреності).

– Здатність нести самостійну майнову відповідальність. Здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки зумовлює і самостійну май-нову відповідальність юридичної особи за своїми зобов’язан-нями. Юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями належним їй (закріпленим за нею) майном, на яке за ст. 7 За-кону України “Про власність”, ст. 96 ЦК України та іншими актами законодавства може бути звернено стягнення. Учасник

О. С. Мазур Цивільне право України

(засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зо-бов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, вста-новлених установчими документами та законом.

– Здатність бути позивачем або відповідачем у суді. Згідно зі ст. 102 ЦПК України сторонами у цивільному процесі можуть бути державні підприємства, установи, організації, колгоспи, інші кооперативні організації, їхні об’єднання, інші громадські організації, що користуються правами юридичної особи.

Правоздатність юридичної особи. Як суб’єкт майнових та особистих немайнових відносин юридична особа на-діляється цивільною праводієздатністю.

Юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність може бути обмежена лише за рішен-ням суду.

Цивільна правоздатність юридичної особи згідно із ст. 91 ЦК України виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Цивільні права та обов’язки юридичних осіб виникають з правочинів (договорів). Майнові права та обов’язки юридич-ної особи можуть виникати з односторонніх правочинів (за-повіту, оголошення конкурсу тощо), а також із неправомірних дій (заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав тощо).

Юридична особа також здатна мати особисті немайнові права та обов’язки. До них відносять права на найменування, виробничу марку, знаки для товарів і послуг, право на честь, гідність і ділову репутацію та ін.

Юридична особа має своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменуван-ня установи повинно також містити інформацію про характер її діяльності (ст. 90 ЦК України).

Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права

Найменування юридичної особи вказується в її установ-чих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходження юри-дичної особи визначається місцем її державної реєстрації, як-що інше не встановлено законом. Місцезнаходження юридич-ної особи вказується в її установчих документах.

Виробнича марка виступає засобом індивідуалізації юри-дичної особи та продукції, яку вона виготовляє. Виробнича марка включає в себе найменування організації, вказівки на сорт виробу, номер стандарту, ціну та інші відомості.

Знаки для товарів і послуг — це зареєстроване у встанов-леному порядку позначення, яке служить для розрізнення то-варів (послуг) одних фізичних чи юридичних осіб від од-норідних товарів інших осіб. На зареєстрований знак патентне відомство України видає свідоцтво.

Юридичні особи мають право на недоторканність ділової репутації та її судовий захист (ст. 94 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону висту-пає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і не перевищувати своїх повноважень.

Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним ор-гани. Керівник підприємства наймається (призначається) власником або уповноваженим ним органом, з ним укла-дається контракт (договір). Керівник підприємства са-мостійно розв’язує питання діяльності підприємства, за ви-нятком тих, що віднесені статутом до компетенції інших ор-ганів управління цього підприємства. Власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника під-приємства.

О. С. Мазур Цивільне право України

Вищим органом таких видів господарських товариств, як акціонерне, з обмеженою або додатковою відповідальністю, є загальні збори акціонерів (учасників). Виконавчим органам є правління, яке діє як колегіальний орган юридичної особи.

Порядок створення юридичних осіб. Створення юридич-ної особи відбувається за наявності певних установчих доку-ментів, наприклад: розпорядчий акт або статут (положення), або установчий договір і статут, або протокол зборів тощо. В установчих документах (ст. 88 ЦК України) мають зазначати-ся найменування юридичної особи, її місцезнаходження, цілі і предмет діяльності, склад і компетенція її органів, а також інші відомості, що їх передбачають законодавчі акти про юридичні особи відповідного виду. Основні способи утворення юридич-них осіб: розпорядчий, нормативно-явочний, дозвільний і до-говірний.

Розпорядчий спосіб — власник майна або уповноважений ним орган приймає рішення (розпорядження) про створення організації та затверджує її статут або положення про неї. В та-кому порядку виникають підприємства.

