Тема 33. Зобов’язання за спільною діяльністю


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Поняття спільної діяльності. У процесі задоволення своїх законних інтересів суб’єкти цивільних правовідносин можуть об’єднуватись і створювати спільну діяльність для до-сягнення будь-якої загальної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може бути організована для здійснен-ня як довгострокових комерційних проектів (набуття в сумісне користування дорогих об’єктів основних фондів; спільне ведення виробничої або торговельної діяльності то-що), так і короткострокових.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність є консенсуальним, безо-платним, двостороннім або багатостороннім та взаємним.

Учасниками договору про спільну діяльність можуть бути юридичні, фізичні особи та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності.

Учасниками договору про спільну діяльність можуть бути також іноземні інвестори відповідно до ст. 23 Закону України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.1996р., який передбачає право іноземних інвесторів укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (у галузі ви-робничої кооперації, у загальному виробництві тощо), не пов’язану зі створенням юридичної особи. Особливістю дого-вору про спільну діяльність за участю іноземного інвестора є те, що він підлягає державній реєстрації відповідно до Поло-ження про порядок державної реєстрації договорів (кон-трактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю інозем-Тема 33. Зобов’язання за спільною діяльністю

ного інвестора, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.1997 р. № 112.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій, та інші умови визначають-ся за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Одним із найпоширеніших договорів про спільну діяльність є договір простого товариства. Так, згідно зі ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Договори простого товариства можуть укладатись між ук-раїнськими юридичними та фізичними особами і між ними та іноземними особами (зовнішньоекономічні договори про спільну діяльність).

Договори простого товариства можуть укладатись як з ме-тою отримання прибутку (доходу), так і для досягнення іншо-го результату, зокрема соціального ефекту. Тобто договори простого товариства поділяються на підприємницькі і такі, що не передбачають майнову мету (наукову, освітню, благодійну).

Вклади учасників. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки.

Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактич-них обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Спільне майно учасників. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у

О. С. Мазур Цивільне право України

результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого то-вариства або законом.

Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підста-вах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учас-ників може бути доручено ними одному з учасників.

Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди — у поряд-ку, що встановлюється за рішенням суду.

Обов’язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням цих обов’язків, встановлюються договором простого товариства (ст.1134 ЦК України).

Ведення спільних справ учасників. Відповідно до ст. 1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором про-стого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасни-ками договору простого товариства.

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного пра-вочину потрібна згода всіх учасників.

У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або догово-ром простого товариства. У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учас-ників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчи-нення правочину третя особа знала або могла знати про на-явність таких обмежень.

Учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників

Тема 33. Зобов’язання за спільною діяльністю

було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників право-чин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають пра-во вимагати їх відшкодування.

Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено до-говором простого товариства.

ЦК України передбачає відповідальність учасників за спільними зобов’язаннями. Якщо договір простого товариства не пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірни-ми зобов’язаннями усім своїм майном пропорційно вартості йо-го вкладу у спільне майно. За спільними зобов’язаннями, що ви-никли не з договору, учасники відповідають солідарно.

Якщо договір простого товариства пов’язаний із здійснен-ням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями не-залежно від підстав їх виникнення (ст.1138 ЦК України).

Припинення договору простого товариства. Відповідно до ст. 1141 ЦК України договір простого товариства припи-няється у разі:

1)         визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

2)         оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників;

3)         смерті фізичної особи — учасника або ліквідації юри-дичної особи — учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження до-говору щодо інших учасників або заміщення учасника, який

О. С. Мазур Цивільне право України

помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками);

4)         відмови учасника від подальшої участі у договорі про-стого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбаче-но збереження договору щодо інших учасників;

5)         спливу строку договору простого товариства;

6)         виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження до-говору щодо інших учасників;

7)         досягнення мети товариства або настання обставин, ко-ли досягнення мети товариства стало неможливим.

У разі припинення договору простого товариства речі, пе-редані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в по-рядку, встановленому Цивільним кодексом України.

Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення дого-вору простого товариства вимагати в судовому порядку повер-нення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

З моменту припинення договору простого товариства йо-го учасники несуть солідарну відповідальність за невиконани-ми спільними зобов’язаннями щодо третіх осіб.

Договір про спільну діяльність слід відрізняти від уста-новчого договору, який укладається двома чи більше заснов-никами при створенні юридичної особи. Основною відмінністю установчого договору від договору про спільну діяльність є те, що спільні дії засновників здійснюються саме з метою створення нової юридичної особи. Після створення но-вої юридичної особи її засновники беруть участь в її діяль-ності.

Тема 33. Зобов’язання за спільною діяльністю

Контрольні питання

1.         Дайте характеристику зобов’язань за спільною діяльністю.

2.         Дайте визначення спільної діяльності.

3.         Дайте юридичну характеристику договору простого товари-ства.

4.         Розкрийте зміст договорів простого товариства.

5.         Чим відрізняється договір про спільну діяльність від уста-новчого договору?

Рекомендована література

1.         Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка, 2003. — 416 с.

2.         Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — №49. — Ст. 682.

3.         Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 груд-ня 2000 р. //Офіційний Вісник України. — 2001. — №12.

 

4.         Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. в ре-дакції Закону від 4 жовтня 2001 р. № 2745-III.

5.         Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

6.         Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Хари-тонова, О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2004. — 1112 с.

7.         Цивільне право України: Підручник: у 2-х кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн.2. — С.472–483.

8.         Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.2. — С. 442–452.