Тема 31. Договори по наданню юридичних і фактичних послуг


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Договорами по наданню юридичних і фактичних послуг є договори зберігання, доручення і комісії.

Поняття договору зберігання. Договір зберігання нале-жить до категорії договорів про надання послуг. Так, відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання од-на сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка переда-на їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її покла-жодавцеві у схоронності.

Договір зберігання є реальним, тобто він вважається укла-деним з моменту передачі речі на зберігання. Це має місце у договорах, де однією стороною виступає громадянин (напри-клад, при здачі майна в ломбард, камеру схову на вокзалі). Але в певних випадках договір зберігання може бути консенсуаль-ним, коли він укладається між суб’єктами підприємництва, один з яких бере на себе зобов’язання прийняти на схов майно від іншого. Так, договором зберігання, у якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов’язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому у майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК України).

Договір зберігання є двостороннім договором, тобто обидві сторони мають певні права та обов’язки. Охоронець зо-бов’язаний забезпечити зберігання майна і повернути його іншій стороні, яка, в свою чергу, зобов’язана після закінчення строку, зазначеного охоронцем, взяти назад здане нею на схов майно і відшкодувати охоронцеві (зберігачеві) витрати, не-обхідні для збереження майна, та збитки, завдані властивостя-ми цього майна, коли охоронець (зберігач), приймаючи майно на схов, не знав і не міг знати про ці властивості.

Договір зберігання може бути як оплатним, так і безо-платним. Реальний, безоплатний договір зберігання є одно-

Тема 31. Договори по наданню юридичних і фактичних послуг

стороннім. Реальний і оплатний договір зберігання є двосто-роннім.

Сторони договору зберігання. Сторонами договору зберігання є поклажодавець і зберігач, ними можуть виступати будь-які особи, як громадяни, так і юридичні особи. Зберігача-ми можуть бути дієздатні громадяни та організації, що мають статус юридичної особи.

Поклажодавцями в основному є власники майна, що зда-ють його на зберігання.

Предметом зберігання можуть бути будь-які речі, у тому числі документи, цінні папери, які не вилучені з цивільного обігу. Предметом договору зберігання не можуть бути тварини.

Форма договору. Договір зберігання укладається у пись-мовій формі у випадках, встановлених статтею 208 ЦК.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов’язується прий-няти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде переда-на на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, кви-танцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, рапто-вому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.

Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися ви-дачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звич-ним для цього виду зберігання (ст. 937 ЦК України).

Строк зберігання. Зберігач зобов’язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зо-бов’язаний зберігати річ до пред’явлення поклажодавцем ви-моги про її повернення.

О. С. Мазур Цивільне право України

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред’явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ст.938 ЦК України).

Серед організацій, які здійснюють функції зберігачів, є такі, для яких зберігання не є метою діяльності, зазначеною в їхньому статуті (фабрики, заводи, санаторії, готелі, інші підприємства, установи, що мають інші основні виробничі функції, а не зберігання, яке вони виконують як додатковий до основної мети обов’язок), і такі, для яких схов є основною або єдиною метою їх діяльності, передбаченою їхніми статутами, яка здійснюється оплатно. Це підприємства-холодильники, ломбарди та транспортні організації.

Професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у ка-мерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості.

Зберігач звільняється від обов’язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв’язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності.

Якщо річ мала бути передана на зберігання в майбутньо-му, зберігач звільняється від обов’язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв’язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності.

Виконання договору зберігання. Відповідно до ст. 943 ЦК України зберігач зобов’язаний виконувати свої обов’язки за договором зберігання особисто.

Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажо-давця і не має можливості отримати його згоду. Про передан-ня речі на зберігання іншій особі зберігач зобов’язаний своєчасно повідомити поклажодавця.

У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Тема 31. Договори по наданню юридичних і фактичних послуг

Спеціальні види зберігання. ЦК України визначає такі види спеціального зберігання:

1.         Зберігання речі у ломбарді (ст. 967).

2.         Зберігання цінностей у банку (ст. 969).

3.         Зберігання   речей   у   камерах   схову   організацій, підприємств транспорту (ст. 972).

4.         Зберігання речей у гардеробі організацій (ст. 973).

5.         Зберігання речей пасажира під час його перевезення (ст.974).

6.         Зберігання речей у готелі (ст. 975).

7.         Зберігання речей, що є предметом спору (ст.976).

8.         Зберігання автотранспортних засобів (ст.977).

До організацій, для яких зберігання майна є їхньою про-фесійною діяльністю, належать ломбарди та камери схову транспортних організацій. Камери схову на залізничних вок-залах та автовокзалах створено для прийняття від громадян речей на зберігання незалежно від наявності проїзних доку-ментів, тобто єдиною функцією, метою діяльності цих камер є зберігання речей громадян, і ця діяльність передбачена їхнім статутом. Так, Порядок обслуговування громадян залізнич-ним транспортом, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 252, визначає, що суб’єкти господарювання, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити схо-ронність ручної поклажі пасажирів у камерах схову, схо-ронність багажу та вантажобагажу в сховищах та під час пере-везень.

