Тема 30. Зобов’язання зі страхування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Тема 30. Зобов’язання зі страхування

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених до-говором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадяна-ми та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України “Про страхування” від 4 жовтня 2001 р. № 2745-III).

Цивільний кодекс також закріплює поняття страхування. Так, відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхуван-ня одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання пев-ної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (стра-хувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується спла-чувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Але при застосуванні норм ЦК про страхування необхідно враховувати, що страхова справа, відносини, що виникають у цьому зв’язку, забезпечення фінансової стійкості організацій-страховиків, державний нагляд за страховою діяльністю і де-які інші питання загального характеру регулюються Законом України “Про страхування”. Страхове правовідношення між страхувальником, страховиком і вигодонабувачем є цивільним правовідношенням і підкоряється цивільному за-конодавству. У випадку виявлення розбіжностей між цивільно-правовими нормами, що містяться в Законі “Про страхування” або будь-яких інших актах, і нормами ЦК варто керуватися останніми в силу їхнього пріоритету, установлено-го ч. 2 ст. 4 ЦК.1.

1 Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Харитонова, О. М. Калітенко. — Одеса: Юридична література. — 2004. — С. 789.

О. С. Мазур Цивільне право України

Характеристика договору — оплатний, двосторонній та консенсуальний.

Він укладається у письмовій формі шляхом видачі страху-вальникові страхового свідоцтва (сертифіката), а в морському страхуванні — поліса.

Для укладення договору страхування страхувальник по-дає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладення договору засвідчується видачею страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Договір страхування має містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім’я, по батькові громадянина або назву юридичної особи — страхувальника та його адресу; зазначення об’єкта страхування; розмір страхової суми; вказівку на стра-ховий ризик; розмір страхового платежу і строки його сплати; строк дії договору та порядок його зміни чи припинення; інші умови за згодою сторін або визначені актами цивільного зако-нодавства; підписи сторін (ст. 16 Закону України “Про страху-вання”).

Страховик за договором страхування зобов’язаний:

1)         ознайомити страхувальника з умовами і правилами страхування;

2)         протягом двох робочих днів, як тільки стало відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлен-ня всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхо-вої суми або страхового відшкодування страхувальникові;

3)         при настанні страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчас-ну виплату страхової суми шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами страхування або угодою сторін;

4)         відшкодувати витрати, що їх зазнав страхувальник при настанні страхового випадку, щодо запобігання або зменшен-ня збитків, якщо це передбачено умовами договору;

Тема 30. Зобов’язання зі страхування

5)         за заявою страхувальника у разі проведення страхови-ком заходів щодо зменшення страхового ризику або збільшен-ня вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6)         тримати в таємниці відомості про страхувальника і йо-го майновий стан, за винятком випадків, передбачених законо-давчими актами України.

Страхувальник зобов’язаний:

1)         своєчасно вносити страхові платежі;

2)         при укладенні договору страхування надати страхови-кові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

3)         вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

4)         повідомити страховика про настання страхового ви-падку у строк, передбачений умовами страхування. У дого-ворі можуть також передбачатися й інші обов’язки страху-вальника (ст. 989 ЦК України, ст. 21 Закону України “Про страхування”).

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або то-вариств з додатковою відповідальністю з метою здійснення страхової діяльності в Україні, а також одержали у встановле-ному порядку ліцензії на здійснення цієї діяльності.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика має не перевищува-ти 49 відсотків.

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування ста-тутного фонду страховика цінними паперами, що випускають-ся державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначе-ному спеціальним уповноваженим центральним органом ви-конавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

О. С. Мазур Цивільне право України

Забороняється використовувати для формування статут-ного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нема-теріальні активи.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і пов’язана з ними фінансова діяльність. Іншими видами діяльності страховик може займатися лише у випадках, передбачених чинним зако-нодавством.

В Україні серед страхових об’єднань одне з перших місць займає Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодав-ства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками дого-вори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавст-вом. Застраховані особи можуть набувати прав і обов’язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для от-римання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування (ст. 3 Закону України “Про страхування”).

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству України. Ці об’єднання не мають права безпосередньо займатися страховою діяльністю.

Об’єднання страховиків діють на підставі статутів і набу-вають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Державна реєстрація об’єднань страховиків проводиться в по-рядку, передбаченому для реєстрації страховиків. Орган, що

Тема 30. Зобов’язання зі страхування

здійснює реєстрацію об’єднань страховиків, у 10-денний строк з дня реєстрації повідомляє про це державному органові у справах нагляду за страховою діяльністю.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, за-подіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжна-родними договорами України щодо зазначеного виду страху-вання, повинні утворити Моторне (транспортне) страхове бю-ро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Договори морського страхування із страхувальниками-ре-зидентами і договори обов’язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського пере-везення, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали у встановле-ному порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро. Морське страхове бю-ро координує діяльність страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє їх інтереси у міжнародних об’єднаннях страховиків. Утворення Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 3, 4 ст. 242 Ко-дексу торговельного мореплавства).

