Тема 22. Цивільно-правовий договір


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 

Загрузка...

Відповідно до ст.626 ЦК України договором визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов’язків. Двостороннім чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Договір є юридичним фактом, який виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільних правовідносинах. Цивільні права та обов’язки виникають як з угод (договорів), передбачених законом, так і з угод, які хоч і не передбачені законом, але йому не суперечать.

Функція договору — це певний вид дій юридичного факту на суспільні відносини. Договору властиві такі загальні функції:

Ініціативна функція договору полягає в тому, що як ре-зультат погодження волі сторін договір є водночас актом вия-ву ініціативи і реалізації диспозитивності учасників договору.

Програмно-координаційна функція означає, з одного боку, що договір є своєрідною програмою поведінки його учасників один щодо одного, а з іншого, — засобом координації цієї по-ведінки сторін на засадах рівності, диспозитивності та ініціативи.

Інформаційна функція виявляється в тому, що завдяки чітко сформульованим умовам договір містить певну інфор-мацію щодо наявних прав та обов’язків у сторін, яка в разі спо-ру може бути врахована і юрисдикційним органом для пра-вильної кваліфікації взаємовідносин сторін і прийняття за-конного та обґрунтованого рішення з цього спору.

Гарантійна функція зводиться до залучення для стимулю-вання належного виконання зобов’язань системи забезпечу-вальних засобів, які також набувають договірної форми (за-стави, завдатку, гарантії, поруки, неустойки тощо).

Захисна функція полягає в тому, що завдяки договору включається в дію механізм захисту порушених прав шляхом примусу до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків, застосування заходів оперативного впливу тощо.

Тема 22. Цивільно-правовий договір

Зазначені функції об’єднуються більш загальною — регу-лятивною функцією договору як правового засобу регулюван-ня правомірної поведінки учасників цивільних правовідносин.

Система цивільно-правових договорів. Оскільки договір є різновидом правочину, то поділ договорів на окремі групи можна проводити за тими самими критеріями, що й поділ пра-вочинів: консенсуальні та реальні, оплатні та безоплатні, абст-рактні та казуальні тощо. За ознакою розподілу прав та обов’язків між сторонами у зобов’язанні, що виникло з догово-ру, виділяють односторонні та двосторонні договори.

За одностороннім договором одна сторона (особа) бере на себе обов’язок перед другою стороною (особою) вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони. Односторонніми є договори дарування.

Двостороннім є договір, за яким права та обов’язки покла-дено на обидві сторони зобов’язання, що виникло з цього дого-вору. Переважна більшість договорів у цивільному праві є двосторонніми (купівля-продаж, оренда, комісія тощо).

Залежно від послідовності досягнення цілей, які ставлять перед собою сторони, вступаючи у договірні зв’язки, договори можна поділити на попередні та основні. За попереднім дого-вором сторони зобов’язуються протягом певного строку ( у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний до-говір) на умовах, встановлених попереднім договором (ст. 635 ЦК України). У цьому договорі визначається й порядок пого-дження істотних умов майбутнього договору, які не передба-чені попереднім договором.

Основним вважається такий договір, укладення якого пе-редбачене попереднім договором. Хоч істотні умови основно-го договору названі у попередньому договорі, але вони мають бути узгоджені сторонами при укладенні основного договору. Сторона, яка обґрунтовано ухиляється від укладення основно-го договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, зу-мовлені простроченням, якщо інше не передбачено попе-О. С. Мазур Цивільне право України

реднім договором або законодавчими актами. Зобов’язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення строку, протягом якого має бути укладений основ-ний договір, цей договір не буде укладений або жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір (протокол), в якому не виявлено прямо волі сторін на-дати йому силу попереднього договору, не породжує цивільно-правових наслідків (ст. 635 ЦК України).

Залежно від того, на чию користь обумовлено виконання зобов’язань за договором, — на користь сторін за договором чи третіх осіб, які не беруть участі в укладенні договорів, останні можна поділити на дві групи.

Першу, найбільш поширену групу, становлять договори, в яких виконання здійснюють взаємно самі сторони без участі третіх осіб. У цих договорах обумовлюється виконання сто-ронами їхніх взаємних зобов’язань: однією на користь другої (наприклад, продавець на користь покупця тощо).