Відповідальність сторін у зобов’язаннях зберігання. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

О. С. Мазур Цивільне право України

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності йо-го умислу або грубої необережності (ст. 950 ЦК України).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1)         у разі втрати (нестачі) речі — у розмірі її вартості;

2)         у разі пошкодження речі — у розмірі суми, на яку зни-зилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до ст. 952 ЦК України поклажодавець зо-бов’язаний відшкодувати зберігачеві збитки, завдані властиво-стями речі, переданої на зберігання, якщо зберігач, приймаю-чи її на зберігання, не знав і не міг знати про ці властивості.

Поняття договору доручення. Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зо-бов’язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіре-ним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірите-ля всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручен-ня та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Предметом договору доручення є виконання однією осо-бою від імені іншої юридичних дій. Такі юридичні дії можуть бути пов’язані із виконанням цивільно-правових правочинів, в яких повірений виконує дії від імені довірителя. У таких пра-вочинах стороною є довіритель, який набуває прав і є зо-бов’язаним стосовно осіб, з якими повірений уклав правочин за дорученням довірителя.

Тема 31. Договори по наданню юридичних і фактичних послуг

Характеристика договору. Договір доручення є двосто-роннім, консенсуальним, бо вважається укладеним у момент досягнення між сторонами згоди, може бути як оплатним, так і безоплатним. У безоплатному договорі доручення на довіри-теля покладаються обов’язки прийняти все виконане повіре-ним, а також забезпечити останнього коштами, необхідними для виконання доручення.

Метою договору доручення є здійснення повіреним прав довірителя, набуття, зміна і припинення для нього прав та обов’язків шляхом укладання правочинів. Повірений висту-пає як представник свого довірителя перед третіми особами.

Дії повіреного щодо третіх осіб, здійснені в межах повно-важень, визначених договором, створюють або припиняють права та обов’язки безпосередньо для довірителя. Сам повіре-ний, як представник, ніяких прав та обов’язків із угод, здійсне-них третьою особою, не набуває.

На підставі договору доручення довіритель повинен ви-дати повіреному довіреність і таким чином легалізувати повіреного як представника перед третіми особами. Дові-реність відтворює повноваження повіреного, визначене умо-вами договору доручення. Довіреність може охоплювати ли-ше частину юридичних дій, обумовлених у договорі доручен-ня.

Зміст договору доручення. Відповідно до ст. 1003 ЦК Ук-раїни змістом договору доручення мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Такі дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Сторона-ми договору доручення є повірений і довіритель.

Повірений — особа, яка зобов’язується виконати юри-дичні дії; довіритель — особа, яка доручає повіреному викона-ти всі дії.

Повіреним і довірителем можуть бути дієздатні громадя-ни та юридичні особи.

Юридичні особи повинні діяти в межах статутної правоз-датності, а громадяни, які укладають і виконують договори до-О. С. Мазур Цивільне право України

ручення з комерційною метою, мають бути зареєстровані як підприємці.

Повірений зобов’язаний:

1)         повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2)         після виконання доручення або в разі припинення дого-вору доручення до його виконання негайно повернути довіри-телеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вима-гається за умовами договору та характером доручення;

3)         негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з

виконанням доручення (ст. 1006 ЦК України).

Обов’язки довірителя:

Довіритель зобов’язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором:

1)         забезпечити повіреного засобами, необхідними для ви-конання доручення;

2)         відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконан-ням доручення.

Довіритель зобов’язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв’язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов’язаний виплатити повіреному плату, як-що вона йому належить (ст. 1007 ЦК України).

Припинення договору доручення. Відповідно до ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1)         відмови довірителя або повіреного від договору;

2)         визнання довірителя або повіреного недієздатним, об-меження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3)         смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від

договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Тема 31. Договори по наданню юридичних і фактичних послуг

Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмов-ляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його при-пинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від догово-ру доручення без попереднього повідомлення про це повірено-му.

Наслідки припинення договору доручення. Якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення, а як-що повіреному належить плата — також виплатити йому пла-ту пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не засто-совується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору до-ручення.

Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припинен-ням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Відмова повіреного від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих довірителеві припинен-ням договору, крім випадку відмови повіреного від договору за таких умов, коли довіритель позбавлений можливості інак-ше забезпечити свої інтереси, а також відмови від договору, за яким повірений діяв як комерційний представник (ст. 1009 ЦК України).

Поняття договору комісії. Договір комісії є видом дого-вору доручення. Але на відміну від договору доручення, де має місце пряме представництво, тобто повірений виступає від імені довірителя, у договорі комісії комісіонер — сторона, яка виконує договір, виступає в інтересах комітента, але від влас-ного імені, що виключає можливість виникнення представ-ницьких відносин.

О. С. Мазур Цивільне право України

Договір комісії — це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента ( ст. 1011 ЦК України).