Для випадків авіаційного страхування передбачається створення Авіаційного страхового бюро (ч. 2, 3 ст. 103 Повітряного кодексу України).

Види страхування:

1.         Особисте страхування (пов’язане з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або за-страхованої особи).

2.         Майнове страхування (пов’язане з володінням, користу-ванням і розпорядженням майном).

3.         Стахування відповідальності (пов’язане з відшкодуван-ням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її май-ну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі).

О. С. Мазур Цивільне право України

Форми страхування:

1. Добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і стра-ховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що вста-новлюються страховиком самостійно відповідно до вимог За-кону “Про страхування”. Конкретні умови страхування визна-чаються при укладенні договору страхування відповідно до за-конодавства (ст. 6 Закону).

Види добровільного страхування:

1)         страхування життя;

2)         страхування від нещасних випадків;

3)         медичне страхування (безперервне страхування здо-ров’я);

4)         страхування здоров’я на випадок хвороби;

5)         страхування залізничного транспорту;

6)         страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7)         страхування повітряного транспорту;

8)         страхування      водного      транспорту      (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9)         страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

 

10)       страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11)       страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5–9 ст. 6 Закону);

12)       страхування цивільної відповідальності власників на-земного транспорту (включаючи відповідальність пе-ревізника);

13)       страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14)       страхування відповідальності власників водного транс-порту (включаючи відповідальність перевізника);

15)       страхування відповідальності перед третіми особами ;

16)       страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

Тема 30. Зобов’язання зі страхування

17)       страхування інвестицій;

18)       страхування фінансових ризиків;

19)       страхування судових витрат;

20)       страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих га-рантій;

21)       страхування медичних витрат;

22)       інші види добровільного страхування.

2. Обов’язкове страхування.

Види обов’язкового страхування:

1)         медичне страхування;

2)         особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і ор-ганізаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

3)         особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4)         страхування спортсменів вищих категорій;

5)         страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

6)         особисте страхування від нещасних випадків на транс-порті;

7)         авіаційне страхування цивільної авіації;

8)         страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажи-рам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

 

9)         страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10)       страхування засобів водного транспорту;

11)       страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими

О. С. Мазур Цивільне право України

підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12)       страхування цивільної відповідальності оператора

ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна

внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього стра-

хування визначаються спеціальним законом України);

13)       страхування працівників (крім тих, які працюють в ус-тановах і організаціях, що фінансуються з Державного бюдже-ту України), які беруть участь у наданні психіатричної допо-моги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які стражда-ють на психічні розлади;

14)       страхування цивільної відповідальності суб’єктів гос-подарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи поже-жовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15)       страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено та-кою угодою тощо.

Ст. 7 Закону “Про страхування” містить 33 види обов’яз-кового страхування і цей перелік вичерпний.

Страховики здійснюють страхову діяльність через страхо-вих посередників — страхових агентів та брокерів.

Страхові агенти — громадяни чи юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують час-тину його страхової діяльності (укладення договорів страху-вання, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкоду-вання). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.

Страхові брокери — громадяни або юридичні особи, що за-реєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприєм-Тема 30. Зобов’язання зі страхування

ницької діяльності та здійснюють за винагороду посередниць-ку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Перестрахові брокери — юридичні особи, що здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Учасником зобов’язання за особистим страхуванням є за-страхована особа, в житті якої може трапитися подія, що по-роджує обов’язок страхової організації виплатити їй (чи в разі її смерті іншій особі) страхову суму.

Застрахованою особою може бути як сам страхувальник, так і інша фізична особа. У договорах страхування дітей, стра-хування до шлюбу та деяких інших страхувальниками можуть бути батьки або родичі, опікуни чи піклувальники, а застрахо-ваною особою — дитина, вік якої на день подачі страхувальни-ком заяви про страхування не може перевищувати певної кількості років. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкоду-вання, а також замінювати їх до настання страхового випадку (ст. 985 ЦК України). Це договори на користь третьої особи.

Страхові правовідносини виникають та існують за наяв-ності у страхувальника страхового інтересу, тобто тих імовірних збитків, яких він може зазнати внаслідок настання певної страхової події (загибель майна, смерть чи втрата пра-цездатності тощо). Страховий ризик — це ймовірність настан-ня певної події, у зв’язку з якою проводиться страхування (ч.1 ст. 8 Закону України “Про страхування”).

Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків з конкретного виду стра-хування. Страховий випадок — це передбачена законодавством або договором подія, з настанням якої виникає обов’язок стра-ховика виплатити страхову суму чи страхове відшкодування

О. С. Мазур Цивільне право України

страхувальникові або іншій третій особі (вигодонабувачеві) (ч.2 ст. 8 Закону України “Про страхування”). У момент виник-нення страхового зобов’язання сторонам не відомо, настане чи не настане страховий випадок (наприклад, пожежа від блис-кавки тощо). Між тим у разі неминучості настання події сторо-ни все одно не знають, коли саме вона настане. Але треба пам’ятати, що договір страхування не є правочином, укладеним з відкладальною умовою. У договорі страхування виникнення обов’язку страховика залежно від настання певної страхової події є обов’язковою істотною умовою, що визначає суть стра-хування, тоді як відкладальна умова в інших правочинах є ви-падковим елементом.