Сутність нормативно-явочного способу полягає у тому, що умови створення юридичної особи зафіксовано у законі (нормативному акті) у вигляді загального дозволу держави, але для виникнення конкретної організації потрібні вияв ініціативи її організаторів і реєстрація у відповідному органі. У такому порядку виникають кооперативи та громадські об’єднання.

Юридичні особи можуть утворюватися у договірний спосіб, тобто шляхом укладення установчого договору грома-дянами чи організаціями, що добровільно об’єднуються для досягнення певних цілей. У такому порядку виникають різні господарські товариства, асоціації, концерни та інші об’єднан-ня підприємств.

Установчий договір укладається між засновниками юри-дичної особи. У ньому засновники зобов’язуються створити юридичну особу, визначають порядок сумісної діяльності з її

Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права

утворення, умови передачі в її володіння, користування і роз-порядження свого майна та участі в її діяльності. Установчий договір визначає також умови і порядок розподілу між заснов-никами прибутків і збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників з її складу.

Для виникнення юридичної особи потрібна її державна реєстрація, або реєстрація її статуту.

Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяль-ності — юридичної особи — власник (власники) або уповнова-жена ним особа (заявник) подає до органу державної реєстрації:

– установчі документи (рішення власника майна або упов-новаженого ним органу про створення суб’єкта підприєм-ництва (якщо власників кілька, таким рішенням є засновниць-кий договір); статут, якщо це необхідно для створюваної ор-ганізаційно-правової форми суб’єкта підприємництва);

– реєстраційну картку;

– документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору;

– документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяль-ності в розмірі, передбаченому законодавчими актами;

– рішення Антимонопольного комітету про згоду на ство-рення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб’єктів підприємницької діяльності, якщо законодавчими актами Ук-раїни передбачена необхідність такої згоди.

Орган державної реєстрації протягом п’яти робочих днів з дати надходження зазначених документів зобов’язаний прове-сти державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності і видати заявникові свідоцтво.

Порядок припинення юридичних осіб. Юридична особа може припиняти свою діяльність у таких формах: шляхом ре-організації та шляхом ліквідації.

Юридична особа визнається такою, що припинила свою діяльність, з дня внесення до Єдиного державного реєстру за-пису про її припинення.

О. С. Мазур Цивільне право України

Обставинами, що зумовлюють припинення діяльності юридичної особи, можуть бути: досягнення поставлених цілей (наприклад, після завершення об’єкта ліквідується будівельна організація, створена спеціально для його спорудження), або закінчення певного строку, на який було розраховано діяльність юридичної особи (наприклад, на час дії надзвичай-них обставин).

Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішен-ня про припинення юридичної особи, зобов’язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі при-пинення (ст.105 ЦК України).

Згідно зі ст. 107 ЦК України злиття, приєднання та поділ юридичних осіб розглядається як припинення первісної юри-дичної особи з правонаступництвом, тобто права та обов’язки юридичної особи переходять до новостворених суб’єктів цивільно-правових відносин.

При злитті на основі двох або більше юридичних осіб ут-ворюється нова юридична особа, до якої переходять всі права та обов’язки тих осіб що припиняють свою діяльність.

При приєднанні до однієї юридичної особи приєднується одна або більше юридичних осіб, права та обов’язки приєдна-них юридичних осіб переходять до особи, до якої приєднують-ся.

При поділі на основі однієї юридичної особи утворюється дві чи більше нових юридичних осіб.

Ліквідація юридичної особи також є формою припинення її діяльності, але при ліквідації юридичної особи немає правона-ступництва. Юридична особа ліквідується по-перше, за рішен-ням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчим документом; по-друге, за рішенням суду у разі здійснення діяльності без належного дозволу (ліцензії) чи діяльності, забороненої законом, а також в інших випадках, встановлених законом.

Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права

Ліквідація може відбуватися у добровільному порядку і примусовому. Порядок ліквідації юридичної особи визна-чається у ст. 111 ЦК України. Для виплати грошових сум кре-диторам юридичної особи, що ліквідується, встановлена спеціальна черговість, яка визначена ст. 112 ЦК України.

Однією з підстав ліквідації юридичних осіб як суб’єктів підприємницької діяльності є банкрутство. Відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом Ук-раїни “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем ії знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (ст.95 ЦК України). Наприклад, представництво укладає до-говори, дає згоду на оплату рахунків тощо. Філії і представ-ництва не мають прав юридичної особи. Керівник філії або представництва діє на підставі довіреності, одержаної від юри-дичної особи (ст. 95 ЦК України).

Види юридичних осіб. Залежно від існуючих форм влас-ності в Україні юридичні особи поділяються на:

а)         приватні;

б)         колективні;

Відповідно до суб’єктного складу юридичні особи поділя-ються на:

а)         українські;

б)         спільні з участю іноземного інвестора;

в)         іноземні;

г)         міжнародні організації та об’єднання.

ЦК України виділяє юридичних осіб публічного права і

юридичних осіб приватного права. Юридичні особи публічного права створюються незалежно від волі приватних осіб, для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю у цивільному обороті (наприклад, міністерства і відомства, уста-нови соціальної сфери).

О. С. Мазур Цивільне право України

Юридичні особи приватного права створюються за ініціативою приватних осіб на договірних засадах саме з ме-тою участі у різних цивільно-правових відносинах. Цивільним правом регулюється порядок створення і діяльності саме юри-дичних осіб приватного права. Відповідно до ст. 83 ЦК Ук-раїни юридичні особи можуть створюватися у формі това-риств, установ та в інших формах, встановлених законом. Пе-релік організаційно-правових форм юридичних осіб не є ви-черпним.

Товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариство може створюватися однією особою, якщо інше не передбачено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Установою є організація, створена однією або кількома за-сновниками, які не беруть участі в її управлінні , шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Підприємство — це самостійний господарюючий статут-ний суб’єкт, який має права юридичної особи і здійснює ви-робничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в ус-тановах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство може здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені зако-нодавством України і відповідають цілям, передбаченим ста-тутом підприємства. Залежно від форм власності, встановле-них Законом України “Про власність”, можуть діяти підприємства таких видів:

– приватне підприємство, основане на власності фізичної особи;

– колективне підприємство, основане на власності трудо-вого колективу підприємства;

– господарське товариство;

Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права

– підприємство, основане на власності об’єднань грома-дян; – комунальне   підприємство,   основане   на   власності

відповідної територіальної громади; – державне підприємство, основане на державній влас-ності, в тому числі казенне підприємство; – спільне підприємство, основане на базі об’єднання май-на різних власників (змішана форма власності). Серед засновників спільного підприємства можуть бути юри-дичні особи і громадяни України, інших держав; – підприємство, основане на власності юридичних осіб і громадян інших держав. Створення таких підприємств регулюється окремим законодавством України. Господарські товариства, до яких належать такі юридичні особи, які створені на підставі договору шляхом об’єднання майна (або майна і підприємницької діяльності) фізичних та юридичних осіб з метою одержання прибутку. Відповідно до розділу 2, гл. 8 ЦК України можуть створюватися акціонерні товариства,    товариства    з    обмеженою    та    додатковою відповідальністю, повні товариства.

Особи, які утворюють господарські товариства, назива-ються їх засновниками. Підприємства, організації та установи, які стали учасниками товариства, не ліквідуються як юри-дичні особи.

Об’єднаннями капіталів розглядаються такі господарські товариства, як акціонерні та товариства з обмеженою і додат-ковою відповідальністю.