Характеристика договору. Договір комісії є консенсу-альним, оскільки для його укладення достатньо згоди сторін, двостороннім, оскільки права та обов’язки виникають у обох сторін, та завжди оплатним.

Договір комісії належить до договорів з надання нема-теріальних посередницьких послуг, головним чином у сфері торгівлі. Види комісійного договору у сфері роздрібної торгівлі: агентські, дилерські, брокерські та консигнаційні угоди. Нор-ми про агентські, дилерські та брокерські угоди містяться у страховому, біржовому законодавстві, законодавстві про цінні папери тощо.

Сторони договору комісії — комітент і комісіонер. Комітент — це особа, яка доручає в її інтересах і за її рахунок іншій особі вчинити певні правочини. Комісіонером є особа, яка вчиняє правочини або інші юридичні дії від свого імені за рахунок комітента. Комісіонером можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності.

Умови договору комісії. Договір комісії може бути укла-дений на визначений строк або без визначення строку, з визна-ченням або без визначення території його виконання, з умо-вою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов’язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це май-но та його ціну.

Ціна в договорі комісії залежить від ціни вчиненої комісіонером угоди. Комітент при здаванні товару на комісію за домовленістю з комісіонером встановлює ціну на комісійний товар на підставі ринкового попиту.

Тема 31. Договори по наданню юридичних і фактичних послуг

Закон не містить вимоги щодо виконання договору комісії особисто комісіонером. Тому комісіонер може залучати до ви-конання третіх осіб, у тому числі і на підставі договорів суб-комісії. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо суб-комісіонера права та обов’язки комітента.

У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комітента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента.

Комітент не має права без згоди комісіонера вступати у відносини з субкомісіонером (ст.1015 ЦК України). Так, на-приклад, якщо комісіонер з не залежних від нього причин не може виконати договір, але прострочення виконання може за-подіяти збитки комітентові, він може самостійно зобов’язати іншу особу (субкомісіонера) проведення всіх угод, доручених йому за договором комісії.

На комітента покладається обов’язок прийняти від комісіонера все належно виконане за договором. Оскільки до-говір комісії належить до посередницьких договорів, все май-но, що передано комісіонеру або отримано ним за кошти комітента, є власністю комітента комісії.

Відмова від договору комісії. Згідно із ЦК України від до-говору комісії може відмовитись як комітент, так і комісіонер. Так, комітент має право відмовитися від договору комісії, як-що договір комісії укладено без визначення строку. Він пови-нен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не вста-новлений, — негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов’язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за раху-нок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною.

У разі відмови комітента від договору комісії комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням договору (ст. 1025 ЦК України).

О. С. Мазур Цивільне право України

Комісіонер має право відмовитися від договору комісії ли-ше тоді, коли строк не встановлений договором. Комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів.

Комісіонер, який відмовився від договору комісії, повинен вжити заходів, необхідних для збереження майна комітента.

У разі відмови комісіонера від договору комісії комітент повинен розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера, протягом 15 днів від дня отримання повідомлення про відмо-ву комісіонера від договору. У разі невиконання комітентом цього обов’язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за най-вигіднішою для комітента ціною (ст.1026).

Припинення договору комісії можливо як на загальних підставах (виконання, збіг боржника та кредитора в одній особі, угода сторін тощо), так і на підставі спеціальних правил, що стосуються саме договору комісії.

Контрольні питання

1.         Які ознаки має договір доручення?

2.         У чому полягає зміст договору доручення?

3.         Яку роль відіграє довіреність?

4.         У яких випадках повірений має право передати виконання до-ручення іншій особі?

5.         Які підстави припинення договору доручення?

6.         Що являє собою договір комісій і які його істотні умови?

7.         Що таке комітент і комісіонер? Які їх права та обов’язки?

8.         Охарактеризуйте предмет договору комісій.

9.         Який термін договору комісій?

 

10.       У якому порядку укладається договір комісій?

11.       У яких випадках припиняється договір комісій?

Тема 31. Договори по наданню юридичних і фактичних послуг

Рекомендована література

1.         Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка, 2003. — 416 с.

2.         Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, Про телекомунікації: Закони України від 18 листопада 2003 р. // Офіційний Вісник України. — 2003. — №51.

3.         Про поштовий зв’язок: Закон України від 4 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — №6.

4.         Про затвердження Порядку надання платних послуг дер-жавними навчальними закладами: Постанова Кабінету Міністрів України //Офіційний Вісник України. — 1997. — №4.

5.         Про затвердження Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. №252 //Офіційний Вісник України. — 1997. — №12 — Т.1 — Ст. 167.

6.         Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації готель-них послуг: Наказ Держстандарту України //Офіційний Вісник Ук-раїни. — 1999. — №16.

7.         Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

 

8.         Цивільне право України: Підручник: у 2-х кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 2. — С.409–445.

9.         Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Хари-тонова, О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2004. — 1112 с.

О. С. Мазур Цивільне право України