Тема 26. Договір майнового найму (оренди)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Тема 26. Договір майнового найму (оренди)

Поняття договору найму (оренди). За договором май-нового найму (оренди) наймодавець передає або зо-бов’язується передати наймачеві майно у користування за пла-ту на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Характеристика договору. Договір найму (оренди) є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору (най-модавець та наймач) несе обов’язки на користь іншої сторони, консенсуальним або реальним та оплатним, тому що наймода-вець за виконання своїх обов’язків з передачі майна у користу-вання наймачеві повинен отримати від останнього зустрічне надання у вигляді внесення орендної плати.

Договір найму (оренди) відрізняється від договорів купівлі-продажу та міни тим, що належить до категорії цивільно-правових договорів про передачу майна у користу-вання, тобто передача майна наймачеві не супроводжується переходом до нього права власності на це майно, він отримує лише право користування майном.

Предмет договору найму (оренди). Предметом договору найму (оренди) може бути річ, яка визначена індивідуальни-ми ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодно-разовому використанні (неспоживна річ). Також предметом договору найму можуть бути майнові права (ст. 760 ЦК Ук-раїни). До майнових прав, що можуть передаватися в оренду, можна віднести майнові права автора та володільця об’єкта промислової власності, а також права на чужі речі.

Законом можуть бути встановлені види майна, що не мо-жуть бути об’єктом договору найму (ч. 1 ст. 760). Наприклад, не можуть здаватися в найм (оренду) речі, вилучені із цивільного обігу. Речі, обмежені в обігу, можуть здаватися в оренду лише суб’єктами, які мають відповідні повноваження на використання таких речей.

О. С. Мазур Цивільне право України

Сторони договору найму (оренди). Одна сторона — це наймодавець (орендодавець), друга — наймач (орендар). ЦК України не містить спеціальних вимог до сторін. Наймодав-цем можуть виступати будь-які особи: фізичні, юридичні, дер-жава тощо. Наймодавцем речі за договором оренди може бути його власник або особа, якій належать майнові права (ст. 761 ЦК України). Наймачем може бути, як дієздатна фізична осо-ба, так і юридичні особи різних форм власності.

Форма договору. ЦК України не містить окремих поло-жень щодо форми договору найму (оренди), на відносини най-му (оренди) поширюються загальні положення ст.ст. 205–210 щодо форми правочинів.

Строк договору. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України), але якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укла-деним на невизначений строк. Кожна із сторін такого догово-ру може відмовитися від нього у будь-який час, письмово по-передивши про це іншу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна — за три місяці (ч. 2 ст. 763 ЦК України).

Законом можуть бути передбачені максимальні (гра-ничні) строки договору найму окремих видів майна. У цьому випадку незалежно від того, чи вказали сторони будь-який строк у договорі, чи вирішили укласти його на невизначений строк, після спливу встановленого в законі максимального (граничного) строку договір найму вважатиметься припине-ним (ч. 3 ст. 763).

У разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності за-перечень наймодавця протягом одного місяця договір вва-жається продовженим на строк, який був раніше встановле-ний договором (ст. 763).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з ураху-ванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Тема 26. Договір майнового найму (оренди)

Плата за користування майном може вноситися за вибо-ром сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодич-ний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користу-вання майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, як-що інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ст. 762 ЦК України).

Зміст договору найму (оренди). Обов’язки наймодавця. Коло обов’язків наймодавця залежить від того, чи є договір найму реальним чи консенсуальним. Основним обов’язком наймодавця у консенсуальному договорі найму є обов’язок пе-редати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст. 765 ЦК України). У разі невиконання зазначеного обов’язку наймодавцем наймач має право; 1) вимагати від наймодавця передачі майна та відшко-дування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від до-говору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків (ст. 766 ЦК України).

Наймодавець зобов’язаний передати річ наймачеві у ком-плекті та у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню (ч. 1 ст. 767 ЦК України). ЦК зобов’язує найма-ча перевірити справність речі у присутності наймодавця. Як-що наймач у момент передачі речі у його володіння не переко-нається у її справності, річ вважається такою, що передана йо-му в належному стані (ч. 3 ст. 767 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 767 ЦК України наймодавець зо-бов’язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна наймача або інших осіб або призве-О. С. Мазур Цивільне право України

сти до пошкодження самої речі під час користування нею. Це попередження звільняє наймодавця від відповідальності за шкоду, заподіяну особливими властивостями або недоліками речі, що передана в найм.