Акціонерне товариство має статутний фонд, поділений на певне число акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства лише у межах належних їм акцій. Акціонерні товариства бувають: відкритими, акції яких можуть поширюватися шляхом відкри-тої передплати і купівлі-продажу на біржах, і закритими, коли акції розподіляються між засновниками і не можуть поширю-О. С. Мазур Цивільне право України

ватися шляхом передплати, купуватися і продаватися на біржах.

Товариство з обмеженою відповідальністю. У таких това-риствах статутні фонди також поділено на частки (паї), розміри яких визначаються установчими документами. Різни-ця між ними полягає в тому, що акціонерні товариства форму-ють статутний фонд шляхом випуску і розповсюдження акцій, володільці яких можуть бути наперед невідомими. Товариства з обмеженою відповідальністю утворюють статутні фонди за рахунок коштів учасників (пайовиків), кількість яких, як пра-вило, невелика і наперед відома.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділено на частки, визна-чені статутними документами. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками у статутний фонд, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Особи також можуть об’єднатися у повні і командитні то-вариства.

Повне товариство — це таке товариство, всі учасники яко-го займаються сумісною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Солідарна відповідальність означає, що при не-достатності майна у такого товариства кредитор має право звернутися з вимогою про покриття боргу як до всіх учасників разом, так і до кожного з них зокрема, як у частині, так і в повній сумі боргу.

Командитне товариство включає поряд з одним чи кількома учасниками, які несуть відповідальність за зо-бов’язаннями товариства усім своїм майном, також одного чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства (вкладників). Якщо в командитному това-ристві беруть участь двоє чи більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за

Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права

боргами товариства. Управляють справами командитного то-вариства лише учасники з повною відповідальністю.

Юридичні особи можуть на добровільних засадах об’єдну-вати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяль-ності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавст-ву. Зокрема, підприємства мають право об’єднуватися в:

асоціації, тобто договірні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності, при цьому асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

корпорації — договірні об’єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень з централізованого регу-лювання діяльності кожного з учасників;

консорціуми — тимчасові статутні об’єднання промисло-вого і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

концерни — статутні об’єднання підприємств промисло-вості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців (ст.120 Господарського кодексу України).

Об’єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в устано-вах банків, печатку зі своїм найменуванням. Об’єднання діють на основі договору або статуту, затвердженого їх засновника-ми або власниками.

В Україні діють різні об’єднання громадян як юридичні осо-би. У ст. 1 Закону України “Про об’єднання громадян” від 6 червня 1992 р. зазначається, що об’єднанням громадян є доб-ровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і сво-бод. Об’єднання громадян, незалежно від своєї назви (рух, кон-грес, асоціація, фонд, спілка тощо), в розумінні цього закону визнається політичною партією або громадською організацією.

Політичною партією є об’єднання громадян — прихиль-ників певної загальнонаціональної програми суспільного роз-О. С. Мазур Цивільне право України

витку, які мають головною метою участь у виробленні держав-ної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального самоврядування та представництво в їх складі.

Громадською організацією є об’єднання громадян для за-доволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Громадські організації створюються і діють у формі спілок (адвокатів, музикантів та інших), това-риств. Для виконання поставлених завдань об’єднання грома-дян формують свою власну матеріальну базу, тобто можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснен-ня статутної діяльності.

Різні фонди також наділяються правами юридичних осіб (наприклад Український фонд культури). Фондами визна-ються організації, що засновуються громадянами і юридични-ми особами на основі їх добровільних і безповоротних майно-вих вкладів у благочинних або інших некомерційних цілях.

Релігійні організації також є учасниками цивільно-право-вих відносин і відповідно до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 р. (ст. 7) ці організації утворюються з метою задоволення релігійних по-треб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Ук-раїні є релігійні громади, управління й установи, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства, духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищеназваних релігійних організацій.

Релігійна організація визнається юридичною особою з мо-менту реєстрації її статуту.

Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права

Контрольні питання

1.         Які суб’єкти визнаються юридичними особами?

2.         Розкрийте зміст ознак юридичної особи.