До страхових подій належать: травма, одержана страху-вальником внаслідок нещасного випадку, випадкове гостре от-руєння недоброякісними харчовими продуктами, загибель тварини від транспортної події, закінчення строку за догово-ром страхування життя тощо.

Страховий платіж (внесок, премія) — плата за страхуван-ня, яку страхувальник зобов’язаний внести страховикові згідно з договором добровільного страхування або з умовами обов’язкового страхування.

Страховий тариф — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за певний період страхування. Страхові тари-фи при добровільній формі страхування обчислюються стра-ховиком актуарно (математично) на підставі відповідної ста-тистики настання страхових випадків, а за договорами страху-вання життя також з урахуванням величини інвестиційного доходу, яка повинна зазначатися у договорі страхування. Кон-кретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін (ч. 2, 3 ст. 10 Закону України “Про страхування”).

Розміри страхових платежів з окремих видів страхування залежать від страхової суми, строку страхування та інших об-ставин.

Тема 30. Зобов’язання зі страхування

Страхова оцінка — це визначення вартості майна з метою його страхування. Так, страхова оцінка будівель, устаткування та іншого майна сільськогосподарських підприємств визна-чається за балансовою (інвентарною) вартістю за вирахуван-ням амортизації. У межах страхової оцінки встановлюється сума, на яку застраховане майно (страхова сума).

Страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести випла-ту відшкодування при настанні страхового випадку. За дого-вором особистого страхування страхова сума визначається за угодою сторін або в нормативному порядку. Виплати страхо-вих сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від сум, які виплачуються одержувачеві за держав-ним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється у межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент ук-ладення договору, якщо інше не обумовлено договором стра-хування чи умовами обов’язкового страхування.

Страхове відшкодування — це грошова сума, яку виплачує страховик за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може переви-щувати страхову оцінку і розмір збитків, яких зазнав страху-вальник. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі, якщо страхова су-ма за договором майнового страхування є нижчою від страхо-вої оцінки, страхове відшкодування зменшується у відповідній пропорції, якщо умовами страхування не передба-чено інше (ч. 16, 17 ст. 9 Закону України “Про страхування”).

За згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначеням прав та обов’язків кожного із страховиків. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із

О. С. Мазур Цивільне право України

страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки (ст. 986 ЦК України). Якщо майно заст-раховане у кількох страховиків і загальна страхова сума пере-вищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожен страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Перестрахування — це страхування одним страховиком на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика). Страховик, який уклав з перест-раховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування (ст. 987 ЦК України). Тобто страховик має право перестрахувати частину ризику в іншої страхової організації.

Франшиза — визначена договором або умовами страху-вання частина збитків, яку страховик не відшкодовує страху-вальникові і яка припадає на страхувальника (наприклад, при страхуванні засобів транспорту) (ч. 18 ст. 9 Закону України “Про страхування”).

Контрольні питання

1.         Визначте страхове правовідношення та його елементи.

2.         Які особи можуть виступати сторонами в договорі страхуван-ня?

3.         Які правові підстави можуть породжувати страхові зо-

бов’язання?

4.         Охарактеризуйте терміни “страховий ризик”, “страховий ви-падок”, “страхове відшкодування”, “страхові платежі”, “страховий та-риф” , “страховий період”.

5.         Що являє собою договір страхування і які його істотні умови?

6.         Який передбачений порядок укладання і припинення догово-ру страхування?

7.         Які існують форми й види страхування?

Тема 30. Зобов’язання зі страхування

8.         У якому порядку здійснюється обов’язкове страхування?

9.         Які виникають зобов’язання з добровільного страхування?

10.       Дайте визначення поняття “франшиза”.

Рекомендована література

1.         Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка, 2003. — 416 с.

2.         Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р. в ре-дакції Закону від 4 жовтня 2001 р. № 2745-III.

3.         Положення про порядок здійснення страхової діяльності відо-кремленими підрозділами страховиків, затверджене наказом Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 12 березня 1994 р. №13.

4.         Положення про порядок здійснення операцій з перестрахуван-ня, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. №1290.

5.         Положення про єдиний державний реєстр страховиків (пере-страховиків) України, затверджене наказом Комітету у справах на-гляду за страховою діяльністю від 9 грудня 1996 р. № 129.

6.         Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затверджене постановою Кабінету Міністрів Ук-раїни від 18 грудня 1996 р. № 1523.

7.         Положення про впорядкування діяльності страхових брокерів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. №747.

8.         Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверд-жені наказом Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства Фінансів України від 16 липня 2001 р. № 98/343.

9.         Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

 

10.       Цивільний кодекс України. Коментар // За заг. ред. Є.О. Ха-ритонова, О.М. Калітенко. — Одеса: Юридична література, 2004. — 1112 с.

11.       Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.2. — С. 337–360.

О. С. Мазур Цивільне право України