ЦК України містить правило про можливість сторін домо-влятися щодо надання наймодавцем гарантій якості речі. Най-модавець може гарантувати якість речі протягом всього стро-ку найму. Якщо у речі, яка була передана наймачеві з га-рантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її ви-користанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати:

1)         заміни речі, якщо це можливо;

2)         відповідного зменшення розміру плати за користуван-ня річчю;

3)         безоплатного усунення недоліків речі або відшкодуван-ня витрат на їх усунення;

4)         розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані (ст. 768 ЦК України).

Наймодавець має також й інші обов’язки. Так, відповідно до ч. 2 ст. 776 ЦК України наймодавець зобов’язаний за свій рахунок проводити капітальний ремонт речі, переданої у найм. Це правило є диспозитивним; сторони в договорі можуть по-класти обов’язок проведення капітального ремонту речі на наймача. Капітальний ремонт повинен проводитися наймо-давцем у строк, зазначений у договорі, а якщо в договорі такий строк не зазначений або капітальний ремонт спричинений невідкладною потребою, — у розумний строк. У разі невико-нання наймодавцем даного обов’язку, в разі якщо непроведе-ния капітального ремонту речі перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, капітальний ре-монт може бути проведений наймачем, який має право зараху-вати вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю або вимагати відшкодування вартості ремонту. Якщо ка-пітальний ремонт наймодавцем не проведено, наймач може вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Тема 26. Договір майнового найму (оренди)

Обов’язки наймача. Наймач зобов’язаний:

– користуватися річчю відповідно до її призначення або умов договору (ч. 1 ст. 773 ЦК України).

– утримувати річ у належному стані та проводити за свій рахунок поточний ремонт речі, якщо інше не встановлено в до-говорі (ч. 1 ст. 776 ЦК України).

– своєчасно вносити плату за користування майном. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і ви-магати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за ко-ристування річчю протягом трьох місяців підряд (ч.1 ст. 782 ЦК України).

– у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з ураху-ванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 ЦК України).

Договором або законом на наймача може бути покладений обов’язок за свій рахунок застрахувати річ, що передана у найм (ч. 2 ст. 771 ЦК України). Така умова найчастіше вико-ристовується у договорах лізингу і оренди державного та ко-мунального майна.

Ще одним обов’язком наймача є обов’язок повернути річ після закінчення строку найму або припинення договору най-му за інших підстав. За ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути най-модавцеві річ у стані, в якому її було одержано, з урахуванням нормального зношування або у стані, який було обумовлено в договорі. У разі, якщо такий обов’язок не буде виконаний най-мачем, він повинен сплатити наймодавцеві неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час простро-чення. Наймодавець має право вимагати повернення свого майна у примусовому порядку.

Припинення договору найму. Підстави припинення дого-вору:

1) смерть фізичної особи–наймача та ліквідація юридич-ної особи, яка була наймачем або наймодавцем (ст. 781 ЦК Ук-О. С. Мазур Цивільне право України

раїни). Але закон або сторони в договорі найму можуть перед-бачити продовження дії договору і після смерті наймача;

2)         розірвання договору за згодою сторін;

3)         відмова від договору — наймодавець має право відмови-

тися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо

наймач не вносить плату за користування річчю протягом

трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору

найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем

повідомлення наймодавця про відмову від договору (ст.782

ЦК України);

4)         розірвання договору на вимогу однієї із сторін.

Наймодавець має право вимагати розірвання договору

найму, якщо:

а)         наймач користується річчю всупереч договору або при-

значенню речі;

б)         наймач без дозволу наймодавця передав річ у користу-

вання іншій особі;

в)         наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу

пошкодження речі;

г)         наймач не приступив до проведення капітального ре-

монту речі, якщо обов’язок проведення капітального

ремонту був покладений на наймача (ст.783 ЦК Ук-

раїни).