У договорах другої групи виконання зобов’язання обумов-люється на користь третьої особи. Коли особа, яка уклала до-говір, обумовила виконання зобов’язання, що виникло з дого-вору, третій особі, то, якщо інше не передбачено в договорі і не випливає з його змісту, виконання може вимагати як сторона за договором, так і третя особа, на користь якої виговорено ви-конання. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй за договором, то особа, що уклала договір, може скористатися цим правом, коли це не суперечить змістові договору. Прикла-дом договору на користь третьої особи може бути договір змішаного страхування життя, за яким страхова сума у разі смерті громадянина (застрахованої особи) виплачується за-значеній у договорі третій особі — вигодонабувачеві.

Якщо укладений договір опосередковує дві або кілька різнорідних відносин та об’єднує умови, об’єктивно необхідні для формування зобов’язань різних типів, він стає змішаним договором. Так, договори побутового підряду і на виконання проектно-розвідувальних робіт об’єднуються як різновиди од-Тема 22. Цивільно-правовий договір

ним підрядним типом договору, бо спрямовуються на переда-чу результатів робіт. Змішаним договором, у якому містяться елементи договорів різних типів, є договір оренди майна з пра-вом його викупу. До відносин сторін у змішаному договорі за-стосовуються у відповідних частинах законодавчі акти про до-говори, елементи яких є у змішаному договорі, якщо інше не випливає з угоди сторін або суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Групи цивільно-правових договорів поділяються на:

– договори про передачу майна у власність, повне госпо-дарське відання або оперативне управління (купівля-продаж, поставка, контрактація, позика, міна, дарування, постачання енергетичних ресурсів тощо);

– договори про передачу майна у тимчасове користуван-ня (майновий найм, оренда, житловий найм, побутовий про-кат, безоплатне користування майном, лізинг тощо);

– договори про виконання робіт (побутовий підряд, підряд на капітальне будівництво, на виконання проектних і розвідувальних робіт, на виконання аудиторських робіт то-що);

– договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори про передачу науко-во-технічної продукції тощо);

– договори про надання послуг (перевезення, страхуван-ня, доручення, комісія, схов, про посередницькі послуги, довічне утримання, кредитний договір тощо);

– договори про спільну діяльність (установчий договір, угоди про науково-технічне співробітництво тощо)1.

У законодавстві, судовій практиці і літературі також вико-ристовується поняття “господарський” договір (ст.11 Госпо-дарського процесуального кодексу). Господарським (підприємницьким) можна вважати такий цивільно-правовий

1 Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В.Дзера (керівник авт.кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцо-вої. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — Кн. 1. — С. 625-626.

О. С. Мазур Цивільне право України

договір, в якому обома сторонами або хоч би однією з них є юридичні чи фізичні особи — підприємці і за яким передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або для інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.

Суб’єктами договору є юридичні або фізичні особи, за-реєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприєм-ницької діяльності.

Зміст договору становлять умови, за якими передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або з іншою метою, не пов’язаною з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.

Умови укладення договору. Для деяких видів підприємниць-ких договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів або біржових угод, може встановлюватися окремий порядок їх ук-ладення (підписання), обліку та реєстрації. Певні особливості можуть характеризувати порядок виконання або умови відповідальності сторін за підприємницьким договором (напри-клад, відповідальність підприємця незалежно від його вини).

Серед господарських договорів окремо виділяють біржові договори. Відповідно до ст. 15 Закону України “Про товарні біржі” біржовою операцією визнається угода, яка відповідає сукупності таких умов:

а)         якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку або

обмін товарів, допущених до обороту на товарній біржі;

б)         якщо її учасниками є члени біржі;

в)         якщо вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі

не пізніше наступного за її вчиненням дня.

Види біржових договорів. Розрізняють, форвардні, ф’ючерсні контракти та опціони ( згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” ці договори нази-вають деривативами).

Форвардний контракт — це двостороння угода за стан-дартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) базовий актив (товари, цінні папери то-Тема 22. Цивільно-правовий договір

що) у певний час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін під час укладання форвардного контракту.