3.         Які існують організаційно-правові форми і види юридичних осіб згідно з законодавством України?

4.         Який існує порядок створення юридичних осіб?

5.         В якому порядку відбувається легалізація юридичної особи?

6.         Охарактеризуйте правоздатність і дієздатність юридичних

осіб.

7.         В якому порядку юридичні особи набувають цивільні права і створюють для себе цивільні обов’язки?

8.         Як визначається законом правове положення філій, представ-ництв, дочірніх підприємств?

9.         У яких формах здійснюється припинення юридичних осіб?

 

10.       Що таке ліквідація юридичної особи, на яких підставах і в якому порядку вона вчиняється?

11.       Охарактеризуйте порядок ліквідації юридичних осіб шляхом банкрутства.

12.       Яка існує черговість задоволення вимог кредиторів при виз-нанні боржника банкрутом?

13.       Що таке “підприємство” і які його види визначаються зако-нодавством України?

14.       Охарактеризуйте поняття і види господарських товариств.

15.       Які існують права і обов’язки господарських товариств?

16.       Якими юридичними особами являються товариства?

17.       Які існують об’єднання юридичних осіб?

Рекомендована література

1.         Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30 — Ст. 141.

2.         Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Голос Ук-раїни. — 2003. — № 45–46. — 12 березня 2003 р.; № 47–48. — 13 берез-ня 2003 р.

3.         Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. // Відо-мості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 20. — Ст. 249.

О. С. Мазур Цивільне право України

4.         Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 49. — Ст. 682.

5.         Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 черв-ня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 38. — Ст. 508.

6.         Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5–6. — Ст. 30.

7.         Про благодійництво і благодійні організації: Закон України від 16 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 46. — Ст. 292.

8.         Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України від 23 березня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 20. — Ст. 82.

9.         Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Ст. 504.

10.       Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України

від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. —

№ 25. — Ст. 283.

13.       Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. (у новій ред. від 30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 42–43. — Ст. 378.

14.       Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпорати-зації та приватизації: Указ Президента України від 11 травня 1994 р. // Урядовий кур’єр від 19 травня 1994 р. — № 76-77.

15.       Про створення Єдиного державного реєстру підпри-ємств і організацій України: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 118 // Урядовий кур’єр від 1 лютого 1996 р. — №20–21.

16.       Про затвердження Положення про порядок державної

реєстрації благодійних організацій: Постанова Кабінету Міністрів

України від 30 березня 1998 р. № 382 // Офіційний вісник України.

— 1998. — № 13. — Ст. 490.

17.       Про порядок державної реєстрації суб’єктів підприємницької

діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998

р. № 740 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 21. — Ст. 767.

Тема 6. Юридичні особи як суб’єкти цивільного права

18.       Положення про державну реєстрацію суб’єктів

підприємницької діяльності. Затв. постановою Кабінету Міністрів

України від 25 травня 1998 р. № 740 // Офіційний вісник України.

— 1998. — № 21. — Ст. 767.

19.       Про судову практику про захист права приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 №20 — Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 №20.

20.       Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

21.       Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзе-ри, Н.С.Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 109–127.

22.       Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.1. — С. 111–158.

23.       Нецька Л. Про окремі недоліки Закону України “Про госпо-дарські товариства” // Право України. — 2000. — № 4. —С. 77–79.

24.       Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі пи-тання // Право України. — 1999. — №11. — С.16–19.

25.       Пєсков В. Правові аспекти організації дочірніх підприємств // Право України. — 1999. — №10 . — С. 22–24.

26.       Соловйова Л. Виникнення правосуб’єктності підприємств: де-які питання // Право України. — 2002. — № 7. — С. 36–39.

27.       Бондаренко І. Засоби державного регулювання господарської діяльності за участю казенних підприємств // Право України. — 2001. — № 1. — С. 47–49.

28.       Гордієнко О. Малі підприємства: критерії правового статусу і проблеми його вдосконалення // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 6. — С. 8–12.

О. С. Мазур Цивільне право України