Наймач має право розірвати договір найму у разі, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі, а також як-що наймодавець не виконує свого обов’язку щодо проведення капітального ремонту речі (ст. 784 ЦК України).

Види договору найму (оренди). ЦК України регулює п’ять видів договору найму:

1)         прокат;

2)         найм (оренда) земельної ділянки;

3)         найм будівлі або іншої капітальної споруди;

4)         найм (оренда) транспортного засобу;

5)         лізинг.

Тема 26. Договір майнового найму (оренди)

Прокат. За договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов’язується передати рухому річ найма-чеві у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.787 ЦК України). Прокат являє собою короткостроковий найм майна, при цьому один і той самий предмет прокату може багаторазо-во використовуватися різними наймачами. Договір прокату є оплатним, консенсуальним або реальним, двостороннім.

Особливостями договору є те, що наймач, по-перше, не має права на укладення договору піднайму; по-друге, не має пере-важного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем; по-третє, капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймо-давець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача (ст. 791 ЦК України).

Найм (оренда) земельної ділянки. Стаття 792 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та кори-стування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (орен-ди) земельної ділянки регулюються законом. (Земельним ко-дексом України від 25 жовтня 2001 p., та Законом України “Про оренду землі” від 6 жовтня 1998 р. зі змінами та доповненнями)

Орендодавцем земельної ділянки є їх власники або упов-новажені особи (ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу). Згідно з Зако-ном України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи України, у власності яких перебувають земельні ділянки. Орендодавцями земель-них ділянок, що перебувають у комунальній власності, є орга-ни місцевого самоврядування. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, об-ласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів АР Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень.

О. С. Мазур Цивільне право України

Закон визначає обмежений суб’єктний склад орендарів зе-мельних ділянок щодо оренди земельних ділянок сільськогос-подарського призначення. Орендарями таких земельних діля-нок можуть бути юридичні особи, установчими документами яких передбачено здійснення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну кваліфікацію або досвід ро-боти у сільському господарстві (ч. З ст. 6 Закону України “Про оренду землі”). Об’єктами оренди є земельні ділянки, вони мо-жуть передаватися у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Згідно з Земельним кодексом України існує два види оренди землі залежно від строку договору: короткострокова оренда — на строк до 5 років та довгострокова оренда — не більше 50 років. Форма договору — письмова, якщо договір оренди земельної ділянки укладається на строк понад 50 років, потрібне нотаріальне посвідчення. Договір оренди на строк до п’яти років може бути нотаріально посвідчений за ба-жанням сторін (ч. 3 ст. 13 Закону України “Про оренду землі”). Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ст. 18 Закону України “Про оренду землі”).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди; термін договору оренди; орендна плата; цільове при-значення, умови використання і збереження якості землі; умо-ви повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі об-меження і обтяження щодо використання земельної ділянки; сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадково-го пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його части-ни; відповідальність сторін.

Найм будівлі або іншої капітальної споруди. Особли-вості цього договору визначає ЦК України у ст. ст. 793–797. Слід зазначити, що Цивільний кодекс не дає нормативного визначення будівлі та капітальної споруди. Об’єктом договору є будівлі та капітальні споруди. Будівлі та споруди нерозрив-но пов’язані із земельною ділянкою, на якій вони розміщують-Тема 26. Договір майнового найму (оренди)

ся. ЦК України (ст. 793) встановлює обов’язкову письмову форму договору найму будівлі, іншої капітальної споруди або їх окремої частини. Якщо договір найму укладається на строк на один рік і більше, він підлягає нотаріальному посвідченню.

Найм (оренда) транспортного засобу. Предметом дого-вору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бу-ти встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони також можуть домовитися про на-дання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпе-чення нормального використання транспортного засобу (ст. 798 ЦК України).

Наймодавцем транспортного засобу можуть бути будь-який його власник або особа, уповноважена передавати транс-портний засіб у найм. Транспорт може здаватися у найм фізичним особам. Договір найму транспортного засобу має бу-ти укладений у письмовій формі, незалежно від його строку та вартості майна (ч.1 ст.799 ЦК України). Договір найму за уча-стю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Наймач самостійно здійснює використання транспортно-го засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу (ст. 800 ЦК України).