Ф’ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у певний час і на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Опціон — стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на певних умовах у майбут-ньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Зміст і тлумачення договору. Зміст договору — це ті умо-ви, на яких укладена відповідна угода сторін. Якщо договір оформлено письмово у вигляді одного документа, підписаного сторонами, або шляхом обміну листами, то відповідні умови фіксуються в пунктах договору, в яких можуть міститися і по-силання на норми чинного у цій сфері законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається ук-ладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випад-ках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за зако-ном або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягну-то згоди. Отже, істотними вважаються насамперед ті умови до-говору, які названі такими за законом. В ч. 5 ст. 626 ЦК Ук-раїни закріплена презумпція, що договір вважається оплат-ним, якщо інше не випливає із закону, інших нормативно-пра-вових актів, угоди сторін або суті договору.

Серед договірних умов, крім істотних, виділяють також звичайні та випадкові умови. Звичайні — це ті умови, які перед-бачаються у законі чи іншому нормативному акті і стають обов’язковими для сторін внаслідок факту укладення договору. Звичайні умови не потребують окремого погодження і про них не обов’язково застерігати у тексті договору.

Випадкові — це такі умови договору, які погоджені сторо-нами з метою розв’язання питань, що взагалі не врегульовані

О. С. Мазур Цивільне право України

законодавством або ті, що відступають від положень диспози-тивних норм. Тому випадкові умови можна виявити, порівнявши їх зі звичайними умовами: якщо якусь умову включено у договір на зміну чи доповнення до правил, викла-дених у законодавчому акті, то порівняно із уже прийнятими в договорах даного виду умовами вона виявиться випадковою. Всі умови після укладення договору стають однаково обов’яз-ковими і мають додержуватися сторонами.

Типовий договір є уніфікованим засобом, що забезпечує од-накове оформлення конкретних договірних відносин. Це своєрідний нормативно-правовий акт, який заповнює правове регулювання певної сфери господарських відносин через не-достатнє врегулювання їх актами вищої юридичної сили. Ти-пові договори, часто використовують при укладенні публічних договорів та договорів про приєднання. Публічний договір є узагальненим поняттям договорів, що укладаються у різних сферах обслуговування громадян і юридичних осіб (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального ко-ристування, медичне, готельне, банківське обслуговування, поштові послуги тощо).

Публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконан-ня робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (ст. 633 ЦК України). Ціна товарів, робіт, послуг та інші умо-ви публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім випадків, коли законодавчими актами допу-скається надання пільг для окремих категорій споживачів. Відмова підприємця від укладення публічного договору за на-явності у нього можливостей надати споживачеві відповідні товари або послуги не допускається (ч.4 ст.633 ЦК України).

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формуля-рах або інших стандартних формах який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Сторона, яка приєдналася до договору, мо-Тема 22. Цивільно-правовий договір

же вимагати розірвання або зміни договору і відшкодування заподіяних їй збитків, якщо договір про приєднання, хоч і не суперечить законодавчим актам, але позбавляє цю сторону прав, які вона звичайно мала, виключає або обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язань або містить інші явно обтяжливі умови для сторони, яка приєдна-лася до договору.

Укладення, зміна та розірвання договору. Оскільки до-говір є спільним юридичним актом двох чи кількох осіб, пого-дження ними умов договору проходить принаймні дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір, яка має на-зву оферти, і прийняття пропозиції другою стороною — ак-цепту. Відповідно сторона, яка зробила пропозицію, нази-вається оферентом, а сторона, яка прийняла її, — акцептан-том.

Загальний порядок укладення, зміни та розірвання цивільно-правових договорів визначено в главі 53 ЦК України (ст.ст.638–654). Існують певні особливості укладення біржо-вих угод (договорів), проведення торгів на аукціонах, у поряд-ку конкурсу тощо.

Для того, щоб вступити в договірні відносини, один із учасників повинен виявити ініціативу, тобто виступити з про-позицією укласти договір (офертою).

Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка ад-ресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропо-зицію, вважати себе зв’язаною договором у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України). Оферта характеризується такими ри-сами:

– адресується конкретно одній чи кільком особам. Коли пропозиція розрахована на невизначене коло осіб, то вона роз-глядається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не за-значено в цій пропозиції;

– має містити вказівку на істотні умови майбутнього до-говору, тобто ті, що визнані такими за законом, або необхідні

О. С. Мазур Цивільне право України

для договорів даного виду, або в погодженні яких зацікавле-ний оферент;

– виражає твердий намір оферента вважати себе зв’яза-ним договором і запропонованими умовами в разі їх прийнят-тя (акцепту) другою стороною.

Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазна-чення строку для відповіді. Пропозицію укласти договір мож-на змінити або взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше, як до моменту або в момент її одержання адресатом. У цьому разі раніше зроблена оферта втрачає свою значимість, отже, і не зв’язує оферента. Оферта, яку одержав адресат, не може бу-ти відкликана протягом строку для її акцепту, якщо інше не зазначено в самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи з обстановки, в якій вона зроблена.

Відповідь особи, якій адресовано оферту, про прийняття нею пропозиції визнається акцептом. Акцепт має бути повним і безумовним. Це означає, що акцептант повністю погод-жується із запропонованими умовами договору і повідомляє про це оферента. Якщо пропозицію укласти договір зроблено із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається ук-ладеним за умови, що особа, яка зробила пропозицію, одержа-ла від другої сторони відповідь про прийняття пропозиції про-тягом цього строку (ст.643 ЦК України).

Дії вважаються акцептом, якщо замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент у встанов-лений для акцепту строк вчиняє дії по виконанню зазначених в оферті умов договору (відвантажує товари, надає послуги, сплачує відповідні суми тощо), якщо інше не передбачено за-конодавчими актами або не зазначено в самій оферті. Вчинен-ня таких конклюдентних дій означає і згоду на укладення до-говору, і водночас його виконання. Як і оферта, акцепт може бути відкликаний акцептантом однієї із сторін і втратити чинність, якщо повідомлення про його скасування оферент одержав до моменту або в момент одержання самого акцепту. В разі відкликання акцепту або неодержання відповіді від ак-Тема 22. Цивільно-правовий договір

цептанта протягом встановленого для цього часу оферент вва-жається вільним від тих обов’язків, що пов’язані з раніше зробленою ним пропозицією.

Відповідно до ст.645 ЦК України, якщо з одержаної із запізненням відповіді про згоду укласти договір видно, що відповідь було надіслано своєчасно, вона визнається такою, що запізнилася, лише в тому разі, коли оферент негайно повідомить другу сторону про одержання відповіді із запізнен-ням. У цьому разі відповідь, що запізнилася, вважається но-вою пропозицією. Якщо ж такого повідомлення оферент не зробить, то він повинен виконати укладений договір або відшкодувати збитки, заподіяні акцептантові у зв’язку з неви-конанням договору. Акцепт має бути повним і безумовним, і тільки тоді він свідчитиме про згоду сторін щодо істотних умов договору.

Згода, яка супроводжується застереженнями та контрпро-позиціями, не може вважатися акцептом. Згідно зі ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж бу-ло запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і в той же час є новою пропозицією. Сторони в цьому разі міняються місцями: акцептант стає оферентом, а оферент — акцептантом, бо на нову пропозицію потрібна згода колиш-нього оферента. Переговори або обмін листами між сторонами можуть тривати довго і завершитись або досягненням згоди щодо умов договору, або не дати бажаного результату.

Договір вважається укладеним у момент одержання ак-цепту особою, яка направила оферту. Якщо для укладення до-говору, крім згоди сторін, потрібна передача майна або вчи-нення іншої дії (реальний договір), то він вважається укладе-ним з моменту передачі відповідного майна або вчинення пев-ної дії (ст.640 ЦК України).

Договір укладається в певній формі: усній, письмовій чи шляхом вчинення конклюдентних дій (ч.1,2 ст. 205 ЦК Ук-раїни). Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому

О. С. Мазур Цивільне право України

обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду дого-ворів ця форма і не була передбачена.