Наймач зобов’язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов’язані з використан-ням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Наймач зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані у зв’язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 803 ЦК України). Відповідальність перед третіми особами за шкоду, заподіяну у зв’язку з використанням транспортного засобу, несе наймач як його володілець за нормами деліктного права.

О. С. Мазур Цивільне право України

Лізинг. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізинго-одержувачеві) у користування майно, що належить лізингодав-цю на праві власності і було набуте ним без попередньої домо-вленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальни-ка) відповідно до встановлених лізингоодержувачем спе-цифікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за вста-новлену плату (лізингові платежі) (ст. 806 ЦК України).

ЦК України майже не регулює безпосередньо лізингові відносини, їх регулює спеціальний Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.

Характеристика договору. Договір лізингу може бути як реальним, так і консенсуальним договором та оплатним, оскільки лізингоодержувач за договором зобов’язаний вноси-ти періодичні платежі за користування отриманим у лізинг майном.

Сторони договору договору лізингу — лізингодавець, який є власником майна і надає його у тимчасове користування за певну винагороду, і лізингоодержувач — особа, яка набуває за договором право володіння і користування цим майном. В якості сторони в договорі лізингу можуть виступати тільки суб’єкти підприємницької діяльності (ст. 3 Закону України “Про лізинг”).

Об’єктом (предметом) договору лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, що належить до основних фондів, яке не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (ч. 1 ст. 2 За-кону України “Про лізинг”).

Договір лізингу за основною класифікацією роз-поділяється на фінансовий та оперативний лізинг. Так, згідно із Законом України “Про лізинг” фінансовий лізинг — це до-говір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач за своїм замовленням отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за

Тема 26. Договір майнового найму (оренди)

який амортизується 60 відсотків вартості об’єкта лізингу, виз-наченої у день укладення договору.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті ук-ладення якого лізингоодержувач за своїм замовленням отри-мує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вар-тості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Фінансовому лізингу взагалі властиві такі риси:

– строк, на який передається майно в тимчасове користу-вання, наближається за тривалістю до строку експлуатації та амортизації всієї або більшої частини вартості майна;

– протягом строку договору лізингодавець за рахунок лізингових платежів повертає собі вартість майна і отримує прибуток від лізингової угоди;

– у лізингових відносинах, як правило, бере участь третя сторона — виробник або постачальник;

– не передбачається ніякого обслуговування об’єкта лізингу з боку лізингодавця; технічне обслуговування, страху-вання тощо покладаються на лізингоодержувача;

– як правило, після закінчення строку договору право власності на об’єкт лізингу переходить до лізингоодержувача, хоч не забороняються й інші варіанти.

Об’єкти угоди при фінансовому лізингу часто мають висо-ку вартість. Це можуть бути виробничі комплекси, дорога техніка, автомобілі тощо.

Характерні ознаки оперативного лізингу:

– об’єкт оперативного лізингу лізингова компанія, як правило, придбаває заздалегідь, ще не знаючи конкретного лізингоодержувача.

– лізингодавець не відшкодовує всі свої витрати за раху-нок лізингових платежів від одного лізингоодержувача, отже, лізингова компанія повинна вивчати і ринок товарів second hand;

– лізинговий контракт укладається на строк 2-5 років, який є значно коротшим, ніж строк амортизації обладнання;

О. С. Мазур Цивільне право України

– обов’язки з утримання та обслуговування майна, а та-кож усі ризики покладаються на лізингодавця;

– ставка лізингових платежів звичайно вища, ніж за дого-вором фінансового лізингу;

– це пояснюється неповною окупністю витрат лізинго-давця та його бажанням уникнути ризиків, які є більшими, ніж при фінансовому лізингу (ризик не знайти орендаря на весь обсяг обладнання, ризик поломки об’єкта угоди тощо)1.

Форма договору лізингу. Відповідно до ст. 6 Закону Ук-раїни “Про лізинг” договір лізингу повинен укладатись ви-ключно у письмовій формі.

Контрольні питання

1.         Що являє собою договір майнового найму?

2.         Які істотні умови договору найму?

3.         Визначте зміст договору найму.

4.         Яка передбачена законом відповідальність за порушення сто-ронами обов’язків за договором найму?

5.         Охарактеризуйте поняття і ознаки договору оренди?

6.         Які істотні умови договору оренди?

7.         Розкрийте зміст договору оренди.

8.         У якому порядку укладається і припиняється договір оренди?

9.         У чому полягають правові наслідки припинення чи розірван-ня договору оренди?

 

10.       Що таке договір оренди землі?

11.       Що таке договір лізингу?

12.       Розкрийте зміст термінів “прямий”, “непрямий”, “зворотній”, “лізинг”, “фінансовий”, “оперативний”, “пайовий”, “міжнародний”.

13.       Які істотні умови договору лізингу?

1 Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; за ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцо-вої. — К.: Юрінком Інтер, Кн. 2. — 2002. — С. 135–136.

Тема 26. Договір майнового найму (оренди)

Рекомендована література

1.         Цивільний кодекс України: Офіційне видання. — К.: Атіка,

2003. — 416 с.

2.         Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: Офіційні тексти — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 304 с.

3.         Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. (в ред. від 2 жовтня 2003р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — №46–47.

 

4.         Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997р. //Урядовий кур’єр. — 1999. — 30 січня.

5.         Про оренду державного та комунального майна: Закон Ук-раїни від 10 квітня 1992 р. №2269-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №30 — Ст. 416.

6.         Про приватизацію державного майна: Закон України від 4 березня 1992р. №2163-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №24 — Ст. 348.

7.         Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди зе-мельної частки (паю): Постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000р. //Офіційний Вісник України. — 2000. — №4.

8.         Про укладання договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг: Декрет Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1992 р. №20–92 // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №11. — Ст. 90.

9.         Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності: Де-крет Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. №5–93 // Відо-мості Верховної Ради України. — 1993. — №12. — Ст.108.

10.       Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду: Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. №57–93 // Відо-мості Верховної Ради України. — 1993. — №30. — Ст.337.

11.       Про затвердження Типових договорів оренди: Наказ Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 р. №1774 //Офіційний Вісник України. — 2000. — №52.

12.       Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. — К., 1998.

13.       Иванов А.А. Договор финансовой аренды (лизинга): Учебно-практ. пособ. — М., 2001.

О. С. Мазур Цивільне право України

14.       Кисіль С. Лізинг як специфічний вид цивільно-правових зо-бов’язань // Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — №4. — С.21–27; №5. — С.22–30; №6. — С.12–15.

15.       Кисіль С. Проблемні аспекти лізингових угод // Предприни-мательство, хозяйство и право. — 2000. — №7. — С.9–13.

16.       Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К., 1999.

17.       Малышенко К. Проблемы эффективности договора лизинга в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1998. — №5. — С.21.

18.       Мороз М. Припинення і розірвання договору оренди майна державних підприємств // Вісник Академії правових наук України. — 1999. — №3. — С.94–103.

19.       Половко С. Проблеми правового регулювання оренди дер-жавного майна // Право України. — 1998. — №3. — С.51.

20.       Руденко М. Девять отличий аренды и лизинга // Предприни-мательство, хозяйство и право. — 1999. — №3. — С.32–35.

21.       Руденко М. Существенные условия договора финансового лизинга // Предпринимательство, хозяйство и право. — 1999. — №11. — С.16–21.

22.       Рябко Л. Правовая природа договора лизинга // Право Ук-раїни. — 2000. — №1. — С.70–73.

23.       Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: 2-е вид. — К., 2003.

24.       Саниахметова Н.А. Юридический справочник предприни-мателя- 5-е изд. — Харьков, 2003. — С.393–465.

25.       Цивільне право України: Підручник // Є,О. Харитонов, Н.О. Саніахметова, — К.: Істина, 2003. — 776 с.

26.       Цивільне право України: Підручник: у 2-х кн. / О.В. Дзера

(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.

Дзери, Н.С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 2. — С.

120–139.

27.       Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І.

(кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І.

Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком

Інтер, 2004. — Т.2. — С. 183–218.