Зміна договору означає, що зобов’язання сторін діють відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків ви-конання тощо. При розірванні договору зобов’язання сторін припиняються. Зміна і розірвання договору допускаються ли-ше за угодою сторін, якщо інше не передбачено законодавчи-ми актами або договором. Угода про зміну або розірвання до-говору вчиняється в тій самій формі, в якій був укладений до-говір, якщо із законодавчого акта, договору або звичаїв ділово-го обороту не випливає інше.

Окремі правила діють щодо зміни або розірвання госпо-дарських договорів між юридичними особами. Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу підприємство чи організація, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за догово-ром. Сторона, яка одержала таку пропозицію, повинна відповісти на неї не пізніше 20 днів після її одержання. Якщо учасники не досягли згоди щодо зміни або розірвання догово-ру, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

ЦК України (ч. 2 ст. 651) встановлено загальний порядок зміни або розірвання цивільно-правових договорів. Вимога про зміни чи розірвання договору може бути заявлена заінтересова-ною стороною до суду у разі одержання відмови другої сторони на пропозицію змінити чи розірвати договір, а в разі неодержан-ня відповіді — у строк, зазначений у пропозиції або встановле-ний договором чи законом або іншим нормативно-правовим ак-том, а за його відсутності — у двадцятиденний строк.

Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 652 ЦК України сторона може за-явити вимогу про зміну чи розірвання договору при істотному порушенні договору другою стороною. Порушення договору, допущене однією із сторін, вважається істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для другої сторони, що остання

Тема 22. Цивільно-правовий договір

значною мірою позбавляється того, на що вона мала право роз-раховувати на підставі договору, за винятком випадків, коли сторона, яка порушила договір, не передбачила такого резуль-тату і інша особа, яка діє за аналогічних обставин, не передба-чила б цієї шкоди. За ст. 653 ЦК України істотна зміна обста-вин, якими сторони користувалися при укладенні договору, є підставою для його зміни або розірвання, якщо інше не перед-бачено договором або не випливає з його суті. Зміна обставин визнається істотною, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це розумно передбачити, договір взагалі не був би ними укладений на умовах, які значно відрізняються від погоджених умов.

Якщо сторони не досягли згоди про приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або про його розірвання, договір може бути розірваний.

Крім зміни або розірвання договору, допускається й про-довження (пролонгація) його дії на новий строк. Так, відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду держав-ного і комунального майна” за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення його строку він вважається продовже-ним на той самий строк і на тих самих умовах, які були перед-бачені договором. Найчастіше продовження дії договору оформляється угодою сторін, вчиненою шляхом обміну листа-ми, телеграмами або іншим способом.

Контрольні питання

1.         Що таке цивільно-правовий договір?

2.         Розкрийте функції договору.

3.         Що таке система цивільно-правових договорів?

4.         Розкрийте зміст односторонніх і двосторонніх договорів.

5.         Чим відрізняється попередній договір від основного догово-ру?

6.         Розкрийте особливості виконання договорів на користь тре-тьої особи.

О. С. Мазур Цивільне право України

7.         Які існують біржові угоди (договори)? Дайте їм характерис-тику.

8.         Що таке зміст та умови договору?

9.         Як визначаються істотні умови договору?

 

10.       Охарактеризуйте звичайні умови договору.

11.       Що таке публічний договір?

12.       Який договір визнається договором про приєднання?

13.       Дайте загальну характеристику акцепту і оферти, акцептан-та і оферента.

14.       Яким вимогам повинен задовольняти акцепт?

15.       Що таке “конклюдентні дії” і як вони впливають на прийнят-тя оферти?

16.       Чи вважається згода щодо прийняття пропозиції, якщо вона супроводжується застереженнями або контрпропозиціями?

Як визначається момент, з якого договір вважається укладеним?

Рекомендована література

1.         Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Голос Ук-

раїни. — 2003. — № 45–46. — 12.03.2003 р.; № 47–48. — 13.03.2003 р.

2.         Цивільне право України : Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера

(керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.

Дзери, Н.С. Кузнецової. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — С. 617–643.

3.         Цивільне право України: Підручник // Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

4.         Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Т.2. — С. 83–108.

5.         Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності. — К.: Юрінком, 2001.